Рішення

від 28.07.2021 по справі 647/3442/20

БЕРИСЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 647/3442/20

№ провадження 2/647/35/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2021 року Бериславський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді: Миргород В.С.,

при секретарі: Дзежик Л.О.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в приміщенні суду в м. Бериславі Херсонської області цивільну справу №647/3442/20 за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Маєвська Ірина Михайлівна до ОСОБА_2 , Бериславської міської ради Херсонської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2020 року позивач в інтересах якого діє адвокат Маєвська Ірина Михайлівна звернулися до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно, в тому числі на земельну ділянку площею 6, 60 га та 1,0 частку у спільній власності на земельну ділянку загальною площею 62, 10 га, які розташовані на території Томаринської сільської ради Бериславського району Херсонської області. На випадок смерті ОСОБА_3 залишила заповіт, відповідно до якого вищезазначену земельну ділянку та частку у спільній власності на земельну ділянку заповідала ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Заяву про прийняття спадщини у встановлений строк позивач не подав, оскільки про наявність заповіту дізнався в листопаді місяць 2020 року. Звернувшись до приватного нотаріуса з проханням видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадкове майно йому було відмовлено та рекомендовано звернутися до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Просить суд визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_2 після смерті ОСОБА_3 терміном на три місяці з моменту набрання рішенням законної сили.

Ухвалою суду від 16.12.2020 року провадження у даній справі було відкрито в загальному порядку.

Ухвалою суду від 14.06.2021 року, підготовче засідання відкладено для витребування з Бериславської державної нотаріальної контори інформацію щодо ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою суду від 09.07.2021 року залучено в якості співвідповідача Бериславську міську раду Херсонської області. Підготовче провадження у справі продовжено.

Позивач та його представник-адвокат Маєвська І.М. у підготовче засідання не з`явилися, надали суду заяву у якій просили розглянути справу за їх відсутності, позовні вимоги підтримує.

Відповідач ОСОБА_2 у підготовче засідання не з`явилася, про розгляд справи в суді повідомлена завчасно та належним чином, подала до суду заяву про визнання позову, просила справу розглядати без її участі.

Представник відповідача Бериславської міської ради Херсонської області у підготовче засідання не з`явився, про розгляд справи в суді повідомлений завчасно та належним чином, подав до суду заяву про визнання позову, просив справу розглядати без участі їх представника.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази по справі та всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав:

Згідно з вимогами ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Суд, відповідно до ст. ст. 81, 13, ч.5 ст.263 ЦПК України розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, що повністю узгоджується з Постановою Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року Про судове рішення у цивільній справі .

Положення ст.4 ЦПК України, ст. 15 ЦК Україні, а також положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантують кожній особі право на захист її порушених, оспорюваних чи невизнаних прав а також охоронюваних законом інтересів судом.

Під час розгляду цієї цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов`язків учасниками судового розгляду, у тому числі й в частині надання доказів на підтвердження позовних вимог.

З огляду на вищенаведене, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду цієї справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини і відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 6,60 га, яка розташована на території Томаринської сільської ради Бериславського району Херсонської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6520686900:02:032:0003, що підтверджується державним актом на праві власності на земельну ділянку серії ХС №045683 (а.с. 10-11).

ОСОБА_3 є співвласником 1,0 частки у спільній власності на земельну ділянку загальною площею 62,10 га, яка розташована на території Томаринської сільської ради Бериславського району Херсонської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом на праві власності на земельну ділянку серії ХС №080374, титульним власником якого є ОСОБА_6 (а.с. 12-13).

25.10.2007 року ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження, належну їй на праві приватної власності земельні ділянки площею 6,60 га, яка належить їй на підставі державного акту на праві власності на земельну ділянку серії ХС №045683 виданого Томаринською сільською радою 10.03.2003 року на підставі розпорядження голови Бериславської районної державної адміністрації від 05.03.2003 року за №135, та з 1 частки від земельної ділянки загальною площею 62,10 га, яка знаходиться в спільній частковій власності та належить їй на підставі державного акту на праві власності на земельну ділянку серії ХС №080374, виданого Бериславською райдержадміністрацією 20.09.2004 року на підставі розпорядження голови Бериславської районної державної адміністрації від 07.07.2004 року за №512, і які розташовані на території Томаринської сільської ради Бериславського району Херсонської області, що передані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, заповіла ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Заповіт посвідчений секретарем Томаринської сільської ради Тишковець А.В. та зареєстровано в реєстрі за №101 (а.с. 7).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Томарине Бериславського району Херсонської області померла ОСОБА_3 у віці 69 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Томаринською сільською радою Бериславського району Херсонської області 16 травня 2014 року, актовий запис №06 (а.с. 6).

Відповідно до довідки, виданої Томаринським старостинським округом Шляхівської сільської ради Бериславського району Херсонської області, ОСОБА_3 з 1947 року і по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з нею за цією адресою ніхто не проживав (а.с. 9).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Бериславського районного нотаріального округу Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , яка на день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8).

В листі приватного нотаріуса Литовченко І.А. №505/02-14 від 20.11.2020 року зазначено, що ОСОБА_1 заяву про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 в нотаріальну контору в установлений законом строк не подав та на момент її смерті постійно не проживав та не був зареєстрований за адресою померлої, він пропустив строк для прийняття спадщини, в зв`язку з чим йому рекомендовано звернутися до суду для визначення додаткового строку, достатнього для подання ним заяви про прийняття спадщини після смерті померлої ОСОБА_3 (а.с. 8).

ОСОБА_1 разом із ОСОБА_3 на час відкриття спадщини постійно не проживав і у визначений наведеними нормами матеріального права строк заяви про прийняття спадщини не подавав.

Судом встановлено, що у встановлений законом строк позивач не звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, причиною пропуску строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 позивач ОСОБА_1 назвав ту обставину, що він був не обізнаний про наявність заповіту.

Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача. Заповіт лише спрямовується на виникнення у спадкоємця прав та обов`язків, але до моменту смерті не створює їх у нього. Розпорядження, яке міститься у заповіті, набирає чинності лише у разі смерті заповідача.

Призначення спадкоємцем є правом заповідача, визначеним частиною першою статті 1235 ЦК України.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2019 року у справі №643/3049/16-ц (провадження № 61-39398св18), від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20 (провадження № 61-14038св20), від 03 березня 2020 року у справі № 145/148/20 (провадження № 61-16153св20).

Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховним Судом України від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17.

Про свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права та поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини у випадку доведеності факту необізнаності спадкоємця про існування заповіту вказано також у постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 642/2539/18-ц, від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 28 жовтня 2019 року у справі № 761/42165/17, від 06 червня 2018 року у справі № 315/765/14-ц, що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.

Відповідно до положень статті 63 Закону України Про нотаріат в редакції, яка діяла на момент відкриття спадщини, нотаріус, який одержав від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі.

Згідно з пунктами 2.2 та 3.2 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, в редакції, чинній на момент відкриття спадщини, при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту. Щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.

Необхідність нотаріусом вчинити дії для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, здійснити виклик спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17.

Дослідивши матеріали спадкової справи №89/2014 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 (а.с. 32-52), судом встановлено, що ОСОБА_3 з 01.01.2000 року і по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з нею за цією адресою був зареєстрований та проживав з 09.09.2005 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 її чоловік ОСОБА_5 (а.с. 37).

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 70 років, що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть (а.с. 57-58).

Спадкова справа після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 не заводилася за відсутності заяв від спадкоємців, що підтверджується повідомленням завідувача Бериславської державної нотаріальної контори Херсонської області (а.с. 92).

У спадковій справі, заведеної до майна ОСОБА_3 , була наявна інформація про заповіт останньої на користь ОСОБА_1 , проте нотаріус не виконала вимог статті 63 Закону України Про нотаріат та не вчиняла дії для повідомлення позивача про відкриття спадщини, не здійснила його виклик як спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, що свідчить про неналежне сприяння для здійснення особистого розпорядження спадкодавця.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування судам роз`яснено, що особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити із того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Отже, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Норми процесуального права передбачають, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Обов`язок доведення поважності причин пропуску встановленого законодавством строку для подання заяви про прийняття спадщини лежить на позивачу, оскільки відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

В абз. 6 п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування , зазначено, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судом встановлено, що у встановлений законом строк позивач не звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, так як до листопада місяця 2020 року не знав про наявність заповіту.

Суд вважає, що позивач пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, оскільки не знав про наявність заповіту, що підтверджується матеріалами справи, а також подальші дії позивача свідчать про те, що позивач не втрачав інтерес до спадкового майна і бажав реалізувати своє право на його прийняття. Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. У зв`язку із цим, суд відповідно до ст. 82 ЦПК України, визнає вказані позивачем обставини такими, що не підлягають доказуванню.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно із ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Застосовуючи вказану норму процесуального права, суд враховує роз`яснення, викладені Пленумом Верховного Суду України у Постанові від 12 червня 2009 року № 2 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції , за якими, у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Відповідно Закону, за відсутності будь-якого застереження, факт визнаний сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, вважається встановленим. Тобто, визнання позову відповідачем, згідно ст.82 ЦПК України, є обов`язковим для суду, оскільки обставини, визнані сторонами не підлягають доказуванню.

Відповідачем ОСОБА_2 та представником відповідача Бериславської міської ради Херсонської області до суду були подані письмові заяви про визнання позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі. Суд приймає до уваги такі заяви відповідачів, не вбачає підстав вважати, що визнання відповідачами позову є не добровільним чи умовним, суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Враховуючи все вищевикладене, виходячи з сукупності усіх обставин, що виникли у справі, а саме, що ОСОБА_1 не є родичем спадкодавця, не проживав з останньою, про існування заповіту дізнався лише в листопаді місяці 2020 року, тобто вже після спливу шестимісячного строку, встановленого для подання заяви про прийняття спадщини, заяву про відмову від спадщини позивач не подавав, спадщина не визнана судом відумерлою, позивач в інший спосіб, крім як звернутися з позовом до суду про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, захистити своє порушене право не може, відповідачі позов визнають у повному обсязі, тому суд вважає за доцільним визнати поважною причину пропуску позивачем терміну для прийняття спадщини та визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , терміном три місяці з дня набрання рішенням законної сили.

На підставі ст. 1216, 1218, 1268, 1270, 1272 ЦК України, Постанови №7 Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування Постанови № 6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року Про узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування , керуючись ст.ст. 12, 13, 77, 81, 211, 259, 247, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Маєвська Ірина Михайлівна до ОСОБА_2 , Бериславської міської ради Херсонської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_2 після смерті ОСОБА_3 , терміном на три місяці з дня набрання рішенням законної сили.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Херсонської області, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, однак з врахуванням п. 15.5 розділу ХII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до апеляційного суду Херсонської області через Бериславський районний суд Херсонської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення складено 28.07.2021 року.

Суддя В. С. Миргород