Рішення

від 29.07.2021 по справі 357/2881/21

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/2881/21

2-др/357/135/21

Категорія

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді - Бондаренко О. В., при секретарі - Бутовій Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін заяву представника позивача, адвоката Козачкова Віталія Леонідовича, про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення 3% річних та інфляційних втрат ,-

В С Т А Н О В И В :

17.03.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 5192,65 гри. - 3% річних та 9144,22грн. - інфляційних втрат та судові витрати по справі.

20.04.2021 року судом відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

06.07.2021 року рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 три відсотки річних у розмірі 5 192,65 грн., інфляційні втрати у розмірі 9 144,22 грн., від простроченої суми заборгованості за період з 15.11.2019 року по 01.03.2021 року, всього 14 336,87 грн. та судові витрати у справі в розмірі 908 грн. 00 коп.

13.07.2021 року представник позивача, адвокат Козачков Віталій Леонідович, через підсистему Електронний суд подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування відповідачем судових витрат на професійну правову допомогу на загальну суму 5 000,00 грн., мотивуючи тим, що в позовній заяві він повідомляв про судові витрати, які позивач очікує понести, в тому числі про витрати па професійну правничу допомогу орієнтовний розмір яких заявлявся 5000,00 грн. 19.11.2020 року між Адвокатським бюро Козачкова Віталія та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання правничої допомоги №10 Пунктом 3.1 Договору визначено, що за виконання послуг передбачених п.1.1 даного договору, Клієнт зобов`язується сплатити Адвокатському бюро кошти в сумі визначеній додатком до даного договору. 09.07.2021 року між Адвокатським бюро Козачкова Віталія та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №1 до Договору, якою сторони доповнили Договір Додатком №1до Договору про надання правничої допомоги №10 від 19.11.2020 року. Пунктом 2 Додатку визначено, що Розмір винагороди Адвокатського бюро за надання правової допомоги, обсяг якої визначено в пункті 1 даного Додатку до Договору, становить 5000.00 грн. без НДВ.. Пунктом 3 Додатку визначено, що Клієнт сплачує Адвокатському бюро винагороду, передбачену в пункті 2 даного Додатку, па протязі трьох календарних днів з дати підписання сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг, шляхом перерахування Клієнтом грошових коштів па поточний рахунок Адвокатського бюро. Таким чином, сторонами Договору встановлено фіксований розмір винагороди Адвокатського бюро за весь обсяг послуг, передбачений у п. 1 Додатку до Договору. 09.07.2021 рокуміж Адвокатським бюро КозачковаВіталія та ОСОБА_1 складено акт приймання-передачі наданихпослуг та детальний опис та розрахунок витрат на правничу допомогу. 09.07.2021 року ОСОБА_3 оплатив Адвокатському бюро Козачкова Віталія 5000,00грн., що підтверджується квитанцією від 12.07.2021 року. Отже, в зв`язку з розглядом даної справи ОСОБА_3 поніс 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, які підтверджені належними доказами. 06.07.2021 року рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області позов ОСОБА_1 задоволено. Про існування рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області позивачу стало відомо з Єдиного державного реєстру судових рішень, в якому міститься інформація про те, що рішення надіслано судом 07.07.2021 року, зареєстровано 08.07.2021 року, оприлюднено 09.07.2021 року. Таким чином, він звертається з даною заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення втрат на професійну правничу (правову) допомогу, протягом п`яти днів з моменту, як позивачу стало відомо про існування рішення суду від 06.07.2021 року, а тому просив поновити строк на звернення до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових втрат на професійну правничу допомогу.

Відповідачу було надіслано копію заяви з додатками до неї, яку ОСОБА_2 отримав 23.07.2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням по вручення поштового відправлення та відстеженням пересилання (а.с. 83,84), однак, від відповідача в порядку ч. 5 ст. 137 ЦПК України (у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами), заява про необґрунтованість витрат на правову допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, до суду не надійшла.

Суд, дослідивши матеріали справи, матеріали додані до заяви, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому ст. 270 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Також, відповідно до ч. 5, 8 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Отже, при розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, є певні особливості, зокрема, те, що судові дебати,при розгляді справи в такому порядку, не проводяться та суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 22 січня 2021 року у справі №640/11869/20.

Відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15ц вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Розгляд даної справи судом проведено у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін у строки, визначені ЦПК України, судові дебати у даній справі не проводились, а тому, сторона позивача мала подати свої докази про понесені судові витрати в межах строку розгляду справи або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Встановлено, що позивач відповідно до положень ст. 134 ЦПК України надав попередній розрахунок судових витрат, який міститься у позовній заяві (а.с. 2-13).

Заява про ухвалення додаткового рішення разом з доказами, що підтверджують розмір понесених судових витрат, подана 13.07.2021 року, тобто зі спливом строків, передбачених положенням статті 141 ЦПК України на 1 день.

Разом з тим, представник позивача, адвокат Козачков В.Л., просив поновити позивачу процесуальний строк для подання заяви про стягнення судових витрат, оскільки про існування рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06.07.2021 року позивачу стало відомо з Єдиного державного реєстру судових рішень, в якому міститься інформація про те, що рішення надіслано судом 07.07.2021 року, зареєстровано 08.07.2021 року, оприлюднено 09.07.2021 року.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом (стаття 8).

Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення Європейського суду з прав людини Нешев проти Болгарії від 28 жовтня 2004 року, Перетяка та Шереметьев проти України від 21 грудня 2010 року).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (справа Олександр Шевченко проти України 26 квітня 2007 року, справа Трух проти України від 14 жовтня 2003 року, справа Пономарьов проти України від 03.04.2008 року).

У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип resjudicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі Пономарьов проти України від 03 квітня 2008 року).

У п. 47 рішення у справі Устименко проти України суд зазначив, що рішення про поновлення строку на оскарження може порушити принцип правової визначеності та свобода розсуду судів при вирішенні питання про поновлення не є необмеженою. У кожному випадку суди мають встановлювати, чи виправдовують причини поновлення строку на оскарження втручання у принцип остаточності судового рішення.

Згідно ст. 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому суд звертає увагу на те, що норми ЦПК України не містять вичерпного переліку поважних причин, які можна враховувати при вирішенні питання про поновлення пропущеного процесуального строку, так як вони враховуються у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Також, необхідно зазначити, що судом вбачаються підстави для поновлення строку звернення до суду виключно з ініціативи та в межах наведених доводів особи, яка подала заяву.

Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частин 1 та 3статті 4 Закону України Про доступ до судових рішень судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Отже, враховуючи, що рішення суду від 06.07.2021 року було оприлюднено в ЄДРСР лише 09.07.2021 року та розгляд справи судом проведено у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, заявником пропущено п`ятиденний строк з дня ухвалення рішення на подання заяви про розподіл судових витрат з поважних причин, тому, суд поновлює позивачу пропущений строк.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктом 4 частини 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 27 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі та до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

У п 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року, справа № 1-23/2009, щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу), визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність );2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ;6) Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Згідно зі ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Тобто, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, слід виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність .

Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.

Згідно ч.4 ст. 263 ЦПУ України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Представник позивачаадвокат Козачков В.Л. на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування надав: копію договору про надання правової допомоги №10 від 19.11.2020 року, копію додаткової угоди №1 від 09.07.2021 року до договору про надання правової допомоги №10 від 19.11.2020 року, якими встановлено фіксований розмір винагороди адвоката та доповнено договір додатком №1, детальний опис та розрахунок витрат на правничу допомогу від 09.07.2021 року, копію акта приймання-передачі наданих послуг від 09.07.2021 року, копію рахунку на оплату №9 від 09.07.2021 року та копію квитанції №0.0.2192485045.1 від 12.07.2021 року на суму 5 000,00 грн., що підтверджується матеріалами справи (а.с. 72-78).

Відповідно до п. 2 Додатку №1 до договору про надання правової допомоги №10 від 19.11.2020 рокувизначено, що Розмір винагороди Адвокатського бюро за надання правової допомоги, обсяг якої визначено в пункті 1 даного Додатку до Договору, становить 5000.00 грн. без НДВ..

Відповідно до п. 3 Додатку №1 клієнт сплачує Адвокатському бюро винагороду, передбачену в пункті 2 даного Додатку, па протязі трьох календарних днів з дати підписання сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг, шляхом перерахування Клієнтом грошових коштів па поточний рахунок Адвокатського бюро.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015, п. 34-36 рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі Двойних проти України від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004) заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Великої палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Отже, позивачем ОСОБА_1 було здійснено фактичні витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн., що підтверджується копією квитанції №0.0.2192485045.1 від 12.07.2021 року, платник ОСОБА_1 , отримувач адвокат Козачков В.Л. (а.с. 78). Також, представником позивача подано детальний опис та розрахунок витрат та копію актаприймання-передачі наданих послуг від 09.07.2021 року до договору про надання правової допомоги №10 від 19.11.2020 року щодо понесених витрат в сумі 5000 грн..

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збірпокладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Встановлено, що рішенням суду від 06.07.2021 року позовні вимоги позивача задоволено в повному обсязі.

Тому, враховуючи вищевикладене, суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує, що вказані витрати пов`язані з розглядом справи, приймає до уваги конкретні обставини справи, принципи співмірності та розумності судових витрат, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, а саме фактичної оплати в розмірі саме 5 000 грн., приходить до висновку, про ухвалення додаткового рішення, тому стягує з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Керуючись ст. 133,137,141,142,246,258,259,264,265,268,270,354,355 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В :

Заяву представника позивача, адвоката Козачкова Віталія Леонідовича, про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: відсутній у справі, місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складання додаткового судового рішення. Учасник справи, якому додаткове рішення не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено 29.07.2021 року.

СуддяО. В. Бондаренко