Ухвала

від 30.07.2021 по справі 908/2177/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

30.07.2021 Справа № 908/2177/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни, розглянувши матеріали позовної заяви вих. б/н від 26.07.2021 (вх. №2324/08-07/21 від 27.07.2021)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СПП ЛАНА (вул. Генкіна, 30, с.Плодородне, Михайлівський район, Запорізька область, 72040, ідентифікаційний код 20476578)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохімсервіс (вул.Незалежної України, буд. 88, кв. 5, м. Запоріжжя, 69005, ідентифікаційний код 31522332)

про тлумачення змісту правочину

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю СПП ЛАНА до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохімсервіс про тлумачення змісту правочину.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 3, 13, 15, 16, 213, 625, 637 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України.

Згідно з Витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2021 справу № 908/2177/21 передано на розгляд судді Федорової О.В.

29.07.2021 від відповідача надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду з посиланням на зловживанням позивачем своїми процесуальними правами.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Наведені норми свідчать про те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Разом з тим, слід враховувати, що будь-яке суб`єктивне право має межі, оскільки суб`єктивне право є міра свободи, міра можливої поведінки правомочної особи в правовідносинах.

Згідно з пунктом 11 частини 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Тобто, господарське процесуальне законодавство містить застереження щодо заборони учасникам судового процесу зловживати наданими їм процесуальними правами.

Зловживання процесуальними правами - це особливий вид юридично значущої поведінки, яка полягає у діях (бездіяльності) учасника процесу, що суперечать завданням господарського судочинства.

Як зазначено у п. 5 ч. 5 ст. 13 ГПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їх обов`язків.

Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (постанова Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17).

Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

При цьому процесуальний закон зобов`язує учасників справи виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини 2 статті 42 ГПК України), а суд - вживати заходів для запобігання зловживанню учасниками судового процесу процесуальними правами (частина 4 статті 43 ГПК України).

За змістом пункту 1 частини 2 статті 43 ГПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, а згідно з частиною 3 цієї статті якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

При цьому наведений у статті 43 ГПК України перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, тобто зазначеною нормою закріплено дискреційні повноваження суду в межах процесуального закону зі свободою розсуду вирішити питання про визнання дій учасника судового процесу зловживанням процесуальними правами.

Суд звертає увагу, що п. 3 ч. 2 ст. 43 ГПК України прямо передбачено, що зловживанням правом є подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

У ч. 1 ст. 637 Цивільного кодексу України зазначено, що тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 213 Цивільного кодексу України на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними при розгляді спору суд може ухвалити рішення про тлумачення змісту правочину лише на вимогу однієї або обох сторін правочину чи їх правонаступників (стаття 213 ЦК, стаття 37 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК) в порядку позовного провадження.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 06.11.2020 у справі №175/884/17-ц, тлумачення змісту правочину можливе за наявності спору, тобто коли сторони мають різне уявлення щодо свого волевиявлення або волевиявлення іншої сторони. Тлумачення змісту правочину є правом суду, а не його обов`язком, здійснюється за умови наявності спору.

Метою тлумачення правочину є з`ясування того, що в ньому дійсно виражено, а не того, що малося на увазі.

Потреба у тлумаченні правочину виникає у зв`язку з неповнотою або недостатньою ясністю окремих його умов. Саме тому при тлумаченні правочину суди повинні брати до уваги однакове для всього змісту правочину буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів, вжитих у правочині.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17).

Тобто, у розумінні наведених приписів на вимогу однієї або двох сторін договору суд може постановити рішення про тлумачення змісту цього договору без зміни його умов. При цьому, зважаючи на те, що метою тлумачення правочину є з`ясування змісту його окремих частин, який складає права та обов`язки сторін, тлумачення необхідно розуміти як спосіб надання можливості виконання сторонами умов правочину, тому тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов .

На розгляді судді Левкут В.В. в Господарському суді Запорізької області перебуває справа №908/579/21 з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «СПП ЛАНА» суми збільшення вартості товару у розмірі 217100,42 грн. за актом перерахунку вартості товару від 14.12.2020 за договором поставки № 210302-КР від 29.03.2019.

Отже, вимога про тлумачення змісту правочину мала бути заявлена у справі №908/579/21, оскільки в ній вирішується спір між сторонами щодо виконання договору поставки.

Крім того, зміст позовних вимог про тлумачення правочину, які заявлені у справі №908/2177/21, свідчить про те, що позивач просить суд надати офіційне тлумачення п. 4.4 договору поставки агрохімікатів №210302-КР від 29.03.2019 шляхом визначення моменту виникнення та припинення у постачальника права здійснити перерахунок вартості товару у випадку зростання курсу іноземної валюти, визначивши момент виникнення такого права - на дату оплати товару, а момент припинення права постачальника здійснити перерахунок вартості товару - фактичною поставкою та повною оплатою покупцем узгодженої сторонами вартості товару. Тобто вимога про тлумачення правочину безпосередньо пов`язана з наявністю спору щодо виконання договору поставки і таке тлумачення повинно надаватися судом під час розгляду справи 908/579/21 по суті.

Позовне провадження у справі №908/579/21 відкрито 10.03.2021 у спрощеному позовному провадженні. За заявою відповідача суд перейшов 11.05.2021 до розгляду справи в загальному позовному провадженні. Підготовче провадження у справі №908/579/21 продовжувалося судом та було закрито 22.07.2021, справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні 04.08.2021 о 10 год. 30 хв. Натомість зі змісту ухвал суду у справі №908/579/21 вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю СПП ЛАНА не заявлялися вимоги про тлумачення змісту правочину.

Враховуючи викладене, суд погоджується з думкою відповідача про те, що подання окремого позову про тлумачення змісту правочину має на меті затягування розгляду справи №908/579/21.

За приписами ч. 3 ст. 43 ГПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Враховуючи викладене, суд ухвалив повернути позовну заяву Товариству з обмеженою відповідальністю СПП ЛАНА .

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України судовий збір в сумі 2270,00 грн., сплачений платіжним дорученням №501 від 26.07.2021, покладається на позивача.

Керуючись статтями 43, 129, 234, 235, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву вих. б/н від 26.07.2021 (вх. №2324/08-07/21 від 27.07.2021) Товариства з обмеженою відповідальністю СПП ЛАНА повернути без розгляду.

Ухвала суду набрала законної сили з моменту підписання - 30.07.2021 та може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом десяти днів.

Суддя О.В. Федорова