Рішення

від 29.07.2021 по справі 120/4777/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

29 липня 2021 р. Справа № 120/4777/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід О.С., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу:

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до: Джуринської сільської ради (вул. Заводська, б. 2, с.Джурин, Жмеринський р-н., Вінницька обл., 23545)

про: визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Джуринської сільської ради Жмеринського району Вінницької області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення 2 сесії 8 скликання відповідача № 51 від 24.12.2020 року та зобов`язання відповідача надати дозвіл позивачу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, комунальної форми власності, орієнтованою площею 2,00 га, яка розташована в межах с. Вербівка Джуринської ОТГ Жмеринського району Вінницької області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 09.12.2020 року позивач звернувся з колективним клопотанням до відповідача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га комунальної форми власності, не сформованої, бажана земельна ділянка межує із земельною ділянкою за кадастровим номером 0525380800:02:001:0016, яка розташована в межах с. Вербівка Джуринської ОТГ Жмеринського р-ну Вінницької обл.. Відповідач, за наслідками розгляду клопотання позивача, рішенням 2 сесії 8 скликання від 24.12.2020 року № 51 відмовив позивачеві у наданні дозволу з мотивів того, що земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту с.Вербівка та відповідач не набув права власності на ці земельні ділянки, а отже, не набув права розпоряджатися нею. Таку відмову позивач вважає протиправною, оскільки мотиви наведені в оскаржуваному рішенні не ґрунтуються на вимогах закону, адже підставою відмови у наданні такого дозволу згідно Земельного кодексу України може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Це й стало причиною звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою від 19.05.2021 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

09.06.2021 року за вх. № 33073 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву. Так, заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що відповідно до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 376 від 18.05.2010, межа земельної ділянки - сукупність ліній, що утворюють замкнений контур і розмежовують земельні ділянки. Відповідач вказує, що земельна ділянка за кадастровим номером: 0525380800:02:001:0016 має межі з земельними ділянками за кадастровими номерами: 0525380800:02:001:0017, 0525380800:02:001:0015, 0525380800:02:001:0018, 0525380800:02:001:0019, які знаходяться за межами с. Вербівка та кожна з них перебуває у приватній власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Інші земельні ділянки які межували б земельною ділянкою за кадастровим номером: 0525380800:02:001:0016 відсутні. Додатково повідомляє, що не має можливості подати до суду копію генерального плану із умовними позначеннями до нього та копію плану зонування с. Вербівка, оскільки останні не створені, у зв`язку з відсутністю коштів в бюджеті колишньої сільської ради с. Вербівка. Зокрема, зауважує, що приєднання населеного пункту с. Вербівка до Джуринської територіальної громади відбулось 26.11.2021. Плани (генеральний та зонування) на новостворену Джуринську сільську раду не створювались. Таким чином відповідач переконує суд, що оскаржуване рішення сільської ради прийняте у відповідності до вимог діючого законодавства, а тому у задоволенні позову просить суд відмовити.

Цього ж дня за вх. № 32868/21 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій остання викладає власну позицію щодо доводів відповідача та наводить додаткову аргументацію своїх вимог.

16.06.2021 року за вх. № 34874 від відповідача надійшли до суду заперечення, в яких зроблено виклад тих самих обставин, що раніше зазначені у відзиві на позовну заяву. Серед іншого, відповідачем зазначено, що позивачем неправильно розтлумачено підсумки голосування за прийняте рішення, оскільки всі депутати ради одноголосно проголосували "за" відмову у наданні відповідного дозволу.

Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

09.12.2020 позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, комунальної форми власності, орієнтованою площею 2,00 га, яка розташована в межах села Вербівка Джуринської ОТГ Жмеринського району Вінницької області (бажана земельна ділянка межує із суміжною земельною ділянкою за кадастровим номером: 0525380800:02:001:0016). До поданої заяви позивачем додано копію паспорта громадянина України - заявника, документ про присвоєння ідентифікаційного номера, а також графічні матеріали із позначенням місця розташування бажаної земельної ділянки.

За наслідком розгляду вказаного клопотання, рішенням 2-ої сесії 8 скликання відповідача від 24.12.2020 № 51 відмовлено позивачеві у наданні відповідного дозволу з посиланням на те, що бажана для позивача земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту с. Вербівка та Джуринська сільська рада не набула права власності на ці земельні ділянки, а отже і права на розпорядження нею.

Позивач вважає прийняте рішення протиправним та таким, що прийняте всупереч положенням ч. 7 ст. 118 ЗК України, у зв`язку з чим звернулася до суду з даним позовом.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, ЗК України.

Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Ч. 6, 7 ст. 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів (п. б ч. 1 ст. 121 ЗК України).

Згідно абз. 1 ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Системний аналіз наведених норм доводить, що громадяни можуть набувати право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності виключно за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Для цього такі громадяни мають звернутись з відповідним клопотанням до уповноважених органів. До клопотання додають визначені документи. Суб`єкт владних повноважень розглядає таке клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 ЗК України, а тому відмова у вирішенні заяви на будь-яких інших підставах, які не передбачені даною нормою, суперечить вимогам закону.

Аналогічна правова позиція із цього приводу неодноразово була висловлена Верховним Судом у своїх постановах від 25.02.2020 року в справі за № 723/1964/14-а, від 15.04.2020 року в справі за № 638/15764/17, від 15.04.2020 року в справі за № 638/15764/17, від 22.04.2020 року в справі за № 818/1707/16 та від 14.05.2020 року в справі за № 360/536/17-а, та інших.

Отже, аналіз положень ч. 6 та 7 ст. 118 ЗК України вказує на те, що з метою реалізації права на отримання земельної ділянки зацікавлена особа повинна звернутися із клопотанням до компетентного органу державної влади чи місцевого самоврядування. Наведене законодавче регулювання обумовлено розмежуванням компетенції між органами державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної форми власності.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч. 1 ст. 122 ЗК України).

Разом із тим, порядок прийняття органом місцевого самоврядування відповідних рішень врегульований Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин.

Так, як слідує із матеріалів справи, підставою для відмови позивачеві у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки згідно рішення 2 сесії 8 скликання відповідача № 51 від 24.12.2020 року є те, що з позиції відповідача, бажана для позивача, земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту с. Вербівка та Джуринська сільська рада не набула права власності на ці земельні ділянки, а отже і права на розпорядження нею.

Надаючи оцінку таким доводам відповідача, суд звертає увагу на положення ч. 7 ст. 118 ЗК України, в якій визначено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проте, на переконання суду, оскаржуване рішення Джуринської сільської ради не містить належних мотивів щодо відмови у наданні відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою, які визначені ч. 7 ст. 118 ЗК України.

Як встановлено судом, відповідно до інформації розміщеної на офіційному веб-сайті Джуринської територіальної громади (електронне посилання: "http://dzhurynska.gromada.org.ua/") останню створено 26.11.2020 року. Так, до складу Джуринської територіальної громади увійшли наступні населені пункти: Джурин, Голинчинці, Петровське, Деребчин, Аристівка, Вербівка, Володимирка, Мала Деребчинка, Семенівка, Зведенівка, Калитинка, Покутине, Садківці, Сапіжанка, Хоменки, Чапаєве. Площа територіальної громади становить: 12983.01 кв. км., КОАТУУ: 0525381401.

Крім того, згідно інформації, яка міститься в загальному доступі, наказом № 30-ОТГ від 09.12.2020 року Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області було передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності в комунальну власність Джуринській об`єднаній територіальній громаді. Тобто, розпорядником усіх цих земельних ділянок наразі є Джуринська сільська рада.

Натомість, як вбачається із поданого відзиву на позовну заяву, відповідач вказуючи, що бажана для позивача земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту с. Вербівка та Джуринська сільська рада не набула права власності на ці земельні ділянки, а отже не набула права розпоряджатися нею, не надав суду жодних належних та допустимих доказів в підтвердження вказаних обставин.

Тобто, відповідачем жодним чином не підтверджено того факту, що станом на час прийняття оскаржуваного рішення (24.12.2020 року) Джуринська сільська рада не набула права розпоряджатися усіма земельними ділянками, які були їй передані у комунальну власність, в тому числі і щодо тієї земельної ділянки, яку позивач бажає отримати.

Що ж до визначення місцезнаходження земельної ділянки, яка вказана позивачем на графічним матеріалах, доданих до поданого клопотання, то з цього приводу судом вживались процесуальні заходи витребування усіх необхідних матеріалів у відповідача, зокрема, генерального плану та плану зонування із умовними позначеннями до них на частину земельної ділянки, щодо якої виник спір, про що свідчить постановлена ухвала суду від 19.05.2021 року. Натомість, вищезазначені витребовувані судом докази відповідачем не надавалась з причин їх відсутності у органу місцевого самоврядування (не виготовлення через брак коштів).

В той же час суд не може взяти до уваги доводи відповідача про те, що земельна ділянка за кадастровим номером 0525380800:02:001:0016, до якої прив`язується позивач, межує лише з земельними ділянками за кадастровими номерами 0525380800:02:001:0017, 0525380800:02:001:0015, 0525380800:02:001:0018, 0525380800:02:001:0019 які знаходяться за межами с. Вербівка, а інші земельні ділянки які межували б земельною ділянкою за кадастровим номером 0525380800:02:001:0016 відсутні, позаяк така підстава для відмови відсутня в спірному рішенні.

Окрім того, з наданих відповідачем витягів з публічних кадастрових карт не вбачається, що бажана позивачем земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту с. Вербівка .

Разом із тим судом також враховано, що раніше, відносно бажаної для позивача земельної ділянки, Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області винесено наказ № 2-15286/15-20-СГ від 28.10.2020 року про відмову у наданні дозволу на виготовлення документації із землеустрою із тих причин, що зазначена на графічних матеріалах земельна ділянка розташована саме в межах села Вербівка та відноситься до земель комунальної власності.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено тієї обставини, що бажана для позивача земельна ділянка, відомості про яку вказані у графічному матеріалі, долученому до поданого клопотання, не відноситься до комунальної власності Джуринської ОТГ та остання в особі відповідача не набула права розпоряджатися такою земельною ділянкою.

Як вказано в постанові Верховного Суду від 25.06.2020 року у справі № 509/594/17, надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про передачу її в користування, а направлене на ідентифікацію земельної ділянки, яка в подальшому може стати предметом передачі.

Тобто, документація із землеустрою і розробляється з тією метою, щоб чітко ідентифікувати відповідну земельну ділянку. А надання дозволу на її розробку не покладає на відповідача безумовного обов`язку (не є підставою для виникнення зобов`язання перед особою, яка розробила проект землеустрою) щодо надання цієї земельної ділянки у власність чи користування.

За наведених вище обставин, суд доходить висновку, що ті підстави відмови у наданні позивачу дозволу на виготовлення документації із землеустрою, які визначені відповідачем в оскаржуваному рішенні № 51 від 24.12.2020 року, є неповними та такими, які не знайшли свого належного підтвердження в ході судового розгляду цієї справи, а тому таке рішення відповідача у частині, що стосується позивача, є протиправним та підлягає скасуванню. Відповідно, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

При цьому, суд не вбачає необхідності надавати оцінку іншим аргументам позивача щодо порушення процедури прийняття оскаржуваного рішення на підтримку заявлених позовних вимог, позаяк вони не впливають на викладений вище висновок суду та наявність встановлених судом підстав для скасування винесеного відповідачем рішення.

Щодо наступної позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати дозвіл позивачу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, комунальної форми власності, орієнтованою площею 2,00 га, яка розташована в межах с. Вербівка Джуринської ОТГ Жмеринського району Вінницької області, то суд зазначає таке.

Так, наслідком скасування судом у цій справі рішення відповідача 24.12.2020 року за № 51 є те, що клопотання позивача від 09.12.2020 року про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою залишається актуальним та нерозглянутим.

Відповідно до п. 2, 4 та 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення; визнати бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії; визначити інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Згідно з ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Проте, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Видача такого дозволу без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Розглядаючи цю справу, суд зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 2 КАС України однією із вимог до рішення суб`єкта владних повноважень є його обґрунтованість.

Обґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень полягає в дослідженні усіх обставин, що є істотними у процесі його прийняття, аналізі таких обставин та їх правової оцінки. Усі мотиви якими керується суб`єкт у процесі оцінки та аналізу обставин повинні бути чітко та повно відображені у рішенні. В такий спосіб зацікавленій особі створюються гарантії того, що навіть у випадку якщо рішення прийнято не на її користь, вона зможе оскаржити його, та обґрунтувати свою незгоду із одним чи декількома аргументами які чітко зазначені в рішенні.

Виходячи із обставин цієї справи суд враховує, що оскаржуване позивачем рішення відповідача не містить повного аналізу обставин, з`ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою. Даний висновок суду ґрунтується на тому, що відповідачем у оскаржуваному рішенні не наведено достатніх мотивів, які б вказували на те, що відповідач не набув права розпорядження земельною ділянкою, на яку претендує позивач, як і не перевірено наявності інших обставин, що мають значення для правильного вирішення відповідного питання.

Отже, відповідачем при розгляді клопотання позивача не надана належна оцінка зазначеним вище обставинам як і не перевірено зміст такого клопотання на предмет відповідності в цілому і іншим вимогам статті 118 ЗК України, так як оскаржувана відмова ґрунтувалася на зовсім інших обставинах, які не були пов`язані з відповідною нормою. При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх визначених Законом підстав у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки. Тобто, в межах розгляду цієї справи суд не може дійти остаточного висновку про те, чи є ті обставини, які зазначені в оскаржуваному рішенні вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для надання відповідного дозволу. А прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.

Саме такий правовий висновок із подібного питання був зроблений Верховним Судом у постанові від 03.12.2019 року по справі № П/811/2541/17.

З урахуванням викладеного, суд вбачає підстави для часткового задоволення цієї позовної вимоги у спосіб зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, комунальної форми власності, орієнтованою площею 2,00 га, яка розташована в межах с. Вербівка Джуринської ОТГ Жмеринського району Вінницької області з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Відтак, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що заявлений адміністративний позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України у разі задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено частково, судові витрати понесені позивачем підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог, тобто в сумі 454 грн. 00 коп.

Керуючись Конституцією України, Земельним кодексом України та ст. 2, 6, 9, 73-78, 90, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Джуринської сільської ради Жмеринського району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення 2 сесії 8 скликання Джуринської сільської ради Жмеринського району Вінницької області від 24.12.2020 року № 51 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства" в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 .

Зобов`язати Джуринську сільську раду Жмеринського району Вінницької області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, комунальної власності, орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована в межах села Вербівка Джуринської ОТГ Жмеринського району Вінницької області, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Джуринської сільської ради Жмеринського району Вінницької області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 у судовий збір в сумі 454 грн. 00 коп..

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

Відповідач - Джуринська сільська рада Жмеринського району Вінницької області (вул. Заводська, б. 2, с.Джурин, Жмеринський р-н., Вінницька обл., 23545)

Повний текст рішення складено та підписано суддею 29.07.2021 року.

Суддя Маслоід Олена Степанівна