Рішення

від 27.07.2021 по справі 120/4774/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2021 р. Справа № 120/4774/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Слободонюка М.В., розглянувши в м. Вінниці за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Джуринської сільської ради Жмеринського району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У травні 2021 року поштовим засобом зв`язку до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (позивач, ОСОБА_1 ) до Джуринської сільської ради Жмеринського району Вінницької області (відповідач, Джуринська сільська рада), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення 2 сесії 8 скликання Джуринської сільської ради від 24 грудня 2020 року за № 51 та зобов`язати відповідача надати дозвіл позивачу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, комунальної форми власності, орієнтованою площею 2,00 га, яка розташована в межах с. Вербівка Джуринської ОТГ Жмеринського району Вінницької області.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що в грудні 2020 позивач звернулась до відповідача з письмовим клопотання про надання їй дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (межує із земельною ділянкою за кадастровим номером: 0525380800:02:001:0016), комунальної форми власності, орієнтованою площею 2,00 га, яка розташована в межах с. Вербівка Джуринської ОТГ Жмеринського району Вінницької області. Однак, відповідач своїм рішенням від 24.12.2020 за № 51 відмовив у наданні такого дозволу з тих підстав, що бажана для позивача земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту с. Вербівка та Джуринська сільська рада не набула права власності на ці земельні ділянки, а отже і права на розпорядження нею. Позивач вважає, що така підстава для відмови суперечить положенням ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України). Окрім того, також вказує на недотримання відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення вимог Законів України «Про доступ до публічної інформації» та «Про місцеве самоврядування в Україні» в частині не опублікування проекту рішення, результатів поіменного голосування, протоколів постійної комісії, висновків (рекомендацій) постійних комісій, порядку денного, а також рішення, що оскаржується, чим допущено порушення процедури прийняття відповідного рішення. За таких обставин позивач вважає прийняте сільською радою рішення № 51 від 24.12.2020 протиправним, а тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 19.05.2021 судом відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін (у письмовому провадженні). Крім того, встановлені строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення. Цією ж ухвалою у відповідача витребувано додаткові докази, необхідні для вирішення справи.

На виконання вимог вказаної ухвали, 09.06.2021 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву. Так, заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що відповідно до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 376 від 18.05.2010, межа земельної ділянки - сукупність ліній, що утворюють замкнений контур і розмежовують земельні ділянки. Відповідач вказує, що земельна ділянка за кадастровим номером: 0525380800:02:001:0016 має межі з земельними ділянками за кадастровими номерами: 0525380800:02:001:0017, 0525380800:02:001:0015, 0525380800:02:001:0018, 0525380800:02:001:0019, які знаходяться за межами с. Вербівка та кожна з них перебуває у приватній власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Інші земельні ділянки які межували б земельною ділянкою за кадастровим номером: 0525380800:02:001:0016 відсутні. Додатково повідомляє, що на виконання вимог ухвали від 19.05.2021 відповідач не має можливості подати до суду копію Генерального плану із умовними позначеннями до нього та копію Плану зонування с. Вербівка, оскільки останні не створені, у зв`язку з відсутністю коштів в бюджеті колишньої сільської ради с. Вербівка. Зокрема, зауважує, що приєднання населеного пункту с. Вербівка до Джуринської територіальної громади відбулось 26.11.2021. Плани (генеральний та зонування) на новостворену Джуринську сільську раду не створювались. Таким чином відповідач переконує суд, що оскаржуване рішення сільської ради прийняте у відповідності до вимог діючого законодавства, а тому у задоволенні позову просить суд відмовити.

Надалі, 09.06.2021 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій остання викладає власну позицію щодо доводів відповідача та наводить додаткову аргументацію своїх вимог.

16.06.2021 від відповідача надійшли до суду заперечення, в яких зроблено виклад тих самих обставин, що раніше зазначені у відзиві на позовну заяву. Серед іншого, відповідачем зазначено, що позивачем неправильно розтлумачено підсумки голосування за прийняте рішення № 51, оскільки всі депутати ради одноголосно проголосували "за" відмову у наданні відповідного дозволу.

Дослідивши наявні у справі докази та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив, що 09.12.2020 до Джуринської сільської ради Жмеринського району Вінницької області надійшло клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, комунальної форми власності, орієнтованою площею 2,00 га, яка розташована в межах села Вербівка Джуринської ОТГ Жмеринського району Вінницької області (бажана земельна ділянка межує із суміжною земельною ділянкою за кадастровим номером: 0525380800:02:001:0016). До поданої заяви позивачем додано копію паспорта громадянина України - заявника, документ про присвоєння ідентифікаційного номера, а також графічні матеріали із позначенням місця розташування бажаної земельної ділянки.

За наслідком розгляду вказаного клопотання, рішенням 2-ої сесії 8 скликання Джуринської сільської ради від 24.12.2020 № 51 відмовлено ОСОБА_1 у наданні відповідного дозволу з посиланням на те, що бажана для позивача земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту с. Вербівка та Джуринська сільська рада не набула права власності на ці земельні ділянки, а отже і права на розпорядження нею.

Позивач вважає прийняте рішення протиправним та таким, що прийняте всупереч положенням ч. 7 ст. 118 ЗК України, у зв`язку з чим звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України в редакції, діючій на час виникнення спірних правовідносин) та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Положеннями частини третьої статті 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Статтею 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно пункту «б» ч. 1 ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV ЗК України.

Так, згідно із ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України.

Зокрема, ч. 6 ст. 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України, а тому відмова у вирішенні заяви на будь-яких інших підставах, які не передбачені даною нормою, суперечить вимогам закону.

Аналогічна правова позиція із цього приводу неодноразово була висловлена Верховним Судом у своїх постановах від 25.02.2020 року в справі за № 723/1964/14-а, від 15.04.2020 року в справі за № 638/15764/17, від 15.04.2020 року в справі за № 638/15764/17, від 22.04.2020 року в справі за № 818/1707/16 та від 14.05.2020 року в справі за № 360/536/17-а, та інших.

Отже, аналіз положень частин 6 та 7 статті 118 ЗК України вказує на те, що з метою реалізації права на отримання земельної ділянки зацікавлена особа повинна звернутися із клопотанням до компетентного органу державної влади чи місцевого самоврядування. Наведене законодавче регулювання обумовлено розмежуванням компетенції між органами державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної форми власності.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина 1 статті 122 ЗК України).

Разом із тим, порядок прийняття органом місцевого самоврядування відповідних рішень врегульований Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин.

Так, як слідує із матеріалів справи, підставою для відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки згідно рішення 2 сесії 8 скликання Джуринської сільської ради № 51 від 24.12.2020 року є те, що з позиції відповідача бажана для позивача земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту с. Вербівка та Джуринська сільська рада не набула права власності на ці земельні ділянки, а отже і права на розпорядження нею.

Надаючи оцінку таким доводам відповідача, суд вкотре звертає увагу на положення частини 7 статті 118 ЗК України, в якій визначено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проте, на переконання суду, оскаржуване рішення Джуринської сільської ради не містить належних мотивів щодо відмови у наданні відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою, які визначені ч. 7 ст. 118 ЗК України.

Як встановлено судом, відповідно до інформації розміщеної на офіційному веб-сайті Джуринської територіальної громади (електронне посилання: "http://dzhurynska.gromada.org.ua/") останню створено 26.11.2020. Так, до складу Джуринської територіальної громади увійшли наступні населені пункти: Джурин, Голинчинці, Петровське, Деребчин, Аристівка, Вербівка, Володимирка, Мала Деребчинка, Семенівка, Зведенівка, Калитинка, Покутине, Садківці, Сапіжанка, Хоменки, Чапаєве. Площа територіальної громади становить: 12983.01 кв. км., КОАТУУ: 0525381401.

Крім того, згідно інформації яка міститься в загальному доступі, наказом № 30-ОТГ від 09.12.2020 Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області було передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності в комунальну власність Джуринській об`єднаній територіальній громаді. Тобто, розпорядником усіх цих земельних ділянок наразі є Джуринська сільська рада.

Натомість, як вбачається із поданого відзиву на позовну заяву, відповідач вказуючи, що бажана для позивача земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту с. Вербівка та Джуринська сільська рада не набула права власності на ці земельні ділянки, а отже не набула права розпоряджатися нею, не надав суду жодних належних та допустимих доказів в підтвердження вказаних обставин.

Тобто, відповідачем жодним чином не підтверджено того факту, що станом на час прийняття оскаржуваного рішення (24.12.2020) Джуринська сільська рада не набула права розпоряджатися усіма земельними ділянками, які були їй передані у комунальну власність, в тому числі і щодо тієї земельної ділянки, яку позивач бажає отримати.

Що ж до визначення місцезнаходження земельної ділянки, яка вказана позивачем на графічним матеріалах, доданих до поданого клопотання, то з цього приводу судом вживались процесуальні заходи витребування усіх необхідних матеріалів у відповідача, зокрема Генерального плану та Плану зонування із умовними позначеннями до них на частину земельної ділянки, щодо якої виник спір, про що свідчить постановлена ухвала суду від 19.05.2021. Натомість, вищезазначені витребовувані судом докази відповідачем не надавалась з причин їх відсутності у органу місцевого самоврядування (не виготовлення через брак коштів).

В той же час суд не може взяти до уваги доводи відповідача про те, що земельна ділянка за кадастровим номером 0525380800:02:001:0016, до якої прив`язується позивач, межує лише з земельними ділянками за кадастровими номерами 0525380800:02:001:0017, 0525380800:02:001:0015, 0525380800:02:001:0018, 0525380800:02:001:0019 які знаходяться за межами с. Вербівка, а інші земельні ділянки які межували б земельною ділянкою за кадастровим номером 0525380800:02:001:0016 відсутні, позаяк така підстава для відмови відсутня в спірному рішенні.

Окрім того, з наданих відповідачем витягів з публічних кадастрових карт не вбачається, що бажана позивачем земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту с. Вербівка .

Разом із тим судом також враховано, що раніше, відносно бажаної для позивача земельної ділянки, Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області винесено наказ № 2-15282/15-20-СГ від 28.10.2020 про відмову у наданні дозволу на виготовлення документації із землеустрою із тих причин, що зазначена на графічних матеріалах земельна ділянка розташована саме в межах села Вербівка та відноситься до земель комунальної власності.

Таким чином суд доходить висновку, що відповідачем не доведено тієї обставини, що бажана для позивача земельна ділянка, відомості про яку вказані у графічному матеріалі, долученому до поданого клопотання, не відноситься до комунальної власності Джуринської ОТГ та остання в особі Джуринської сільської ради не набула права розпоряджатися такою земельною ділянкою.

Як вказано в постанові Верховного Суду від 25.06.2020 року у справі № 509/594/17, надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про передачу її в користування, а направлене на ідентифікацію земельної ділянки, яка в подальшому може стати предметом передачі.

Тобто, документація із землеустрою і розробляється з тією метою, щоб чітко ідентифікувати відповідну земельну ділянку. А надання дозволу на її розробку не покладає на відповідача безумовного обов`язку (не є підставою для виникнення зобов`язання перед особою, яка розробила проект землеустрою) щодо надання цієї земельної ділянки у власність чи користування.

За наведених вище обставин суд доходить висновку, що ті підстави відмови у наданні позивачу дозволу на виготовлення документації із землеустрою, які визначені Джуринською сільською радою в оскаржуваному рішенні № 51 від 24.12.2020 року, є неповними та такими, які не знайшли свого належного підтвердження в ході судового розгляду цієї справи, а тому таке рішення відповідача у частині, що стосується позивача, є протиправним та підлягає скасуванню. Відповідно, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

При цьому, суд не вбачає необхідності надавати оцінку іншим аргументам позивача щодо порушення процедури прийняття оскаржуваного рішення на підтримку заявлених позовних вимог, позаяк вони не впливають на викладений вище висновок суду та наявність встановлених судом підстав для скасування винесеного відповідачем рішення.

Щодо наступної позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати дозвіл позивачу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, комунальної форми власності, орієнтованою площею 2,00 га, яка розташована в межах с. Вербівка Джуринської ОТГ Жмеринського району Вінницької області, то суд зазначає таке.

Так, наслідком скасування судом у цій справі рішення Джуринської сільської ради 24.12.2020 року за № 51 є те, що клопотання позивача від 09.12.2020 про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою залишається актуальним та нерозглянутим.

Відповідно до пунктів 2, 4 та 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення; визнати бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії; визначити інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Проте, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Видача такого дозволу без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Розглядаючи цю справу, суд зазначає, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 2 КАС України однією із вимог до рішення суб`єкта владних повноважень є його обґрунтованість.

Обґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень полягає в дослідженні усіх обставин, що є істотними у процесі його прийняття, аналізі таких обставин та їх правової оцінки. Усі мотиви якими керується суб`єкт у процесі оцінки та аналізу обставин повинні бути чітко та повно відображені у рішенні. В такий спосіб зацікавленій особі створюються гарантії того, що навіть у випадку якщо рішення прийнято не на її користь, вона зможе оскаржити його, та обґрунтувати свою незгоду із одним чи декількома аргументами які чітко зазначені в рішенні.

Виходячи із обставин цієї справи суд враховує, що оскаржуване позивачем рішення Джуринської сільської ради не містить повного аналізу обставин, з`ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою. Даний висновок суду ґрунтується на тому, що відповідачем у оскаржуваному рішенні не наведено достатніх мотивів, які б вказували на те, що Джуринська сільська рада не набула права розпорядження земельною ділянкою, на яку претендує позивач, як і не перевірено наявності інших обставин, що мають значення для правильного вирішення відповідного питання.

Отже, відповідачем при розгляді клопотання позивача не надана належна оцінка зазначеним вище обставинам як і не перевірено зміст такого клопотання на предмет відповідності в цілому і іншим вимогам статті 118 ЗК України, так як оскаржувана відмова ґрунтувалася на зовсім інших обставинах, які не були пов`язані з відповідною нормою. При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх визначених Законом підстав у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки. Тобто, в межах розгляду цієї справи суд не може дійти остаточного висновку про те, чи є ті обставини, які зазначені в оскаржуваному рішенні вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для надання відповідного дозволу. А прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.

Саме такий правовий висновок із подібного питання був зроблений Верховним Судом у постанові від 03.12.2019 року по справі № П/811/2541/17.

З урахуванням викладеного, суд вбачає підстави для часткового задоволення цієї позовної вимоги у спосіб зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, комунальної форми власності, орієнтованою площею 2,00 га, яка розташована в межах с. Вербівка Джуринської ОТГ Жмеринського району Вінницької області, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Відтак, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що заявлений адміністративний позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України у разі задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено частково, судові витрати понесені позивачем підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог, тобто в сумі 454 грн. (908/2).

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення 2 сесії 8 скликання Джуринської сільської ради Жмеринського району Вінницької області від 24 грудня 2020 року № 51 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства" в частині відмови у задоволенні заяви громадянину ОСОБА_1 .

Зобов`язати Джуринську сільську раду Жмеринського району Вінницької області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, комунальної власності, орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована в межах села Вербівка Джуринської ОТГ Жмеринського району Вінницької області, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Джуринської сільської ради Жмеринського району Вінницької області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 27.07.21.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Джуринська сільська рада Жмеринського району Вінницької області (вул. Заводська, 2, с. Джурин, Жмеринський район, Вінницька область, 23545, код ЄДРПОУ 04325489).

Суддя Слободонюк Михайло Васильович