Постанова

від 30.07.2021 по справі 952/71/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 952/71/20 Головуючий суддя І інстанції Яценко Є. І.

Провадження № 22-ц/818/661/21 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Справи у спорах, що виникають з правочинів

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2021 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.,

суддів колегії Котелевець А.В., Хорошевського О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зачепилівського районного суду Харківської області від 14 вересня 2020 року, ухвалене у складі судді Яценка Є.І., по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Фрунзе, Зачепилівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про повернення безпідставно набутого майна та поновлення права власності на майно,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом в якому вказала, що вона є власником земельної ділянки площею 1,3 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 6322280500:08:000:0062, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1300408363222. 26 січня 2018 року Зачепилівським РВ ДВС ГТУЮ у Харківській області було відкрито виконавче провадження ВП № 55643970 з виконання напису нотаріуса № 14464, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 29 вересня 2017 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ ПРИВАТБАНК заборгованості у розмірі 193642,06 грн. По вказаному виконавчому провадженню 03 вересня 2018 року були проведені електронні торги з реалізації належної позивачу вищевказаної земельної ділянки, переможцем яких став відповідач ПСП ім. Фрунзе Зачепилівського району Харківської області, який придбав її за 63030,24 грн. 22 січня 2019 року рішенням Харківського апеляційного суду виконавчий напис нотаріуса, на підставі якого було відкрито виконавче провадження та проведено електронні торги, визнаний таким, що не підлягає виконанню. Тому позивач вважає, що ПСП ім. Фрунзе Зачепилівського району Харківської області безпідставно набуло належну їй земельну ділянку, тому в силу ст.ст. 1212, 1213 ЦК України просить суд повернути їй землю та поновити її право власності на дане майно.

В подальшому позивачем були уточнені позовні вимоги, згідно яких остання просила суд повернути їй належну земельну ділянку площею 1,3 га., скасувати державну реєстрацію права власності ПСП ім. Фрунзе на вказану земельну ділянку та поновити її право власності на вказане майно.

Відповідач ПСП ім. Фрунзе подало до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечило проти задоволення позову в повному обсязі, оскільки ПСП ім. Фрунзе в законний спосіб набуло права власності на спірну земельну ділянку, а саме перемігши на електронних торгах та сплативши на рахунок Зачепилівського РВ ДВС ГТУЮ у Харківській області грошові кошти в сумі 59878,73 грн. (а також 3151,51 грн гарантійного внеску). 28.03.2019 за ПСП ім. Фрунзе було зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 1,3 га, кадастровий номер 6322280500:08:000:0062, на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна р. № 224 від 28.03.2019. Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. На даний час правочин щодо набуття майна через публічні торги не визнано недійсним, тому посилаючись на ст. 1212 ЦК України позивачем невірно обраний спосіб захисту своїх прав, що на думку відповідача є підставою для відмови у задоволенні позову.

Від начальника Зачепилівського РВ ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Часника А.М. надійшов відзив на позов ОСОБА_1 , в якому останній просив суд відмовити в задоволенні позову у зв`язку з наступним. На виконанні у Зачепилівському відділі ДВС перебувало виконавче провадження № 55643970 по виконанню виконавчого напису нотаріуса № 14464 від 29 вересня 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ ПРИВАТБАНК заборгованості у розмірі 193642,06 грн. В ході виконавчого провадження було встановлено, що боржнику на праві власності належить земельна ділянка площею 1,3 га, кадастровий номер 6322280500:08:000:0062, тому державним виконавцем 15 травня 2018 року була винесена постанова про опис та арешт вказаного майна, яка була направлена боржнику ОСОБА_1 та ПСП ім. Фрунзе, в оренді якого перебувала дана земельна ділянка. Згідно звіту ТОВ Експерт-2012 вартість вказаної земельної ділянки склала 60840,00 грн, про що було повідомлено боржника ОСОБА_1 та стягувача АТ КБ ПРИВАТБАНК . 27 червня 2018 року державним виконавцем в передбаченому законом порядку до ДП СЕТАМ направлено заявку про реалізацію арештованого нерухомого майна. 12 вересня 2018 року з ДП СЕТАМ до ВДВС надійшов протокол № 355700, згідно якого переможцем торгів з реалізації спірної земельної ділянки площею 1,3 га. визначено ПСП ім. Фрунзе (код 00707722). Кошти на рахунок відділу були переведені і 19 вересня 2018 року затверджений начальником ВДВС акт про проведені електронні торги направлено переможцю торгів ПСП ім. Фрунзе. За весь період проведення виконавчих дій щодо реалізації арештованої земельної ділянки ОСОБА_1 будь-які обмеження щодо розпорядження землею були відсутні, окрім накладеного державним виконавцем арешту в рамках виконавчого провадження № 55643970. Від ОСОБА_1 під час виконавчого провадження та реалізації арештованого майна не надходило будь-яких заперечень, хоча остання достовірно знала про передачу її земельної ділянки на реалізацію і лише після видачі 19 вересня 2018 року акту про проведені електронні торги до ВДВС 04 жовтня 2018 року надійшла ухвала Зачепилівського районного суду Харківської області про зупинення виконавчого провадження у зв`язку з поданням ОСОБА_1 позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Тому представник відповідача вважає законними проведені електронні торги та в подальшому перехід права власності на спірну земельну ділянку до ПСП ім. Фрунзе.

Рішенням Зачепилівського районного суду Харківської області від 14 вересня 2020 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПСП ім. Фрунзе, Зачепилівського РВ ДВС ГТУЮ у Харківській області про повернення безпідставно набутого майна та поновлення права власності на майно.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі .

Позивач вважає ухвалене судове рішення незаконним та необґрунтованим.

Апеляційна скарга мотивована тим, що 22 січня 2019 року рішенням Харківського апеляційного суду виконавчий напис нотаріуса, на виконання якого було відкрито виконавче провадження та проведені торги з продажу земельної ділянки, визнаний таким, що не підлягає виконанню. Судове рішення набрало законної сили і після набрання ним рішення відпала і підстава набуття цього майна відповідачем .

З посиланням на правовий висновок, який був висловлений Великою палатою Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц та від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 924/196/19 та від 30 січня 2020 року у справі № 904/1093/19, від 20 січня 2020 року про те, що суд згідно принципом jura novit curia (суд знає закони) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін вказала, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору. При цьому суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правову їх кваліфікацію та застосовує для прийняття рішень ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним під час вирішення судом питання про те, яким законом потрібно керуватися для вирішення спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 наголосила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту. Суд самостійно повинен визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору, навіть щодо якої помиляються сторони.

Від начальника Зачепилівського РВ ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Часника А.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить останню залишити без задоволення, а оскаржене рішення - без змін.

Відзив обґрунтовано тим, що протягом всього строку проведення виконавчих дій щодо реалізації арештованої земельної ділянки ОСОБА_1 будь які обмеження щодо розпорядження даною земельною ділянкою були відсутні окрім накладеного арешту Зачепилівським районним відділом державної виконавчої служби в рамках виконання виконавчого провадження №55643970. Також слід зазначити, що від боржника не надходило будь яких заперечень чи повідомлень щодо оскарження як дій виконавця так і оскарження виконавчого напису на підставі якого відкрито виконавче провадження та проводилась реалізація арештованого майна при цьому боржник був обізнаний в тім, що його земельна ділянка арештована та передана на реалізацію.

Зазначив, що головним державним виконавцем Зачепилівського районного відділу державної виконавчої служби Рудь О.О. всі заходи примусового виконання рішення проведені в межах повноважень, відповідно до Закону України Про виконавче провадження та Порядку реалізації арештованого майна затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2831/5, а твердження позивача що земельна ділянка площею 1,3га, кадастровий номер 6322280500:08:000:0062 безпідставно набута відповідачем ПСП ім. Фрунзе є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи і в зв`язку з цим позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

ПСП ім. Фрунзе суду було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить останню залишити без задоволення, а оскаржене рішення - без змін.

Відзив обґрунтовано тим, що у даному випадку діє презумпція правомірності правочину - електронних торгів, яка передбачена ст. 204 ЦК України.

Вказано, що порушень при проведенні торгів допущено не було, тому відповідно до ст. 204 ЦПК України вони є дійсними.

Зазначено, що відповідно до правового висновку, який був висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України, якою врегульовані правила набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.

Аналогічно у постанові від 18 липня 2019 року у справі № 16/481/16-ц Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначила, що норма ст. 1212 ЦК України застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних засобів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України.

Враховуючи, що ПСП Фрунзе отримало спірне майно за результатами публічних торгів, які не оскаржуються, підприємство є законним власником земельної ділянки та судом правомірно відмовлено у задоволенні позову.

Вважає, що наведена у скарзі практика касаційного суду щодо застосування судом принципу суд знає закони , відповідно до якої неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм, не був порушений при розгляду справи судом першої інстанції.

У п. 7.43 постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 зазначено про те, що суд з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні яких є відповідні правовідносини.

Проте, позивачем обрано невірний спосіб захисту, а не зроблено посилання на помилкові норми матеріального і процесуального права.

Тому суд першої інстанції правомірно відмовив саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту. Відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивача права заявити інші позовні вимоги, аналогічний висновок зроблено Великою палатою Верховного Суду у п. 7.28 постанови від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц.

Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, які передбачені у ч. 1 ст. 369 ЦПК України, з огляду на зміст та ціну позову, без повідомленням учасників справи.

Згідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до вказаних норм ЦПК України, вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За правилом ч. 1 ст. 263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оскаржуване рішення вказаним вимогам відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 була власником земельної ділянки площею 1,3 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 6322280500:08:000:0062, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1300408363222, яка розташована на території Бердянської сільської ради Зачепилівського району Харківської області, відповідно до державного акту на права приватної власності на землю серії ЯМ № 896701 від 29 грудня 2012 року.

26 січня 2018 року Зачепилівським РВ ДВС ГТУЮ у Харківській області було відкрито виконавче провадження ВП № 55643970 з виконання виконавчого напису нотаріуса № 14464, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Р.О. 29 вересня 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ ПРИВАТБАНК заборгованості за кредитним договором №б/н від 04 грудня 2009 року у розмірі 193 642,06 грн.

В ході примусового виконання державним виконавцем було встановлено, що боржнику ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, площею 1,3 га, кадастровий номер 6322280500:08:000:0062, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1300408363222.

15 травня 2018 року державним виконавцем було складено акт опису та арешту виявленого нерухомого майна, а копія постанови про опис та арешт майна направлена рекомендованою кореспонденцією боржнику ОСОБА_1 та ПСП ім. Фрунзе, у якого в оренді і перебувала дана земельна ділянка.

27 червня 2018 року державним виконавцем на підставі ст. 61 Закону України Про виконавче провадження та Порядку реалізації арештованого майна затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2831/5 до ДП СЕТАМ направлено заявку на реалізацію арештованого нерухомого майна.

Згідно протоколу № 355700 проведення електронних торгів від 03 вересня 2018 року ПСП ім. Фрунзе стало переможцем електронних торгів по земельній ділянці площею 1,3 га, кадастровий номер 6322280500:08:000:0062, яка розташована за адресою: Харківська область, Зачепилівський район, Бердянська сільська рада. 13 вересня 2018 року підприємством були перераховані грошові кошти в сумі 59878,73 грн на рахунок Зачепилівського РВ ДВС ГТУЮ у Харківській області, що підтверджується копією платіжного доручення № 5686 від 13 вересня 2018 року.

Відповідно до свідоцтва про придбання нерухомого майна № 224 від 28 березня 2019 року за ПСП ім. Фрунзе зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 1,3 га, кадастровий номер 6322280500:08:000:0062.

Постановою Харківського апеляційного суду від 22 січня 2019 року (провадження № 22-ц/818/1197/19 визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №14464, вчинений 29 вересня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем, про стягнення на користь ПАТ КБ ПРИВАТБАНК з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) заборгованості за кредитним договором № б/н від 04 грудня 2009 року в сумі 191842,06 грн. та витрати за вчинення виконавчого напису у сумі 1800 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції свої висновки мотивував тим, що в обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на ч. 1 ст. 1212 ЦК України, яка регламентує загальні положення про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави - особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

На даний час правочин щодо набуття ПСП ім. Фрунзе права власності на спірну земельну ділянку через публічні електронні торги не визнано недійсними.

Таким чином в судовому засіданні достовірно встановлено, що ПСП ім. Фрунзе Зачепилівського району Харківської області набуло у власність спірну земельну ділянку за результатами електронних торгів, правомірність проведення яких позивачем не оскаржувалась, тобто дана земельна ділянка набута в законний спосіб на договірній основі і підстава набуття майна на час розгляду справи в суді не відпала. Тому суд вважав, що у задоволенні позову слід відмовити, оскільки позивачем обрано невірний спосіб захисту прав.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками районного суду.

У ст.ст. 12, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно визначеного у ст. 13 ЦПК України принципу змагальності - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Як вбачається із розглянутого судом позову, з урахуванням його уточнень, фактичною підставою позовних вимог про повернення майна, безпідставно набутого відповідачем на електронних торгах, скасування державної реєстрації права власності відповідача на спірну земельну ділянку не було зазначено про неправомірність електронних торгів з реалізації спірної земельної ділянки кадастровий номер 6311180500:08:000:0062, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства (а. с. 1-4, 37-38).

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Дійсно, виходячи з наявних у суду повноважень діє принцип, згідно якому суд знає закон (jura novit curia ). Виходячи зі своїх повноважень та визначених у ст. 2 ЦПК України завдань та основних засад цивільного судочинства суд має його застосовувати самостійно. Колегія суддів погоджується з наведеними у доводах скарги з цього приводу аргументами. Однак з огляду на принцип змагальності, ст. 13 ЦПК України, суд не вправі застосовувати правовий захист захисту норм права поза межами поданих на його розгляд позивачем фактичних підстав та предмету позову, у даному випадку не діє принцип офіційного з`ясування обставин справи. Наведені з цього приводу правові позиції касаційного суду не містять таких фактичних підстав для сформульованих правових висновків, і тому колегія суддів їх відхиляє, за безпідставністю посилання.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

2. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

3. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

У даному спорі діє неспростована презумпція правомірності правочину - електронних торгів, яка передбачена ст. 204 ЦК України, а торги та їх результати в межах підстав розглянутого судом першої інстанції позову ОСОБА_1 не були оспорені або оскаржені.

Згідно з матеріалами справи спірна земельна ділянка змінила власника не на підставі виконавчого напису № 14464 від 29.09.2017, який був згодом визнаний постановою Харківського апеляційного суду від 22.01.2019 судом таким, що не підлягає виконанню, а в результаті електронних торгів.

Тому суд апеляційної інстанції визнає, що у даному випадку передбачений нормою ст. 388 ЦК України правовий механізм для витребування спірної земельної ділянки (який у частині другій цієї норми також має застереження щодо неможливості її витребування від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень) без оскарження результатів електронних торгів - не застосовується.

Суд відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України правильно послався на висновки щодо застосовування відповідних норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17 (провадження №12-182гс18), де зроблено висновок, що у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Також у постанові від 18 липня 2019 року у справі № 16/481/16-ц Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, зазначає, що загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах. Отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Зазначена норма закону застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч.1 ст. 1212 ЦК України.

Суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку доказам, наданим сторонами, а доводи скарги не знайшли свого підтвердження і висновків суду не спростовують.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін

Підстави для перерозподілу судових витрат вирішується на підставі ст. 141 ЦПК України відсутні.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Зачепилівського районного суду Харківської області від 14 вересня 2020 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 30 липня 2021 року.

Головуючий В.Б. Яцина.

Судді колегії А.В. Котелевець.

О.М. Хорошевський.