Постанова

від 26.07.2021 по справі 136/2111/18

ЛИПОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 136/2111/18

провадження № 2/136/806/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2021 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Кривенка Д.Т.,

за участю секретаря судового засідання Марчук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Липовець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ЗАХІД" про скасування запису про проведену реєстрацію договору оренди та реєстрацію права оренди земельної ділянки,

учасники справи:

представник відповідача Нагорний О.А.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач), через свого представника, звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн Сімекс-Агро", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ЗАХІД" (далі - відповідач), з урахуванням заяви про зміну предмета позову, з вимогою:

- скасувати запис про проведену Вінницькою філією ДП Центр державного земельного кадастру від 10.01.2007 №0407864000045 реєстрацію договору оренди та запис в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення №26620267 від 01.12.2015) про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, площею 3,4842 га кадастровий номер 0522286400:04:000:0278, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Славнянської сільської ради Липовецького району та зобов`язати ТОВ ТАС АГРО ЗАХІД повернути ОСОБА_1 земельну ділянку 3,4842 га кадастровий номер 0522286400:04:000:0278, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Славнянської сільської ради.

Позивач обґрунтовує свій позов наступними обставинами.

Між позивачем та ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро", правонаступником якого є відповідач, був зареєстрований в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення №26620267 від 01.12.2015) договір оренди землі від 01.01.2007 №55 на земельну ділянку площею 3,4842 га, кадастровий номер 0522286400:04:000:0278, розташовану на території Славнянської сільської ради Липовецького району Вінницької області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строком на 10 років. У 2018 році позивач дізнався, що між ним та ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро" також було укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 27.12.2010, де строк оренди земельної ділянки становив 20 років. Підписання позивачем такої додаткової угоди заперечується, а у зв`язку зі зміною практики Верховного Суду, при вирішенні судами відповідних спорів, позивач подав заяву про зміну предмету позову, виклавши свою вимогу в актуальній редакції.

Викладені обставини послугували підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 16.10.2018 призначено розгляд справи в загальному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов. Також було витребувано від відповідача докази.

Відповідач, через свого представника, подав до суду відзив із запереченнями проти позову.

Відповідач обґрунтовує свої заперечення наступними обставинами.

Оспорювана додаткова угода була укладена сторонами 27.12.2010 та згідно її умов, договір оренди землі від 01.01.2007 укладено на 20 років із збільшенням орендної плати до 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Державну реєстрацію такої додаткової угоди проведено 01.12.2015. Про наявність вільного внутрішнього волевиявлення позивача при підписанні оскаржуваної додаткової угоди свідчить, той факт, що підпис у ній є аналогічними підписам у договорі оренди та паспорті. Також, отримання орендної плати позивачем, у період дії додаткової угоди ще починаючи з 2011 року в грошовій та в натуральній формах і відсутність його заперечень, є підтвердженням того, що він знав про існування додаткової угоди та погодився з її умовами. Отже, відповідач є законним користувачем земельної ділянки та належним чином виконує усі зобов`язання за умовами договору оренди землі. Також, представником відповідача подано заяву про застосування строку позовної давності, яку обґрунтовано тим, що за умовами додаткової угоди позивач отримував орендну плату починаючи з 2011 року, а тому міг дізнатися про нібито порушені його права. Крім того, строк основного договору закінчився 10.01.2017, проте з позовом про визнання недійсною додаткової угоди, позивач звернувся у жовтні 2018 року, а тому така обставина свідчить про те, що позивачу було відомо про неї ще у 2011 році.

Позивач відповіді на відзив не подав.

Позивач, через свого представника, подав до суду клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи у даній справі.

Ухвалою суду від 26.11.2018, на задоволення клопотання представника позивача, призначено судово-почеркознавчу експертизу в даній справі, визначено експертну установу, а на розгляд її експертів поставлено відповідне питання, провадження у справі було зупинено.

Експерт звернувся до суду з клопотанням про погодження строків проведення експертизи, її сплати та надання додаткових необхідних матеріалів.

Ухвалою суду від 16.01.2019 поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 13.02.2019 клопотання експерта задоволено, а після виконання його вимог матеріали справи йому повернуто, а провадження зупинено.

Експертами Вінницького відділення Київського НДІСЕ на виконання ухвали суду від 26.11.2018 подано до суду висновок №4749/4750/19-21 від 04.09.2019.

Ухвалою суду від 20.09.2019 поновлено провадження у справі.

Відповідачем, через свого представника, подавалися клопотання від 06.12.2019 про витребування доказів та про призначення додаткової судово-почеркознавчої експертизи оскаржуваної додаткової угоди. Також, представником відповідача було подано клопотання про виклик експерта, яким було підготовлено висновок №4749/4750/19-21 від 04.09.2019.

Ухвалою суду від 24.12.2019 відкладено підготовче судове засідання, на яке слід було викликати експерта.

Ухвалою суду від 28.01.2020 постановлено забезпечити участь експерта у судовому засіданні.

Ухвалою суду від 17.07.2020, на задоволення клопотання експерта, забезпечено його участь у підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Позивач, через свого представника, подав до суду заяву про зміну предмета позову, виклавши свою вимогу в актуальній редакції.

Ухвалою суду від 13.10.2020 прийнято до провадження заяву про зміну предмета позову, а підготовче судове засідання відкладено.

Ухвалами суду від 18.01.2021 та від 11.05.2021 на задоволення клопотань експерта, забезпечено його участь у підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції.

До судового розгляду спір між сторонами не врегульовано.

Ухвалою суду від 17.05.2021 закрито підготовче провадження в справі та призначено її до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач та його представник не з`явились, однак останній у своїй заяві просив суд про розгляд справи за їх відсутності, позов підтримав та просив його задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову посилаючись на обставини, які були викладені у відзиві.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши зібрані докази, встановив наступні фактичні обставини.

Як вбачається з матеріалів даної цивільної справи, позивач є власником земельної ділянки площею 3,4842 га, кадастровий номер 0522286400:04:000:0278, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Славнянської сільської ради Вінницької області, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ВН №229641 від 10.07.2003. Між позивачем та ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро", правонаступником якого є відповідач, було укладено договір оренди землі від 01.01.2007 на вищевказану земельну ділянку, строком на 10 років, і який був зареєстрований у Вінницькій філії ДП "Центр ДЗК" від 10.01.2007 за №0407864000045. Згідно акту прийому-передачі об`єкту оренди від 01.01.2007 земельну ділянку орендодавець передала орендарю. Натомість, згідно додаткової угоди до договору оренди землі датованої 27.12.2010, яку зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення №26620267 від 01.12.2015) вбачається, що між сторонами узгоджено, що строк оренди земельної ділянки становив 20 років. Підписання позивачем такої додаткової угоди заперечується. Однак, представник відповідача стверджує, що про наявність вільного внутрішнього волевиявлення позивача при підписанні оскаржуваної додаткової угоди свідчить, той факт, що підпис у ній є аналогічними підписам у договорі оренди та паспорті. Також, отримання орендної плати позивачем, у період дії додаткової угоди ще починаючи з 2011 року в грошовій та в натуральній формах, (що підтверджується довідками у матеріалах справи) і відсутність його заперечень, є підтвердженням того, що він знав про існування додаткової угоди та погодився з її умовами. Також, представником відповідача подано заяву про застосування строку позовної давності, яку обґрунтовано тим, що за умовами додаткової угоди позивач отримував орендну плату починаючи з 2011 року, а тому міг дізнатися про нібито порушені його права. У ході розгляду даної справи, ухвалою суду від 26.11.2018, на задоволення клопотання представника позивача, було призначено судово-почеркознавчу експертизу, на вирішення експертам Вінницького відділення КНДІСЕ поставлено питання: чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 в додатковій угоді від 27.12.2010 до договору оренди земельної ділянки площею 3,4842 га, кадастровий номер - 0522286400:04:000:0278, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Славнянської сільської ради Липовецького району, зареєстрованої в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення №26620267 від 01.12.2015) ОСОБА_1 , чи іншою особою? Експертами Вінницького відділення Київського НДІСЕ на виконання ухвали суду від 26.11.2018 подано до суду висновок №4749/4750/19-21 від 04.09.2019, у якому, серед іншого, зазначено, що підпис від імені ОСОБА_1 в оспорюваній додатковій угоді виконаний не рукописним способом, а за допомогою технічних засобів. Такий підпис експертом не досліджувався, в зв`язку з тим, що технічним дослідженням встановлено, що зображення підпису, нанесено не рукописним способом, а за допомогою знакодрукуючої техніки, в якій застосовується струмний принцип формування зображень. На задоволення клопотання представника відповідача, судом забезпечено участь експерта у судовому підготовчому судовому засіданні де його було допитано, а ним надано пояснення, які є аналогічними відповідям, зазначеним у висновку №4749/4750/19-21 від 04.09.2019. Надалі, у зв`язку зі зміною практики Верховного Суду, при вирішенні судами відповідних спорів, позивач подав заяву про зміну предмету позову, виклавши свою вимогу в актуальній редакції.

Суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, позивачем заперечується підписання ним додаткової угоди від 27.12.2010 до договору оренди землі від 01.01.2007, зареєстрованої в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення №26620267 від 01.12.2015), та що її умови не відповідали вільному внутрішньому волевиявленню позивача як орендодавця, у зв`язку з чим ініційовано подання до суду позовну вимогу про скасування запису про проведену реєстрацію договору оренди та реєстрацію права оренди земельної ділянки.

Судом було встановлено, що позивач є власником земельної ділянки площею 3,4842 га, кадастровий номер 0522286400:04:000:0278, розташованої на території Славнянської сільської ради Вінницької області.

Власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки та/або додаткової угоди до нього у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсності змісту правовідносин, які склалися у зв`язку з фактичним використанням землі.

Судом встановлено, що сторонами не оспорюється укладення договору оренди землі від 01.01.2007 строком на 10 років та факту визначення умов і строку передачі земельної ділянки орендарю. Проте, позивачем оспорюється укладення 27.12.2010 між нею та ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро", правонаступником якого є відповідач, додаткової угоди до договору оренди землі, де строк оренди земельної ділянки становив 20 років.

Суд зауважує, що хоча і спір у справі виник із земельних правовідносин та його вирішення регулюється нормами ЦК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Договір оренди землі як вид правочину відноситься до двосторонніх правочинів. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

В силу ч. 3 ст. 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Зі змісту ст. 207 ЦК України встановлюються загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Разом з тим, ч. 2 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису ч. 1 ст. 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у ч. 1 ст. 215 ЦК України, так і у ст.ст. 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Таким чином, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Для вирішення справи мають значення лише ті дані, на підставі яких суд може встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи. Такі дані можуть бути встановлені, зокрема висновком експерта (ст. 76 ЦПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно висновку експертів Вінницького відділення Київського НДІСЕ на виконання ухвали суду від 26.11.2018 подано до суду висновок №4749/4750/19-21 від 04.09.2019, з якого вбачається, що підпис від імені ОСОБА_1 в оспорюваній додатковій угоді виконаний не рукописним способом, а за допомогою технічних засобів. Крім того, експертами було повідомлено суд, що підпис у графі орендодавця в оспорюваній додатковій угоді не досліджувався, в зв`язку з тим, що його зображення нанесено не рукописним способом, а за допомогою знакодрукуючої техніки, в якій застосовується струмний принцип формування зображень, а тому суд приходить до висновку, що така додаткова угода не може вважатися укладеною.

Судом не було задоволено клопотання представника відповідача про проведення додаткової експертизи, оскільки суд виходить з тих мотивів, що додаткова експертиза призначається після розгляду судом висновку первинної експертизи, коли з`ясується, що усунути неповноту або неясність висновку шляхом допиту експерта неможливо. У випадках, коли виникає необхідність провести дослідження нових об`єктів, у даному випадку іншого оригінального примірника оспорюваної додаткової угоди, що міг би знаходиться у матеріалах цивільної справи, або щодо інших обставин справи, суд призначає нову експертизу, яка не є додатковою. Отже, з огляду на висновок експертів Вінницького відділення Київського НДІСЕ №4749/4750/19-21 від 04.09.2019, судом вбачається, що експертами досліджено весь наявний у справі матеріал для дослідження, а тому у відповідь експертом надано вичерпну відповідь на поставлене судом питання. Крім того, суду зрозуміло експертний висновок, який є зрозумілим та конкретним, а намагання представника відповідача клопотати про здійснення додаткової експертизи, щодо одного і того ж об`єкту дослідження, наводить на думку суду свідоме затягування стороною судового процесу.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2, 3 ст. 89 ЦПК України).

Отже, вищезазначений висновок експертів є для суду допустимим доказом.

Аргументи, наведені представником відповідача про отримання орендної плати позивачем, ще починаючи з 2011 року в грошовій та в натуральній формах і відсутність до жовтня 2018 року заперечень з її сторони, що є підтвердженням того, що він знав про існування додаткової угоди та погодився з її умовами, є необґрунтований, оскільки згідно висновків Верховного Суду України викладеного у постанові від 22.04.2015 у справі 6-48цс15, Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №575/476/16ц, Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 22.03.2019 у справі №394/559/17 у подібних правовідносинах викладено, що сама по собі обставина щодо отримання позивачем орендної плати не свідчить про укладення правочину щодо оренди земельної ділянки і його дійсність та відповідність вимогам ст. 203 ЦК України.

Крім того, посилання представника відповідача на те, що початок перебігу строку позовної давності необхідно обчислювати з 2011 року, тобто моменту коли за новими умовами оскаржуваної додаткової угоди позивач отримував збільшену орендну плату за користування відповідачем землею, суд вважає необґрунтованими, так як вони суперечать нормам статті 261 ЦК України. За таких обставин, суд не знаходить підстав для застосування до вимог позивача строків позовної давності.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пп. "а" п. 2 ч. 6 ст. 37 Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа МЮ України проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно Закону.

За змістом ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Суд встановив, що додаткова угода від 27.12.2010 до договору оренди землі від 01.01.2007, якою було визначено строк оренди на 20 років не укладалась, а тому підлягає до задоволення вимога про скасування запису про проведену Вінницькою філією ДП Центр державного земельного кадастру від 10.01.2007 №0407864000045 реєстрацію договору оренди та запис в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення №26620267 від 01.12.2015) про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, площею 3,4842 га кадастровий номер 0522286400:04:000:0278, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Славнянської сільської ради Липовецького району та про зобов`язання відповідача повернути позивачу земельну ділянку, оскільки відсутні правові підстави для відповідних записів та подальшого перебування землі у відповідача.

Отже, з урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Суд, вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору та витрати на проведення судово-почеркознавчої експертизи керується ч. 1 та ч. 3 ст. 133 ЦПК України, згідно якої судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед інших, витрати: на проведення експертизи. Також, згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову витрати по з розгляду справи, покладаються на відповідача.

Отже, з огляду на те, що позов задоволено повністю, а тому суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у вигляді судового збору та витрат на проведення судово-почеркознавчої експертизи.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 2, 4, 13, 19, 23, 76- 80, 133, 141, 258- 259, 263- 265, 268, 273- 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: с. Славна, Вінницький р-н, Вінницька обл., РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ЗАХІД" (місцезнаходження: вул. Героїв Майдану, буд. 63, м. Липовець, Вінницький р-н, Вінницька обл., ЄДРПОУ - 32513287) про скасування запису про проведену реєстрацію договору оренди та реєстрацію права оренди земельної ділянки - задовольнити.

Скасувати запис про проведену Вінницькою філією ДП Центр державного земельного кадастру від 10.01.2007 №0407864000045 реєстрацію договору оренди та запис в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення №26620267 від 01.12.2015) про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, площею 3,4842 га кадастровий номер 0522286400:04:000:0278, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Славнянської сільської ради Липовецького району та зобов`язати ТОВ ТАС АГРО ЗАХІД повернути ОСОБА_1 земельну ділянку 3,4842 га кадастровий номер 0522286400:04:000:0278, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Славнянської сільської ради Липовецького району.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ЗАХІД" на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1555 (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят п`ять) грн 60 коп. та витрат на проведення судово-почеркознавчої експертизи в розмірі 4290 (чотири тисячі двісті дев`яносто) грн 00 коп, а всього 5845 (п`ять тисяч вісімсот сорок п`ять) грн 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів із дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 29.07.2021

Суддя Д.Т. Кривенко