Постанова

від 27.07.2021 по справі 433/1095/20

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 433/1095/20

Провадження № 22-ц/810/505/21

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2021 року м. Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кострицького В.В.,

суддів: Назарової М.В., Лозко Ю.П.

за участю секретаря судового засідання Погребної Л.М.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача ОСОБА_2

відповідач ОСОБА_3 ,

представник відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Троїцького районного суду Луганської області від 09 квітня 2021 року року, ухвалене у складі судді Гавалешка П.С. в смт. Троїцьке, Луганської області,

у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права користування спадковим майном,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

07 серпня 2020 року до Троїцького районного суду Луганської області звернулась ОСОБА_1 з вищевказаною позовною заявою в обґрунтування якої зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її син ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 02.01.2020 року, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Сватівському району та місту Голубівка Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

Після померлого відкрилася спадщина яка складається з: земельна ділянка № 1 площею 6.1304 га, державний акт ЛГ № 068522, кадастровий номер 4425486500:06:003:0001 за адресою: Луганська область, Троїцький район, Тарасівська сільська рада; земельна ділянка № НОМЕР_3 площею 6.3196 га, державний акт ЛГ № 147530, кадастровий номер 4425486500:07:002:0025 за адресою: Луганська область, Троїцький район, Тарасівська сільська рада; трактор колісний Беларус-892 Турбо р.н. НОМЕР_4 , шасі № НОМЕР_5 ; трактор колісний Беларус-892 р.н. НОМЕР_6 , заводський № НОМЕР_7 ; автомобіль Volkswagen Polo р.н. НОМЕР_8 , 2018 року випуску, зареєстрований за ним 22.05.2018 року; автомобіль ЗАЗ-Daewoo Lanos р.н. НОМЕР_9 , 2008 року випуску, зареєстрований за ним 18.05.2010 року; будівля свинарника загальною площею 444,3 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , приватна спільна часткова власність, розмір частки 1/2. У встановлений законом строк позивач звернулася до Першої Сватівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, в результаті чого заведено спадкову справу № 65546891 (номер у спадковому реєстрі 52/2020), в подальшому заява не відкликалася. Також спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 є його дружина ОСОБА_3 .

Оскільки заповіту спадкодавець не складав, позивач та відповідач є рівноправними спадкоємцями за законом першої черги після померлого ОСОБА_5 (ч.1 ст.1261 ЦК України). Інші спадкоємці, або треті особи які претендують на майно померлого відсутні. На теперішній час позивач не має змоги належним чином оформити своє право власності на спадщину, у зв`язку із тим, що оригінали всіх документів на спадкове майно знаходяться у володінні відповідача. Добровільно надати документи позивачу для оформлення належної їй частки у спадщині відповідач відмовляється. Натомість відповідач відкрито користується часткою позивача у спадщині. Відповідач категорично відмовляється добровільно розділити спадщину із позивачем. У зв`язку із чим позивач вважає, що такі дії відповідача прямо порушують її спадкові права та вона вимушена звернутися до суду за захистом своїх спадкових прав. Позивач просить суд Зобов`язати ОСОБА_3 не чинити перешкод у здійсненні права користування ОСОБА_1 спадковим майном як особі, яка прийняла спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді земельної ділянки № 1 площею 6.1304 га, державний акт ЛГ № 068522, кадастровий номер 4425486500:06:003:0001 за адресою: Луганська область, Троїцький район, Тарасівська сільська рада; земельної ділянки № НОМЕР_3 площею 6.3196 га, державний акт ЛГ № 147530, кадастровий номер 4425486500:07:002:0025 за адресою: Луганська область, Троїцький район, Тарасівська сільська рада; трактор колісний Беларус-892 Турбо р.н. НОМЕР_4 , шасі № НОМЕР_5 ; трактор колісний Беларус-892 р.н. НОМЕР_6 , заводський № НОМЕР_7 ; автомобіль Volkswagen Polo р.н. НОМЕР_8 , 2018 року випуску, зареєстрований за ним 22.05.2018 року; автомобіль ЗАЗ-Daewoo Lanos р.н. НОМЕР_9 , 2008 року випуску, зареєстрований за ним 18.05.2010 року; будівля свинарника загальною площею 444,3 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , приватна спільна часткова власність, розмір частки 1/2.,зокрема, у спосіб надання ОСОБА_1 оригіналів усіх правовстановлюючих документів на спадкове майно для належного оформлення частки у спадковому майні, ключів від цих двох тракторів та ключів від цих двох автомобілів. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Троїцького районного суду Луганської області від 09 квітня 2021 року позов задоволено в повному обсязі. Визнано за ОСОБА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті її сина ОСОБА_5 право власності на:- 1/2 частини земельної ділянки № 1 кадастровий номер 4425486500:07:002:0025, площею 6,3196 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Тарасівської сільської ради Троїцького району Луганської області,- 1/2 частини земельної ділянки № НОМЕР_3 (рілля) кадастровий номер 4425486500:06:003:0001, площею 6,1304 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Тарасівської сільської ради Троїцького району Луганської області,- 1/8 частини 1/2 спільної частки свинарника, загальною площею 444,3 метри квадратні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ,- 1/8 частини 1/2 спільної частини земельної ділянки, кадастровий номер 4425487000:11:001:0236, площею 0,3297 га для розміщення та обслуговування будівлі свинарника,- 1/4 частини трактора колісний Беларус-892 Турбо, р.н. НОМЕР_4 , 2010 року випуску, заводський № НОМЕР_10 , двигун № НОМЕР_11 , об`єм двигуна 4750 см.куб., маса машини 4000 кг,- 1/4 частини трактора колісний Беларус-892, р/н НОМЕР_6 , 2017 року випуску, заводський № НОМЕР_7 , двигун № НОМЕР_12 , маса машини 4000 кг,- 1/4 частини автомобіля марки - Volkswagen модель - Роlо, 2018 року випуску, об`єм двигуна 1598, потужність двигуна 66, д/н НОМЕР_8 ,- 1/4 частини автомобіля марки ЗАЗ-Daewoo, модель Lanos, 2008 року випуску, об`єм двигуна 1386, д/н НОМЕР_9 .Стягнуто з судовий збір у сумі 840,80 (вісімсот сорок) гривень 80 коп на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_3 ..

Мотивуюче таке рішення суд першої інстанції виходив з того, що 1/2 частини земельної ділянки № 1 кадастровий номер 4425486500:07:002:0025, площею 6,3196 га, оскільки ОСОБА_5 вказану земельну ділянку отримав за заповітом після смерті батька; 1/2 частини земельної ділянки № НОМЕР_3 (рілля) кадастровий номер 4425486500:06:003:0001, площею 6,1304 га, оскільки ОСОБА_5 вказану земельну ділянку отримав в результаті паювання колишнього КСП, оскільки вказане майно є власністю ОСОБА_5 , та не може враховуватись як майно яке є спільної сумісної власності подружжя набутого під час шлюбу, що в свою чергу в судовому засіданні знайшло підтвердження та сторонами не спростовано, в порядку спадкування за законом у першу чергу. Стосовно іншого майна суд вважає, що вказане майно було придбано ОСОБА_5 та ОСОБА_3 перебуваючи у шлюбі, тобто є майном спільної сумісної власності подружжя, що в свою чергу знайшло підтвердження в судовому засіданні.

Доводи апеляційної скарги

Не погоджуючись з таким рішенням суду ОСОБА_3 звернулася з апеляційною скаргою в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення яким залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом та ухвалити нове рішення яким ОСОБА_1 відмовити у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права користування спадковим майном.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції мав перевірити Постанову державного нотаріуса Власова О.В. від 27.10.2020 № 488/02-31 щодо обґрунтованості відмови ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину, та її відповідності вищевказаним вимогам законодавства та глави 10 розділу II, п.3 глави 7 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5. Так, як вбачається із фактичних обставин, уточнений позов був поданий до суду 05 жовтня 2020 року, а Постанова державного нотаріуса Власова О.В. № 488/02-31 датована 27 жовтня 2020 року, тобто підставою звернення до суду з позовом про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом не була вказана постанова, а була винесена під тягарем заявленого позову в якому нотаріальна контора залучена в якості третьої особи. Про це свідчить і те, що в описовій частині постанови вказано, що для отримання свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, що залишився після померлого на спадкове майно, що залишилося після померлого спадкоємцю необхідно надати документ, або його дублікат, що підтверджує право власності на це майно і т.д. Житловий будинок після померлого не входить у спадкову масу, підтвердження права власності на інше нерухоме і рухоме майно можливе шляхом отримання відповідної інформації із відповідних державних реєстрів, оскільки право власності на вказане майно виникає з моменту державної реєстрації речового права. Відповідно до ст. 46-1 Закону України Про нотаріат , нотаріус під час вчинення нотаріальних дій обов`язково використовує відомості єдиних та державних реєстрів шляхом безпосереднього доступу до них. Сам по собі договір чи інший правовстановлюючий документ, щодо даного спадкового майна, без державної реєстрації нікчемний. Саме відповідно до цих доказів суд ухвалив оскаржуване рішення замінивши нотаріальний порядок оформлення права на спадщину застосувавши функції притаманні юрисдикційній діяльності. У постанові державний нотаріус вказує причину відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину ненадання спадкоємцем документа, що посвідчує право власності на це майно, при цьому не застосовуючи норми ст. 42 Закону України Про нотаріат щодо відкладення нотаріальних дій в разі необхідності витребування додаткових відомостей або документів від фізичних та юридичних осіб, а також якщо відповідно до закону нотаріус повинен впевнитись у відсутності у заінтересованих осіб заперечень проти вчинення цієї дії. При цьому державний нотаріус посилається на п.1 ч.І ст.49 Закону України Про нотаріат (вчинення такої дії суперечить законодавству України), а не на п.2 ч.І ст. 49 Закону України Про нотаріат (не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії). Тому суд формально підійшов до оцінки Постанови державного нотаріуса Власова О.В. від 27.10.2020 № 488/02-31, та не дав належної оцінки її обґрунтованості. На думку скаржниці належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно, зокрема, будинок (споруду), земельну ділянку. ОСОБА_3 - відповідач визнає і не оспорює право власності позивача - ОСОБА_1 на спадкове майно, як одного із спадкоємців і оскільки у спорах про визнання права власності на спадкове майно в якості належного відповідача не може розглядатись нотаріус, то відмова у вчиненні нотаріальних дій може бути оскаржена в судовому порядку. Отже ОСОБА_3 не є належним відповідачем. Суд не надав належну оцінку зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, не мотивував відхилення або врахування кожного доказу. Тому позивач, за умови неможливості самостійно надати докази, мала б подати до суду клопотання про витребування доказів судом, як самостійний процесуальний документ. Однак позивач подаючи первісну та уточнену позовну заяву не надала суду докази, які підтверджують її звернення до третьої особи - нотаріуса за видачою свідоцтва про право на спадщину та про результати розгляду такого звернення ( письмова заява про видачу свідоцтва про право на спадщину, вимога про вчинення нотаріальної дії, постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, заява про видачу вказаної постанови тощо). Натомість суд за клопотанням представника відповідача не огласив та не дослідив і не дав оцінку письмовим доказам, які містяться у справі, а саме: квитанції про сплату судового збору при подачі до суду первісного і уточненого позову, копії спадкової справи, що позбавило представника позивача, за результатами дослідження вказаних доказів, заявити відповідні клопотання, а саме про необхідність надати державним нотаріусом Власовим О.В. особистих пояснень щодо тримання ним та повідомлення спадкоємців про претензії кредиторів: ОСОБА_6 на суму -345395 грн. (триста сорок п`ять тисяч триста дев`яносто п`ять гривень), ОСОБА_7 на суму - 75 000 грн., ОСОБА_8 на суму - 33 000 дол США, надходження від спадкоємців заяв про видачу свідоцтва про право на спадщину, вимог про вчинення нотаріальної дії, заяви про видачу постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії тощо, які конкретно і в якій спосіб нотаріус витребував у спадкоємця ОСОБА_1 документи, чи відкладались нотаріальні дії у зв`язку з цим, і що стало причиною винесення постанови про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину після подання уточненого позову, тощо. Звернувшись до суду з вказаними позовами позивач ухиляється від підтверджених доказами обов`язків спадкодавця, які входять у спадкову масу.Позивачем 07 серпня 2020 року був поданий первісний позов про усунення перешкод у здійсненні права користування спадковим майном, який був оплачений судовим збором за мінімальною ставкою 840,80 (вісімсот сорок) гривень 80 коп. 05 жовтня 2020 позивачем був поданий уточнений позов, який не передбачений ст.49 ЦПК Україні визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, фактично з предмет і підстави позову, не визначив ціну позову і не оплатив судовий збір. Однак на думку скаржниці, суд першої інстанції не звернув увагу, що уточнений позов не відповідає вимогам ч.1ст. 175, п.2,п.9,п.10 ч.1, ч.2 та ч.3 ст.176, ч.3, ч.4 ст. 177 ЦПК України, не застосував норми ч.4 ст. 134, ч.1-3 ст.136 ЦПК України та не виконав вимоги абз 1 ч.1 ст.185 ЦПК України, прийняв уточнену позовну заяву до провадження й розглянув її по суті, що є неприпустимим.

Відзив на апеляційну скаргу

03 червня 2021 року на адресу Луганського апеляційного суду надійшов відзив від представника позивача ОСОБА_2 .

Мотивуючи який, сторона позивача зазначає, що рішенням суду першої інстанції повно та всебічно з`ясовано усі обставини справи. В апеляційній скарзі представник апелянта зазначає, що судом першої інстанції не звернув увагу на главу 86 ЦК України, а також на Закон України Про нотаріат та спеціальними підзаконними актами, яким визначено нотаріальний порядок оформлення спадщини. Дане твердження не відповідає дійсності так як відповідно до Закону України Про нотаріат та п 4.15.,4.18, глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, видача свідоцтва проводиться нотаріусом, але у разі відсутності у спадкоємця необхідних документів нотаріус роз`яснює процедуру вирішення питання у судовому порядку, що було зроблено державним нотаріусом та викладено у постанові від 27.10.2020 року № 488/02-31, яка була долучена до матеріалів справи. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 зазначає, що Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва на спадщину виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у судовому порядку . Позивач ОСОБА_1 вважає, що нотаріус правомірно відмовив їй у видачі свідоцтва, так як нею не було надано правоустановчих документів на спадкове майно тому, що відповідач ОСОБА_3 відмовлялась їх надати позивачу тим самим позбавила можливості оформити спадщину у нотаріальному порядку. Позивач звертає увагу, що відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування у разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину, особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження Дана позиція також закріплена у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування, п.3.1. В апеляційній скарзі представник зазначає, що судом першої інстанції не надано оцінки обґрунтованості постанови державного нотаріуса у відмові у вчиненні нотаріальних дій, але дане питання і не ставилось позивачем, так як відповідно до норм законодавства, якщо нотаріусом винесено постанову про відмову у вчинені нотаріальних дій з обґрунтованих підстав та вона оскарженню не підлягає. А сторона яка вважає що її право порушено має можливість у судовому порядку захистити свої право. Враховуючи той факт, що спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 є також його дружина яка подала заяву про прийняття спадщини та усе спадкове майно та документи на нього находяться у неї, її було залучено до розгляду справи у якості відповідача, як це вимагає чинне законодавство і судова практика. В апеляційній скарзі зазначено, що відповідач визнає та не оспорює права власності ОСОБА_1 на спадкове майно, але вважає себе неналежним відповідачем у справі. Як вже зазначалось ми вважаємо, що саме ОСОБА_3 являється належним відповідачем так як спадкове майно після смерті її чоловіка знаходиться у неї та вона ним користується. Така ж позиція викладена і у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування в якому зазначено, що За змістом ст. 392 ЦК належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно, зокрема, житловий будинок, земельну ділянку. У спорах про визнання права власності на спадкове майно в якості належного відповідача не може розглядатись нотаріус або орган державної реєстрації прав. Якщо зазначені особи та органи відмовляють у вчиненні покладених на них нотаріальних дій чи здійсненні державної реєстрації, така відмова може бути оскаржена в судовому порядку, за умови відсутності спору про право на спадщину В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 посилається , що до позову не було додано постанову про відмову у вчинені нотаріальних дій, але хочемо звернути увагу суду, що вона була долучена до матеріалів справи разом з уточненою позовною заявою. В апеляційній скарзі йде посилання, на те, що суд першої інстанції на клопотання представника відповідача не оголосив та не дослідив письмові докази, які містяться у справі, а саме квитанція про сплату судового збору, копії спадкової справи, що нібито позбавило представника чомусь зазначено позивача надати клопотання. Позивач звертає увагу, що судом першої інстанції досліджено усі докази які були у справі, а також і копію матеріалів спадкової справи, яка була витребувана саме за клопотанням представника Позивача, а не представника відповідача, і суд у своєму рішенні зазначив стосовно тверджень представника ОСОБА_4 про наявність нібито відомих йому кредиторів які подали заяви до нотаріальної контори. Суд у своєму рішенні зазначає, що ухвалою від 06.11.2020 року було витребувано копія спадкової справи з якої вбачається, що з заявами про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_5 звертались тільки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 тобто інших сторін, які б претендували на майно померлого немає, що також підтверджується матеріалами справи. Тому вважаємо посилання на даний факт в апеляційній скарзі необґрунтованим та таким, що вводить суд в оману, а наявність у представника апелянта копій претензій нібито кредиторів, які не заявились у ході спадкування та відсутні у наданій копії спадкової справи взагалі незрозумілими. Позивач вважає, посилання представника апелянта на те, що не в повній мірі сплачено судовий збір таким, що не відноситься до розгляду справи по суді та не може бути предметом розгляду справи в апеляційній інстанції. Таким чином суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, щодо визнання права власності на майно у порядку спадкування за ОСОБА_1 .

На підставі зазначеного з урахуванням позиції Верховного Суду України позивач прохає залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу представника апелянта ОСОБА_4 без задоволення.

Щодо явки сторін.

Представники сторін належним чином були завчасно повідомлені про час і місце судового засідання.

26 липня 2021 року на електронну поштову адресу Луганського апеляційного суду надійшло клопотання, про розгляд справи без участі скаржниці - ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4 ..

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, виступи представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегією суддів вивчивши матеріали цивільної справи, встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 3ст. 12 ЦПК України).

В силу ч. 1ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 13ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимогі на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 від 11 лютого 2020 року, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.11).

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_13 , ОСОБА_5 є сином позивачки (а.с.10).

Відповідно до копії свідоцтва про одруження, серії НОМЕР_14 ОСОБА_5 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 (а.с.61).

Відповідно до копії довідки № 502 від 14.09.2020 року виданої Тимонівською сільською радою Троїцького району Луганської області, ОСОБА_5 ,1972 року народження, померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 , був зареєстрований та постійно проживав за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з ним на день його смерті мешкала та зареєстрована ОСОБА_3 , 1964 року народження (а.с.60).

Відповідно до копії заяви № 94 від 20.02.2020 року, ОСОБА_1 звернулась до державного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 (а.с.162-163).

Відповідно до копії заяви № 217 від 28.05.2020 року, ОСОБА_3 звернулась до державного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 (а.с.164-165).

Відповідно до копії витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №59502950 від 20.02.2020 року, після смерті ОСОБА_5 було зареєстровано спадкову справу за №65546891 (а.с.12).

Відповідно до Постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 488/02-21 від 27.10.2020 року, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про права на спадщину після смерті ОСОБА_5 , у зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів (а.с.131).

В судовому засіданні в суді першої інстанції встановлено, що за ОСОБА_5 зареєстровано: 1/2 будівлі свинарника загальною площею 444,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , приватна спільна часткова власність; земельна ділянка № НОМЕР_3 (рілля) кадастровий номер 4425486500:07:002:0025, площею 6,3196 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; земельна ділянки № 1 (рілля) кадастровий номер

4425486500:06:003:0001, площею 6,1304 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; 1/2 спільної частини земельної ділянки, кадастровий номер 4425487000:11:001:0236, площею 0,3297 га для розміщення та обслуговування будівлі свинарника.

Відповідно до копії витягу з єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів, від 10.07.2020 року, за ОСОБА_5 , зареєстровано: автомобіль Volkswagen Polo, 2018 року випуску, об`єм двигуна 1598, потужність двигуна 66, дата державної реєстрації 22.05.2018; автомобіль марки ЗАЗ-Daewoo Lanos, 2008 року випуску, об`єм двигуна 1386, дата державної реєстрації 18.05.2010 року (а.с. 16).

Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію машини, серії НОМЕР_15 , за ОСОБА_5 зареєстровано трактор колісний Беларус-892 Турбо, р/н НОМЕР_4 , 2010 року випуску, заводський № НОМЕР_10 , двигун № НОМЕР_11 , об`єм двигуна 4750 см. куб., маса машини 4000 кг, дата реєстрації 04.10.2010 року та відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію машини, серії НОМЕР_16 , за ОСОБА_5 зареєстровано трактор колісний Беларус-892, р/н НОМЕР_6 , 2017 року випуску, заводський № НОМЕР_7 , двигун № НОМЕР_12 , маса машини 4000 кг, дата реєстрації 11.05.2017 року (а.с.18).

Згідно з ч. 2 ст. 370 ЦК України, у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Статтею 60 Сімейного кодексу України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

На підставі ст. 61 Сімейного кодексу України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Відповідно до ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно зі статтями 1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за

заповітом або за законом.

На підставі ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Частиною 3 ст. 1268, ч. 1 ст. 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до п. 4.15, 4.18 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування" зазначено,що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до п.3.1. Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Отже, виходячи з вищенаведених норм, позивач має право на: 1/2 частини земельної ділянки № НОМЕР_3 (рілля) кадастровий номер 4425486500:07:002:0025, площею 6,3196 га, оскільки ОСОБА_5 вказану земельну ділянку отримав за заповітом після смерті батька; 1/2 частини земельної ділянки № 1 (рілля) кадастровий номер 4425486500:06:003:0001, площею 6,1304 га, оскільки ОСОБА_5 вказану земельну ділянку отримав в результаті паювання колишнього КСП, оскільки вказане майно є власністю ОСОБА_5 , та не може враховуватись як майно яке є спільної сумісної власності подружжя набутого під час шлюбу, що в свою чергу в судовому засіданні знайшло підтвердження та сторонами не спростовано, в порядку спадкування за законом у першу чергу.

Стосовно іншого майна на яке позивач просить суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом у першу чергу, суд вважає, що позивач має право на: 1/8 частину - 1/2 спільної частки свинарника загальною площею 444,3 метри квадратні; 1/8 частину - 1/2 спільної частини земельної ділянки, кадастровий номер 4425487000:11:001:0236, площею 0,3297 га для розміщення та обслуговування будівлі свинарника; 1/4 частини трактора колісний Беларус-892 Турбо, р/н НОМЕР_4 ; 1/4 частини трактора колісний Беларус-892, р/н НОМЕР_17 ; 1/4 частини автомобіля марки - Volkswagen Polo, д/н НОМЕР_8 ; 1/4 частини автомобіля марки ЗАЗ-Daewoo Lanos, д/н НОМЕР_9 , оскільки вказане майно було придбано ОСОБА_5 та ОСОБА_3 перебуваючи у шлюбі, тобто є майном спільної сумісної власності подружжя, що в свою чергу знайшло підтвердження в судовому засіданні.

Щодо твердження представника відповідача, стосовно того, що позивач просить визнати за нею право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 , при цьому не вказує та не враховує обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. При житті у спадкодавця виникли боргові зобов`язання на загальну суму 1 356 605.00 грн. Відповідачем частково виконані зобов`язання спадкодавця на суму 410350.00 грн. Заборгованість за відомими зобов`язаннями спадкодавця перед кредиторами складає 946350.00 грн., суд вважає, що при розгляді даної справи, а саме визнання за позивачем права на спадкове майно після померлого її сина ОСОБА_5 не може буди прийняте, оскільки, 06.11.2020 року ухвалою Троїцького районного суду Луганської області було витребувано інформацію з Державної нотаріальної контори, з якої вбачається, що з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 звернулись ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , тобто інших сторін, які б претендували на майно померлого немає, що також підтверджується матеріали справи.

З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв`язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд приходить до висновку про законність та обгрунтованість позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позивач позбавлена можливості в передбаченому законом нотаріальному порядку оформити своє право на спадщину, яка залишилась після її сина, чим порушується (не визнається) її право власності на спадкове майно. Тому, виходячи з вимог справедливості та розумності, це право на підставі ст.15,16 ЦК України, підлягає захисту шляхом визнання за ними права власності на спадкове майно.

Відповідно доводів апелянта ОСОБА_3 - відповідач визнає і не оспорює право власності позивача - ОСОБА_1 на спадкове майно, як одного із спадкоємців і оскільки у спорах про визнання права власності на спадкове майно в якості належного відповідача не може розглядатись нотаріус, то відмова у вчиненні нотаріальних дій може бути оскаржена в судовому порядку. Отже на думку апелянта ОСОБА_3 не є належним відповідачем. Судова колегія не може погодитись з цім твердженням апелянта так як на думку позивача ОСОБА_3 є належним відповідачем так як спадкове майно після смерті її чоловіка знаходиться у неї та вона ним користується. Крім того, позивач ОСОБА_1 зазанчала, що нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва, так як нею не було надано правоустановчих документів на спадкове майно тому, що відповідач ОСОБА_3 відмовлялась їх надати позивачу тим самим позбавила можливості оформити спадщину у нотаріальному порядку.Така ж позиція викладена і у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування в якому зазначено, що За змістом ст. 392 ЦК належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно, зокрема, житловий будинок, земельну ділянку. У спорах про визнання права власності на спадкове майно в якості належного відповідача не може розглядатись нотаріус або орган державної реєстрації прав. Якщо зазначені особи та органи відмовляють у вчиненні покладених на них нотаріальних дій чи здійсненні державної реєстрації, така відмова може бути оскаржена в судовому порядку, за умови відсутності спору про право на спадщину .

В апеляційній скарзі зазначено, що судом першої інстанції не надано оцінки обґрунтованості постанови державного нотаріуса у відмові у вчиненні нотаріальних дій, однак дане питання виходить за межі позовних вимог, так як відповідно до норм законодавства, якщо нотаріусом винесено постанову про відмову у вчинені нотаріальних дій з обґрунтованих підстав то вона оскарженню не підлягає. А сторона яка вважає що її право порушено має можливість у судовому порядку захистити свої право.

Посилання апелянта на наявність у представника апелянта копій претензій кредиторів, які не заявились у ході спадкування та відсутні у наданій копії спадкової справи не можуть бути предметом судового розгляду а тому виходять за межі апеляційного перегляду.

Посилання представника апелянта на те, що не в повній мірі сплачено судовий збір без наведення відповідних розрахунків , є таким, що не відноситься до розгляду справи по суті а тому не може бути предметом перегляду справи в апеляційній інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст.259,367,374,375,382,384 ЦПК України, апеляційний суд-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Троїцького районного суду Луганської області від 09 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Дата складання повного тексту постанови - 27 липня 2021 року.

Головуючий

Судді