Рішення

від 14.07.2021 по справі 910/3704/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.07.2021Справа № 910/3704/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Данилової М.В., при секретарі судового засідання Габораку О.М., розглянувши в загальному позовному провадженні матеріали справи за позовом

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Північно-Український Будівельний Альянс (03150, м. Київ, вул. Горького (Антоновича), буд. 131)

до відповідачів:

1. Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр.-т Повітрофлотський, б. 6)

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Спецтехресурс (01133, м. Київ, пр.-т Лабораторний, буд. 6, каб. 13)

про визнання недійсним контракту,

за участі учасників провадження по справі:

від позивача: Шам О.І.,

від відповідача 1: Овчинников В.В. на підставі самопредставництва

від відповідача 2: Єловікова В.В. - адвокат;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

09 березня 2021 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю Північно-Український Будівельний Альянс (позивач) надійшла позовна заява № 0363 від 05 березня 2021 року до відповідачів: 1. Міністерства оборони України та 2. Товариства з обмеженою відповідальністю Спецтехресурс, в якій викладені позовні вимоги, щоб в судовому порядку визнати недійсним державний контракт укладений між відповідачами по об`єкту Реконструкція технічної території арсеналу (шифр РТ-Ц-58) ІІ-ІІІ черга.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний державний контракт визначає необхідність проведення тих робіт, які вже є предметом державного контракту № 362/5/18/1 від 17.05.2018 року та порушує права позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче провадження у справі на 14.04.2021 року.

30 березня 2021 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява б/н від 30.03.2021 року про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2021 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Північно-Український Будівельний Альянс б/н від 30.03.2021 року про вжиття заходів забезпечення позову задоволено частково; зупинено дію Державного контракту укладеного між Міністерством оборони України (ідентифікаційний код юридичної особи 00034022) та Товариством з обмеженою відповідальністю Спецтехресурс (ідентифікаційний код юридичної особи 39346430) по об`єкту Реконструкція технічної території арсеналу (шифр - РТ-Ц-58) II - III черга, а саме: Реконструкція технічної території військової частини НОМЕР_1 (яка дислокується в с. Цвітоха, Славуцького району Хмельницької області) друга та третя черги до вирішення спору по суті та відмовлено в іншій частині заяви.

13 квітня 2021 року через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву.

У підготовчому засіданні 14.04.2021 року судом оголошено перерву на 13.05.2021 року.

14 квітня 2021 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про скасування забезпечення позову.

15 квітня 2021 року через відділ діловодства суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2021 року призначено розгляд клопотання Міністерства оборони України б/н б/д на 30.04.2021 року.

27 квітня 2021 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду.

У підготовче засідання 13.05.2021 року з`явився представник позивача та представник відповідача-1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2021 року відмовлено у задоволенні клопотання Міністерства оборони України про скасування заходів забезпечення позову вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2021 року та відкладено підготовче засідання на 26.05.2021 року.

26 травня 2021 року через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

26 травня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.06.2021 року.

14 червня 2021 року через відділ діловодства суду від Міністерства оборони України надійшла заява б/н від 14.06.2021 року про відвід судді Данилової М.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2021 року відмовлено в задоволенні заяви Міністерства оборони України про відвід судді Данилової М.В. від розгляду справи № 910/3704/21.

В судовому засіданні 16.06.2021 року оголошено перерву на 07.07.2021 року.

05 липня 2021 року через відділ діловодства суду від відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 07.07.2021 року оголошено перерву на 14.07.2021 року.

09 липня 2021 року через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі.

В судове засідання 14.07.2021 року з`явилися представники сторін, які надали усні пояснення по справі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги, з урахуванням їх уточнень, підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представники відповідачів проти задоволення позовних вимог заперечували та просили відмовити у їх задоволенні.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

17.05.2018 року між Міністерством оборони України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Північно-Український будівельний альянс» (виконавець) було укладено державний контракт №362/5/18/1 на виконання робіт за державним оборонним замовленням з «Реконструкції технічної території арсеналу» (шифр-РТ-Ц-58) (контракт).

Відповідно до п. 1 контракту виконавець зобов`язується за завданням замовника з дотриманням вимог законодавства виконати роботи з «Реконструкції технічної території арсеналу» (шифр-РТ-Ц-58) (роботи) за етапами в обсягах та у строки, що зазначені в календарному плані виконання робіт за державним оборонним замовленням згідно з додатком №1 до контракту (календарний план), а замовник зобов`язується прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Згідно з п. 2 контракту підставою для укладення контракту є основні показники державного оборонного замовлення на 2018 рік, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2018 року №91-2 (зі змінами).

Відповідно до п.п. 6, 7 контракту договірна ціна робіт є динамічною і встановлена сторонами під час проведення переговорів щодо укладення Контракту (протокол переговорів №7 від 15.05.2018), зафіксована у Протоколі погодження договірної ціни №8 від 17.05.2018 на підставі розробленого виконавцем кошторису на виконання робіт згідно з додатком № 2 до контракту та становить 1 118 210 498,67 грн., в тому числі ПДВ 186 368 416,28 грн.

Договірна вартість робіт за контрактом не може бути перевищена виконавцем без узгодження з замовником. При зміні тарифів, цін на матеріали та покупні комплектуючі вироби, інші складові робіт, у разі якщо вплив на такі зміни знаходяться поза межами компетенції сторін контракту, або обумовлений прийняттям відповідних законодавчих та нормативно-правовими актами, актами, виданими органами виконавчої влади, та призводить до перевищення погодженої договірної ціни за вмотивованим рішенням замовника, як виключення, ціна контракту можу бути переглянута з метою недопущення зриву виконання контракту шляхом укладання додаткової угоди.

Пунктом 9 контракту встановлено, що замовник оплачує виконані роботи відповідно до актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3).

Календарним планом робіт по будівництву по об`єкту «Реконструкція технічної території арсеналу» (шифр-РТ-Ц58) (військова частина А1358 (с.Цвітоха, Хмельницька обл.) в редакції Додаткової угоди №1 від 15.11.2018 року передбачається, що І черга будівництва (15 споруд) здійснюється у 2 етапи, а саме:

1-й етап будівництва:

- Підготовчий період: тимчасові будівлі та споруди, підготовка території будівництва - травень-червень 2018 року;

- Основний період будівництва: споруди 413-414-415 - будівельна частина липень-грудень 2018 року; споруди 409,412 влаштування вертикальних елементів вересень-грудень 2018 року; споруди 408,410,411 бетонна підготовка жовтень-грудень 2018 року; мережі електропостачання до споруд грудень 2018 року;

2-й етап будівництва:

споруди 1-ї черги 408-415 закінчення січень-серпень 2019 року; споруди 1-ї черги -березень-жовтень 2019 року; об`єкти енергетичного господарства березень-червень 2019 року; зовнішні мережі протипожежного водопроводу березень-липень 2019 року; мережі електропостачання до споруд березень-липень 2019 року; мережі зв`язку до споруд березень-липень 2019 року; підключення інженерних мереж до споруд вересень-жовтень 2019 року.

ІІ черга будівництва (12 споруд):

- Підготовчий період: підготовка території будівництва червень 2019 року;

- Основний період будівництва вересень 2019 року липень 2020 року: мережі електропостачання до споруд серпень 2019 року квітень 2020 року; мережі зв`язку до споруд листопад 2019 року травень 2020 року; зовнішні мережі протипожежного водопроводу серпень 2019 року квітень 2020 року; підключення інженерних мереж до споруд липень-серпень 2020 року.

ІІІ черга будівництва (10 споруд):

- Підготовчий період: підготовка території будівництва - березень 2020 року;

- Основний період будівництва квітень 2020 року січень 2021 року: об`єкти енергетичного господарства травень-серпень 2020 року; мережі електропостачання до травень жовтень 2020 року; мережі зв`язку до споруд червень-листопад 2020 року; зовнішні мережі протипожежного водопроводу липень-жовтень 2020 року; підключення інженерних мереж до споруд грудень 2020 року лютий 2021 року.

Згідно з п. 10 контракту (в редакції Додаткової угоди №3 від 20.12.2018) відповідно до основних показників державного оборонного замовлення на 2018 рік зобов`язання сторін складають: за загальним фондом державного бюджету КПКВ 2101210/2 на суму 175 000 000,00 грн., в тому числі ПДВ 29 166 666,67 грн., за спеціальним фондом державного бюджету КПКВ 2101450/6 на суму 199 380 000,00 грн., в тому числі ПДВ 33 230 000,00 грн., що відповідає 80% обсягу робіт І черги (1 етапу та 2 етапу), зазначені в календарному плані робіт по будівництву (додаток № 1 до Контракту).

Відповідно до п. 80 Контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2021.

Безпідставними є посилання Міноборони на ту обставину, що відповідний контракт вже є розірваним в односторонньому порядку.

Контрактом не передбачено можливості його одностороннього розірвання, чи односторонньої відмови від виконання такого контракту.

Обставини із посиланням на які Міноборони визначає розірвання контракту передбачені його п. 59 та п. 66.

Так, саме на наявність обставин визначених п.п. 4 п. 59 та п.п. 4, 5 п. 66 контракту визначена Міноборони, як обставина, яка визначає факт розірванні відповідного контракту.

Проте, у відповідності до п.п. 4 п. 59 контракту визначено, що замовник має право достроково розірвати цей контракт у разі невиконання зобов`язань виконавцем, повідомивши його не пізніше 30 днів до дати розірвання контракту.

У відповідності до п. 66 контракту передбачено вичерпаний перелік підстава за яких замовник має право розірвати контракт, а саме: відсутність коштів для фінансування робіт; виявлення недоцільності використання коштів для виконання робіт за контрактом, у тому числі за обставин непереборної сили, прорахунків у проекті; банкрутство виконавця. Під банкрутством виконавця слід розуміти визнання його банкрутом господарським судом, або порушення господарським судом справи про банкрутство виконавця; затримка з вини виконавця початку виконання робіт понад строки встановлені пунктом 51 контракту; відставання виконавця від календарного плану виконання робіт більш, ніж на 20 діб; порушення виконавцем будівельних норм і правил, стандартів, вимог проектно-кошторисної документації; інші визначені законодавством умови.

Проте, наведені положення контракту не визначають можливості одностороннього його розірвання шляхом повідомлення про це замовника виконавцю листом.

У відповідності до п.п. 3 п. 67 контракту визначено, що сторона, яка прийняла рішення про зміну або розірвання контракту повинна надіслати відповідну письмову пропозицію другій стороні. Сторона, яка одержала таку письмову пропозицію про внесення змін у контракт або його розірвання зобов`язана протягом 20 днів від дати отримання письмово повідомити другу сторону про своє рішення.

Листом № 362/8/526 від 14.02.2020 року Міноброни повідомило позивача, що вважає Державний контракт №362/5/18/1 від 17.05.2018 року розірваним з 16.03.2020 року, та додано відповідну додаткову угоду для її підписання.

Листом від 25.02.2020 року № 0095 позивач повідомив відповідача-1, що вживаються усі залежні від виконавця заходи на виконання зобов`язань за контрактом, а також відсутні збитки замовника, що свідчить про безпідставність і необґрунтованість вимог про розірвання контракту.

Наведеним листом, відповідач визначив, що не погоджується укладати запропоновану позивачем додаткову угоду про розірвання контракту.

Пунктом 68 контракту однозначно визначає, що уразі коли сторони не досягли згоди щодо внесення змін у контракт або його розірвання чи у разі неодержання відповіді в установлений строк з урахуванням поштового обігу, зацікавлена сторона може звернутись до суду.

Міноборони скористалось своїм правом на розірвання контракту в судовому порядку та в листопаді 2020 року звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про розірвання контракту. На підставі подання зазначеного позову було порушено провадження у справі №910/16904/20. В межах наведеної справи ТОВ «Північно-Український Будівельний Альянс» звернулось із зустрічним позовом. На теперішній час провадження у справі № 910/16904/20 зупинено.

Наведена інформація підтверджується відомостями Державного реєстру судових рішень та поясненнями представників позивача та відповідача-1.

Отже, на теперішній час, наявні всі підстави вважати Державний контракт №362/5/18/1 від 17.05.2018 року діючим і таким, що має однакову юридичну силу для його сторін, якими є позивач та відповідач-1. Питання розірвання Державного контракту №362/5/18/1 від 17.05.2018 року є предметом судового розгляду проте, наразі відсутнє судове рішення з цього приводу.

Враховуючи наведене, посилання відповідачів на ту обставину, що Державний контракт №362/5/18/1 від 17.05.2018 року є розірваним та припинив свою дію не відповідають дійсності.

В той же час відповідачем-1 04.08.2020 року було затверджено Протокол №123 щодо організації закупівлі товарів, робіт та послуг, що становлять державну таємницю в якому розглянуто пропозиції щодо організації закупівлі товарів робіт та послуг, що становлять державну таємницю та розгляд порядку проведення процедури закупівлі робіт з Реконструкції технічної території військової частини НОМЕР_1 , Реконструкції технічної територій військової частини НОМЕР_2 , Реконструкції технічної території військової частини НОМЕР_3 .

Наведеним протоколом №123 від 04.08.2020 року було постановлено: Затвердити зазначені критерії та документи (інформацію), яку повинні надати учасники. Встановити порядок проведення процедури відбору учасників у два етапи, а саме: Етап 1. Вивчення комісією Центрального управління наданих учасником документів разом з ціновою пропозицією, без розкриття останньої, відповідності встановлених критеріям та переліку документів. Етап 2. Розгляд цінових пропозицій учасників, які відповідають встановленим критеріям та переліку документів.

За результатами розгляду цінових пропозицій учасників, які пройшли кваліфікацію визначення переможця процедури відбору.

Протоколом №145 від 14.08.2020 року розгляду документів наданими потенційними виконавцями робіт з реконструкції технічної території арсеналу (шифр - РТТ-Ц58, РТТ - К19, РТТ-Б01), визначення відповідності їх встановленим кваліфікаційним критеріям та розгляду цінових пропозицій визначено переможця та запропоновано Замовнику укласти Державний контракт зокрема, з ТОВ «Спецтехресурс» по об`єкту «Реконструкція технічної території арсеналу (шифр РТТ-Ц-58) II III черга» загальною вартістю 757 649 165,82 грн.

За результатами проведення зазначеної процедури 05.11.2020 між Міністерством оборони України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецтехресурс» (виконавець) було укладено державний контракт №362/7/20/207 на виконання робіт за державним оборонним замовленням з «Реконструкції технічної території арсеналу А1358» (шифр-РТТ-Ц-58) друга та третя черги.

Відповідно до п. 1 контракту виконавець зобов`язується виконати та здати згідно з кошторисною документацією та календарним графіком виконання робіт (Додаток №1 до контракту) (Календарний графік) роботи пов`язані з об`єктом «Реконструкції технічної території арсеналу» (шифр-РТТ-Ц-58), а саме «Реконструкції технічної території військової частини НОМЕР_1 » (шифр-РТТ-Ц-58) друга та третя черги, розташованого за адресою: 30014, Хмельницька область, Славуцький район, с. Цвітоха, військова частина А1358 (роботи).

Замовник зобов`язується прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Згідно з п. 2 контракту підставою для укладення контракту є основні показники державного оборонного замовлення на 2020 рік, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2020 року №154-1 (зі змінами).

Відповідно до п.п. 6 контракту договірна ціна робіт є динамічною і встановлена сторонами під час проведення переговорів щодо укладення контракту Протокол проведення переговорів за державним оборонним замовленням (Додаток № 3 до контракту), зафіксована у Протоколі погодження договірної ціни за державним оборонним замовленням (Додаток № 4) на підставі розробленого виконавцем зведеного кошторису та становить 757 649 165,82 грн., в тому числі ПДВ 126 274 860,97 грн.

Вартість робіт по чергам будівництва становить:

друга черга будівництва 425 782 989,07 грн. в тому числі ПДВ 70 963 831,51 грн.;

третя черга будівництва 331 866 176,75 грн. в тому числі ПДВ 55 311 029,46 грн.

Пунктом 12 Контракту встановлено, розрахунки за виконані роботи з будівництва об`єкту проводяться на підставі підписаних замовником Актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) протягом 30 (тридцяти) календарних днів після їх підписання за умови за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків.

Відповідно до п. 92 контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2023 року.

Виходячи із встановлених вище обставин, у 2020 році Міноборони, було проведено закупівлю робіт «Реконструкції технічної території арсеналу» (шифр-РТТ-Ц-58), а саме робіт з «Реконструкції технічної території військової частини НОМЕР_4 на II III черги будівництва» та укладено 05.11.2020 з ТОВ «Спецтехресурс» Державний контракт №362/7/20/207 не зважаючи на ту обставину, що зазначені роботи вже є предметом чинного Державного контракту №362/5/18/1 від 17.05.2018 року, по яких вже визначено договірну ціну та заплановано і здійснюється фінансування.

Таким чином, залучення Міністерством оборони України інших осіб для здійснення робіт, які передбачені Державним контрактом №362/5/18/1 від 17.05.2018 року, шляхом укладення нового Державного контракту № 362/7/20/207 від 05.11.2020 є неправомірним, визначає, що зміст відповідного Державного контракту, з огляду на ту обставину, що його предметом є роботи які є предметом іншого Державного контракту, суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, що визначає недійсність такого Державного контракту № 362/7/20/207 від 05.11.2020 року.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Зміст зазначених у ст. 15 ЦК підстав для захисту не розкривається, але він відображений у відповідних нормах ст. ст., що регулюють ту чи іншу категорію правовідносин.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути визнання права, визнання правочину недійсним (частина друга статті 16 ЦК України).

За змістом частин другої, третьої статті 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Нормами цивільного законодавства передбачений спосіб захисту цивільних прав та інтересів, зокрема й шляхом визнання правочину недійсним, правові засади для застосування якого врегульовані приписами статей 215-236 ЦК України.

Правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків.

За положеннями частин першої, третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто відповідно до вищевказаних норм ЦК України недійсним можна визнати лише договір як правочин, і така вимога може бути заявлена як однією зі сторін, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину визначено статтею 215 цього Кодексу.

Згідно частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до частини 3 статті 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою та спрямованою на досягнення певної мети.

Згідно із частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Приписами частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України). Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

За змістом частини третьої статті 207 ГК України господарське зобов`язання, визнане судом недійсним, також вважається недійсним з моменту його виникнення.

У силу припису частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

При цьому, ч. 2 ст. 4 ГПК України визначено право юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, державних органів, органів місцевого самоврядування на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

В п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред`явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд, шляхом вчинення провадження у справах, здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до пункту 3.3 Рішення Конституційного Суду України у справі № 1- 3/2004 від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 Конституційний Суд України вважає, що словосполучення «охоронюваний законом інтерес» - це інтерес, який перебуває виключно у логічно-смисловому зв`язку із суб`єктивними правами, але прямо ними не опосередковується, тобто виходить за межі останніх.

Отже, поняття «охоронюваний законом інтерес», у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може перечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, поглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або доцільним.

Системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах країни у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» має один і той же зміст.

Вирішуючи поданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд винен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.

Сторонами у спірному Державному контраті є Міноборони та ТОВ «Спецтехресурс», в той же час оскаржуваний Державний контратк стосується виконання робіт, які є предметом раніше укладеного між Міноборони та ТОВ «Північно-Український будівельний Альянс» Державного контракту, а тому суд приходить до висновку, що наявні порушення прав позивача та підстави для визнання недійсним Державного контракту №362/7/20/207 від 05.11.2020 укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецтехресурс» на виконання робіт за державним оборонним замовленням з «Реконструкції технічної території арсеналу А1358» (шифр-РТТ-Ц-58) друга та третя черги.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника, питання вичерпності висновків суду, суд ґрунтується на висновках , що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 р.). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції , юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2 270,00 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним Державний контракт від 05.11.2020 року №362/7/20/207 укладений між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецтехресурс» по об`єкту «Реконструкція технічної території арсеналу (шифр - РТТ-Ц- 58), а саме «Реконструкція технічної території військової частини НОМЕР_1 » (шифр - РТТ-Ц- 58) друга та третя черги.

3. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м.Київ, пр-т Повітрофлотський, 6; код ЄДРПОУ 00034022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Північно-Український будівельний Альянс» (03150, м.Київ, вул. Антоновича, 131; код ЄДРПОУ 35129952) судовий збір у розмірі 1 135, 00 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтехресурс» (01133, м.Київ, пр-к Лабораторний, 6, каб. 13; код ЄДРПОУ 39346430) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Північно-Український будівельний Альянс» (03150, м.Київ, вул. Антоновича, б.131; код ЄДРПОУ 35129952) судовий збір у розмірі 1 135, 00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано 28.07.2021 року.

СуддяМ.В. Данилова