Рішення

від 26.07.2021 по справі 200/2972/21-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2021 р. Справа№200/2972/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. розглянув у письмовому провадженні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волноваської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити дії, -

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області про визнання протиправним та скасування наказу начальника Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області Козми Г.О. від 19.02.2021 № 13/2 «Про звільнення ОСОБА_1 » ; поновлення на посаді заступника начальника Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області з 20.02.2021; зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за період з 20.02.2021 по день постановлення рішення у справі.

За змістом викладеного позові позивача звільнено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України Про державну службу через скорочення штату. Позивач вважає, що його звільнено протиправно, оскільки посада, з якої його було звільнено, є в наявності у зміненій структурі державного органу, що свідчить про те, що дійсного скорочення не відбулось.

Станом на час звільнення позивача ч. 3 цієї статті містила передбачала здійснення попередження державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів та право суб`єкта призначення або керівника державної служби пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Позивач у наданому позові навів положення Закону України Про державну службу , якими врегульовано порядок звільнення держслужбовців через скорочення та положення про звільнення Кодексу законів про працю України, якими передбачено звільнення працівника у зв`язку зі скороченням та, посилаючись на відсутність в Законі України Про державну службу норм щодо переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, рекомендації Національного агентства від 16.01.2021 № 125 Щодо процедури вивільнення державних службовців районної державної адміністрації у зв`язку з її припиненням , зауважив на наявності підстав для застосування в такому випадку положень ст. 42 Кодексу законів про працю України.

Як зазначено в позові, позивач має тривалий безперервний стаж роботи на даному підприємстві, в установі, організації, має високій рівень кваліфікації та продуктивності праці, йому залишилось 3 роки для набуття права на пенсію, що надає йому переваг в залишенні на роботі, а тому роботодавець, звільнивши його за скороченням штату без врахування наведених переваг, припустився порушення порядку звільнення позивача.

Крім цього, позивач зазначив, що 06.03.2021 набрав чинності Закон України № 1285-IX від 23.02.2021, яким змінено редакцію ч. 3 ст. 87 Закон України Про державну службу . Редакція цієї норми після внесення змін передбачає, що одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. Крім цього, в цій статті передбачено необхідність врахування переважного права на залишення на роботі, визначеного законодавством про працю та звільнення державного службовця у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

Тобто, законодавець повернув державним службовцям відібрані раніше гарантії, застосування яких передбачалося положеннями Кодексу законів про працю України, щ додатково свідчить про наявність підстав для їх застосування під час звільнення позивача.

Посилаючись на протиправність звільнення, позивач зауважив на тому, що його має бути поновлено на посаді із виплатою йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що внаслідок реорганізації відповідача його правонаступником є Волноваська РДА, на яку покладено всі права та обов`язки попередника та додатково зауважив на тому, що відповідач не виконав покладеного законом обов`язку стосовно вжиття заходів щодо можливого працевлаштування позивача, посада якого підлягала вивільненню.

Позивач в наданих суду 20.07.2021 пояснення зазначив, що фактично скорочення посади позивача не відбулось, оскільки в ході реорганізації управління та приєднання його до Воноваської РДА і утворення в управлінні соціального захисту населення Волноваської райдержадміністрації Великоновосілківського підрозділу, у ньому утворено посаду заступника начальника підрозділу. Відтак, позивача мало бути переведено, а не звільнено, відповідач протиправно не запропонував позивачу переведення або призначення на вказану посаду.

Відповідач, Волноваська районна державна адміністрація, проти задоволення позову заперечував з підстав, визначених у відзиві на позов.

За змістом відзиву на підставі постанови Верховної Ради України вид 17.07.2020 № 807-1Х Про утворення та ліквідацію районів , Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізацію районних державних адміністрацій, що припиняються, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 № 1321, розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.12.020 № 1635-р Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій , розпорядження голови Донецької обласної державної адміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 04.01.2021 N 1/5-21 Про чисельність працівників районних державних адміністрацій Донецької області з 01.01.2021 , розпорядження голови Великоновосілківської райдержадміністрації від 06.01.2021 № 3 Про скорочення посад прийнято рішення про скорочення всіх посад у Великоновосілківської райдержадміністрації, в тому числі посад Управління соціального захисту населення Великоновосілківської райдержадміністрації, оскільки доведена гранична чисельність посад згідно розпорядження голови Донецької обласної державної адміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 04.01.2021 № 1/5-21 Про чисельність працівників районних державних адміністрацій Донецької області з 01.01.2021 склала 0 одиниць. Враховуючи доведену граничну чисельність Великоновосілківської райдержадміністрації на 2021 рік, штатний розпис структурних підрозділів Великоновосілківської райдержадміністрації на 2021 рік не розроблявся у зв`язку з відсутністю необхідності та правової підстави.

Відповідач вказує, що станом на день звільнення позивача (19.02.2021) діяла норма ч. 3 ст. 87 Закон України Про державну службу в редакції Закону від 15.01.2021, відповідно до якої суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення ні підставі пунктів 1 та 11 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше, ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення (ч. 3 статті 87 Закону України Про державну службу р).

Відповідач зазначив, що відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інших нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, тобто до події застосовується та норма, яка була чинною на час її відбуття. Чинне на момент звільнення позивача законодавства передбачало право керівника державної служби - начальника Управління соціального захисту населення Великоновосілківської райдержадміністрації ОСОБА_2 , а не обов`язок, пропонувати позивачу вакантну посаду в тому самому державному органі та лише за наявності такої посади. Отже, Управлінням соціального захисту населення Великоновосілківської райдержадміністрації не було допущено порушення трудових прав позивача, наказ про його звільнення прийнято згідно норм чинного на час його винесення законодавства.

В запереченнях у відповіді на відзив Волноваська РДА наполягала на правомірності звільнення позивача на підставі пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України Про державну службу у зв`язку із скороченням штату працівників управління соціального захисту населення Великоновосілківської райдержадміністрації, та відсутності неузгодження такого звільнення статті 36 КЗпП України. Звільнення відбулось на підставі наказу начальника Управління соціального захисту населення Великоновосілківської райдержадміністрації, а не рішення Волноваської РДА, тому твердження представника позивача про те, що відповідач не виконав свого обов`язку щодо можливого працевлаштування позивача, є помилковим. Волноваська РДА набула прав та обов`язків Управління соціального захисту населення Великоновосілківської райдержадміністрації лише 23.03.2021.

У наданих суду 23.06.2021 поясненнях Волноваською РДА зазначено, що з метою соціального обслуговування громадян у РДА створено Великоновосілківський підрозділ управління, штат якого становить 31 одиниця, втім, вакантних станом на тепер немає.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою від 24.03.2021 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 12.04.2021, яке відкладалось на 27.04.2021. Ухвалою від 27.04.2021 замінено відповідача Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області на Волноваську районну державну адміністрацію, розгляд справи розпочато спочатку та призначено підготовче засідання у справі на 11.05.2021, яке відкладалось на 25.05.2021 та 11.06.2021. Ухвалою від 11.06.2021 витребувано з відповідача додаткові докази у справі, відкладено підготовче засідання на 23.06.2021. Ухвалою від 23.06.2021 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20.07.2021. Ухвалою від 15.07.2021 позивачу відмовлено у забезпеченні участі його представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Через неявку сторін до судового засідання 20.07.2021 суд на підставі ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) подальший розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 цього Кодексу датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Розпорядженням голови Великоновосілківської райдержадміністрації від 06.01.2021 № 3 Про скорочення посад прийнято рішення про скорочення структурних підрозділів Великоновосілківської районної державної адміністрації , що мають статус юридичної соби публічного права, зокрема, Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області (ЄДРПОУ 03197233) у кількості 51 штатної одиниці (том 1 арк. справи 74-76).

20.01.2021 Управлінням соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області прийнято наказ № 1/1 Про попередження працівників про наступне вивільнення , в якому вказано попередити про наступне вивільнення працівників та звільнити їх у місячний термін (том 1 арк. справи 81-82).

Позивач ознайомлений із ним у день його прийняття (том 1 арк. справи 82).

20.01.2021 позивач отримав повідомлення про звільнення, яке, як вказано у повідомленні, відбудеться у місячний термін відповідно до ч. 1 ст. 87 Закону України Про державну службу у зв`язку з реорганізацією Великоновоселківської райдержадміністрації (том 1 арк. справи 83).

Розпорядженням голови Волноваської районної державної адміністрації від 21.01.2021 № 19 реорганізовано структурні підрозділи Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області зі статусом юридичної особи, зокрема, Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області (код ЄДРПОУ 03197233), шляхом приєднання до Волноваської районної державної адміністрації, яка визначена правонаступником усіх прав та обов`язків реорганізованих структурних підрозділів (том 1 арк. справи 43-45).

Наказом Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області від 19.02.2021 № 13/2 позивача звільнено з займаної посади заступника начальника управління з 19.02.2021 у зв`язку з реорганізацією Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області та скороченням штату працівників відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України Про державну службу (том 1 арк. справи 20).

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридичну особу - Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області припинено 23.03.2021, його правонаступником є Волноваська районна державна адміністрація (код ЄДРПОУ 05419927).

Наказом Волноваської РДА від 19.03.2021 № 22 Про упорядкування структури та штату працівників управління соціального захисту населення Волноваської райдержадміністрації в структурі адміністрації утворено відокремлений підрозділ - Великоновосілківський підрозділ управління без статусу юридичної особи, зі штатною кількістю 31 особа (том 1 арк. справи 213-219, 223-224).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ, ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Громадянам згідно зі статті 43 Конституції України гарантується захист від незаконного звільнення.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, врегульовані Законом України Про державну службу № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII).

Пункт 4 статті 83 Закону № 889-VIII серед підстав для припинення державної служби виділяє її припинення за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 87 Закону № 889-VIII в редакції Закону № 117-IX від 19.09.2019 (набрав чинності 25.09.2019), чинного на час звільнення позивача, підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення було визначено скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Частина 3 статті 87 Закону № 889-VIII на час звільнення позивача діяла у редакції Закону від 14.01.2020 № 440-IX (набрав чинності 13.02.2020), яким було доповнено ч. 3 ст. 87 Закону № 889-VIII новим абзацом першим. Він передбачав, що суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України Про державну службу (у редакції, чинній до 25.09.2019) підставою припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення визначалось скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

У частині 3 статті 87 Закону України Про державну службу (у редакції, чинній до 25.09.2019) зазначалось, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускалось лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення. Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення має право поворотного прийняття на службу за його заявою, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.

Законом України Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади № 117-IX від 19.09.2019, що набрав чинності з 25.09.2019, з частини 3 статті 87 Закону № 889-VIII, виключені положення, які стосувалися застосування законодавства про працю та допускали звільнення з підстави реорганізації або ліквідації державного органу лише в разі неможливості переведення державного службовця на іншу посаду чи його відмови від такого переведення.

В силу приписів частини 3 статті 5 Закону України Про державну службу (у редакції, чинній на момент спірних правовідносин) дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

У частині процедури звільнення з підстав п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону №889-VIII ця стаття у редакції Закону № 117-IX не визначала особливостей процедури звільнення державних службовців на підставі пунктів 1 і 11 частини першої цієї статті, які би мали перевагу у застосуванні порівняно із загальним порядком вивільнення працівників, установленим КЗпП України. Натомість, зміст наведених положень статті 87 Закону №889-VIII свідчив про відсутність будь-якого правового регулювання правовідносин, пов`язаних із звільненням державних службовців у випадку реорганізації або ліквідації державного органу.

При цьому, виключення зі статті 87 Закону № 889-VIII бланкетної (відсилочної) норми щодо застосування законодавства про працю при визначенні процедури вивільнення державних службовців на підставі пунктів 1 і 11 частини 1 цієї статті не вказує на заборону щодо його застосування, враховуючи приписи частини 3 статті 5 Закону № 889-VIII та свідчить про неврегульованість цією редакцією Закону відповідних правовідносин.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постановах від 17.06.2021 у справі № 240/455/20, від 26.05.2021 у справі № 260/261/20.

Верховним Судом у цих рішеннях також вказано, що аналіз ст. 87 Закону № 889-VIII в реакції Закону № 117-IX давав підстав для висновку про відсутність будь-яких інших застережень стосовно процедури припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, в тому числі і у разі ліквідації державного органу. Отже, відповідні питання щодо особливостей вивільнення працівників у разі реорганізації, ліквідації державного органу нормами спеціального закону були не врегульовані, що свідчить про необхідність застосування положень законодавства про працю.

Додатковим підтвердженням аргументованості застосування законодавства про працю до спірних правовідносин, що виникли у період дії статті 87 Закону №889-VIII у редакції Закону №117-IX, Верховний Суд вбачає наступні зміни до цієї статті, внесені згідно із Законами України від 14.01.2020 №440-IX та від 23.02.2021 №1285-IX, якими законодавець урегулював особливості процедури звільнення державних службовців на підставі пунктів 1 і 11 частини першої статті 87 Закону №889-VIII, зокрема, в частині строку попередження про наступне звільнення, визначення обов`язку пропонувати працівнику посад державної служби та визначення випадків застосування законодавства про працю.

Так, ч. 3 статті 87 Закону № 889-VIII у редакції Закону України від 23.02.2021 № 1285-IX передбачено, що одночасно з попередженням про звільнення за 30 календарних днів на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю. Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

Стосовно того, що ч. 3 статті 87 Закону № 889-VIII безпосередньо у редакції Закону України від 14.01.2020 № 440-IX, чинній на час звільнення позивача (редакція діяла з 13.02.2020 по 04.03.2021), визначала право, а не обов`язок відповідача після повідомлення позивача про звільнення запропонувати йому будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності), суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у статті 6 КАС України.

Конституційний Суд України в рішенні від 11.10.2018 у справі № 1-123/2018(4892/17) вказав, що принцип юридичної визначеності як один із елементів верховенства права не виключає визнання за органом публічної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними.

Згідно з юридичною позицією Конституційного Суду України "цей механізм повинен забезпечувати, з одного боку, захист особи від свавільного втручання органів державної влади у її права і свободи, а з другого - наявність в особи можливості передбачати дії цих органів" (абзац третій підпункту 2.4 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 08.06.2016 № 3-рп/2016).

У Доповіді "Верховенство права", схваленій Європейською Комісією "За демократію через право" на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25-26 березня 2011 року) (CDL-AD(2011)003rev) (далі - Доповідь), до елементів верховенства права віднесено, зокрема, юридичну визначеність та заборону свавілля (пункт 41).

Щодо заборони свавілля у пункті 52 Доповіді вказано таке: хоча дискреційні повноваження є необхідними для здійснення всього діапазону владних функцій у сучасних складних суспільствах, ці повноваження не мають здійснюватись у свавільний спосіб; їх здійснення у такий спосіб уможливлює ухвалення суттєво несправедливих, необґрунтованих, нерозумних чи деспотичних рішень, що є несумісним із поняттям верховенства права.

Отже, наведені юридичні позиції Конституційного Суду України, відповідні положення Доповіді дають підстави стверджувати, що конституційний принцип верховенства права вимагає законодавчого закріплення механізму запобігання свавільному втручанню органів публічної влади у права і свободи особи.

У пункті 45 Доповіді зазначено, що потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватись дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними; у цьому контексті закон, яким надаються дискреційні повноваження певному державному органові, повинен вказати чітко і зрозуміло на обсяг такої дискреції; не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади; отже, закон повинен вказати на обсяг будь-якої дискреції та на спосіб її здійснення із достатньою чіткістю, аби особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій влади.

Принцип юридичної визначеності, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

На думку Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), поняття якість закону означає, що національне законодавство має бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 24.04.2008 у справі C. G. та інші проти Болгарії (C. G. and Others v. Bulgaria, заява № 1365/07, § 39), від 9.01.2013 у справі Олександр Волков проти України (Oleksandr Volkov v. Ukraine, заява № 21722/11, § 170)).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 11.11.1996 у справі Кантоні проти Франції (Cantoni v. France, заява № 17862/91, § 31, 32) та від 11.04.2013 у справі Вєренцов проти України (Vyerentsov v. Ukraine, заява № 20372/11, § 65)).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частина 3 статті 87 Закону № 889-VIII у редакції Закону України від 14.01.2020 № 440-IX, що діяла з 13.02.2020 по 04.03.2021 (на час звільнення позивача), не визначала будь-яких критеріїв, за яких відповідач мав реалізувати право запропонувати особі, яку попереджено про майбутнє звільнення, вакантну посаду державної служби, тобто не містить чіткого регулювання порядку звільнення працівника на підставі п. 1 ч. 1 цієї статті.

Таким чином, у даному випадку слід застосовувати законодавство про працю - КЗпП України.

Аналогічного висновку дійшов також Перший апеляційний адміністративний суд в постанові від 16.03.2021 у справі № 200/7853/20-а.

Згідно з ч. 4 ст. 36 КЗпП України у редакції, чинній на час звільнення позивача, у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Процедура вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України (у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників) регламентована положеннями частини другої статті 40, статей 42, 49-2 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 49-2 КЗпП України вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:

про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;

у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті;

не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

При цьому, відповідно до ч. 3 цієї статті одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Також згідно з ч. 1 ст. 42 цього Кодексу при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається особам, визначеним у ч. 2 зазначеної статті.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 42-1 КЗпП України працівник, з яким розірвано трудовий договір з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 цього Кодексу (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), протягом одного року має право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації.

Переважне право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу надається особам, зазначеним у статті 42 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених колективним договором.

Обов`язок при попередженні про звільнення запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади неодноразово підтверджувався у висновках Верховного Суду при розгляді подібних спорів, зокрема, в постанові від 11.02.2021 у справі № 420/7705/19.

Слід зауважити, що в даному випадку розпорядженням голови Волноваської районної державної адміністрації від 21.01.2021 № 19 реорганізовано структурні підрозділи Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області зі статусом юридичної особи, зокрема, Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області, шляхом приєднання до Волноваської районної державної адміністрації, яка визначена правонаступником усіх прав та обов`язків реорганізованих структурних підрозділів.

Згідно з ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Тобто, Волноваською РДА набуто всіх, у тому числі, обов`язків Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку про те, що відповідачем не доведено дотримання ним визначених КЗпП України гарантій працівнику при звільненні, відтак наказ начальника Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області Козми Г.О. від 19.02.2021 № 13/2 про звільнення ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Отже, вимоги позивача в частині поновлення на посаді також підлягають задоволенню.

Верховний Суд в постанові від 06.07.2021 у справі № 640/1627/20 зазначив, що працівник, який був незаконно звільнений, поновлюється на посаді, з якої його було незаконно звільнено. Поновлення на роботі полягає в тому, що працівнику надається та ж робота, яку він виконував до звільнення його з роботи. При цьому повноваження суду при вирішенні трудового спору щодо поновлення працівника на попередній роботі не слід ототожнювати із процедурою призначення на посаду, що належить до компетенції роботодавця. Ураховуючи приписи частини першої статті 235 КЗпП України, закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту прав, ніж зазначений в частині першій статті 235 КЗпП України, а отже, установивши, що звільнення відбулося із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника саме на попередній роботі. Поновлення працівника, у разі відсутності такої посади - на іншій рівнозначній посаді відповідно до її кваліфікації та професійної компетентності в цьому або державному органі, який є правонаступником органу, з якого позивача звільнено, не відповідає приписам статті 235 КЗпП України та є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Таким чином, суд вважає за необхідне поновити позивача з 20.02.2021 саме на посаді заступника начальника Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області та задовольнити відповідні позовні вимоги.

Оскільки судом визнано протиправним звільнення позивача, то стягненню на користь позивача підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.02.2021 по 26.07.2021.

Згідно норм абзацу третього пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 (далі - Порядок № 100), середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Відповідно до пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (пункт).

Відповідно до розрахунку отриманої позивачем за грудень 2020 року - січень 2021 року заробітної плати (том 1 арк. справи 85), за грудень 2020 року позивачу нараховано 15 550,00 грн (відпрацьовано 22 дні), за січень 2021 року - 10 686,26 грн (відпрацьовано 19 днів), відтак середньоденна заробітна плата позивача склала 639,91 грн.

Час вимушеного прогулу позивача склав 105 робочих дні, а тому стягненню підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 67 190,55 грн. з відрахуванням обов`язкових платежів.

Верховним Судом в постанові від 27.06.2019 у справі № 826/16141/16 зазначено, що суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу до стягнення з роботодавця на користь працівника обчислюються судом без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та вираховуються при виплаті працівнику.

Таким чином, позов підлягає задоволенню повністю.

Пунктами 2, 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби;

Підстави для здійснення розподілу судових витрат відсутні.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 241-243, 245, 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Волноваської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області Козми Г.О. від 19.02.2021 № 13/2 «Про звільнення ОСОБА_1 » .

Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області з 20.02.2021.

Зобов`язати Волноваську районну державну адміністрацію нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20.02.2021 по 26.07.2021 в сумі 67 190,55 грн.

Рішення суду в частині поновлення на посаді та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Відомості про сторін:

ОСОБА_1 (позивач) - ІПН НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

Волноваська районна державна адміністрація (відповідач) - ЄДРПОУ 05419927, місцезнаходження: 85700, Донецька обл., Волноваський р-н, місто Волноваха, вулиця Героїв 51 ОМБР, 1.

Суддя А.С. Михайлик