Ухвала

від 26.07.2021 по справі 752/5353/21

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/5353/21

Провадження № 2/752/5521/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2021 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого суддді Кахно І. А., розглянувши матеріали позовної заяви об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Затишний до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за утримання будинку,

в с т а н о в и в:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Затишний (далі - ОСББ Затишний ) звернулося до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за утримання будинку.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 05 березня 2021 року відкрито позовне провадження в цивільній справі № 752/5353/21 за позовом ОСББ Затишний до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за утримання будинку. Клопотання ОСББ Затишний про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження задоволено. Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Вивчаючи матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що вказана справа не підсудна Голосіївському районному суду міста Києва з таких підстав.

Частиною першою статті 30 ЦПК України встановлено, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Виключна підсудність - особливий вид територіальної підсудності, який забороняє застосування інших видів територіальної підсудності (загальної, альтернативної або підсудність пов`язаних між собою вимог). Це пояснюється особливостями справ, на які така підсудність поширюється, і направлено на створення сприятливих умов для розгляду справи й виконання судового рішення.

Вимоги щодо виключної підсудності унеможливлюють застосування інших правил підсудності, крім тих, які встановлені процесуальним законом для відповідної категорії справ.

У пункті 2 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 07 лютого 2014 року № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав роз`яснено, що до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про визнання права на таке майно, про витребування майна із чужого незаконного володіння, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, не пов`язаних із позбавленням володіння, про встановлення сервітуту, виключення майна з-під арешту, визнання правочину недійсним (незалежно від заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину) тощо. Правила виключної підсудності поширюються також на спори щодо майнових прав на незавершені будівництвом об`єкти нерухомості, об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення.

У постанові від 07 липня 2020 року у справа № 910/10647/18 Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок про те, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред`являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності (постанова Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17).

Із матеріалів позовної заяви вбачається, що предметом спору є стягнення з відповідача заборгованості за утримання будинку і прибудинкової території - за квартиру АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Луцького міськрайонного суду Волинської області.

На підставі зазначеного, відсутні підстави для підсудності даної справи Голосіївському районному суду міста Києва.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі Занд проти Австрії (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, встановленим законом , національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття суду, встановленого законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

На виконання вимог пункту 1 частини першої статті 31 ЦПК України, вважаю за необхідне передати матеріали цивільної справи № 752/5353/21 за позовом ОСББ Затишний до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за утримання будинку на розгляд за виключною підсудністю до Луцького міськрайонного суду Волинської області.

Керуючись статями 30, 31, 353-356 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Матеріали позовної заяви об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Затишний до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за утримання будинку передати на розгляд за виключною підсудністю до Луцького міськрайонного суду Волинської області (43023, м. Луцьк, вул. Конякіна, 3).

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя І. А. Кахно