Постанова

від 06.09.2007 по справі 2-а-575/07

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УКРАЇНА

     УКРАЇНА

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна, 10014, м. Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23,

тел.42-24-91

Справа № 2-а - 575 / 07

Категорія 48

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2007 року                                                                   

м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд

у складі головуючого - судді Щавінського В.Р.,

при секретарі судового засідання Чайці О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача: Латиш А.В., представник за довіреністю,

від відповідача: не з”явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі

адміністративну справу

за позовом Державної

податкової інспекції у м.Житомирі

до ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про

стягнення 2109,90 грн. податку з доходів фізичних

осіб,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовною заявою у якій зазначив, що громадянка ОСОБА_1

02 березня 2006 р. подала до ДПІ у м.Житомир декларацію про отримані доходи з 1

січня по 31 грудня 2005 р. В зазначеній декларації визначено вид діяльності, за

який отримано дохід, а саме отримано в спадщину майновий пай на загальну суму

16230,00 грн.

Відповідно до цього Позивач посилається на частину „в” підпункту 13.2.1,

пункт 13.2, статті 13 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” від

22.05.2003 р. №889 оподаткування за ставкою визначеною в пункті 7.1 зазначеного

Закону (13% на період 2004-2007 р.) підлягає вартість об'єктів комерційної

власності, в тому числі корпоративних прав, успадкованих членом сім'ї

спадкодавця першого ступеня спорідненості.

Крім цього також на статтю 167 ГК України, де зазначено, що корпоративні

права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні)

господарської організації та ст..139 ГК України визначено, що майном визнається

сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають

вартісне значення, виробляються та відображуються в їх балансі або враховуються

в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів.

Зважаючи на це Відповідач, який одержав протягом звітного року дохід у

вигляді земельного сертифіката, зобов'язаний був включити його вартість до

складу загального річного оподатковуваного доходу та подати до 1 квітня

наступного року за звітним періодом податкову декларацію до податкового органу

та сплатити податок з його вартості у сумі 1617,20 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в

повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з”явився, про час, дату та

місце судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки до

суду не повідомив.

Дослідивши, докази в справі суд вважає, що у задоволенні позовних вимог

слід відмовити з наступних підстав.

З копії свідоцтва про право спадщину за законом серії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15

червня 2005 р., вбачається, що Відповідач отримала спадщину після смерті своєї

матері ОСОБА_2, а саме право на земельну частку (пай) у землі, КСП “Прогрес”,

що знаходиться на території с.Туровецт Житомирського району та області, розміром

3,2 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на

місцевості), що належало померлій на підставі сертифіката серії ІНФОРМАЦІЯ_2,

виданого 27.04.2005р. Житомирською районною державною адміністрацією.

Оскільки відповідач є спадкоємцем першої черги, то відповідно до п.13.2.1

ст.13 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, редакції на час

прийняття спадщини, оподаткування об'єктів рухомого і нерухомого майна

здійснювалось за нульовою ставкою. Оподаткування за ставкою 13% підлягали

об'єкти комерційної власності,  а саме

цінні папери (крім депозитного (ощадного), іпотечного сертифіката),

корпоративне право, власність на об'єкти бізнесу як такий, тобто власність на

цілісний майновий комплекс, інтелектуальну власність або на право отримання

доходу за нею.

Позивачем земельна

частка (пай) та майновий пай визнані об'єктом комерційної власності і позивачу нараховано

податок в сумі 2109,90 грн. і направлено податкове повідомлення від 30.05.06 року про

його сплату.

Згідно ст.167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої

визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають

правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією,

отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у

разі ліквідації останньої відповідно до закону, 

а також інші правомочності, передбачені законом та статутними

документами.

Зміст корпоративних прав складає комплекс правомочностей управлінського та

майнового характеру, а зокрема: право приймати участь в управлінні справами

товариства, право учасника товариства на одержання інформації про діяльність

товариства, право вийти у встановленому порядку з товариства, право приймати

участь у формуванні статутного фонду товариства, право розпоряджатись своїми

корпоративними правами та інше.

Відповідно до ст..7 Закону України „Про колективне сільськогосподарське підприємство”,

об'єктами права колективної власності КСП є земля, інші основні та оборотні

засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена продукція,

одержані доходи, майно, придбане на законних 

підставах. Майно підприємства належить на праві спільної часткової

власності його членам.

У ст.9 цього ж Закону зазначено, що члену сільськогосподарського товариства

нараховується частина прибутку залежно від частки у пайовому фонді.

Питання участі членів КСП у вирішенні всіх питань його діяльності,

виборності, підзвітності виконавчо-розпорядчих органів тощо закріплено у ст.22

Закону.

Таким чином, право на майновий пай та земельну частку (пай) належало членам

КСП як юридичної особи, що мають виключне право на управління цією юридичною

особою, утворюючи разом його вищий орган управління - загальні збори членів

КСП. До того ж членам КСП щорічно нараховується дохід відповідно до їх трудових

внесків у розвиток господарства, тобто корпоративне право існувало в КСП

“Прогрес”.

Відповідно до Указу Президента України від 3 грудня 1999 р. №1529 „Про

невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки”

всі КСП були реорганізовані в юридичні особи ринкового типу - приватні

підприємства, ТОВ та інші, засновниками яких стали лише окремі особи.

Ст.12 Закону України „Про господарські товариства” передбачено, що

товариство є власником:

майна, переданого йому засновниками і учасниками власність;

продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності;

одержаних доходів;

іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Крім того, відповідачем не враховано, що згідно Указу Президента від

29.01.01 р. „Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі

реформування аграрного сектора економіки”, постанови КМ України від 28.02.01 р.

”Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у

процесі реформування аграрного сектора економіки”, наказу Міністерства аграрної

політики України від 6.04.01 р. „Про затвердження Рекомендацій щодо передачі

майна пайового фонду реорганізованого колективного сільськогосподарського

підприємства у спільну часткову власність та організації управління таким

майном”, майно пайового фонду КСП перейшло не до підприємства - правонаступника

КСП, а у спільну часткову власність фізичних осіб - колишніх членів КСП, право

на яке підтверджується Свідоцтвом про право власності на майновий пай, яке

видається відповідною радою, а не КСП.

Відповідно до Земельного Кодексу України аналогічний правовий режим мають і

земельні частки (паї), які правонаступники КСП не отримали в порядку

правонаступництва від КСП.

На виконання Указу Президента України від 3 грудня 1999 р. №1529 „Про

невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки”

постановою КМУ від 24 січня 2000 р. №119 було затверджено Порядок реєстрації

договорів оренди земельної частки (паю), яким було визначено умови та процедуру

реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) для осіб, які не є

учасниками ТОВ.

Таким чином, сертифікат на право на земельну частку (пай), а не право

власності на статутний фонд господарської організації, включаючи правомочність

на участь цієї особи в управління господарською організацією, отримання певної

частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації

останньої відповідно до закону, що становить зміст корпоративних прав

відповідно до ст..167 ГК України, тобто майнове, а не корпоративне право

власника.

Крім того, комерційна

власність - крім права можливості конкретного власника володіти, користуватися і

розпоряджатися належним йому майном на свій розсуд, у межах, передбачених законом, включає і право

на отримання прибутку.

Паювання ж землі та

майна здійснювалося з метою забезпечення захисту майнових прав селян у процесі

реформування аграрного сектора економіки.

Відповідно до п.1.10

ст.1 Закону України від 22.05.2003 року „Про податок з доходів фізичних осіб" нерухоме

майно (нерухомість) - об'єкти майна, які розташовуються на землі і не можуть бути переміщені в інше місце без

втрати їх якісних або функціональних характеристик

(властивостей), а також земля. Нерухомість, відмінна від землі, поділяється на:

а)

будівлі, а саме: приміщення, пристосовані для

постійного або тимчасового перебування в них

людей, а також об'єкти власності, функціонально пов'язані з такими

приміщеннями.

Будівлі

поділяються на будинки (включаючи готелі, мотелі, кемпінги та інші подібні

об'єкти туристичної інфраструктури), квартири, кімнати у багатосімейних

(комунальних ;квартирах,

індивідуальні  гаражі або місця на

гаражних стоянках чи в гаражних кооперативах, дачні будинки та інші об'єкти дачної (садової)

інфраструктури, відмінні від землі;

б)

споруди, а саме: об'єкти нерухомості,

відмінні від будівель. Рухоме майно - це

майно, відмінне від нерухомого.

Таким чином, суд

приходить до висновку, що оподаткування доходу, отриманого платником податків

внаслідок прийняття ним в спадщину права на земельну частку (пай) та права власності на

майновий пай члена КСП “Прогрес” має проводитися як оподаткування нерухомого та рухомого

майна, майнових прав відповідно до ст. 4 Закону України від 22.05.2003 року „Про

податок з доходів фізичних осіб" з урахуванням положень пункту 13.2 статті

13 цього Закону, а тому податкове повідомлення Державної податкової інспекції у м.Житомир

від 30.05.2006 року № 0002881701/0 про стягнення з відповідача податку в сумі 2109,90 грн. є

неправомірним.

Керуючись ст..ст.1,7, 13 Закону України „Про податок з доходів фізичних

осіб” від 22.05.2003 р. (в редакції чинній на момент виникнення спору),

ст.ст.7,9,22 Закону України „Про колективне сільськогосподарське підприємство”,

ст..167 ГК України, Указом Президента України від 29.01.01 р. „Про заходи щодо

забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного

сектора економіки”, постановою КМ України від 28.02.01 р. „Про врегулювання

питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування

аграрного сектора економіки”, наказом Міністерства аграрної політики України

від 6.04.2001 р. „Про затвердження Рекомендацій щодо передачі майна пайового

фонду реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства у

спільну часткову власність та організації управління таким майном”, Указом

Президента України від 3 грудня 1999 р. №1529 „Про невідкладні заходи щодо

прискорення реформування аграрного сектора економіки”, Постановою КМУ від 10

вересня 2003 р. №1440, ст..ст.8-11,18,71,72,160-162 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Згідно ст. 254 КАС України,

постанова, якщо інше не встановлено КАС України набирає законної сили після

закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не

було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна

скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення

цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не

скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до

Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний

адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови

протягом 10 днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову

подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

             Суддя                                                                                                        

В.Р.Щавінський