Ухвала
28 липня 2021 року
м. Київ
справа № 375/411/20
провадження № 61-12405ск21
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.,
розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Рокитне-Цукор на постанову Київського апеляційного суду від 30 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Рокитне-Цукор про розірвання договору оренди земельної ділянки,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом в якому просила розірвати укладені між нею та ТОВ Агрофірма Рокитне-Цукор договори оренди земельної ділянки № б/н від 18 жовтня 2012 року зі змінами згідно додаткової угоди № 1 від 25 грудня 2015 року щодо земельної ділянки площею 3,78 га з кадастровим номером 3223784000:05:007:0027 та № б/н від 20 грудня 2015 року щодо земельної ділянки площею 3,9853 га з кадастровим номером 3223784000:08:007:0026, стягнувши з відповідача судові витрати.
Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 31 березня 2020 року вказану справу на підставі статті 19 ЦПК України визнано малозначною.
Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 31 липня 2020 рокуприйнято до свого провадження вказану справу.
Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 26 лютого 2021 року в задоволенні позову було відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 30 червня 2021 року рішення Богуславського районного суду Київської області від 26 лютого 2021 року скасовано, постановлено у даній справі нове судове рішення, яким позов задоволено.
Розірвано договір оренди земельної ділянки № б/н від 18 жовтня 2012 року зі змінами згідно додаткової угоди № 1 від 25 грудня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма Рокитне-Цукор щодо земельної ділянки площею 3,78 га з кадастровим номером 3223784000:05:007:0027, право оренди за яким зареєстровано в державному реєстрі прав на нерухоме майно 18 березня 2016 року номер запису про інше речове право 13857435.
Розірвано договір оренди земельної ділянки № б/н від 20 грудня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма Рокитне-Цукор щодо земельної ділянки площею 3,9853 га з кадастровим номером 3223784000:08:007:0026, право оренди за яким зареєстровано в державному реєстрі прав на нерухоме майно 23 вересня 2016 року номер запису про інше речове право 16609842.
Вирішено питання судових витрат.
23 липня 2021 року Квітін Р. В. , який діє від імені ТОВ Агрофірма Рокитне-Цукор , засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 30 червня 2021 року в указаній вище справі.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З огляду на положення статті 19 у системному зв`язку з нормами статей 274, 389 та 394 ЦПК України суд вправі віднести справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду.
Предметом позову у цій справі є вимога про розірвання договору оренди земельної ділянки. Справа є незначної складності, виходячи із приписів частини четвертої статті 274 ЦПК України, не входить до переліку тих справ, що підлягають обов`язковому розгляду в порядку загального позовного провадження.
Обґрунтовуючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження заявник покликається на підпункт в пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що дана справа має виняткове значення для заявника.
Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що справа має виняткове значення для нього та становить суспільний інтерес не є достатніми для застосування пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а , б , в , г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
Застосування критерію малозначності у цій справі є передбачуваним, судовий спір було розглянуто судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не навів інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
Вказівка в резолютивній частині постанови Київського апеляційного суду від 30 червня 2021 року про можливість її оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржуване рішення ухвалено у малозначній справі.
Сама по собі незгода заявника із судовим рішенням, висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов`язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі Zubac v. Croatia (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки оскаржувана постанова Київського апеляційного суду від 30 червня 2021 року ухвалена у малозначній справі, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Рокитне-Цукор на постанову Київського апеляційного суду від 30 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Рокитне-Цукор про розірвання договору оренди земельної ділянки.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А. І. Грушицький
В. С. Висоцька
І. В. Литвиненко
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 28.07.2021 |
Оприлюднено | 30.07.2021 |
Номер документу | 98671720 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Грушицький Андрій Ігорович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні