Постанова

від 21.07.2021 по справі 493/1459/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 липня 2021 року

м. Київ

справа № 493/1459/17

провадження № 61-13607св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

особа, яка подавала апеляційну скаргу, - заступник прокурора Одеської області, в інтересах держави в особі Балтської міської ради та Головного управління Держгеокадастру в Одеській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на постанову Одеського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Гірняк Л. А.,

Сегеди С. М., Цюри Т. В., від 06 серпня 2020 року ,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до

ОСОБА_2 про визнання дійсною угоду купівлі-продажу нежитлових будівель та визнання права власності.

В жовтні 2017 року ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , уточнивши позовні вимоги звернулись з позовною заявою до ОСОБА_3 , ОСОБА_12 ,

ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 про визнання права власності на нежитлові будівлі, квартиру, садибні (індивідуальні) житлові будинки, земельні ділянки.

Позовна заява, з урахуванням поданих уточнень, мотивована тим, що ОСОБА_2 належали: нежитлові будівлі, земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка) площею 0,0404 га. кадастровий номер 5120685000:02:001:0287, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; квартира АДРЕСА_2 ; житловий будинок з господарськими будівлями, земельна ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка) площею 0, 2096 га, кадастровий номер 5120685000:02:001:0285, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; житловий будинок з господарськими будівлями та земельна ділянка, площею 3 300 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_3 ; житловий будинок з господарськими будівлями та земельна ділянка площею

3 700 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідачу ОСОБА_3 належали нежитлова будівля та

присадибна земельна ділянка площею 0, 25 га кадастровий номер 5120685000:02:001:0284, розташовані за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідачу ОСОБА_5 належали нежитлові будівлі та

присадибна земельна ділянка площею 0, 25 га кадастровий номер 5120685000:02:001:0294, розташовані за адресою: АДРЕСА_3 .

Іншим відповідачам належали земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, площею по 2 га кожна, розташовані в селі Оленівка Балтського району Одеської області з кадастровими номерами: 5120685000:01:001:0662, 5120685000:01:001:0661, 5120685000:01:001:0630, 5120685000:01:001:0627, 5120685000:01:001:0631, 5120685000:01:001:0664, 5120685000:01:001:0625, 5120685000:01:001:0626, 5120685000:01:001:0628 та 5120685000:01:001:0629.

Відповідачі запропонували позивачам придбати вказане нерухоме майно на умовах сплати їх вартості відразу та оформлення належним чином договорів купівлі-продажу згодом.

Вказану пропозицію ОСОБА_2 та ОСОБА_1 прийняли, передали відповідачам в рахунок оплати вартості спірного нерухомого майна грошові кошти, про одержання яких відповідачі власноручно написали відповідні розписки та передали правовстановлюючі документи щодо вказаного майна.

Посилаючись на те, що, укладаючи договори купівлі-продажу, їх сторони обумовили всі істотні умови, та ці правочини були реально виконані, відповідачі ухилялися від їх нотаріального посвідчення, а на теперішній час оригінали правовстановлюючих документів втрачено, позивачі просили суд:

- визнати дійсними угоди купівлі-продажу, укладені між позивачами та відповідачами щодо спірного нерухомого майна;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на: нежитлові будівлі, земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна

земельна ділянка) площею 0,0404 га. кадастровий номер 5120685000:02:001:0287, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; квартиру АДРЕСА_2 ; житловий будинок з господарськими будівлями, земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка) площею 0, 2096 га, кадастровий номер 5120685000:02:001:0285, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; житловий будинок з господарськими будівлями та земельна ділянка, площею 3 300 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_3 ; житловий будинок з господарськими будівлями та земельна ділянка площею

3 700 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_4 ; нежитлову будівлю та

присадибну земельну ділянку площею 0, 25 га кадастровий номер 5120685000:02:001:0284, розташовані за адресою: АДРЕСА_3 та нежитлові будівлі та присадибну земельну ділянку площею 0, 25 га кадастровий номер 5120685000:02:001:0294, розташовані за адресою:

АДРЕСА_3 .

- визнати за ОСОБА_2 право власності на земельні

ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, площею по 2 га кожна, розташовані в селі Оленівка Балтського району Одеської області з кадастровими номерами:

5120685000:01:001:0662; 5120685000:01:001:0661, 5120685000:01:001:0630, 5120685000:01:001:0627, 5120685000:01:001:0631, 5120685000:01:001:0664, 5120685000:01:001:0625, 5120685000:01:001:0626, 5120685000:01:001:0628 та 5120685000:01:001:0629.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 17 жовтня

2017 року, з урахуванням ухвал цього ж суду від 27 листопада 2017 року та від 15 січня 2018 року про виправлення описки позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , про визнання права власності на нежитлові будівлі, квартиру, садибні (індивідуальні) житлові будинки, земельні ділянки задоволено в повному обсязі.

Визнано дійсними і такими, що відбулися угоди купівлі-продажу нежитлових будівель, квартири, садибних (індивідуальних) житлових будинків, земельних ділянок, укладені між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_5 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на:

- нежитлові будівлі, а саме - склади (на плані позначено літ. А, а 1 , а 2 ), загальною площею 231, 8 кв. м, які розташовані по АДРЕСА_1 , і раніше на праві приватної власності належали ОСОБА_2 ;

- земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0, 0404 га, кадастровий номер 5120685000:02:001:0287, розташовану по АДРЕСА_1 , і раніше на праві приватної власності згідно свідоцтва про право власності, серія та номер: НОМЕР_1 , виданого 03 листопада 2014 року реєстраційною службою Балтського районного управління юстиції в Одеській області, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 16908748

від 03 листопада 2014 року, належала ОСОБА_2 ;

- квартиру АДРЕСА_5 , яка раніше на праві приватної власності належала ОСОБА_2 ;

- садибний (індивідуальний) житловий будинок (на плані позначено літ. А), загальною площею 215 кв. м, житловою площею 158, 4 кв. м, з мансардою (літ. а), прибудовами (літ. а 1 ), господарськими будівлями, а саме - літньою кухнею (літ. Б), сараями (літ. В, Д, Е, З), гаражем (літ. Г), вбиральнею (літ. Т), та земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка) площею 0,2096 га, кадастровий номер 5120685000:02:001:0286, розташовані по АДРЕСА_1 , який раніше на праві приватної власності належав ОСОБА_2 ;

- садибний (індивідуальний) житловий будинок (на плані позначено літ. А), загальною площею 65, 9 кв. м, житловою площею 46, 4 кв. м, з прибудовою (літ. а), господарськими будівлями, а саме - погребом з шиєю (літ. П), сараєм (літ. Б), огорожею № 1, хвірткою № 2, воротами № 3, розташований на земельній ділянці площею 3 300 кв. м по АДРЕСА_3 , який раніше на праві приватної власності належав ОСОБА_2 ;

- садибний (індивідуальний) житловий будинок (на плані позначено літ. А), загальною площею 42, 5 кв. м, житловою площею 18 кв. м, з тамбуром

(літ. а), огорожею № 1, воротами № 2, розташований на земельній ділянці площею 3 700 кв. м по АДРЕСА_4 , який раніше на праві приватної власності належав ОСОБА_2 ;

- нежитлову будівлю, а саме - склад (на плані позначено літ. А), загальною площею 441 кв. м, який розташований по АДРЕСА_3 , і раніше на праві приватної власності належали ОСОБА_13 ;

- земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0, 25 га, кадастровий номер 5120685000:02:001:0284, розташовану по

АДРЕСА_3 , і раніше на праві приватної власності згідно свідоцтва про право власності, серія та номер: НОМЕР_2 , виданого 11 червня 2014 року реєстраційною службою Балтського районного управління юстиції в Одеській області, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 13691216 від 11 червня 2014 року, належала

ОСОБА_3 ;

- нежитлові будівлі, а саме - склади (на плані позначено літ. А, Б, В), загальною площею по 441 кв. м кожний, які розташовані по

АДРЕСА_3 , і раніше на праві приватної власності належали ОСОБА_5 ;

- земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0, 25 га, кадастровий номер 5120685000:02:001:0294, розташовану по

АДРЕСА_3 , і раніше на праві приватної власності згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 29940799 від 07 червня 2016 року, належала ОСОБА_5 .

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірні договори купівлі-продажу в нотаріальному порядку посвідчити неможливо, оскільки відповідачі ухиляються від явки до нотаріуса; інших підстав нікчемності цих правочинів судом не встановлено; сторони договорів купівлі-продажу домовилися щодо усіх істотних їх умов та такі правочини були повністю виконані.

Додатковим рішенням Балтського районного суду Одеської області

від 16 травня 2018 року, з урахуванням ухвали цього ж суду

від 18 травня 2018 року про виправлення описки, заяву ОСОБА_2 про винесення додаткового рішення по цивільній справі - задоволено.

Вказаним додатковим рішенням, визнано за ОСОБА_2 право власності на:

- земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2 га, кадастровий номер 5120685000:01:001:0662, розташовану в селі Оленівка Балтського району Одеської області, яка згідно наказу 15-11111/13-17-СГ, виданого 11 жовтня 2017 року Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області (далі - Держгеокадастр), належала ОСОБА_6 ;

- земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2 га, кадастровий номер 5120685000:01:001:0630, розташовану в селі Оленівка Балтського району Одеської області, яка згідно наказу 15-2111/2/214-15-СГ, виданого 26 грудня 2015 року Держгеокадастром, належала ОСОБА_8 ;

- земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2 га, кадастровий номер 5120685000:01:001:0627, розташовану в селі Оленівка Балтського району Одеської області, яка згідно наказу 15-12485/13/-17-СГ, виданого 06 грудня 2017 року Держгеокадастром, належала ОСОБА_9 ;

- земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2 га, кадастровий номер 5120685000:01:001:0631, розташовану в селі Оленівка Балтського району Одеської області, яка згідно наказу 15-2113/214-15-СГ, виданого 26 грудня 2015 року Держгеокадастром, належала ОСОБА_10 ;

- земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2 га, кадастровий номер 5120685000:01:001:0664, розташовану в селі Оленівка Балтського району Одеської області, яка згідно наказу 15-12494/13-17-СГ, виданого 06 грудня 2017 року Держгеокадастром, належала ОСОБА_14 ;

- земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2 га, кадастровий номер 5120685000:01:001:0625, розташовану в селі Оленівка Балтського району Одеської області, яка згідно наказу 15-2109/214-15-СГ, виданого 26 грудня 2015 року Держгеокадастром, належала ОСОБА_11 ;

- земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2 га, кадастровий номер 5120685000:01:001:0626, розташовану в селі Оленівка Балтського району Одеської області, яка згідно наказу 15-2115/214-15-СГ, виданого 26 грудня 2015 року Держгеокадастром, належала ОСОБА_5 ;

- земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2 га, кадастровий номер 5120685000:01:001:0628, розташовану в селі Оленівка Балтського району Одеської області, яка згідно наказу 15-2112/214-15-СГ, виданого 26 грудня 2015 року Держгеокадастром, належала ОСОБА_12 ;

- земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2 га, кадастровий номер 5120685000:01:001:0661, розташовану в селі Оленівка Балтського району Одеської області, яка згідно наказу 15-12519/13-17-СГ, виданого 07 грудня 2017 року Держгеокадастром, належала ОСОБА_7 .

Суд першої інстанції виходив з того, що ухвалюючи рішення від 17 жовтня 2017 року, не були вирішені вимоги ОСОБА_2 , викладені в уточненому позові.

Короткий зміст оскаржуваної постанови апеляційного суду

У жовтні 2018 року заступник прокурора Одеської області Горностаєва Т. В. (далі - прокурор), діючи в інтересах держави в особі Балтської міської ради та Держгеокадастру, подала апеляційну скаргу на рішення Балтського районного суду Одеської області від 17 жовтня 2017 року та додаткове рішення цього ж суду від 16 травня 2018 року.

Постановою Одеського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 06 серпня 2020 року про виправлення описки, апеляційну скаргу прокурора задоволено.

Рішення Балтського районного суду Одеської області від 17 жовтня

2017 року та додаткове рішення Балтського районного суду Одеської області від 16 травня 2018 року у справі № 493/1459/17 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходила з відсутності в матеріалах справи доказів ухилення відповідачів від нотаріального посвідчення спірних договорів купівлі-продажу та втрати можливості нотаріально посвідчити договори в майбутньому.

Крім того, саме по собі небажання сторони правочину здійснити його нотаріальне посвідчення не може бути підставою для визнання такого договору дійсним.

Встановивши, що районний суд, визнаючи право власності на нерухоме майно, не залучив до участі у справі ОСОБА_12 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та не з`ясував їх пояснень з приводу заявлених вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування ухваленого у справі додаткового рішення від 16 травня 2018 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11 вересня 2020 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 та

ОСОБА_3 подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 493/1459/17 та витребувано її матеріали з місцевого суду.

У листопаді 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявники зазначили відсутність висновку Верховного Суду з питання чи порушені інтереси держави та органу місцевого самоврядування під час вирішення приватно-правового спору між фізичними особами.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 наголошують на тому, що рішенням суду першої інстанції питання про права та інтереси держави в особі Балтської міської ради та Держгеокадастру не вирішувались, а отже у апеляційного суду були підстави для закриття апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України. Стверджували, що спір у розглядуваній справі стосується виключно правовідносин між фізичними особами щодо укладення договорів купівлі-продажу майна, яке перебуває у приватній власності.

Крім того, заявники обґрунтовують касаційну скаргу тим, що апеляційний суд розглянув справу без належного повідомлення всіх учасників справи, що суперечить висновкам, викладеним зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року по справі № 289/2207/17.

Доводи особи, що подала відзив на касаційну скаргу

В поданому у листопаді 2020 року до Верховного Суду відзиві на касаційну скаргу прокурор, посилаючись на законність та обґрунтованість оскарженої постанови суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0, 2096 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5120685000:02:001:0286, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Відповідно до розписки від 02 червня 2017 року ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 210 000 грн за продаж нежитлової будівлі, земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0, 404 га кадастровий номер 5120685000:02:001:0287 та площею 0, 2096 га кадастровий номер 5120685000:02:001:0286, за адресою: АДРЕСА_1 відповідно договору купівлі-продажу укладеного в простій письмовій формі.

Відповідно до розписки від 02 червня 2017 року ОСОБА_5 отримала від ОСОБА_1 50 000 грн за продаж земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , площею 0, 25 кадастровий номер 5120685000:02:001:0294, відповідно до договору купівлі-продажу укладеного в простій письмовій формі.

Аналогічну письмову розписку про отримання від ОСОБА_1 50 000 грн за продаж земельної ділянки кадастровий номер 5120685000:02:001:0284, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 склав ОСОБА_3 .

Позиція Верховного Суду

Згідно положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд обґрунтовано виходив із відсутності в матеріалах справи доказів ухилення відповідачів від нотаріального посвідчення спірних договорів купівлі-продажу та втрати можливості нотаріально посвідчити такі договори.

При цьому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 фактично подаючи спільний позов не зазначають, що саме заважає їм звернутись до нотаріуса для укладення між собою і посвідчення договорів відчуження нерухомого майна.

Щодо повноважень прокурора на подання апеляційної скарги в даній справі колегія суддів виходить з такого.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала у судових рішеннях, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції (пункти 6.21, 6.22 постанови

від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, пункти 4.19, 4.20 постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про прокуратуру прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених цим законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону України Про прокуратуру ).

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції , прийнятої 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоб представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави за наявності підстав, які обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 23 Закону України Про прокуратуру , крім випадку, визначеного абзацом четвертим частини третьої (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру ).

Системне тлумачення абзацу другого частини другої статті 56 ЦПК України й статті 23 Закону України Про прокуратуру дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19) вказала на необхідність у кожному конкретному випадку перевіряти: доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів у спосіб, який обрав прокурор, та доводи прокурора з приводу відсутності органу,до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави.

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 уточнила висновки, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18; у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 16 квітня 2019 у справі

№ 910/3486/18та № 925/650/18, від 17 та 18 квітня 2019 року у справах

№ 923/560/18та № 913/299/18 відповідно, від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18; у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18, вказавши, що прокурор, звертаючись до суду має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Подаючи апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у цій справі, прокурор, відповідно до статті 56 ЦПК України, абзацу першого частини третьої, абзацу першого частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру , у тексті апеляційної скарги обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави у розглядуваній справі.

При цьому, прокурор вказав на необхідність захисту інтересів держави у сфері земельних правовідносин, потребу забезпечити правомірний обіг майнових прав на обмежені у вільному обігу земельні ділянки сільськогосподарського призначення, захисті та визнанні лише тих прав на ці ділянки, які набуті та підтверджені у передбачений законом спосіб. Стверджував, що судом першої інстанції визнано право власності на нежитлові будівлі та склади, розташовані на земельних ділянках, цільове призначення яких - для будівництва і обслуговування житлових будинків, , що вказує на нецільове використання землі та звертав увагу апеляційного суду, що в матеріалах справи взагалі відсутні докази, що підтверджують право власності відповідачів на спірні житлові та нежитлові приміщення.

Прокурор також зазначив, що Балтською міською радою та Держгеокадастром не вжито заходів спрямованих на оскарження судових рішень у розглядуваній справі.

Листом від 17 жовтня 2018 року згідно з пунктом 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор повідомив Балтську міську раду та Держгеокадастр про свій намір звернутись до суду в інтересах держави в особі Балтської міської ради та Держгеокадаструз апеляційною скаргою на рішення Балтського районного суду Одеської області від 17 жовтня

2017 рокута додаткове рішення цього ж суду від 16 травня 2018 року у справі № 493/1459/17.

Апеляційним судом перевірено повноваження прокурора на представництво інтересів держави у розглядуваній справі, зокрема і при постановленні ухвали від 06 серпня 2020 року про відмову у задоволенні представника ОСОБА_1 - адвоката Черепанова О. В. про закриття апеляційного провадження.

Колегія суддів погоджується із висновками апеляційного суду про підтвердження повноважень прокурора на представництво інтересів держави у розглядуваній справі, що узгоджується з висновками, висловленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 227/1506/18 (провадження № 14-66цс19) та Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 265/10650/18 (провадження № 61-1346св20), від 17 березня 2021 року у справі

№ 263/18986/19 (провадження № 61-19380св20) .

При цьому необхідно врахувати, що рішенням і додатковим рішення суду першої інстанції на підставі наданих ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розписок та договорів укладених в простій письмовій формі було визнано право власності на 9 земельних ділянок сільськогосподарського призначення,

3 житлових будинки із присадибними ділянками, 1 квартиру, 3 нежитлових приміщення загальною площею понад 1 000 кв.м. розташованих на землях призначених для будівництва та обслуговування житлових будинків. ОСОБА_2 подавши спільний позов із ОСОБА_1 , одночасно брала участь у справі як відповідач за позовом ОСОБА_1 до неї, а відомості щодо повідомлення про розгляд справи в суді першої інстанції власників земельних ділянок сільськогосподарського призначення ОСОБА_12 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 в матеріалах справи взагалі відсутні.

З огляду на вказані обставини розглядуваної справи, положення глави 4 розділу ІІ та пункту 15 розділу Х Перехідні положення ЗК України

(в редакції на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи судом першої інстанції), особливий статус земель сільськогосподарського призначення та діючу на час виникнення спірних правовідносин заборону її відчуження, вступ прокурора у справу та подання ним апеляційної скарги в законних інтересах держави, відповідали вимогам закону, були необхідним та пропорційним заходом.

Крім того, частина четверта статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачає можливість оскарження суб`єктом владних повноважень наявності підстав для представництва його інтересів прокурором і таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Балтська міська рада та Держгеокадастр не оспорювали підстави для представництва прокурором в суді інтересів держави.

Таким чином доводи касаційної скарги, щодо відсутності у прокурора повноважень на представництво в суді інтересів держави є підставними та підлягають відхиленню.

Щодо посилань заявників на те, що ОСОБА_3 не був повідомлений про розгляд справи апеляційним судом, то колегія суддів враховує, що відповідач ОСОБА_3 був належним чином повідомлений про розгляд справи апеляційний судом призначений на 31 січня 2019 року, 23 травня 2019 року, 05 грудня 2019 року, 06 лютого 2020 року та 06 серпня 2020 року, що підтверджено відповідними рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (т. 1 а.с. 170, 233, т. 2 а.с. 13, 85, 166).

Представник ОСОБА_1 брав участь в судовому засіданні апеляційного суду 06 серпня 2020 року.

Інші учасники справи постанову апеляційного суду в касаційному порядку не оскаржують.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України оскаржене судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Враховуючи викладене Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду на законність та обґрунтованість оскарженої постанови не впливають, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року залишити без змін.

Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович