Постанова

від 29.07.2021 по справі 280/4416/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 липня 2021 року м.Дніпросправа № 280/4416/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Таврія на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 березня 2021 року у справі № 280/4416/19 (суддя Лазаренко М.С., повний текст рішення складено 02.03.2021р.) за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Таврія до приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога Олександра Сергійовича, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромінвест 08" про визнання протиправними дій, скасування рішення та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Таврія (далі - позивач) звернулось до суду із позовом до приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога Олександра Сергійовича (далі - відповідач), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Агропроінвест 08 , в якому, з урахуванням уточнення, просило:

визнати протиправними дії відповідача із виконання на свою користь виконавчих документів: постанови від 06.08.2019 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження №59728306 (у сумі 248 грн.); постанови від 05.08.2019 про стягнення з боржника основної винагороди у ВП 59722899 (на суму 1 000 грн.); постанови від 06.08.2019 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження №59722899 (у сумі 248 грн.);

стягнути на користь позивача кошти у загальній сумі 1 496 грн.;

скасувати постанову відповідача від 28.08.2019 у зведеному виконавчому провадженні ВП 59728306 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 1 673 грн.;

стягнути з відповідача на користь позивача 1 673,00 грн. (а.с. 28-30.).

В обґрунтування позову позивач зазначав, що відповідач, здійснюючи виконання рішень суду, вчинив незаконні та протиправні дії у вигляді стягнення з позивача витрат виконавчого провадження розміром 248 грн. відповідно до постанови від 06.08.2019 №59728306, розміром 1673,00 грн. відповідно до постанови від 28.08.2019 року №59728306, розміром 248 грн. відповідно до постанови від 05.08.2019 року №59722899 та основної суми винагороди розміром 1000 грн. відповідно до постанови від 06.08.2019 №59722899. Зазначає, що протиправність дій полягає у тому, що Сколибог О.С. в супереч положенням п.1 ч.4 ст.5 ЗУ "Про виконавче провадження" відповідно до яких державний виконавець, приватний виконавець не може виконувати рішення, якщо: боржником або стягувачем є сам виконавець, близькі йому особи (особи, які разом проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки з виконавцем (у тому числі особи, які разом проживають, але не перебувають у шлюбі), а також незалежно від зазначених умов - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, иесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням виконавця), пов`язані з ним особи, вчиняв виконавчі дії у виконавчих провадженнях №59722899 та №59728306. Крім того, позивач акцентує увагу на постанові по стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 28.08.2019 №59728306 розміром 1673,00 грн., при цьому зазначає, що з неї не вбачається чим такі витрати обумовлені, а також те, що законодавством не передбачено існування в одному виконавчому провадженні двох постанов про стягнення витрат виконавчого провадження з приводу виконання одного виконавчого документу, у зв`язку з чим позивач вважає, що така постанова підлягає скасуванню, оскільки порушує встановлений порядок здійснення виконавчого провадження та майнові інтереси позивача.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 02 березня 2021 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

З рішенням суду першої інстанції не погодився позивач, ним була подана апеляційна скарга. У скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, позивач просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 березня 2021 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Позивач стверджує, що судом першої інстанції проігноровано той факт, що в порушення п.1 ч.4 ст.5 Закону України Про виконавче провадження відповідачем особисто виконано на свою користь виконавчі документи.

Відповідач надіслав письмовий відзив на апеляційну скаргу позивача. У відзиві стверджує, що суд першої інстанції повно встановив обставини справи, дав належну оцінку доказам, що подавалися представниками сторін, та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

З матеріалів справи встановлено, що 26.07.2019 Господарським судом Запорізької області, на виконання рішення від 18.06.2019 у справі №908/975/19 видано наказ про примусове стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ТАВРІЯ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОПРОІНВЕСТ 08 4 050 000,00 грн. суми попередньої оплати, 1 108 759,30 грн. - 23% річних, 155 786,30 грн. пені та 79 718,18 грн. витрат зі сплати судового збору.

06.08.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю АГРОПРОІНВЕСТ 08 подано приватному виконавцю Сколибогу Олександру Сергійовичу заяву про примусове виконання рішення, до якого додано оригінал виконавчого документа.

06.08.2019 відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №59728306 з виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 26.07.2019 №908/975/19 на загальну суму 5 394 263,78 грн. В пункті 3 постанови зазначено: Стягнути з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, але не більше за суму 539 426,38 гривень .

В цей же день у межах даного виконавчого провадження відповідачем винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 248,00 грн. та постанову про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 539 426,38 грн.

Вказані постанови направлено позивачу засобами поштового зв`язку та отримано його уповноваженим представником 22.08.2019.

06.08.2019 відповідачем винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження №59728306, якою об`єднано виконавчі провадження №59722899, №59728306.

06.08.2019 відповідачем винесено постанову про арешт коштів боржника на рахунках у АТ ОЩАДБАНК та ПАТ КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК .

08.08.2019 відповідачем винесено постанову про арешт коштів боржника на рахунках у АТ ПРОМКРЕДИТ БАНК , АТ ТАСКОМБАНК , АТ РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ , АТ УКРСОЦБАНК .

Також, до банківських установ приватним виконавцем направлено платіжні вимоги від 08.08.2019 №59729778/1, №59729778/2, №59729778/3, №59729778/4, №59729778/5, №59729778/6, №59729778/7, №59729778/8, №59729778/9 про стягнення з ТОВ ТАВРІЯ коштів у сумі 5 945 711,16 грн.

12.08.2019 приватним виконавцем Сколибогом О.С. винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все майно, що належить ТОВ ТАВРІЯ .

12.08.2019 відповідачем направлено запит до Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області про надання інформації щодо наявності у позивача будь-якого майна, транспортних засобів, обладнання підвищеної небезпеки, технологічних транспортних засобів.

13.08.2019 відповідачем сформовано вимоги приватного виконавця про надання інформації про земельні ділянки, які орендує позивач та про надання переліку майна, яке належить позивачу.

19.08.2019 відповідачем сформовано вимоги приватного виконавця до КП Якимівське бюро технічної інвентаризації та Новоданилівської сільської ради Якимівського району Запорізької області про надання інформації та підтверджуючих документів.

20.08.2019 відповідачем здійснено виїзд за адресою реєстрації позивача, що підтверджується актом від 20.08.2019.

21.08.2019 відповідачем сформовано вимогу приватного виконавця, якою від позивача вимагається надати відповідачу для проведення опису та арешту транспортні засоби згідно переліку.

21.08.2019 ТОВ ТАВРІЯ платіжним дорученням №1580 сплачено на користь ТОВ АГРОПРОІНВЕСТ 08 5 000 000,00 грн., призначення платежу: сплата основного боргу, пені та відсотків на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 18.06.2019 по справі №908/975/19.

28.08.2019 відповідачем винесено постанову про виведення виконавчого провадження із зведеного виконавчого провадження, якою виконавче провадження №59728306 виведено із зведеного виконавчого провадження №59729778.

28.08.2019 відповідачем винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 1 673,00 грн.

В цей же день відповідачем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №59728306 на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України Про виконавче провадження , у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі.

Не погоджуючись з діями відповідача із виконання на свою користь виконавчих документів: постанови від 06.08.2019 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження №59728306 (у сумі 248,00 грн.), постанови від 05.08.2019 про стягнення з боржника основної винагороди у ВП 59722899 (на суму 1 000,00 грн.), постанови від 06.08.2019 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження №59722899 (у сумі 248,00 грн.) та не погоджуючись з винесеною постановою від 28.08.2019 року про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 1673,00 грн., ТОВ Таврія звернулося до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог, оскільки прийшов до висновку, що приватний виконавець, приймаючи оскаржені постанови, діяв в межах повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачені Законом України Про виконавче провадження .

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно до вимог ст.1 Закону України Про виконавче провадження (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 3 Закону визначений перелік виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню зокрема: виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; судові накази; ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; виконавчі написи нотаріусів; посвідчення комісії по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; рішення (постанови) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Відповідно до ч.1-4 ст.5 Закону, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім:

1) рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною;

2) рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету;

3) рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону;

4) рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи;

5) рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини;

6) рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності;

7) рішень про виселення та вселення фізичних осіб;

8) рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена;

9) рішень про конфіскацію майна;

10) рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання;

11) інших випадків, передбачених цим Законом та Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Протягом першого року зайняття діяльністю приватного виконавця, приватний виконавець не може здійснювати примусове виконання рішень за якими сума стягнення становить двадцять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті. Строк зайняття діяльністю приватного виконавця обчислюється з дня внесення інформації про приватного виконавця до Єдиного реєстру приватних виконавців України. До строку зайняття діяльністю приватного виконавця не зараховується строк зупинення діяльності приватного виконавця.

Приватний виконавець має право повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання:

1) якщо на момент подачі стягувачем заяви про примусове виконання рішення кількість виконавчих документів за рішеннями про стягнення періодичних платежів, заробітної плати, заборгованості фізичних осіб з оплати житлово-комунальних послуг, поновлення на роботі перевищує 20 відсотків загальної кількості виконавчих документів, що перебувають на виконанні у приватного виконавця;

2) в інших випадках, передбачених законом.

При поверненні виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією частиною, приватний виконавець зобов`язаний письмово зазначити підстави повернення, право стягувача оскаржити рішення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, а також право стягувача подати виконавчий документ на виконання іншого приватного виконавця або до органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець, приватний виконавець (далі - виконавець) не може виконувати рішення, якщо:

1) боржником або стягувачем є сам виконавець, близькі йому особи (особи, які разом проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки з виконавцем (у тому числі особи, які разом проживають, але не перебувають у шлюбі), а також незалежно від зазначених умов - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням виконавця), пов`язані з ним особи.

Пов`язаними особами у розумінні цього Закону є юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або результати їхньої діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких критеріїв:

виконавець безпосередньо та/або опосередковано (через пов`язаних осіб) володіє корпоративними правами юридичної особи, яка є стороною виконавчого провадження, чи спільно з юридичною та/або фізичною особою, яка є стороною виконавчого провадження, володіє корпоративними правами будь-якої юридичної особи;

виконавець має право та/або повноваження призначати (обирати) одноособовий виконавчий орган або колегіальний склад виконавчого органу/склад наглядової ради зазначених юридичних осіб.

Пряма або опосередкована участь держави в юридичних особах не є підставою для визнання таких юридичних осіб пов`язаними;

2) боржником або стягувачем є особа, яка перебуває у трудових відносинах з таким виконавцем;

3) виконавець, близька йому особа або особа, яка перебуває з виконавцем у трудових відносинах, має реальний або потенційний конфлікт інтересів;

4) сума стягнення за виконавчим документом з урахуванням сум за виконавчими документами, що вже перебувають на виконанні у приватного виконавця, перевищує мінімальний розмір страхової суми за договором страхування цивільно-правової відповідальності такого приватного виконавця.

Тобто, п.1 ч.4 ст.5 ЗУ Про виконавче провадження законодавцем встановлена пряма заборона державному або приватному виконавцю виконувати рішення суду, у яких виконавець є стягувачем або боржником, або стягувачем чи боржником є близькі йому особи.

Позивач вказує, що відповідач, здійснюючи виконання рішень суду, вчинив незаконні та протиправні дії у вигляді стягнення з позивача витрат виконавчого провадження розміром 248 грн. відповідно до постанови від 06.08.2019 №59728306, розміром 1 673 грн. відповідно до постанови від 28.08.2019 року №59728306, розміром 248 грн. відповідно до постанови від 05.08.2019 року №59722899 та основної суми винагороди розміром 1 000 грн. відповідно до постанови від 06.08.2019 №59722899. Зазначає, що протиправність дій полягає у тому, що Сколибог О.С. в супереч положенням п.1 ч.4 ст.5 Закону України Про виконавче провадження вчиняв виконавчі дії у виконавчих провадженнях №59722899 та №59728306.

З матеріалів справи встановлено, що виконавчі провадження №59722899 та №59728306 відкриті на підставі наказів про примусове стягнення від 26.07.2019 року, які видані на підставі рішення господарського суду Запорізької області від 26.06.2019 по справі №908/975/19 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Таврія (код ЄДРПОУ 03750612) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агропроінвест 08 (код ЄДРПОУ 35834331) сум заборгованості.

Тобто, приватний виконавець Сколибог О.С. не входить до суб`єктного складу сторін у господарській справі №908/975/19, а отже Сколибог О.С. не є стягувачем або боржником у виконавчих провадженнях №59722899 та №59728306.

Докази того, що стягувачем чи боржником є близькі йому особи, позивачем до суду не надано та матеріали справи таких доказів не містять.

У зв`язку з вищевикладеним, твердження позивача, що відповідачем при примусовому виконанні рішення суду в межах виконавчих проваджень №59722899 та №59728306 було порушено вимоги п.1 ч.4 ст.5 Закону України Про виконавче провадження є необґрунтованими та безпідставними, у зв`язку з чим судом до уваги не беруться.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 Закону України Про виконавче провадження примусовому виконанню підлягають постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Згідно з ч.2 ст.5 Закону України Про виконавче провадження приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень передбачених ст.3 цього Закону.

Пунктом 9 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, передбачено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Ч. 2-4 ст. 27 Закону України Про виконавче провадження , визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувану за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Частиною 7 статті 31 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів , передбачено, що приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Так, приватним виконавцем одночасно з відкриттям виконавчого провадження 05.08.2019 винесена постанова про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 1 000 грн., відповідно до якої наведений розрахунок основної винагороди за відповідною формулою та зазначений порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця.

В даному випадку, постанова про стягнення з боржника основної винагороди винесена приватним виконавцем з дотриманням вимог ч.7 ст.31 Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Розмір основної винагороди був визначений у відповідності до наведених вище правових норм, зокрема сума стягнутих коштів за наказом господарського суду Запорізької області від 26.07.2019 по справі № 908/975/19 складає 10 000 грн., у зв`язку з чим, розмір основної винагороди складає 1 000 грн. (з розрахунку 10 000/10%).

Щодо позовних вимог позивача про скасування постанови відповідача від 28.08.2019 у зведеному виконавчому провадженні ВП 59728306 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 1 673 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1-3 ст.42 Закону України Про виконавче провадження кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

Як встановлено з матеріалів справи, відповідачем винесено оскаржувані постанови про стягнення з боржника мінімальних витрат виконавчого збору провадження від 06.08.2019 року №59728306 розміром 248 грн., від 06.08.2019 року №59722899 розміром 248 грн.

З вищезазначених постанов вбачається, що стягнуті суми є мінімальними витратами виконавчого провадження, які складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження, витрат пов`язаних з винесенням постанов у виконавчому провадженні.

Крім цього, п.2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень встановлено, що до додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом, як мінімальні витрати виконавчого провадження.

Оскільки в межах виконавчого провадження №59728306 було винесено постанову про арешт коштів боржника на банківських рахунках у АТ Ощадбанк , ПАТ Креді Агріколь від 06.08.2019, постанову про арешт коштів боржника на банківських рахунках у АТ Про Кредит Банк , АТ Таскомбанк , АТ Райфайзен Банк Аваль , АТ Укрсоцбанк від 08.08.2019, постанову про арешт всього майна боржника від 12.08.2019 року, а такі постанови не визначені п.2 розділу V|I Інструкції з організації примусового виконання рішень як мінімальні витрати виконавчого провадження, слідує, що вони не входять до мінімальних витрат, які були стягнуті з позивача відповідно до постанови від 06.08.2019.

Відповідно до ч.4 ст.42 Закону України Про виконавче провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

У зв`язку з тим, що виконавче провадження №59728306 закінчено відповідно до постанови про закінчення від 28.08.2019 року, Сколибогом О.С. було винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 28.08.2019 №59728306 загальним розміром 1 673 грн.

Крім того, у вищезазначеній постанові зазначено, що дані кошти пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем правомірно винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 28.08.2019 №59728306, тому вона скасуванню не підлягає.

Беручи до уваги викладене вище, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Доводи апеляційної скарги позивача висновків суду першої інстанції не спростовують, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Таврія - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 березня 2021 року у справі № 280/4416/19 - залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий - суддя Н.П. Баранник

суддя Н.І. Малиш

суддя А.А. Щербак