Ухвала

від 28.07.2021 по справі 757/1494/21-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 28 липня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 , який діє в інтересах власника майна ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20 січня 2021 року,

за участі: прокурора представника власника майна ОСОБА_7 , ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва Другого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань, нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 та накладено арешт на земельну ділянку загальною площею 0,5137 га, розташованої по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310136600:01:025:0003, яка належить ОСОБА_6 .

В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя зазначив про наявність достатніх підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно.

Не погоджуючись з таким рішенням, представник ОСОБА_5 , який діє в інтересах власника майна ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій просить поновити строк апеляційного оскарження та скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20 січня 2021 року.

Щодо пропущеного строку апеляційного оскарження, то автор апеляційної скарги зазначає, що клопотання прокурора про арешт майна розглянуто слідчим суддею за відсутності власника майна та його представника, а про прийняте рішення останні дізналися 07 червня 2021 року.

Автор апеляційної скарги вважає оскаржувану ухвалу незаконною та необґрунтованою, у зв`язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Зокрема, представник зазначає, що земельна ділянка перейшла у приватну власність ОСОБА_6 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя № 3552 від 10 жовтня 2013 року. На час укладення вказаного договору не існувало жодних обмежень, заборон чи інших обставин, які свідчили б про незаконність відчуження земельної ділянки чи відсутність у попереднього власника прав на таке відчуження. Власник майна є добросовісним набувачем земельної ділянки.

Крім того, власнику майна не повідомлено про підозру у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення.

Вказує представник і на те, що слідчим суддею не обґрунтовано відповідність зазначеної земельної ділянки критеріям ст. 98 КПК України.

Також вважає, що слідчим суддею не враховано розумність, співрозмірність та наслідки обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, поновивши строк апеляційного оскарження, виступ прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити в силі ухвалу слідчого судді, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення, а у випадку якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

З матеріалів справи видно, що клопотання прокурора про арешт майна розглянуто слідчим суддею за відсутності власника майна та його представника. Даних, які б підтверджували отримання власником майна чи його представником копії постановленого рішення, матеріали провадження не містять, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за необхідне поновити пропущений строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді.

Як убачається з наданих суду матеріалів провадження, Центральним апаратом Державного бюро розслідувань, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні відомості якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 листопада 2014 року під № 12014220510002973, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 364 КК України.

В ході проведення досудового розслідування встановлено, що посадові особи Харківської міської ради всупереч вимогамст. 41 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 134 Житлового кодексу Української РСР, п. 3 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженогоПостановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 № 186, шляхом створення впродовж 2008-2010 років ряду обслуговуючих кооперативів, засновниками та учасниками у яких являлись особи з їх близького оточення, за сприяння їм у виготовленні відповідних правовстановлюючих документів, незаконно привласнили належні територіальній громаді м. Харкова земельні ділянки загальною площею понад 650 га вартістю більше 4,05 млрд. грн., які обернули на свою та користь інших осіб.

Окрім іншого встановлено, що внаслідок незаконних дій посадових осіб Харківської міської ради земельна ділянка загальною площею 0,5137 га. по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310136600:01:025:0003, всупереч вимогам ст.39,41 Земельного кодексу України, ч. 1ст. 134 Житлового кодексу Української РСР, п. 3 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженогоПостановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 № 186, безоплатно надана у власність Обслуговуючого кооперативу «Житло-будівельний кооператив «Тульський» (код ЄДРПОУ 36626705) (далі - ОК «ЖБК «Тульський») та яким отримано Державний акт на право власності на земельну ділянку ЯЛ № 593751, зареєстрований в управлінні Деркомзему у м. Харкові 01 липня 2011 року.

Також, під час досудового розслідування виявлено, що до незаконного отримання у власність земельних ділянок окрім посадових осіб Харківської міської ради причетні засновники Обслуговуючого кооперативу ОК «ЖБК «Тульський», які маючи намір використати фіктивне підприємство як спосіб шахрайського обману, не ставлячи на меті здійснення своєї статутної господарської діяльності, переслідуючи свій корисливий мотив заволоділи земельною ділянкою загальною площею 0,5137 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310136600:01:025:0003, та якою розпорядились на власний розсуд.

У подальшому, бажаючи усунути перепони у вільному розпорядженні зазначеною земельною ділянкою, яку передано у власність Кооперативу, шляхом маніпулювань із змінами до статуту Кооперативу та укладення ряду фіктивних правочинів, земельну ділянку відчужено на користь ОСОБА_6

14 січня 2021 року до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва надійшло клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва Другого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань, нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про накладення арешту на вищевказану земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою слідчого судді згаданого районного суду від 20 січня 2021 року, клопотання прокурора задоволено.

Таке рішення слідчого судді колегія суддів вважає законним, обґрунтованим і вмотивованим, з огляду на наступне.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядкустатей 170-173 КПК Українидля прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Частиною 1ст. 170 КПК Українипередбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Зі змісту ч. 3ст. 170 КПК України вбачається, що арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.

Згідно зі ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 4 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості ціну і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1 - 4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.

Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.

Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 12014220510002973, про накладення арешту на вищевказану земельну ділянку, як убачається з журналу судового засідання, слідчий суддя вивчивши клопотання прокурора та матеріали, додані до нього, прийшов до правильного висновку щодо необхідності накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів та спеціальної конфіскації, оскільки зазначене майно відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України та існує ймовірність того, що ОСОБА_6 знав або повинен був знати, що таке майно відповідає ознакам, передбаченим п.п. 1-4 ч. 1 ст. 96-2 КК України та відповідно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК України.

З урахуванням викладеного слідчий суддя, всупереч доводам автора апеляційної скарги, встановив належні правові підстави, передбачені ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора про накладення арешту на вищевказану земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В свою чергу, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна для виконання завдань арешту майна, якими є запобігання можливості його пошкодження, псування, знищення та перетворення на майно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170 173 КПК України, наклав арешт на вищевказану земельну ділянку, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 174 КПК України власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Крім того, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково, якщо вказані особи доведуть, що у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Доводи, на які посилається представник в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, автором апеляційної скарги не надано та колегією суддів не встановлено, оскільки власнику майна не заборонено чи обмежено користуватися і розпоряджатися майном.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, зі змісту апеляційної скарги, колегією суддів не виявлено.

Рішення слідчого судді є законним і обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга представника власника майна, навіть з урахуванням усіх викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладених обставин, керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Поновити представнику ОСОБА_5 , який діє в інтересах власника майна ОСОБА_6 строк апеляційного оскарження.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20 січня 2021 року, якоюзадоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 та накладено арешт на земельну ділянку загальною площею 0,5137 га, розташованої по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310136600:01:025:0003, яка належить ОСОБА_6 , залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 , який діє в інтересах власника майна ОСОБА_6 , - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Унікальний номер справи 757/1494/21-к Справа №11-сс/824/3792/2021 Категорія: ст.170 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції ОСОБА_8 Доповідач: ОСОБА_1