Постанова

від 20.07.2021 по справі 640/13129/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2021 року

справа № 640/13129/19

провадження №22-ц/818/3101/21,

№22-ц/818/3103/21

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.,

суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря: Сізонової О.О.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

третя особа: територіальна громада в особі Харківської міської ради

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: територіальна громада, в особі Харківської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельної ділянки

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Київського районного суду м. Харкова від 04 лютого 2021 року та на додаткове рішення Київського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2021 року у складі судді Бородіної Н.М.,-

в с т а н о в и в:

02 липня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому після зміни предмету позову, просила зобов`язати відповідача усунути перешкоди у користуванні позивачем земельною ділянкою площею 224 кв.м. № НОМЕР_1, що перебуває у її користуванні за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу зливних труб, яким відводяться стічні води (рідки відходи) з її житлового будинку літ. Л-1 , що розташований на земельній ділянці АДРЕСА_2 площею 298 кв.м., до зливної (вигрібної) ями, яка знаходиться на земельній ділянці площею 224 кв.м., яка перебуває у користуванні ОСОБА_1 .

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 04 лютого 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Київського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2021 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 5103 гривень 50 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати рішення та додаткове рішення, та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги та покласти судові витрати на відповідача.

Зазначає, що висновок суду про відсутність доказів належності позивачу вигрібної ями та належність відповідачу місця тимчасового зберігання рідких відходів не відповідає положенням законодавства. Також, суперечить законодавству висновок про те, що попереднім власникам житлового будинку земельна ділянка у користування не надавалася, поза увагою суду залишилось те, що до позивача перейшло право користування земельною ділянкою внаслідок переходу права власності на частину житлового будинку по АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу. Вважає, що судом не було з`ясовано істотні для даної справи обставини, а саме, що земельна ділянка № НОМЕР_1 , всередині ділянки та з боку тильної межі, з окремим виїздом на АДРЕСА_1 площею 224 кв.м., право користування на яку на підставі вищевказаного договору купівлі-продажу перейшло до позивача, на якій розташована спірна вигрібна яма, відгорожена парканом від суміжних земельних ділянок, не було з`ясовано місцезнаходження спірної вигрібної ями. Судом безпідставно не прийнято до уваги Державні санітарні норми та правила утримання територій населених місць, а також те, що відповідач, переобладнавши колишній флігель у житловий будинок літ. Л-1 , право власності на який судовим рішенням було визнано за ним, та яким він одноособово володіє та користується, зобов`язаний був влаштувати окрему вигрібну яму (вигріб) для збирання та зберігання рідких відходів у власній садибі.

В обґрунтування апеляційної скарги на додаткове рішення суду, позивач зазначила, що нею не було отримано розрахунок витрат на надання правничої допомоги, вона не була повідомлена про судове засідання 25 лютого 2021 року, а тому була позбавлена права надати пояснення суду, навести свої доводи, міркування щодо відповідного розрахунку.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Гіль Є.В. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.

Зазначає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, неспроможними, які висновків суду не спростовують.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, які з`явилися у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що з паспорта на місце тимчасового зберігання рідких відходів (вигрібної ями), вбачається, що власником вказаного місця, яке розташоване по АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 , який в подальшому частково продав, частково подарував 111/200 частин житлових будинків відповідачу. Площа вказаної вигрібної ями складає 11,60 к.в.м. Доказів належності зазначеної вигрібної позивачем суду не надано. Рішенням Київської районної ради депутатів трудящих м.Харкові від 16.05.1961р. ОСОБА_4 надана в користування земельна ділянка площею 524 кв.м. Розмір земельної ділянки по АДРЕСА_1 складає 759 кв.м. Надання у встановленому законом порядку у користування або у власність земельної ділянки розміром 235 кв.м. суду не надано. Суд вважав не доведеним, що вигрібна яма, якою користується відповідач розташована на земельній ділянці наданій їй або попередньому власнику будинку, у встановленому законом порядку у користування. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 30 серпня 2010 року лише визначений порядок користування земельною ділянкою між співвласниками. Зазначеним рішенням суду не надано попереднім власникам ні у власність, ні у користування земельної ділянки розміром 235 кв.м. Також вказаним рішенням суду не встановлений сервітут, внаслідок чого посилання відповідача на ці обставини судом не приймаються.

Задовольняючи заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 гривень та витрат на надсилання поштової кореспонденції суду та учасникам справи у розмірі 103,50 гривень, суд виходив з доведеності понесення відповідачем вказаних витрат, які відносяться до судових витрат.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення та додаткове рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 30 серпня 2010 року у справі № 2-904/10/14, задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , Харківської міської ради, третя особа ОСОБА_6 , про визнання права власності та розділ майна, визначення порядку користування земельною ділянкою.

Відповідно до зазначеного рішення, судом визнано 3/5 частини житлового будинку літ. А-1 та самочинно збудований житловий будинок літ. Л- 1 по АДРЕСА_3 спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та відповідачки ОСОБА_5 .

Розділено 3/5 житлового будинку літ. А-1 та житловий будинок літ. Л-1 по АДРЕСА_3 , а також господарчі та побутові споруди, виділивши ОСОБА_3 житловий будинок літ. Л-1 - приміщення 3-1, пл. 2,8 кв.м., 3-2 пл. 11,5 кв.м., 3-3, пл. 4,5 кв.м., 3-4, пл. 14,2 кв.м. та приміщення 3-5, пл. 4,1 кв.м., 3-6, пл. 6,6 кв.м., 3-7 пл. 3,7 кв.м., 111, пл. 2,5 кв.м., 1У, пл. 1,6 кв.м., загальною площею 51,5 кв.м., в т.ч. житловою 25,7 кв.м., та службові будівлі і споруди - гараж літ. К , льох літ. В , частину огорожі № 3, огорожу № 5, ОСОБА_5 житловий будинок літ. А-1 - приміщення 1-2, пл. 13,0 кв.м., 1-3, пл. 27,9 кв.м., 1-4, пл. 7,2 кв.м. та приміщення 1-1, пл. 4,5 кв.м., 1-5, пл. 4,2 кв.м., 11, пл. 2,5 кв.м., загальною площею 59,3 кв.м., в т.ч. житловою 35,1 кв.м., та споруди - хвіртку № 2, частину огорожі № 3.

Визнано право власності за ОСОБА_3 на житловий будинок літ. Л-1 - приміщення 3-1, пл. 2,8 кв.м., 3-2 пл. 11,5 кв.м., 3-3, пл. 4,5 кв.м., 3-4, пл. 14,2 кв.м. та приміщення 3-5, пл. 4,1 кв.м., 3-6, пл. 6,6 кв.м., 3-7 пл. 3,7 кв.м., 111, пл. 2,5 кв.м., 1У, пл. 1,6 кв.м., загальною площею 51,5 кв.м., в т.ч. житловою 25,7 кв.м., та службові будівлі і споруди - гараж літ. К , льох літ. В , частину огорожі № 3, огорожу №5, що складає 111/200 частини домоволодіння.

Визнано право власності за ОСОБА_5 на житловий будинок літ. А-1 - приміщення 1-2, пл.13,0 кв.м., 1-3, пл. 27,9 кв.м., 1-4, пл. 7,2 кв.м. та приміщення 1-1, пл. 4,5 кв.м., 1-5, пл. 4,2 кв.м., 11, пл. 2,5 кв.м., загальною площею 59,3 кв.м., в т.ч. житловою 35,1 кв.м., та споруди - хвіртку № 2, частину огорожі № 3, що складає 38/200 частини домоволодіння.

Визначено порядок користування земельною ділянкою, виділено в користування ОСОБА_3 - земельну ділянку АДРЕСА_2 , площею 298 кв.м. по розміру і конфігурації, зазначеними в експертизі; ОСОБА_5 - земельну ділянку АДРЕСА_4 , всередині ділянки та з боку тильної межі, з окремим виїздом на АДРЕСА_1, площею 224 кв.м. по розміру і конфігурації, зазначеними в експертизі.

Земельну ділянку 1У на відстані 1,0 від стіни житлового літ. Л-1 з прибудовами та 5,0 від стіни житлового будинку літ. А-1 з прибудовами площею 7 кв. м. передано у користування ОСОБА_5 , при цьому ОСОБА_3 має право використовувати цю земельну ділянку для догляду за зливною ямою.

Рішення суду набрало законної сили (т. 1 а.с.11-13).

На підставі договору купівлі-продажу від 29.08.2011, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , право власності на 38/200 частин житлових будинків: літ. А-1 та літ. Л-1 з відповідною частиною надвірних будівель, за адресою: АДРЕСА_1 було набуто ОСОБА_1 т. 1 (а.с. 86-88).

У змісті договору купівлі-продажу міститься посилання на наявність вищезазначеного рішення суду.

На підставі договорів купівлі-продажу та дарування від 02.07.2019, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , право власності на 111/200 частин житлових будинків: літ. А-1 та літ. Л-1 з відповідною частиною надвірних будівель, за адресою: АДРЕСА_1 , було набуто ОСОБА_2 (т. 1 а.а. 177-179).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування .

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Як вбачається зі ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Частинами 1, 2 ст. 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до Паспорту місця тимчасового зберігання рідких відходів, погодженого 11.04.2019 (т. 1 а.с 125-132) .власником спірної вигрібної ями, станом на 18.03.2019, є ОСОБА_3 .

Як зазначено вище, рішенням Київського районного суду м. Харкова від 30 серпня 2010 року у справі № 2-904/10/14 визначено порядок користування земельною ділянкою між колишніми співвласниками, який є обов`язковим для наступних набувачів спірного будинку - сторін у справі.

Так, зазначеним рішенням визначено порядок користування земельною ділянкою, за умовами якого ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , має право використовувати земельну ділянку 1У на відстані 1,0 від стіни житлового літ.Л-1 з прибудовами та 5,0 від стіни житлового будинку літ.А-1 з прибудовами площею 7 кв. м. для догляду за зливною ямою (т. 1 а.с. 13).

Підстав для позбавлення відповідача права користування вказаною вигрібною ямою колегія суддів не вбачає.

Висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Також матеріали справи свідчать про те, що до закінчення судових дебатів представником відповідача Гіль Є.В. в порядку ч.8 ст. 141 ЦПК України було зроблено заяву про вирішення питання про судові витрати понесені відповідачем.

09.02.2021 до суду поштою було направлено заяву представника відповідача про стягнення судових витрат в сумі 5103 грн. 50 коп.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно із статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно п.2 ч.1 ст.141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Судовим розглядом установлено, що між АО Прецедент в особі представника Гіля Є.В. та ОСОБА_2 23.10.2020 року було укладено договір про надання правничої допомоги № 20/35, предметом якого є представництво інтересів ОСОБА_2 у цій справі.

Додатком до вказаного договору передбачено, що сторони погодили виплату суми гонорару у розмірі 5000 грн.

На виконання договору було складено акт від 05.02.2021року до договору про надання правничої допомоги від 23.10.2020 року №20/35, з якого вбачається, що судові витрати, які ОСОБА_2 понесла у зв`язку із розглядом даної справи складають суму гонорару 5000грн., витрати на пересилання поштової кореспонденції 103 грн. 50 коп., а всього 5103 грн.50 коп.

На підтвердження сплати відповідачем зазначених витрат надано платіжне доручення від 09.11.2020року №@PL357093 на суму 5000грн. та квитанцію №0.0.2006959484.1 на сум 103 грн.50 коп.

Виходячи з наведеного, судом правильно визначено, що розмір понесених судових витрат в сумі 5103 грн. 50 коп.. є доведеним та підлягає стягненню з позивача на користь відповідача.

З приводу порушення права позивача на участь у судовому засіданні, в якому ухвалено додаткове рішення про стягнення понесених відповідачем судових витрат, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду не містить доводів щодо неправильності прийнятого судом рішення про стягнення з позивача документально підтверджених судових витрат, що були понесені відповідачем у зв`язку з розглядом справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так як апеляційна скарга залишається без задоволення, то судові витрати, у відповідності до вимог ст. ст. 141, 382 ЦПК України між сторонами не розподіляються.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 04 лютого 2021 року та додаткове рішення Київського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: С.С. Кругова

Н.П. Пилипчук

Повне судове рішення складено 29 липня 2021 року.