Рішення

від 22.07.2021 по справі 922/1872/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/1872/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промисловий стандарт", м. Київ до Державного підприємства "Завод "Електроважмаш", м. Харків про стягнення коштів в розмірі 986239,28 грн. за участю представників:

позивача - Куракін Ю.В., адвокат;

відповідача - Петруніна К.О., за самопредставництвом.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Промисловий стандарт", м. Київ, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Державного підприємства "Завод "Електроважмаш", про стягнення, з урахуванням прийнятої судом заяви позивача про зменшення розміру заявлених позовних вимог від 03.06.2021 (вх. № 12984), заборгованості за договором № 238/18-68-ВК від 31.10.2017 в сумі 978830,78 грн. (з яких: 862422,12 грн. - основний борг; 1% річних - 8811,48 грн.; пеня - 35712,60 грн.; інфляційні втрати - 71884,58 грн.). Також просить покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 24.05.2021 відкрито провадження у справі № 922/1872/21 та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 16.06.2021 об 11:30 год.

Ухвалою господарського суду від 07.07.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/1872/21 до судового розгляду по суті на 22.07.2021 об 11:00 год.

У судовому засіданні 22.07.2021 представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.07.2021 проти позову не заперечував, проте, просив суд задовольнити подане відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90% (вх. № 14105).

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Присутні в судовому засіданні представники сторін погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами у відповідності до ст. 74 ГПК України.

Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 22.07.2021, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, 31.10.2017 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як замовником, укладено договір № 238/18-68-ВК, за умовами якого постачальник зобов`язується у 2017-2018 роках поставити замовникові партію продукції, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити отриману партію, зазначених в специфікації № 1, яка є невід`ємною частиною даного договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. п. 2.1-2.2 постачальник здійснює поставку продукції замовнику партіями, протягом 15 календарних днів з моменту направлення письмового листа/замовлення замовника, згідно з пунктом 1.3 цього договору. Передача продукції здійснюється на складі замовника за адресою: м. Харків, пр-т Московський, 299.

Згідно з п. 3.1 договору, його ціна становить 3485544,00 грн., у т. ч. ПДВ 20%: 580924,00 грн.

Відповідно до п. 4.1 договору замовник здійснює оплату продукції протягом 60 календарних днів з моменту поставки і прийняття її за кількістю та якістю.

Згідно з п. 11.4 договору за порушення строку оплати продукції, передбачених цим договором, постачальник має право пред`явити замовнику вимогу про сплату пені в розмірі 0,1% від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше 5% від несплаченої суми.

Згідно з п. 15.1 договору, в редакції додаткової угоди № 3 від 30.10.2019, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.03.2020.

Як стверджує позивач, ним на виконання умов договору № 238/18-68-ВК, специфікації № 1 та з урахуванням отриманих замовлень на поставку, поставлено відповідачу товар на загальну суму 1296563,40 грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи видатковими накладними.

Проте, відповідач за цей товар розрахувався лише частково на загальну суму 434141,28 грн. та має борг за поставлений товар за цими накладними в сумі 862422,12 грн., який, станом на час звернення з позовом, не погашено.

Обставини щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 862422,12 грн. й стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Крім того, у зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язань щодо сплати боргу за договором, позивачем на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законодавства нараховано до стягнення з відповідача 1% річних - 8811,48 грн.; пеню - 35712,60 грн.; інфляційні втрати - 71884,58 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, відповідно до наданих до матеріалів справи видаткових накладних, відповідач (покупець) отримав від позивача товар на загальну суму 1296563,40 грн. Проте, всупереч вимогам договору поставки від 31.10.2017, свої зобов`язання щодо своєчасної оплати за отриманий товар виконав не в повному обсязі, розрахувався за поставлений товар в сумі 434141,28 грн. та не надав суду доказів на підтвердження оплати суми боргу в розмірі 862422,12 грн.

Суд зазначає, що дана сума заборгованості не заперечувалась відповідачем.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати товару за договором поставки від 31.10.2017.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати суму боргу за договором поставки від 31.10.2017 в сумі 862422,12 грн., суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача даної суми основної заборгованості за договором поставки належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи, не спростованою відповідачем, а, отже, такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 8811,48 грн. - 1% річних та 71884,58 грн. - інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз ст. 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних та річних, суд констатує його арифметичну вірність та відповідність вказаним положенням Закону.

Зазначений розрахунок не заперечувався відповідачем.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення заявленого позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 71884,58 грн. - інфляційних та 8811,48 грн. - 1% річних.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 35712,60 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Відповідно до ст.ст. 230, 231 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 11.4 договору, за порушення строку оплати, передбачених договором, постачальник має право пред`явити замовнику вимогу про сплату пені в розмірі 0,1% від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше 5% від несплаченої суми.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В ч. 2 ст. 343 ГК України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки від 31.10.2017, позивач нарахував відповідачеві пеню, яка складає 35712,60 грн.

Зазначений розрахунок суми пені не заперечувався представником відповідача під час розгляду даного спору.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов`язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність нарахування позивачем пені в розмірі 35712,60 грн.

Що стосується клопотання відповідача про зменшення пені на 90%, слід зазначити наступне.

П. 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, інших обставин, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідністю розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

В обґрунтування клопотання про зменшення штрафних санкцій відповідач вказує, що ДП "Завод "Електроважмаш" є виробником комплектного електрообладнання для залізничного та міського електротранспорту, а саме електродвигунів та тепловозних генераторів, питома вага яких складає понад 70% в загальній структурі запланованого виробництва країни. 29.12.2018 Постановою уряду Російської Федерації від 29.12.2018 №1716-83 "Про заходи з реалізації Указу Президента РФ від 22.10.2018 №592" введено заборону на ввезення до РФ товарів, країною походження або країною відправлення яких є Україна або які переміщуються через територію України, згідно відповідного переліку, до якого у тому числі включено товари за кодом TH ЗЕД ЭАЕС 8501 - двигуни та генератори електричні. На сьогоднішній момент, підприємство відповідача, з об`єктивних причин не може самостійно здійснити швидке переорієнтування існуючого запланованого обсягу тягового виробництва на нових замовників. У зв`язку із тяжкою економічною ситуацією, яка склалася не тільки у галузі важкого машинобудування, але й у всій державі, підприємством було запроваджено низку операційних заходів, основною метою яких є збереження робочих місць, додержання соціальних гарантій працівників та своєчасного наповнення бюджету держави. У 2020 році на рахунки "Завод "Електроважмаш" декілька разів були накладені арешти, що сприяло зростанню заборгованості підприємства перед кредиторами, виникненню заборгованості по заробітній платі та по сплаті соціальних внесків до Державного бюджету. Так, ухвалою господарського суду Харківської області від 16.04.2020 у справі №922/760/20 було накладено арешти на всі банківські рахунки підприємства.

У сукупності, періодичне блокування господарської діяльності підприємства, шляхом накладання арештів на всі рахунки відповідача та кризовий стан в галузі машинобудування, сприяло виникненню ситуації коли держане підприємство змушено здійснювати часткові виплати не тільки контрагентам, але і працівникам стосовно виплати заробітної плати, платежів до бюджету та комунальних платежів.

Також, відповідач вказував, що ДП "Завод "Електроважмаш" внесено до переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації у 2017-2020 роках. Наказом Фонду державного майна України № 777 від 08.06.2018 було прийнято рішення про приватизацію ДП "Завод "Електроважмаш". Розпорядженням КМУ від 16.01.2019 року Na 36-р затверджено перелік об`єктів великої приватизації державної власності (зі змінами внесеними 03.03.2020 року), відповідно до якого ДП "Завод "Електроважмаш" включено до цього переліку. Накладення стягнення надмірних сум штрафних санкцій, значно зменшує вартість підприємства, що в результаті приватизації завдасть збитків державі в наслідок недоотримання реальної вартості підприємства.

Окрім того, відповідач просив суд врахувати, що на державному підприємстві існує заборгованість по заробітній платі, так станом на 25.02.2021 заборгованість склала більше 20,7 млн. грн. за грудень 2020 року та 22,4 млн. грн. за січень 2020 року. Із чого додатково вбачається заборгованість із сплати податків до Державного бюджету України. Крім того відповідачем надано довідку про заборгованість із сплати комунальних платежів, сплата яких є безумовною умовою можливості продовжувати господарську діяльність підприємств в майбутньому.

Суд, розглянувши доводи, викладені у відповідному клопотанні, враховуючи фінансовий стан відповідача, необхідність неухильного виконання зобов`язань та надані відповідачем докази на підтвердження наявності підстав для зменшення штрафних санкцій, з метою дотримання прав сторін на захист своїх інтересів, задовольняє клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій частково та зменшує розмір нарахованої пені на 50%.

Згідно ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи встановлені обставини, зазначені положення діючого законодавства України і умови укладеного сторонами договору, наявність в матеріалах справи належних та достатніх доказів на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог, суд задовольняє вимоги позивача частково з урахуванням зменшення пені на 50% до 17856,30 грн.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 129 ГПК України, та витрати зі сплати судового збору покладає на відповідача повністю, оскільки судовий збір, у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 177, 183, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 256 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" (61089, м. Харків, пр. Московський, 299, код ЄДРПОУ 00213121) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промисловий стандарт" (03113, м. Київ, пров. Артилерійський, 5-А, офіс 11; фактична адреса: 61089, м. Харків, вул. Греківська, 25, код ЄДРПОУ 38775646) суму основної заборгованості за договором від 31.10.2017 в розмірі 862422,12 грн., пеню в розмірі 17856,30 грн., 1% річних у розмірі 8811,48 грн., інфляційні втрати у розмірі 71884,58 грн., судовий збір в розмірі 14682,46 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до ст. ст. 256, 257 ГПК України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Промисловий стандарт" (03113, м. Київ, пров. Артилерійський, 5-А, офіс 11; фактична адреса: 61089, м. Харків, вул. Греківська, 25, код ЄДРПОУ 38775646);

Відповідач: Державне підприємство "Завод Електроважмаш" (61089, м. Харків, пр. Московський, буд. 299, код ЄДРПОУ 00213121).

Повне рішення складено 28.07.2021.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/1872/21