Ухвала

від 27.07.2021 по справі 369/1652/21

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/1652/21

Провадження № 2/369/2929/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2021 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі головуючої судді Ковальчук Л.М., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Техно про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову у якій просить суд накласти арешт на нежилі будівлі за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник посилається на те, що у провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області знаходиться позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Техно про стягнення грошових коштів.

Із вказаної позовної заяви вбачається, що предметом позову являється стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Техно на користь ОСОБА_1 513 983 грн.

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову заявник виходить із того, що невжиття заходів забезпечення позову, в разі відчуження відповідачем належної йому нежилої будівлі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в частині стягнення з відповідача грошових коштів, адже, ще до ухвалення в майбутньому судом рішення по цивільній справі № 369/1652/21, зазначена нежила будівля може бути відчужена відповідачем, а кошти використані відповідачем на інші цілі ніж повернення позивачу грошових коштів.

Крім того, з Інформаційної довідки № 239763147 від 05.01.2021 вбачається, що відповідач раніше був власником й іншого житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , а також, що право власності відповідача в Реєстрі прав власності на нерухоме майно закрито, через відчуження долі.

З іншої Інформаційної довідки № 266644295 від 20.07.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна вбачається, що нинішнім власником житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 .

Ця ж сама особа - ОСОБА_2 відповідно до інформації з сайту Миністерства Юстиції України отриманої на безкоштовний запит (https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search/person-result) - є керівником та засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Техно» .

Тобто має місце факт переоформлення права власності на нерухомість за адресою: АДРЕСА_1 з відповідача - на засновника та керівника відповідача ОСОБА_2 .

Розглянувши вказану заяву про забезпечення позову та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову (ч. 2 ст. 150 ЦПК України).

Положенням ч. 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

З контекстного аналізу наведених норм слідує, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 4постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Таким чином, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно може зникнути, зменшитись, погіршитись або може бути відчуженим.

Як встановлено судом, предметом позову у даній цивільній справі є стягнення грошових коштів.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивачем направлялась відповідачу вимога щодо досудового врегулювання спору.

Однак, наведені заявником у заяві про забезпечення позову обставини, на думку суду, не є достатньою підставою вважати імовірним утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття судом запропонованих заявником заходів. Наразі заявником не надано жодних доказів на підтвердження свого припущення щодо можливості вчинення відповідачем дій, що істотно ускладнять або унеможливлять виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення заявленого позову.

Посилання заявника на відчуження відповідачем майна відхиляється судом, оскільки з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна від 20.07.2021 № 266644295 вбачається, що ОСОБА_2 набула у власність нежилі будівлі за адресою: АДРЕСА_2 ще у 2019 році, що ніяким чином не може бути пов`язано з розглядом цивільної справи № 369/1652/21.

Крім того, суд позбавлений можливості оцінити співмірність заходів забезпечення позову, про які просить позивач, самим позовним вимогам, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження вартості об`єкту нерухомого майна, на який ОСОБА_1 просить накласти арешт.

Наявність самого по собі позову про стягнення грошових коштів не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Обставини, що слугують підставами для забезпечення позову, обрання виду та меж такого забезпечення є предметом доказування.

Згідно зі ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Натомість обов`язок доведення наявності обставин щодо можливого істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі невжиття відповідних заходів забезпечення позову покладено ЦПК України на заявника. Заявником наявність цих обставин суду не доведено.

Оцінивши обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, виходячи з того, що подана заявником заява не містить обґрунтованих посилань, а матеріали справи відповідних доказів, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, та невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду, з урахуванням того, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб, суд дійшов висновку, що у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 149-153, 154, 157 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Техно про стягнення коштів - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня винесення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її винесення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Л.М. Ковальчук