Ухвала

від 30.06.2021 по справі 910/5807/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання

та видачу дублікату наказу

м. Київ

30.06.2021Справа № 910/5807/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М. , при секретарі судового засідання Стеренчук М.О. , розглянувши матеріали

заяви стягувача Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання та видачу дублікату наказу

у справі № 910/5807/16

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтенерго"

про стягнення 311936,26 грн.

Представників сторін:

Від стягувача Артеменко П.М.;

Від боржника не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.05.2016 року у справі № 910/5807/16 (суддя Смирнова Ю.М.) позов задоволено частково, вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтенерго" на користь Державного бюджету України заборгованість у розмірі 248396 (двісті сорок вісім тисяч триста дев`яносто шість) грн. 42 коп., пеню у розмірі 42040 (сорок дві тисяч сорок) грн. 89 коп. та інфляційні втрати у розмірі 16457 (шістнадцять тисяч чотириста п`ятдесят сім) грн. 42 коп.; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтенерго" на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4603 грн. 42 коп.; стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, бул. Т. Шевченка, будинок 50-Г, ідентифікаційний код 19030825) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 75 (сімдесят п`ять) грн. 61 коп.

На виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва 14.06.2016 року видано відповідні накази зі строком пред`явлення до виконання до 14.06.2017 року.

Через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва 12.03.2021 року від стягувача Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву надійшла заява б/н від 11.03.2021 року про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 14.06.2016 року у справі № 910/5807/16 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтенерго" заборгованості на загальну суму 306 894, 73 грн. та видачу його дублікату.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від. 12.03.2021 року у зв`язку з відпусткою судді Смирнової Ю.М. заяву передано на розгляд судді Селівону А.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2021 року розгляд заяви призначено на 30.06.2021 року.

У судове засідання 30.06.2021 року з`явився уповноважений представник стягувача.

Уповноважений представник боржника в судове засідання не з`явився.

Копія ухвали суду від 03.06.2021, яка направлялась боржнику на вказану в позовній заяві адресу: 04080, м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 9, та яка співпадає з місцезнаходженням відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань повернулась на адресу суду не врученою.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на адресу, що відповідає місцезнаходженню відповідача згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №800/547/17, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 27.11.2019 року у справі 913/879/17, постанові від 21.05.2020 року у справі 10/249-10/9, постанові від 15.06.2020 року у справі 24/260-23/52-б, постанові від 18.03.2021 року у справі № 911/3142/18).

Також судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

При цьому сам лише факт не отримання стороною кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не повідомлення сторони ухвалою суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

У судовому засіданні 30.06.2021 року представник стягувача надав пояснення по суті поданої заяви про поновлення строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дублікату наказу.

Будь - яких інших заяв та клопотань процесуального характеру від сторін, зокрема заперечень боржника щодо поданої заяви стягувача, на час проведення судового засідання 30.06.2021 року до суду не надходило.

Зважаючи на те, що матеріали справи є достатніми для розгляду заяви стягувача та враховуючи відсутність клопотань сторін про відкладення судового засідання, суд вважає за можливе розглянути заяву стягувача без участі боржника, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши в судовому засіданні 30.06.2021 року заяву стягувача про поновлення строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дублікату наказу, судом встановлено, що 14.06.2016 Господарським судом міста Києва було видано наказ на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2016 року.

В подальшому постановою Державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві 13.04.2017 року було відкрито постанову про відкриття виконавчого провадження.

Так, стягувачем 10.07.2017, 03.11.2017, 19.01.2018, 10.04.2018, 20.07.2018, 14.02.2019, 21.05.2019, 03.09.2019, 11.12.2019 направлялись запити до Відділу Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо отримання інформації про хід виконавчого провадження, копії яких долучено стягувачем до поданої заяви про поновлення строку для пред`явлення та видачу дублікату наказу.

Проте, 16.12.2020 року на адресу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву надійшла довідка Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції про втрату виконавчого документа.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Так, згідно ст. 329 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк. Про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.

Отже, причини поважності пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин, наданих доказів за правилами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з принципу обов`язковості виконання судових рішень законодавцем передбачена можливість поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання, підставою для чого є наявність поважних причин пропуску. Поважні причини пропуску пов`язані з обставинами, у силу яких стягувач був позбавлений у передбачений строк проявити зовні власне волевиявлення, тобто звернутися до виконавчої служби з наказом. Вказані причини є об`єктивними обставинами і не залежать від дій стягувача, а навпаки - обмежують здійснення ним дій щодо виконання рішення суду.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що зазначена заявником обставини є поважними, а тому суд вважає за можливе відновити пропущений строк для пред`явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 14.06.2016 року у справі № 910/5807/16.

Окрім того, у поданій заяві стягувач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву також просило видати дублікат наказу від 14.06.2016 року у справі № 910/5807/16 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Альтенерго заборгованості у розмірі 306 894,73 грн. на користь Державного бюджету України.

Право на судовий розгляд, гарантований ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), захищає також виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 20.06.2004 р. в справі "Півень проти України").

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з мотивувальною частиною рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 року, виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 р. №18-рп/2012).

У п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 р. у справі №11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Відповідно до частини 1 статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Суд зазначає, що згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У частині 1 статті 6 Конвенції закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення від 19.03.1997 зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України").

Згідно п. 19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції закону № 2147-VIII від 03.10.2017 р.) у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк з дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

При цьому суд зазначає, що ГПК України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

Таким чином, враховуючи, що наказ Господарського суду міста Києва від 14.06.2016 року було втрачено Подільським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, а судом вирішено поновити пропущений строк для його пред`явлення, суд дійшов висновку, що заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про видачу дубліката наказу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 232-235, п. 19.4 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

УХВАЛИВ:

1. Заяву стягувача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву в частині поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 14.06.2016 року у справі № 910/5807/16 задовольнити.

2. Поновити пропущений строк для пред`явлення до наказу Господарського суду міста Києва від 14.06.2016 року у справі № 910/5807/16.

3. Заяву стягувача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву в частині видачі дублікату наказу Господарського суду міста Києва від 14.06.2016 року у справі № 910/5807/16 задовольнити.

4. Видати Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву дублікат наказу Господарського суду міста Києва від 14.06.2016 року у справі № 910/5807/16 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтенерго" (04080, м.Київ, вул. Нижньоюрківська, будинок 9, ідентифікаційний код 31199550) на користь Державного бюджету України (одержувач - УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва, код 37995466, банк одержувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, р/р 31111094700011, МФО 820019, КЕКД 22080300, назва - плата за оренду іншого державного майна) заборгованість у розмірі 248396 (двісті сорок вісім тисяч триста дев`яносто шість) грн. 42 коп., пеню у розмірі 42040 (сорок дві тисяч сорок) грн. 89 коп. та інфляційні втрати у розмірі 16457 (шістнадцять тисяч чотириста п`ятдесят сім) грн. 42 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення 30.06.2021 року та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.М.Селівон