Рішення

від 19.07.2021 по справі 371/721/20

МИРОНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

19.07.2021 Єдиний унікальний № 371/721/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2021 року м. Миронівка

ЄУН 371/721/20

Провадження № 2/371/297/21

Миронівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Капшук Л.О.,

за участі :

секретаря судових засідань Сахненко О.М.,

позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника позивачів ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Бузницького про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Позивачі звернулися до суду з вказаними позовними вимогами, посилаючись на ті обставини, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , який доводився ОСОБА_1 чоловіком, а ОСОБА_2 батьком.

ОСОБА_4 був членом колгоспу імені Бузницького та працював механіком в Асоціації Пайовиків імені Бузницького.

Колгоспу імені Жданова, правонаступником якого є СГТОВ імені Бузницького, на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 13 грудня 1972 року, належав жилий будинок АДРЕСА_1 .

У 1993 році АП імені Бузницького передало в користування ОСОБА_4 вказаний житловий будинок для проживання його сім?ї.

09 липня 1993 року у вказаному будинку були зареєстровані ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . В 1993 році Миронівським районним відділом внутрішніх справ була заведена будинкова книга для прописки громадян, що проживають в будинку АДРЕСА_1 . В даній будинковій книзі власником будинку зазначено ОСОБА_4 .

За життя ОСОБА_4 вживав заходів, щоб належним чином оформити право власності на будинок АДРЕСА_1 , який був переданий йому та членам його сім?ї у користування в 1993 році.

В домашньому архіві ОСОБА_4 знаходилась копія довідки Асоціації Пайовиків імені Бузницького про те, що балансова вартість житлового будинку під номером АДРЕСА_1 на 01 січня 1992 року становила 5670 крб. (п?ять тисяч шістсот сімдесят крб.)

У1993 році ОСОБА_4 сплатив Асоціації Пайовиків імені Бузницького вартість житлового будинку по АДРЕСА_1 в сумі 5670 крб. (п?ять тисяч шістсот сімдесят крб.), але не уклав нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу будинку.

У 2006 році та у 2013 році, на замовлення ОСОБА_4 , Білоцерківським МБТІ КП КОР Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації були виготовлені технічні паспорти на житловий будинок АДРЕСА_1 .

У 2006 році ОСОБА_4 звертався із заявою до виконавчого комітету Миронівської міської ради про присвоєння поштового номера № НОМЕР_1 житловому будинку, який належить ОСОБА_4 в АДРЕСА_2 . Рішення виконавчого комітету Миронівської міської ради від 28 лютого 2006 року № 30-2 про присвоєння поштового номера № НОМЕР_1 житловому будинку, який належить ОСОБА_4 в АДРЕСА_2 , було направлено до Білоцерківського міжміського бюро технічної інвентаризації.

Відповідно до даних довідки № 144 від 20 січня 2020 року, виданої КП КОР Південне БТІ , станом на 01 січня 2013 року право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 було зареєстровано за Миронівським колгоспом імені Бузницького (колишній колгосп імені Жданова).

Зазначили, що незважаючи на те, що Асоціація Пайовиків імені Бузницького міста Миронівка Київської області фактично отримала кошти за будинок АДРЕСА_1 від ОСОБА_4 , юридично договір купівлі-продажу оформлено не було. За життя ОСОБА_4 не оформив право власності на будинок та не переєстрував право власності на себе.

За даними довідки виконкому Миронівської міської ради Київської області від 12 червня 2020 року № 02-50/1557, зазначений житловий будинок розташований на земельній ділянці загальною площею 0,25 га, з яких 0,1000 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та 0, 1500 га для ведення особистого селянського господарства.

Позивачі є зареєстрованими та постійно проживають в житловому будинку АДРЕСА_1 з 1993 року і по даний час, добросовісно, безперервно володіють та відкрито користуються житловим будинком та земельною ділянкою, на якій розташований житловий будинок.

Посилаючись на норми статті 344 ЦК України, пункту 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , пунктів 4, 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, вважають, що набули право власності на вказаний будинок за набувальною давністю.

Просили суд визнати за ними право власності за набувальною давністю на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Процесуальні дії у справі, заяви, клопотання учасників справи

Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області від 21 серпня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 17 листопада 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Аргументи учасників справи

В судовому засіданні позивачі та їх представник позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених в позовній заяві. Представник позивачів ОСОБА_3 в поясненнях послався на обставини, які викладені у позовній заяві. Додатково пояснив, що позивачі з 1993 року постійно проживали у житловому будинку під номером АДРЕСА_1 та опікувалися вказаним будинком, як власним. Просив визнати за позивачами право спільної сумісної власності на вказаний житловий будинок за набувальною давністю.

Відповідач Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю імені Бузницького, яке 22 жовтня 2020 року отримало копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками, про час та місце розгляду справи повідомлялося належним чином за адресою місця знаходження юридичної особи.

Відзив на позов від відповідача чи письмові пояснення щодо позовних вимог до суду не надходили.

Відповідно положень частини 2 статті 191 та частини 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фактичні обставини справи

Судом встановлені такі фактичні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Миронівка помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який доводився позивачу ОСОБА_1 чоловіком, а позивачу ОСОБА_2 - батьком.

Вказані обставини підтверджуються даними свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 19 листопада 2019 року Миронівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області (а.с. 13), свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , виданого 22 липня 1986 року (а.с. 15), свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 14 лютого 2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану Миронівського РУЮ Київської області (а.с. 12).

Колгоспу імені ОСОБА_5 , на підставі договору купівлі-продажу від 13 грудня 1972 року, укладеного з громадянином ОСОБА_6 , належав житловий будинок, що розташований за адресою :

АДРЕСА_1 та колгосп імені 40 річчя Жовтня було об?єднано в один колгосп імені Бузницького, який в подальшому перейменовано в Асоціацію пайовиків імені Бузницького, а згодом реформовано в Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю імені Бузницького. Таким чином відповідач Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю імені Бузницького є правонаступником колгоспу імені Жданова.

Вказані обставини підтверджуються даними договору купівлі - продажу від 13 грудня 1972 року, укладеного між ОСОБА_6 та уповноваженою особою Миронівського колгоспу імені Жданова, посвідченого нотаріусом Миронівськогої державної нотаріальної контори (реєстровий номер 518) (а.с. 20-23), довідки Сількогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю імені Бузницького від 28 квітня 2020 року № 41 (а.с. 17).

У 1993 році АП імені Бузницького передало в користування ОСОБА_4 вказаний житловий будинок під номером АДРЕСА_1 .

Вказана обставина підтверджується даними будинкової книги заведеної в 1993 році Миронівським районним відділом внутрішніх справ, в якій здійснено реєстрацію громадян, що проживають в будинку АДРЕСА_1 . Зокрема, в даній будинковій книзі містяться відомості про прописку з 09 липня 1993 року ОСОБА_4 , який зазначений власником будинку, а також ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , та з 03 серпня 2012 року - ОСОБА_7 (а.с. 24-26).

Відповідно до даних довідки АП імені Бузницького № 80 від 18 травня 1996 року балансова вартість житлового будинку по АДРЕСА_1 становм на 01 січня 1992 року становила 5670 крб. (а.с.18)

Відповідно до довідки, виданої СТОВ імені Бузницького № 53 від 06 серпня 2004 року, ОСОБА_4 сплатив вартість будинку АДРЕСА_1 в сумі 5670 гривень. Вказана довідка була видана для пред?явлення в Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації для оформлення права власності (а.с.19).

Рішенням Виконавчого комітету Миронівської міської ради № 30-2 від 28 лютого 2006 року за заявою ОСОБА_4 житловому будинку присвоєно номер 21 (а.с. 37).

У 2006 році та у 2013 році на замовлення ОСОБА_4 Білоцерківським МБТІ КП КОР були виготовлені технічні паспорти на житловий будинок під номером АДРЕСА_1 (а.с. 27-36).

Відповідно до даних довідки № 144 від 20 січня 2020 року, виданої КП КОР Південне БТІ , станом до 01 січня 2013 року, право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 було зареєстровано за Миронівським колгоспом імені Бузницького (колишній колгосп імені Жданова) на підставі договру купівлі - продажу від 13 грудня 1972 року.

Повідомленням приватного нотаріуса Миронівського районного нотаріального округу Шепітко В.В. № 94/02-14 від 17 квітня 2020 року позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проінформовано про неможливість видати свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок під номером АДРЕСА_1 , оскільки право власності на нього вже зареєстровано за Миронівським колгоспом імені Бузницького (колишній колгосп імені Жданова) (а.с. 39).

За даними довідки виконкому Миронівської міської ради Київської області від 12 червня 2020 року № 02-50/1557, зазначений житловий будинок розташований на земельній ділянці загальною площею 0,25 га, з яких 0,1000 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та 0, 1500 га для ведення особистого селянського господарства (а.с.40).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що проживає в житловому будинку під номером АДРЕСА_5 з часу народження 1975 року. Позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та покійного ОСОБА_4 знає з дитячого віку, оскільки вони проживали по сусідству у житловому будинку під номером АДРЕСА_1 . Засвідчив, що покійний ОСОБА_4 та позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали у вказаному будинку та відносилися до нього, як до власності: проводили поточні та капітальні ремонтні роботи, доглядали за будинком. До ставлення питання в суді він навіть не знав, що вказаний житловий будинок на праві власності позивачам не належить.

Мотиви суду та застосовані норми права

Суд, заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши надані матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Цією ж статтею визначено загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність чи відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення чи захисту в обраний спосіб.

Відповідно до статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з положеннями частин першої та четвертої статті 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Разом із цим добросовісність свідчить про те, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

Таким чином, давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

За набувальною давністю може бути набуто право власності сааме на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Набуття права власності на річ за набувальною давністю - це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва.

Позов про визнання права власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

Як вбачається з позовної заяви та пояснень представника позивача, наданих в судовому засіданні, та які в судовому засіданні підтримали позивачі, вони достовірно знали, про те, що житловий будинок під номером АДРЕСА_1 на момент їх вселення належав на праві власності СТОВ імені Бузницького та був наданий померлому ОСОБА_4 не у власність, а у користування для проживання сім?ї. Також зазначили, що між СТОВ імені Бузницького та ОСОБА_4 фактично було укладено договір купівлі - продажу, який не набув юридичного оформлення.

Враховуючи, що позивачі не набули права власності на спірне житлове приміщення, натомість за життя ОСОБА_4 набули право користування спірним житловим будинком і це право ніким не оспорювалось, та, приймаючи до уваги те, що сам по собі факт користування позивачами цим будинком не є підставою для виникнення у них права власності за набувальною давністю, суд дійшов висновку, що у позивачів немає підстав для набуття права власності на вказане майно відповідно до статті 344 ЦК України.

Висновки за результатами розгляду

Під час з`ясування характеру спірних правовідносин, предмету і підстав позову, наявності чи відсутності порушеного права чи інтересу та можливості його поновлення або захисту в обраний позивачем спосіб, суд дійшов наступних висновків.

Згідно правил статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судове рішення у цивільній справі від 18 грудня 2009 № 14, у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

На підставі статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частин 1, 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За правилами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналіз наведених норм процесуального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

За таких обставин, звертаючись до суду з позовом саме на позивачів покладається обов'язок з доведення належними, допустимими та достатніми доказами своїх позовних вимог про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю з посиланням на матеріально-правову підставу своїх вимог.

Саме позивачі мали довести в ході розгляду справи зміст порушених, оспорюваних чи невизнаних прав, обрунтувати підстави звернення до суду з позовними вимогами про визнання права власності саме за набувальною давністю, а не в іншому порядку, та обгрунтувати відповідність обраного способу засхисту змісту порушенного права.

Суд ухвалює рішення про задоволення позову, виходячи передусім із доведеності таких вимог заявником.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилаються позивачі, як на підставу для задоволення позовупро визнання права власності саме за набувальною давністю, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову та визнання за позивачами права власності на житловий будинок за набувальною давністю.

Щодо розподілу судових витрат

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 840,80 гривень.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно вказаного правила, судовий збір, сплачений позивачем ОСОБА_2 , поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 76 - 81, 89, 95, 229, 258, 259, 263 - 265, 268, 280, 354, 355, 430 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Бузницького про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 1 Розділу ХШ Перехідні положення ЦПК України в новій редакції до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачі:

ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий 3 січня 1997 року Миронівським РВ ГУ МВС України в Київській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання : будинок під номером АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 , паспорт серії НОМЕР_7 , виданий 21 лютого 2007 року Миронівським РВ ГУ МВС України в Київській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_8 , зареєстроване місце проживання : будинок під номером АДРЕСА_1 .

Відповідач:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю імені Бузницького, код ЄДРПОУ 03755911, адреса місцезнаходження : будинок під номером 1-Б, вулиця Степова, буд. 1-Б, місто Миронівка, Київська область.

Суддя підпис Л.О. Капшук

Згідно з оригіналом

Суддя Л.О. Капшук