Ухвала

від 26.07.2021 по справі 296/6173/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №296/6173/21 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Категорія ст.422 КПК України Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2021 року Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

підозрюваної ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м.Житомира від 14 липня 2021 року,

в с т а н о в и в:

Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання захисника про повернення клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, задоволено клопотання начальника відділу Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_9 та продовжено строк застосованого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту щодо підозрюваної ОСОБА_8 у межах строку досудового розслідування, а саме до 17 серпня 2021 року

Продовжено строк дії процесуальних обов`язків, покладених на підозрювану ОСОБА_8 до 16.07.2021 року, а саме:

- не покидати власне помешкання за адресою: АДРЕСА_1 протягом часу дії даної ухвали;

- прибувати до слідчого, прокурора в провадженні якого буде перебувати кримінальна справа за першим викликом на визначений ним час та до суду за кожною вимогою;

- уникати від спілкування з потерпілими, свідками та іншими підозрюваними по даному кримінальному провадженню.

Строк дії ухвали та обов`язківвстановлено до17.08.2021 включно.

В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя послався на наявність обґрунтованої підозри, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами та доведеність стороною обвинувачення наявності ризиків того, що підозрювана ОСОБА_8 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, незаконно впливати на свідків, потерпілого по кримінальному провадженню, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому вона підозрюється, які на момент розгляду клопотання не зменшились та продовжують існувати та вказано на неможливість інших запобіжних заходів забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної.

В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 14.07.2019 року та повернути клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту прокурору. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що слідчий суддя не мав повноважень розглядати клопотання про продовження строку запобіжного заходу, оскільки воно було подане з порушенням строку, визначеного п.20-5 Перехідних положень КПК України, а тому у відповідності до вимог ч.1 ст.7, ч.6 ст.9 КПК України мало бути залишено без розгляду або повернуто особі, яка його подала. Вказує, що ОСОБА_8 не набула статусу підозрюваної за підозрою від 19.05.2021 року, оскільки слідчим не було залучено до участі у вказаній процесуальній дії захисника, участь якого у відповідності до ч.1 ст.52 КПК України у даному провадженні є обов`язковою, а тому застосування запобіжних заходів до осіб, які не є підозрюваними є неможливим та чинним КПК не передбачено. Крім того, зазначає, що ризики на які вказує прокурор не підтверджуються.

В доповненнях до апеляційної скарги захисник ОСОБА_7 вказує, що слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі помилково вказується ризик, яким суд обґрунтовує необхідність застосування запобіжного заходу, оскільки ОСОБА_8 не може відповідати за явку чи неявку інших осіб у цьому провадженні до слідчого, закордонний паспорт ОСОБА_8 перебуває в Управлінні ДМС у Житомирській області. Крім того, зазначає, що повідомлення про підозру є процесуальною дією, яка спроваджується складанням процесуального документа письмового повідомлення про підозру, а тому зміна повідомлення про підозру обов`язково має відбуватися за участю захисника.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника ОСОБА_7 та підозрюваної ОСОБА_8 на підтримку поданої апеляційної скарги, заперечення прокурора щодо задоволення апеляційної скарги захисника, перевіривши матеріали судового провадження, а також ухвалу слідчого судді в межах, передбачених, ст.404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідност.2 КПК Україниосновним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбаченіст.131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

Відповідно до ст.131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Положеннями ст.181 КПК України встановлено, що домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до ч.6 ст.181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.

Згідно вимог ч.4 ст.199 КПК України (з врахуванням положень ч.6 ст.181 КПК України) слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою (домашнього арешту) згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Відповідно до ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

На переконання апеляційного суду, слідчий суддя, вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту підозрюваній ОСОБА_8 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.

Як вбачається з матеріалів провадження, слідчим управлінням ГУНП в Житомирській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні 12020060000000402 від 01 жовтня 2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 КК, ч.5 ст.185, ст.198 України.

В рамках даного кримінального провадження, 18.03.2020 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4ст. 190КК України.

19.05.2021 року підозрюваній ОСОБА_8 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри за ч.4 ст.190, ч.5 ст.185 КК України.

25.03.2021 слідчим суддею Корольовського районного суду м. Житомир обрано запобіжний захід до підозрюваної ОСОБА_8 у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на два місці (до 24.05.2021).

Ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 21.05.2021 продовжено запобіжний захід до підозрюваної ОСОБА_8 у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на два місяці (до 16.07.2021).

Положеннями ч.1 ст.404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Приймаючи до уваги те, що захисником у своїй апеляційній скарзі не оспорюється питання щодо обґрунтованості підозри, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для виходу за межі доводів апеляційної скарги, та погоджується з тим, що обґрунтованість підозри знайшло своє підтвердження під час вирішення питання про продовження строку цілодобового домашнього арешту та колегією суддів не досліджується.

Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про порушення процесуального порядку вручення письмового повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри колегія суддів вважає їх безпідставними, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог ст.279 КПК України у випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов`язаний виконати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор.

За змістом ст.278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складання слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень. Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Твердження апелянта про те, що повідомлення про підозру вручено ОСОБА_8 без участі захисника, що є порушенням права підозрюваної на захист, на переконання апеляційного суду, не ґрунтуються на положеннях КПК України, оскільки порядок складання повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та вручення її тексту особі, передбачений ст.ст. 277, 278, 279 КПК України та є процесуальними діями, разом з тим, жодна з наведених норм права не містить застереження про необхідність обов`язкової безпосередньої присутності адвоката підозрюваної, який захищає її інтереси у цьому кримінальному провадженні, як під час складання уповноваженою особою тексту повідомлення зміну раніше повідомленої підозри, так і під час подальшого вручення цього тексту особі.

Апеляційний суд вважає, що приймаючи рішення про продовження підозрюваній ОСОБА_8 строку цілодобового домашнього арешту, суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, врахував ступінь тяжкості інкримінованих підозрюваній кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваної, а також інші матеріали кримінального провадження та навів у своїй ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне судове рішення.

Зокрема, перевіряючи доцільність продовження строку запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту підозрюваної та наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на наступне.

Так, з моменту взяття підозрюваної під домашній арешт та до моменту вирішення вказаного клопотання, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання щодо неї вказаного запобіжного заходу та не змінились обставини, які дають суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку підозрюваної може забезпечити і більш м`який запобіжний захід.

Надаючи оцінку можливості підозрюваної переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, апеляційний суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що остання з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів може вдатися до відповідних дій.

Так, ОСОБА_8 підозрюється у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.185, ч.4 ст.190 КК України, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі до 12 років з конфіскацією майна, які відповідно до ст.12 КК України є особливо тяжкими злочинами.

Згідно із позицією Європейського суду з прав людини, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, тому колегія суддів погоджується з тим, що тяжкість можливого покарання може спонукати підозрювану переховуватися від слідства та суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Крім того, апеляційний суд погоджується з твердженням прокурора про те, що на існування ризику можливого переховування вказує й той факт, що підозрювана після вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення, як свідчать матеріали клопотання, до моментуобрання до неї запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту не з`являлась за викликом слідчого, змінила свій номер телефону, відмовлялась отримувати поштові листи з повістками, не відчиняла двері своєї квартири співробітникам поліції для вручення їй повісток наручно.

Колегія суддів не бере до уваги доводи захисника ОСОБА_7 про те, що ризик переховування ОСОБА_8 від органів досудового розслідування та/або суду спростовується тим, що ОСОБА_8 здала свій закордонний паспорт в Управління ДМС у Житомирській області, так як сама поведінка підозрюваної, яка спочатку не виконувала покладений на неї обов`язок, демонструють схильність до ігнорування приписів кримінального процесуального законодавства, що в свою чергу свідчить про високий ризик ухилення від слідства та суду. Крім того, здача ОСОБА_8 паспорту до відповідних органів державної влади не свідчить про зменшення ризику переховування чи втрату ним актуальності, оскільки покладення цього обов`язку є запобіжником у вчиненні ОСОБА_8 дій із переховування.

Не заслуговують на увагу доводи захисника про спростованість твердження слідчого судді про причетність ОСОБА_8 до виїзду інших осіб, оскільки ухвала суду таких висновків не містить.

Крім того, колегія суддів не приймає до уваги доводи сторони захисту щодо відсутності інших ризиків, зокрема ризику знищити або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; ризику впливу зі сторони підозрюваноїна свідків, потерпілого; ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що захисник, оспорюючи наявність вказаних та встановлених слідчим суддею ризиків, окрім посилання на те, що підозрювана здала свій закордонний паспорт, будь-яких спростувань та доводів в поданій апеляційній скарзі не наводить. При цьому наявність закордонного паспорта в УДМС в Житомирській області жодним чином не впливає на наявність ризиків, передбачених п.2,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, які на думку апеляційного суду підтверджені матеріалами клопотання, не зменшилися та продовжують існувати.

При судовому розгляді клопотання про продовження строку тримання особи під домашнім арештом, слідчий суддя врахував вимоги п.п. 3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Апеляційний суд також бере до уваги, що досудове розслідування до цього часу не завершено, виконується значний обсяг слідчих та процесуальних дій.

Таким чином, зважаючи на те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, врахувавши всі обставини справи та дані про особу підозрюваної ОСОБА_8 , яка не одружена, на утриманні дітей на має, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, апеляційний суд приходить до висновку, що слідчий суддя обґрунтовано розглянув клопотання про продовження строку запобіжного заходу підозрюваній ОСОБА_8 у вигляді цілодобового домашнього арешту та враховуючи суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», та що продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_8 є виправданим, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення визначених вище ризиків та не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної.

Доводи сторони захисту, що порушення прокурором строку для подання клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту та неможливістю у зв`язку із цим розгляду слідчим суддею вказаного клопотання, є хибними та такими, що не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону.

Так, стаття 199 КПК України, яка регламентує порядок продовження строку тримання під вартою (продовження строку домашнього арешту), покладає на слідчого, прокурора певні обов`язки, у тому числі, подати клопотання про продовження строку тримання під вартою до суду не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою (ч. 1 ст. 199 КПК України).

Слідчий суддя, суд зобов`язані розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч.4 ст. 199 КПК України). Дана норма є імперативною.

Слідчий суддя, суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у ч.3 ст.199 КПК України, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (ч.5 ст. 199 КПК України).

Таким чином, ст.199 КПК України встановлює два процесуальних строки: 1) п`ятиденний строк на звернення з клопотанням про продовження строків тримання під вартою (домашнього арешту); 2) строк розгляду клопотання слідчим суддею, судом, які є строками виконання обов`язку.

При цьому, передбачений наведеною вище статтею п`ятиденний строк на звернення з клопотанням про продовження строків тримання під вартою (домашнім арештом), носить виключно процедурний (організаційно-забезпечувальний) характер і ч. 5 ст.199 КПК України не пов`язує обов`язок слідчого судді, суду відмовити у продовженні строку тримання під вартою (домашнього арешту) у зв`язку з його недотриманням.

Такі висновки повністю узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 263/15845/2019 (номер провадження 51-6165км19) від 08 квітня 2020 року.

Крім того, положеннями чинного КПК України не передбачено можливість постановлення слідчим суддею (а так само і апеляційним судом) ухвали про повернення слідчому без розгляду клопотання про продовження строку домашнього арешту, у зв`язку із пропуском прокурором строку звернення до суду.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваної, судом на даному етапі не встановлено та стороною захисту не доведено.

Всі викладені захисником апеляційні доводи були об`єктом дослідження слідчим суддею при продовженні підозрюваній строку дії запобіжного заходу і ним надана належна оцінка. Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги не встановлено.

Істотних порушень кримінального процесуального закону при розгляді питання про продовження строку цілодобового домашнього арешту щодо підозрюваної ОСОБА_8 під час апеляційного розгляду не встановлено.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту стосовно підозрюваної та відсутності жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.404,407,422 КПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 , залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м.Житомира від 14 липня 2021 року, якою задоволено клопотання начальника відділу Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_9 та продовжено строк застосованого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту щодо підозрюваної ОСОБА_8 у межах строку досудового розслідування, а саме до 17 серпня 2021 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Судді: