Постанова

від 26.07.2021 по справі 820/5498/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2021 року

м. Київ

справа № 820/5498/16

касаційне провадження № К/9901/33089/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді -доповідача - Гончарової І .А.,

суддів - Олендера І .Я., Ханової Р .Ф .,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року (головуючий суддя - Тітов О.М.)

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Рєзнікова С.С.; судді - Старостін В.В., Бегунц А.О.)

у справі № 820/5498/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Схід-енергопром

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Схід-енергопром (далі - ТОВ Схід-енергопром ; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області; відповідач; контролюючий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення від 05 вересня 2016 року № 0001541403.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 27 грудня 2016 року адміністративний позов задовольнив у повному обсязі.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20 лютого 2017 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

ГУ ДФС у Харківській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому зазначає, що податкові накладні, в яких зазначено лише назву товару без наведення його опису, є такими, що заповнені з порушенням вимог пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України), та не дають покупцю права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24 травня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС у Харківській області.

19 червня 2017 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, а також наголосив на тому, що всі представлені ним первинні та розрахункові документи, в тому числі податкові накладні, складені за наслідками здійснених із Публічним акціонерним товариством Новокраматорський машинобудівний завод господарських операцій, відповідають вимогам законодавства та не місять дефектів форми і змісту.

Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

03 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).

27 травня 2021 року ГУ ДФС у Харківській області заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - ГУ ДФС у Харківській області на Головне управління ДПС у Харківській області у зв`язку з реорганізацією, яке згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ Схід-енергопром з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 18 грудня 2013 року по 31 грудня 2015 року, валютного та іншого законодавства за період з 18 грудня 2013 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої складено акт від 21 липня 2016 року № 394/20-40-14-03-07/39028636.

Перевіркою встановлено порушення платником вимог пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України у зв`язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у загальному розмірі 3863451,00 грн на підставі податкових накладних, виписаних Публічним акціонерним товариством Новокраматорський машинобудівний завод за наслідками постачання фасонних виробів та поковки з попереднім механообробленням за контрактом від 08 квітня 2014 року № 21/13-14, які оформлено не належним чином, а саме - виявлено недоліки в заповненні опису (номенклатури) товарів/послуг, оскільки зазначено лише назву товару без наведення його опису.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 05 вересня 2016 року № 0001541403, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 3863451,00 грн за основним платежем та 965862,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

Пунктом 201.6 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В свою чергу, при оцінці відповідності заповнення податкових накладних вимогам чинного законодавства необхідно враховувати, що окремі недоліки в їх заповненні не тягнуть за собою втрату податковими накладними статусу належних податкових документів.

Податкові накладні є належними та підтверджують право покупця на податковий кредит і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, що зумовлені, зокрема, результатом описок чи механічних помилок, проте при цьому дають змогу ідентифікувати продавця, містять достатні дані про зміст господарських операцій, підтверджують фактичність здійснення таких операцій та інші обставини, що підлягають відображенню в податковому обліку.

Відтак недоліки в заповненні опису (номенклатури) товарів/послуг у податкових накладних не призводять до неможливості ідентифікації факту та змісту господарських операцій, за умови належного заповнення інших реквізитів податкових накладних та реального здійснення відповідних операцій, які призвели до об`єктивної зміни складу активів платника податку-покупця, як з`ясовано судами в даній ситуації, а також не заперечується контролюючим органом, та, відповідно, не тягнуть втрати ними статусу належних податкових документів.

Більш того, слід зазначити, що пункт 201.10 статті 201 ПК України згідно із Законом України від 24 грудня 2015 року № 909-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році доповнено абзацом дев`ятнадцятим такого змісту: Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту .

Це доповнення не змінило регулювання, воно уточнило дійсний зміст попередніх норм.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ГУ ДФС у Харківській області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись частиною другою розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Замінити відповідача у справі - Головне управління ДФС у Харківській області його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Харківській області.

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя -доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова