Постанова

від 28.05.2010 по справі 2а-13168/09/5/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

28.05.10

Справа №2а-13168/09/5/0170

   12:35

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді   Сидоренко Д.В., при секретарі Лалаєві Д.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи  

     за адміністративним позовом Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції в АР Крим

     до  Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Надія»

     про стягнення 279019,21 грн.

    Обставини справи: Красноперекопська об’єднана державна податкова інспекція в АР Крим (далі позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом про стягнення з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Надія» 277829,21 грн.  податкової заборгованості зі сплати податку на додану вартість.   

         Позовні вимоги ґрунтуються на положеннях Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та мотивовані тим, що відповідачем порушені строки сплати податкового зобов’язання з податку на додану вартість.

        Заявою від 12.05.2010р. позивач збільшив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача податкову заборгованість у розмірі 279019,21 грн., у тому числі 277829,21 грн. ПДВ та 1190,00 штрафні санкції.

         Позивач у судове засідання 28.05.2010р. не з’явився, однак 26.05.2010р. від нього до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю його представника, а також позивач просить залучити до матеріалів справи додаткові документи.

Відповідач частково визнав позовні вимоги в розмірі податкових зобов’язань з податку на додану вартість у розмірі 276639,21 грн., проти стягнення 1190,00 грн. штрафних санкцій заперечував з підстав того, що відповідно до ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня). Запереченнями, які надійшли до суду 18.02.2010р. відповідач додатково зазначив, що позивач на підставі ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» повинен пред’явити свої вимоги до ліквідатора СВК «Надія» в рамках ліквідаційної процедури.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

                                                  ВСТАНОВИВ:

28.03.2000р. відповідач зареєстрований Красноперекопською районною державною адміністрацією АР Крим як юридична особа, про що видане відповідне Свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 454059 (а.с.18).

Відповідно до довідки № 21 від 23.06.06р. (а.с.19) відповідач перебуває на обліку платника податків у Красноперекопської ОДПІ АР Крим за № 2366 та є платником податку на додану вартість.

Відповідач є платником податків та зборів, передбачених Законом України “Про систему оподаткування” та відповідно до ст.9 цього Закону зобов’язаний сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

З матеріалів справи, а саме з довідки-розрахунку Красноперекопської ОДПІ АР Крим (а.с.41) вбачається, що відповідач має податкову заборгованість зі сплати податку на додану вартість у розмірі 279019,21 грн., у тому числі 277829,21 грн. самостійно задеклароване податкове зобов’язання) та 1190,00 грн. штрафні санкції.

Підпунктом 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі Закон № 2181) платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Відповідно до зазначеної норми відповідач самостійно обчислив суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість, що підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість за грудень 2008р., січень 2009р., березень-вересень 2009р., які були подані відповідачем позивачу, де у рядку 27 задекларовано 2806,00 грн., 102844,00 грн., 17155,00 грн., 2534,00 грн., 17655,00 грн., 12427,00 грн., 250,00 грн., 67583,00 грн., 93231,00 грн. відповідно, а всього на загальну суму 316485,00 грн. Відповідач зобов'язаний був у десятиденний строк (ст.5.3 Закону № 2181) сплатити самостійно визначені їм податкові зобов'язання по податку на додану вартість.

Згідно ст. 5.1 Закону № 2181, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається  узгодженим з дня подання такої декларації, а згідно ст. 5.3.1 - платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму такого податкового зобов'язання протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 цього Закону.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону № 2181 податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Підпунктом.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону №2181 закріплено, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, з урахуванням переплати по особовому рахунку відповідача та часткової сплати останнім податкової заборгованості зі сплати податку на додану вартість за відповідачем рахується заборгованість з ПДВ в розмірі 277829,21 грн.

18.05.09р., 21.05.09р., 03.08.09р. та 31.08.09р. позивачем були проведені невиїзні документальні перевірки з питання своєчасності подання податкової звітності, в ході яких встановлено порушення відповідачем п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та п.п. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», які виразились у : порушенні граничного строку подання декларації з ПДВ за січень 2009р.; ненаданні декларації з ПДВ за травень 2009р.;  ненаданні декларації з ПДВ за червень 2009р.; порушенні граничного строку подання декларації з ПДВ за лютий 2009р.; порушенні граничного строку подання декларації з ПДВ за квітень 2009р.

За результатами перевірок складені Акти: № 652/15-02/30863305 від 18.05.09р., № 1096/15-02/30863305 від 31.08.09р., № 975/15-02/30863305 від 03.08.09р., № 653/15-02/30863305 від 18.05.09р., № 673/15-02/30863305 від 21.05.09р. (належним чином завірені копії актів залучені до матеріалів справи), які покладені у підставу прийняття позивачем податкових повідомлень-рішень: № 0001351502/0 від 22.07.09р. про нарахування податкового зобов’язання штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 170,00 грн.; № 0001371502/0 від 22.07.09р. про нарахування податкового зобов’язання штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 170,00 грн.; № 0001361502/0 від 22.07.09р. про нарахування податкового зобов’язання штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 170,00 грн.; № 0001561502/0 від 10.09.09р. про нарахування податкового зобов’язання штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 340,00 грн.; № 0001501502/0 від 17.08.09р. про нарахування податкового зобов’язання штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 340,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що всі податкові повідомлення-рішення отримані відповідачем та не оскаржені останнім у встановленому законом порядку.

Всього нараховане податкового зобов’язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1190,00 грн.

Таким чином, станом на день розгляду справи, заборгованість відповідача перед бюджетом зі сплати податкового зобов’язання з податку на додану вартість становить 279019,21 грн., у тому числі 277829,21 грн. основний платіж та 1190,00 штрафні санкції,  що підтверджується наявними у справі первинними доказами виникнення податкових зобов’язань.

Згідно статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» однією із задач органів податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, повною і своєчасною сплатою до бюджетів податків і зборів.

Примусове стягнення податкової заборгованості – передбачена законодавством України процедура погашення податкової заборгованості платника податків шляхом звернення стягнення на активи відповідного платника податків.

Як вказано у пункті 1.7 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» активами платника податків є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.

Статтею 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що активи платника  податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкових зобов’язань виключно за рішенням суду.   

Пунктом 11 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» встановлено, що органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку і розмірах, встановлених законами України.

Фінансові (штрафні) санкції, суми недоїмки, пені, накладені (застосовані) органами державної податкової служби України, сплачуються платниками податків добровільно або стягуються у судовому порядку (Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо посилення правового захисту громадян та запровадження механізмів в реалізації конституційних прав громадян на підприємницьку діяльність, особисту недоторканність, безпеку, повагу до гідності особи, правову допомогу, захист»).     

Пунктом 1.6 ст. 1 Закону № 2181 передбачено, що примусове стягнення - звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу, без попереднього узгодження його суми таким платником податків.

Суд вважає необґрунтованими та безпідставними посилання відповідача на ст. 12, 23  Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з огляду на наступне.

Законом, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів є Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року № 2343-XII (далі Закон № 2343).

Відповідно до статті 1 Закону № 2343 мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Положення статті 12 Закону № 2343, яка встановлює, зокрема, заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), стосуються вимог, зобов’язань, які охоплюються поняттям мораторію. Таким чином, ці положення слід застосовувати з урахуванням визначення мораторію, наведеного у статті 1 Закону                № 2343.

Системний аналіз змісту зазначених норм права свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, а отже, не припиняє і заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Порушення провадження у справі про банкрутство не означає завершення підприємницької діяльності боржника. Він має право укладати договори і вчиняти інші правочини, у зв’язку із чим у нього виникають права та обов’язки, виконання яких забезпечується на загальних підставах.

З огляду на наведене можна дійти висновку про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. Що стосується зобов’язань поточних кредиторів, то за цими зобов’язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків та зборів (обов’язкових платежів).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з ухвалою Господарського суду АР Крим від 17.04.2008 року було порушено провадження у справі про банкрутство СВК «Надія» і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів по зобов’язанням, строки виконання яких настали до дня порушення провадження у справі про банкрутство.

Отже дія мораторію не поширюється на податкові зобов’язання, які виникли після його введення, та на штрафні санкції які застосовані за несплату цих узгоджених податкових зобов’язань.

За таких обставин справи позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки доведені матеріалами справи та не суперечать чинному законодавству.

Вступну та резолютивну частину постанови проголошено в судовому засіданні 28.05.10р.

У повному обсязі постанову складено та підписано 02.06.10р.

На підставі викладено, керуючись статтями 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                             ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

        Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Надія» (96020, АР Крим, Красноперекопський район с. Почетне, вул. Леніна: ЄДРПОУ 30863305) до Державного бюджету код платежу 14010100 р/р 31117029700151 ЄДРПОУ 34740735 банк ГУ ДКУ в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026 податкову заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 279019,21 грн., у тому числі 277829,21 грн. основного платежу та 1190,00 грн. штрафні санкції.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний  суд  через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                          Сидоренко Д.В.