Постанова

від 29.07.2021 по справі 640/1871/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/1871/21 Головуючий у І інстанції - Літвінова А.В.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 квітня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробудівництво" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю Євробудівництво звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління ДПС у м. Києві, в якій просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 30.04.2020 № 0459850407 та від 03.12.2020 № 104400416.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на те, що при обчислені визначеного в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні грошового зобов`язання, контролюючий орган вийшов за межі наданих йому повноважень. На думку Позивача, визначена Відповідачем в акті перевірки від 10.03.2020 та податковому повідомленні - рішенні від 30.04.2020 сума орендної плати за січень місяць 2020 у розмірі 428 552,70 грн. не відповідає умовам укладеного договору оренди земельної ділянки та положенням Податкового кодексу України, у зв`язку з чим податкове повідомлення-рішення від 30.04.2020 підлягає скасуванню.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 квітня 2021 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 30.04.2020 № 0459850407.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 03.12.2020 № 104400416.

Не погоджуючись з постановленим рішенням, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у м. Києві посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Апеляційна скарга мотивована тим, що заниження податкового зобов`язання по орендній платі з юридичних осіб за січень 2020 року відбулось внаслідок не врахування в податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) реєстраційний номер 9001437875 від 16.01.2020 на 2020 рік даних Витягу про розмір нормативно-грошової оцінки земельної ділянки від 29.08.2019 (кадастровий номер 800000000:91:006:0033), нормативно-грошова оцінка земельної ділянки складає 171421080,08 грн. Крім того вказує, що 11.03.2021 року Головним управлінням ДПС у м. Києві було направлено відзив на позовну заяву разом з Витягом про розмір нормативно-грошової оцінки земельної ділянки від 29.08.2019 року (кадастровий номер 800000000:91/006:003) із зазначенням всіх даних на підставі чого була проведена камеральна перевірка. Щодо податкового повідомлення-рішення від 03.12.2020 № 104400416 зазначає, що Позивачем несвоєчасно сплачено самостійно визначені податкові зобов`язання з плати за землю з юридичних осіб, чим порушено вимоги п.287.3 ст. 287 Кодексу, за результатами чого винесено податкове повідомлення-рішення від 03.12.2020 року № 104400416 у розмірі 20% у сумі 105969,40 грн.

Позивачем подано заперечення на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, в яких просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між Київською міською радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Євробудівництво (Орендар) 11.10.2004 укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого Орендодавець, на підставі пункту 9 рішення Київської міської ради від 29.04.2004 за № 237/1447, за Актом приймання-передачі передає, а Орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі об`єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим Договором (пункт 1.1 Договору).

Згідно пункту 2.1 Договору, об`єктом оренди відповідно до цього Договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - вул. Багговутівська, 1-а (один "а") у Шевченківському район м. Києва, розмір - 22923 (двадцять дві тисячі дев`ятсот двадцять три) кв.м.; цільове призначення - для будівництва комплексу житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями, об`єктами соціальної інфраструктури таз паркінгами, кадастровий номер - 8 000 000 000:91:006:0033.

Згідно з витягом з технічної документації № Ю-29023/2004 Головного управлінню земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 09.08.2004 за № 742 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 4266745,28 грн. (пункт 2.2 Договору).

Договір укладено на 10 (десять) років (пункт 3.1 Договору).

Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 1, 5 відсотка від її нормативної грошової оцінки (пункт 4.2 Договору).

В подальшому, 02.04.2015 між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Євробудівництво укладено Угоду про поновлення вищевказаного договору оренди земельної ділянки строком на 15 років (пункт 1 Угоди).

Згідно пункту 3 Угоди підпункт 2.2. пункту 2 Договору оренди викладено в такій редакції 2.2. Відповідно до Витягу з технічної документації Головного управління Держземагенства у м. Києві Державного агентства земельних ресурсів України від 27.01.2015 № 497 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 16 083104,72 грн.

Згідно пункту 4 Угоди підпункт 4.2 пункту 4 Договору оренди викладено в такій редакції: 4.2. Річна орендна плата за земельну ділянку на період будівництва об`єкта встановлюється у розмірі трьох відсотків від її нормативно грошової оцінки... .

Товариством з обмеженою відповідальністю Євробудівництво 16.01.2020 подано до податкового органу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) № 9001437875 за 2020 рік.

Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2020 рік Товариства з обмеженою відповідальністю Євробудівництво (код ЄДРПОУ 32669918), за результатами якої складено Акт від 10.03.2020 № 108/26-15-04-07-19/32669918.

Висновками вказаного Акту перевірки від 10.03.2020 № 108/26-15-04-07-19/32669918 встановлено, що сума податкового зобов`язання по орендній платі за землю з юридичних осіб (КБК 18010600), яка узгоджена Товариством з обмеженою відповідальністю Євробудівництво згідно податкової декларації з плати за землю на 2020 рік реєстраційний номер 9001437875 від 16.01.2020, є нижча, ніж визначено за результатами камеральної перевірки на загальну суму 353231,32 грн.

Заниження податкового зобов`язання по орендній платі з юридичних осіб за січень 2020 року відбулось внаслідок не врахування в податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) реєстраційний номер 9001437875 від 16.01.2020 на 2020 рік даних Витягу про розмір нормативно-грошової оцінки земельної ділянки від 29.08.2019 (кадастровий номер 800000000:91:006:0033), нормативно-грошова оцінка земельної ділянки складає 171421080,08 грн.

На підставі вказаних вище висновків Акту перевірки від 10.03.2020 № 108/26-15-04-07-19/32669918, Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.04.2020 № 0459850407, яким згідно підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю Євробудівництво збільшено суму грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 529846,98 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями - 353231,32 грн. та за штрафами (фінансовими) санкціями (штрафами) - 176615,66 грн.

Також, Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати орендної плати за землю Товариством з обмеженою відповідальністю Євробудівництво (код ЄДРПОУ 32669918), за результатами якої складено Акт від 06.11.2020 № 641/ж5/26-15-04-16-20.

Висновками вказаного Акту перевірки від 06.11.2020 № 641/ж5/26-15-04-16-20 встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю Євробудівництво (код ЄДРПОУ 32669918) несвоєчасно сплачено податкові зобов`язання по орендній платі за землю з юридичних осіб, чим порушено вимоги пункту 287.3 Податкового кодексу України.

На підставі вказаних вище висновків Акту перевірки від 06.11.2020 № 641/ж5/26-15-04-16-20, Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.12.2020 № 104400416, яким до Позивача за порушення строку сплати грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб застосовано штраф у розмірі 20% у сумі 105 969,40 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, Позивач звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що Товариство з обмеженою відповідальністю Євробудівництво визначаючи грошове податкове зобов`язання по земельному податку з юридичних осіб за 2020 рік діяло в межах чинного законодавства, у зв`язку з чим висновки Акту перевірки від 10.03.2020 № 108/26-15-04-07-19/32669918 не відповідають дійсним обставинам, встановленим судом, а тому, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 30.04.2020 № 0459850407 є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню. Щодо податкового повідомлення-рішення від 03.12.2020 № 104400416, суд першої інстанції зазначив, що оскільки однією з підстав нарахування штрафних санкцій податковим повідомленням-рішенням від 03.12.2020 № 104400416 було встановлення контролюючим органом порушення сплати грошового зобов`язання за податковим повідомлення-рішення від 30.04.2020 № 0459850407, яке визнано протиправним та скасовано, у Позивача не виникає обов`язку щодо сплати грошового зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням від 03.12.2020 № 104400416.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

Приписами підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах (підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).

Аналіз зазначених правових норм свідчить, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та є одним із способів реалізації контрольної функції податкового органу, шляхом якої здійснюється систематичний контроль за своєчасністю нарахування та відображення усіх відомостей, які впливають на правильність декларування платником податків.

Особливості камеральної перевірки полягають у тому, що її проведення не потребує наказу керівника податкового органу або іншого спеціального дозволу чи направлення, згоди платника податків та його присутності. Метою камеральної перевірки є виявлення в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, єдиних реєстрів, арифметичних та/або методологічних помилок, які призвели до заниження або завищення податкового зобов`язання чи інших порушень. Камеральній перевірці підлягає уся податкова звітність суцільним порядком. Основним завданням камеральної перевірки є перевірка складання податкових декларацій і розрахунків, що включає в себе арифметичний підрахунок сум податкових зобов`язань, що підлягають сплаті до відповідного бюджету або бюджетному відшкодуванню, та перевірка правильності застосування ставок податків і податкових пільг, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування; виявлення арифметичних або методологічних помилок.

Згідно пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (пункт 287.1 статті 287 Податкового кодексу України).

Об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні (підпункт 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Відповідно до пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Статтею 286 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Згідно з пунктом 288.2 статті 288 Податкового кодексу України платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Згідно з пунктом 288.3 статті 288 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок (пункт 289.1 статті 289 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 288.7 статті 288 Податкового кодексу України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Відповідно до пункту 285.1 статті 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

Відповідно до статті 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Частиною першою статті 13 Закону України Про оцінку земель передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до статті 1 Закону України Про оцінку земель , нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Статтею 18 Закону України Про оцінку земель встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше, ніж один раз на 5 - 7 років.

За результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація (частина перша статті 20 Закону України Про оцінку землі ).

Відповідно до статті 15 цього ж Закону підставою для проведення оцінки земель, у тому числі нормативної грошової оцінки земельних ділянок, є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Згідно з положеннями статті 23 Закону України Про оцінку землі виготовлена технічна документація нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Рішення рад щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України. Зокрема, у цьому пункті зазначено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що нормативна грошова оцінка землі проводиться в обов`язковому порядку для визначення розміру орендної плати за землі комунальної та державної форм власності. При цьому, технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, затверджується рішенням відповідної сільської, селищної чи міської ради. Таке рішення офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 02.03.2016 у справі № 3-476гс15, Верховного Суду від 31.07.2018 у справі № 804/7823/14, від 30.10. 2018 у справі № 804/2111/14, від 18.12.2019 № 804/937/16.

З матеріалів справи вбачається, що Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:91:006:0033) від 27.01.2015 № 497 Товариству з обмеженою відповідальністю Євробудівництво було надано на підставі рішення Київської міської ради від 26.07.2007 № 43/1877 Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва та Порядку її визначення з урахуванням редакції рішення Київської міської ради від 03 липня 2014 року № 23/23 Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва .

Так, згідно рішення Київської міської ради від 03 липня 2014 року № 23/23 Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва у складі технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва затверджено: 1) схеми економіко-планувального зонування міста Києва; 2) нормативну грошову оцінку земель міста Києва (схеми впливу локальних факторів, що характеризують місце розташування земельних ділянок у місті Києві); 3) нормативну грошову оцінку земель сільськогосподарського призначення в межах міста Києва.

При цьому, рішення від 03 липня 2014 року № 23/23 введено в дію з 01 липня 2015 року рішенням Київської міської ради від 10 грудня 2014 року № 565/565, є чинним, при цьому нова нормативна грошова оцінка земель міста Києва не приймалася, що в свою чергу звільняло Позивача від необхідності отримання нового витягу з нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Колегія суддів звертає увагу, що термін дії вказаного вище Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:91:006:0033) від 27.01.2015 № 497 не був вичерпаний, а тому Товариством з обмеженою відповідальністю ЄВРОБУДІВНИЦТВО було правомірно його використано при розрахунку податкового зобов`язання по земельному податку з юридичних осіб за 2020 рік.

Щодо долученої до апеляційної скарги копії витягу про розмір нормативно-грошової оцінки земельної ділянки від 29.08.2019 (кадастровий номер 800000000:91:006:003), на яку Відповідач посилається як на підставу визначення податкового зобов`язання по орендній платі з юридичних осіб за січень 2020 року, колегія суддів звертає увагу, що надана роздруківка не містить в собі даних на основі яких її було затверджено, зокрема визначена нормативна грошова оцінка не містить посилання на відповідне рішення міської ради та не вказана яка базова вартість 1 кв.м. землі відповідної земельної ділянки була взята за основу.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів про отримання вказаного Витягу Позивачем, що виключає необхідність застосування його Позивачем при визначенні грошового податкового зобов`язання по земельному податку за 2020 рік.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю Євробудівництво визначаючи грошове податкове зобов`язання по земельному податку з юридичних осіб за 2020 рік діяло в межах чинного законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 30.04.2020 № 0459850407 є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 03.12.2020 № 104400416, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі Акту перевірки від 06.11.2020 № 641/ж5/26-15-04-16-20, Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.12.2020 № 104400416, яким до Позивача за порушення строку сплати грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб застосовано штраф у розмірі 20% у сумі 105 969,40 грн.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

З матеріалів справи вбачається, що однією з підстав нарахування штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 03.12.2020 № 104400416 було встановлення контролюючим органом порушення сплати грошового зобов`язання Позивачем за податковим повідомлення-рішення від 30.04.2020 № 0459850407.

Відповідно до пункту 57.4 статті 57 Податкового кодексу України пеня та штрафні санкції, нараховані на суму грошового зобов`язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню, а якщо такі пеня та санкції були сплачені, вони підлягають зарахуванню в рахунок погашення податкового боргу, грошових зобов`язань або поверненню в порядку, встановленому статтею 43 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи, що податкове повідомлення-рішення від 30.04.2020 № 0459850407 визнано протиправним та таким, що підлягає скасуванню, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у Позивача не виникає обов`язку щодо сплати грошового зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням від 03.12.2020 № 104400416, яким до нього за порушення строку сплати грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб застосовано штраф у розмірі 20% у сумі 105 969,40 грн.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, з чим і погоджується колегія суддів.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Головного управління ДПС у м. Києві, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 квітня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

О.М. Оксененко