Постанова

від 29.07.2021 по справі 465/3430/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 465/3430/21 Головуючий у 1 інстанції: Гладишева Х.В.

Провадження № 22-ц/811/2072/21 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

Категорія: 39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,

за участі секретаря: Савчук Г.Б.,

без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 21 травня 2021 року у справі за позовом за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Оптимум , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христина Миколаївна, про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Оптимум , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христина Миколаївна, про стягнення коштів.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 21 травня 2021 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Оптимум , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христина Миколаївна, про стягнення коштів, направлено за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до м. Києва (03127, м.Київ, вул.Полковника Потєхіна, 14-а).

Ухвалу суду оскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі посилається на те, що спір між сторонами виник з приводу повернення ТОВ КУА Оптимум забезпечувального платежу, який був внесений нею за попереднім договором на придбання нерухомого майна.

Вважає, що даний спір стосується виконання зобов`язання, пов`язаного з нерухомістю та на нього поширюються правила виключної підсудності, передбачені ст. 30 ЦПК України.

Крім цього посилається на те, що ТОВ КУА Оптимум є виконавцем щодо виконання умов договору, укладеного з позивачем.

Зазначає, що ч. 5 ст. 28 ЦПК України передбачає, що позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору, що є додатковим аргументом того, що дана справа повинна вирішуватися у Франківському районному суді м. Львова.

Просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до Франківського районного суду м. Львова..

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 22 липня 2021 року, є дата складення повного судового рішення - 29 липня 2021 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що змістом позовних вимог є стягнення коштів - забезпечувального платежу, який було внесено за попереднім договором на придбання нерухомого майна, тож з огляду на наведене, до даної справи не застосовуються правила про виключну підсудність та до даної справи слід застосувати правила загальної підсудності.

Однак колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі Leo Zand v. Austria вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів .

З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

За загальним правилом, якщо інше не встановлено процесуальним законом, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування (ч. 1 ст. 27 ЦПК України).

Статтею 28 ЦПК України встановлено правила альтернативної територіальної юрисдикції (підсудності), зокрема в силу частини п`ятої цієї статті позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Із положень ч. 16 ст. 28 ЦПК України позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

За змістом ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пунктах 41, 42 постанови від 01 березня 2013 року №3 Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ , перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність (стаття114ЦПК) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об`єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Пленум Верховного Суду України у пункті 27 постанови від 6 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними роз`яснив, що позови про визнання недійсними правочинів щодо нерухомого майна та застосування наслідків недійсності пред`являються відповідно до частини першої статті 114 ЦПК за місцезнаходженням майна або основної його частини. Кваліфікація об`єктів як нерухомого майна здійснюється відповідно до статей 181, 190 та 191 ЦК. При цьому за місцезнаходженням нерухомого майна повинні пред`являтися також позови про визнання недійсними правочинів щодо нерухомого майна, яке буде створено в майбутньому (щодо інвестиційних договорів про будівництво нерухомого майна, договорів про участь у фонді фінансування будівництва тощо).

Аналіз вказаних норм процесуального закону дає підставу для висновку, що правила виключної підсудності застосовуються до будь-яких спорів з приводу нерухомого майна, тобто спорів, що виникають у зв`язку зі створенням та зміною об`єктів нерухомості, їх цивільним обігом, виникненням, зміною, припиненням та виконанням зобов`язань, які пов`язані з таким майном.

Із матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник з приводу повернення Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Оптимум забезпечувального платежу, який був внесений ОСОБА_1 за попереднім договором на придбання нерухомого майна по АДРЕСА_1 .

Отже, даний спір стосується виконання зобов`язання, пов`язаного з нерухомістю, та на нього поширюються правила виключної підсудності, передбачені ст. 30 ЦПК України.

Згідно адміністративно-територіального поділу м. Львова вулиця Володимира Великого, 2-а знаходиться у Франківському районі міста, тому спір, який виник між сторонами, має бути розглянутий Франківським районним судом м. Львова.

Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи вищенаведене, ухвалу суду слід скасувати з направленням справи до Франківського районного суду м. Львова для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 21 травня 2021 року скасувати та направити справу до Франківського районного суду м. Львова для вирішення питання про відкриття провадження у справі

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та в касаційному порядку не оскаржується.

Повний текст постанови складено 29 липня 2021 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Приколота Т.І.