Ухвала

від 22.07.2021 по справі 761/2725/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 22 липня 2021 року клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ АКБ «АРКАДА» - ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28 січня 2021 року,

за участі: представника АТ АКБ «АРКАДА» ОСОБА_6 ,ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_7 , та накладено арешт у кримінальному провадженні №120 201 000 000 007 49 від 03.08.2020 за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191КК України, згідно переліку, зазначеному в ухвалі.

Не погоджуючись з таким рішенням, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ АКБ «АРКАДА» - ОСОБА_5 , подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на оскарження ухвали слідчого Шевченківського районного суду м. Києва від 28 січня 2021 року, скасувати її, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Щодо підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження зазначає, що 28 січня 2021 року слідчим суддею розглянуто клопотання прокурора без виклику представника АТ АКБ «АРКАДА», копію ухвали не надіслано, про її існування стало відомо 28 квітня 2021 року з листа приватного нотаріуса № 58/01-16 від 27 квітня 2021 року, апеляційну скаргу надіслано 30 квітня 2021 року.

Апелянт вважає оскаржувану ухвалу незаконною, необґрунтованою, постановлену з порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Зазначає, що слідчим суддею не перевірено та не встановлено наявність належних підстав для арешту майна; відсутність достатніх доказів, що вказують на вчинення особою чи особами, на майно яких слідчий просить накласти арешт, кримінального правопорушення; розміру шкоди та питання щодо наявності цивільного позову, та співрозмірність обмеження права власності; невідповідність клопотання слідчого вимогам ст. 171 КПК України, порушення слідчим строків на звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт майна; накладення арешту на майно особи, яка не є підозрюваним у кримінальному провадженні.

Окрім того, проігноровано порушення закону під час визнання речовими доказами земельних ділянок та приміщень АТ АКБ «АРКАДА»;не доведено взаємозв`язок арештованого майна з обставинами, які вивчаються в межах кримінального провадження, мету і завдання застосування арешту майна у кримінальному провадженні, достатність підстав вважати, що майно, на яке накладено арешт є речовим доказом, не досліджено співрозмірність обмеження права власності;

В судове засідання прокурор не з`явився, про причини своєї неявки не повідомив, хоча про час та місце судового засідання його повідомлено у встановленому законом порядку, а тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутності прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, доводи представника АТ АКБ «АРКАДА», який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши та обговоривши її доводи, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення, а у випадку якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Оскільки, 28 січня 2021 року слідчим суддею розглянуто клопотання прокурора без виклику представника АТ АКБ «АРКАДА», копію ухвали не надіслано, про її існування стало відомо 28 квітня 2021 року з листа приватного нотаріуса № 58/01-16 від 27 квітня 2021 року, апеляційну скаргу надіслано 30 квітня 2021 року, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягаєпоновленню.

Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним управлінням Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 03 серпня 2020 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12020100000000749, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у червні 2018 року ОСОБА_8 , будучи службовою особою, обіймаючи посаду Голови правління АТ АКБ «АРКАДА», за попередньою змовою групою осіб з іншими невстановленими службовими особами АТ АКБ «АРКАДА», ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та іншими особами, вчинив привласнення чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, в особливо великих розмірах.

26 січня 2021 року прокурор відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_7 , звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту у кримінальному провадженні №12020100000000749 від 03.08.2020 за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191КК України, згідно переліку, зазначеному у клопотанні.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28 серпня 2021 року клопотання прокурора задоволено.

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

Відповідно до вимогст. 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 1 Першого протоколу доЄвропейської конвенції з прав людинипередбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Згідно з п. 7 ч. 2ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Однак зазначених вимог закону слідчим суддею та прокурором, який звернувся із клопотанням про арешт майна, не дотримано.

Так, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимогст. 132 КПК України, прокурором не надано достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчим суддею, у відповідності довимог ст. 94 КПК України, належним чином не перевірено обґрунтованість клопотання та не оцінено ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.

Як убачається з долучених до апеляційної скарги матеріалів, 26 серпня 2020 року розпочато процедуру виведення АТ АКБ «АРКАДА» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації до 25 вересня 2020 року (включно). Тимчасову адміністрацію у АТ АКБ «АРКАДА» запроваджено на підставі рішення Правління Національного банку України від 25 серпня 2020 року № 541-рш/БТ «Про віднесення АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «АРКАДА» до категорії неплатоспроможних» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25 серпня 2020 року № 1583 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ АКБ «АРКАДА» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

На підставі рішення Правління Національного банку України від 24 вересня 2020 року № 601-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА АКЦІОНЕРНОГО КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «АРКАДА», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 25 вересня 2020 року № 1744 «Про початок процедури ліквідації АТ АКБ «АРКАДА» та делегування повноважень ліквідатора банку», на підставі якого з 25.09.2020 розпочато процедуру ліквідації неплатоспроможного банку АТ АКБ «АРКАДА» та уповноваженою особою Фонду з делегуванням повноважень ліквідатора АТ АКБ «АРКАДА» призначено провідного професіонала з питань ліквідації банків ОСОБА_5 .

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 173 КПК України, не допускається арешт майна/коштів банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (крім ліквідації банку за рішенням його власників), майна/коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а також заборона вчинення дій іншим особам під час реалізації Фондом гарантування вкладів фізичних осіб майна банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, та банку, що ліквідується відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Однак слідчий суддя не врахував зазначені обставини справи та наклав арешт на майно без достатніх правових підстав для цього.

Колегія суддів вважає, що накладення арешту на вказане майно, порушує права АТ АКБ «АРКАДА», отже, суперечить інтересам банку, та не відповідає завданню, визначеному ст.ст. 170, 173 КПК України - запобіганню можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з вимогами ч. 2ст. 170 КПК України, арешт майна допускається зокрема, з метою забезпечення, зокрема збереження речових доказів.

Відповідно до вимог ч. 3ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.

Однак, з оскарженої ухвали слідчого судді не вбачається, яким самим критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, відповідають вказані об`єкти нерухомого майна, що належить АТ АКБ «АРКАДА», як речові докази та у чому полягають ознаки злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Долучена до клопотання слідчого постанова про визнання майна речовим доказом від 19 січня 2021 року є необґрунтованою, оскільки за своїм змістом не містить даних на підтвердження того, що майно АТ АКБ «АРКАДА» відповідає критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України, а відтак є формальною.

Окрім того, відповідно до вимог ч.ч. 1, 2ст. 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається за участю власника майна. Клопотання прокурора може бути розглянуто без повідомлення власника майна, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Така необхідність завжди має бути об`єктивно обґрунтована з метою недопущення порушення права на захист особи та забезпечення змагальності, всебічності судового розгляду.

Однак, слідчий суддя прийняв рішення про необхідність розгляду клопотання слідчого про арешт майна без повідомлення власників майна та/або їх представників, жодним чином не мотивував своє рішення наявністю об`єктивних для цього підстав.

Враховуючи наведене, колегія суддів, вважає, що розгляд клопотання слідчого проведено з порушенням права власника майна на захист.

На підставі викладених обставин, які свідчать про неповноту та однобічність судового розгляду, ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно, зазначене у клопотанні прокурора підлягає скасуванню як незаконна, а апеляційна скарга - задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора за недоведеності необхідності арешту майна,який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власників майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Поновити строк уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ АКБ «АРКАДА» - ОСОБА_5 , на оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суд м. Києва від 28 січня 2021 року.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суд м. Києва від 28 січня 2021 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_7 , та накладено арешт у кримінальному провадженні №120 201 000 000 007 49 від 03.08.2020 за ч. 5 ст. 191КК України, згідно переліку, зазначеному в ухвалі, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_7 про накладення арешту у кримінальному провадженні №120 201 000 000 007 49 від 03.08.2020 за ч. 5 ст. 191КК України, згідно переліку, зазначеному в ухвалі.

Судді:

ОСОБА_12 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Унікальний номер справи 761/2725/2021 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_13

Провадження № 11сс/824/3245/2021 Доповідач ОСОБА_12

Категорія ст.170 КПК