Рішення

від 30.07.2021 по справі 480/3651/21

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2021 р. Справа №480/3651/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Сумській області), в якій просив:

1) визнати протиправним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Сумській області Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки від 05.04.2021 р. № 18-3826/16-21-СГ, яким відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2.0000 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Михайлівської сільської ради Буринського району Сумської області;

2) зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Сумській області затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 2.0000 га сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Михайлівської сільської ради Буринського району Сумської області та надати земельну ділянку з кадастровим номером 5920984600:06:002:0226 у власність ОСОБА_1 .

Свої вимоги мотивував тим, що відповідно до норм Земельного кодексу України єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому, перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту. Проект відповідно до статті 186-1 Земельного кодексу України було погоджено.

Ухвалою суду від 29.04.2021 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, в якому, з урахуванням поданих доказів, просив відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що при розгляді проекту землеустрою та інформації зазначеної на сторінці 35 цього проекту виявлено, що акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання не відповідає додатку 2 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 №376, а саме відсутній кадастровий номер запроектованої земельної ділянки.

Крім того, у відзиві зазначив, що вимога зобов`язати відповідача затвердити проект землеустрою є втручанням в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства. Суд не вправі зобов`язати відповідача до вчинення тих дій, які згідно із земельним законодавством України можуть здійснюватися лише за його розсудом.

Ухвалою суду від 02.06.2021 у позивача було витребувано додаткові докази у справі, що на виконання вимог суду були надані.

Станом на сьогодні відповіді на відзив позивачем не надано.

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що наказом ГУ Держгеокадастру у Сумській області №18-14434/16-19-СГ "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою" відповідно до поданої заяви надано позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Михайлівської сільської ради Буринського району Сумської області орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (а.с.9).

Державним підприємством "Центр державного земельного кадастру" було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки щодо відведення земельної ділянки позивачу у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Михайлівської сільської ради Буринського району Сумської області (кадастровий номер 5920984600:06:002:0226), який було погоджено відповідно до висновку ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 06.04.2020 №4381/82-20 (а.с.11).

Позивач звернувся до відповідача із заявою про затвердження вказаного проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00га сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства розташованої на території Михайлівської сільської ради Буринського району Сумської області за межами населених пунктів.

Наказом від 29.09.2020 № 18-29928/16-20-СГ ГУ Держгеокадастру у Сумській області відмовило позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Михайлівської сільської ради Буринського району Сумської області. Наказ обґрунтовано тим, що в матеріалах проекту не всі сторінки підписані сертифікованим інженером-землевпорядником та не завірені його особистою печаткою.

З вказаним наказом позивач не погодився та звернувся з позовом до Сумського окружного адміністративного суду, рішенням якого від 16.03.2021 у справі №480/7127/20 такий наказ було визнано протиправним і скасовано та зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Михайлівської сільської ради Буринського району Сумської області та прийняти рішення по вказаній заяві з урахуванням правової оцінки, наданої судом. У задоволенні інших вимог було відмовлено.

Так, на виконання даного рішення суду відповідачем було повторно розглянуто заяву позивача та наказом від 05.04.2021 №18-3826/16-21-СГ відмовлено позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Михайлівської сільської ради Буринського району Сумської області з огляду на те, що при розгляді проекту землеустрою та інформації зазначеної на сторінці 35 цього проекту виявлено, що акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання не відповідає додатку 2 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 №376, а саме відсутній кадастровий номер запроектованої земельної ділянки. Виходячи з вищевикладеного проект землеустрою не відповідає чинному законодавству, дотримання якого є обов`язковим при розробленні проектної документації, а саме, додатку 2 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 №376, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 р. за № 391/17686, яка підлягає врахуванню при дослідженні проектної документації на стадії затвердження проекту. Відсутність у висновку експерта державної експертизи №4381/82-20 від 06.04,2020 посилання на порушення розробником проектної документації нормативно правових актів, не може спростовувати виявлені порушення під час розробки проекту землеустрою, наявність яких підтверджується матеріалами проекту, та не можуть бути підставою для затвердження проектної документації, яка не відповідає чинному законодавству (а.с.6, 21).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, що склалися в даному випадку між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.116 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Земельний кодекс України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст.122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Статтею 118 Земельного кодексу України визначається порядок безоплатної приватизації земельних ділянок.

Так, зокрема, частинами 6-7 ст.118 Земельного кодексу України ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до ч. 8 ст.118 Земельного кодексу України (чинної на час виникнення спірних правовідносин) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.186-1 Земельного кодексу України (тут і далі - чинній на час виникнення спірних правовідносин) проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до ч. 4 вказаної статті, чинній на час виникнення спірних правовідносин, розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Згідно з ч. 5 ст. 186-1 Земельного кодексу України (чинній на час виникнення спірних правовідносин) органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації (частина 6 ст. 186-1, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За частиною 8 ст. 186-1 Земельного кодексу України, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений). Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки. Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачем на розгляд відповідача було надано проект, в якому містився висновок ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 06.04.2020 №4381/82-20 про розгляд документації із землеустрою, в якому експертом державної експертизи ОСОБА_2 вказано, що проект відповідає вимогам земельного законодавства та прийнятим до нього нормативно-правовим актам, заперечень з цього приводу не надано.

Згідно з положеннями ч.10 статті 118 Земельного кодексу України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Системний аналіз вказаних норм Земельного кодексу України свідчить про те, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постановах від 06.03.2019 (справа №1640/2594/18), від 27.10.2020 (справа № 480/313/19).

Всупереч вищевказаних положень законодавства, ГУ Держгеокадастру у наказі від 05.04.2021, на переконання суду, не обґрунтувало яким вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів не відповідає виготовлений за заявою позивача проект землеустрою. Відповідач вказує в наказі лише те, що акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання не відповідає додатку 2 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 №376, а саме відсутній кадастровий номер запроектованої земельної ділянки.

Водночас, як вже зазначалось вище перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту. А відповідно до висновку ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 06.04.2020 №4381/82-20 про розгляд документації із землеустрою експертом державної експертизи ОСОБА_2 вказано, що проект відповідає вимогам земельного законодавства та прийнятий до нормативно-правових актів, заперечень з цього приводу не надано та проект погоджено.

Відтак, вказана в наказі підстава відмови у затвердженні проекту землеустрою не є тією підставою, яка визначена в Земельному кодексі України як підстава для відмови у затвердженні проекту землеустрою.

Будь-яких інших підстав, визначених Земельним кодексом України, для відмови у затвердженні проекту землеустрою представник відповідача суду не повідомив.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Таким чином, вказана підстава для відмови у затвердженні проекту землеустрою є необґрунтованою та не передбачена приписами Земельного кодексу Україну та такий наказ не може відповідати критеріям правомірності, визначених в ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи встановлені судом обставини у справі та досліджені докази, суд приходить до висновку, що відповідач, відмовляючи позивачу наказом в задоволенні заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, не дотримався вимог Земельного кодексу України, тому суд вбачає необхідним визнати такий наказ протиправним, скасувавши його.

Щодо позовних вимог про затвердження проекту землеустрою, суд зазначає наступне.

Законом України від 28.04.2021 №1423-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", який набрав чинності 27.05.2021 (далі - Закон №1423-ІХ), внесені зміни до Земельного кодексу, зокрема розділ X «Перехідні положення» доповнено пунктом 24, яким встановлено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; г) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Тобто, з дня набрання чинності Законом № 1423-ІХ до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад відповідач, як орган виконавчої влади, який здійснював розпорядження земельними ділянками державної власності, втратив права щодо розпорядження такими земельними ділянками.

Враховуючи вищевикладене, на час розгляду справи по суті ГУ Держгеокадастру у Сумській області не має повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, а тому суд визнає, що законні підстави для зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у власність позивачу відсутні, відтак позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Разом з тим, на момент звернення позивача до ГУ Держгеокадастру у Сумській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність повноваження щодо розгляду таких заяв та прийняття відповідного рішення були покладені саме на ГУ Держгеокадастру у Сумській області, та Закон України від 28.04.2021 №1423-IX не був взятий до уваги під час розгляду заяви позивача. У той же час з новим розпорядником земель у позивача не виникло спірних правовідносин.

Враховуючи наведене, а також те, що судом визнано протиправним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 05.04.2021, суд, з урахуванням ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та зобов`язати саме відповідача повторно розглянути заяву позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність, та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства України з урахуванням висновків суду.

Щодо доводів відповідача про те, що суд не може зобов`язати орган владних повноважень до прийняття конкретного рішення, оскільки це буде фактичне втручання в його дискреційні повноваження, суд зазначає, що згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може» .

При цьому, слід зазначити, якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб`єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов`язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача.

Зважаючи, що судом визнано протиправним та скасовано оскаржуваний наказ відповідача, суд констатує наявність підстав для зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства України з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вказане положення, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держгеокадастру у Сумській області суму судового збору в загальному розмірі 908,00грн., сплаченого позивачем за подання позовної заяви згідно квитанції від 23.04.2021 (а.с.5).

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (40030, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, буд. 25, код ЄДРПОУ 39765885) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 05.04.2021 №18-3826/16-21-СГ, яким ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Михайлівської сільської ради Буринського району Сумської області.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Михайлівської сільської ради Буринського району Сумської області, та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства України з урахуванням висновків суду.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Сумській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 в рахунок повернення сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00коп.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 30.07.2021.

Суддя І.Г. Шевченко