Ухвала

від 29.07.2021 по справі 463/5099/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/5099/19 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/738/21 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

про повернення апеляційної скарги

29 липня 2021 року суддя Львівського апеляційного суду ОСОБА_2 , перевіривши відповідність апеляційної скарги захисника ОСОБА_3 , поданої на вирок Личаківського районного суду м. Львова від 07 червня 2021 року щодо ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , вимогамст. 393 КПК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

Даним вироком ОСОБА_5 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, та призначено їй покаранняу виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_5 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки, якщо вона протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов`язки.

Відповідно до вимог ст. 76 КК України зобов`язано ОСОБА_5 періодично з`являтися на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи або навчання.

У строк відбуття покарання ОСОБА_5 зараховано період перебування під вартою з 09.01.2019 по 10.01.2019.

Запобіжний захід ОСОБА_5 у виді застави до набрання вироком законної сили залишено без змін.

Після набрання законної сили вироком внесену ОСОБА_6 заставу (квитанція № 0.0.1234004864.1 від 10.01.2019) в інтересах ОСОБА_5 в розмірі 288150 (двісті вісімдесят вісім тисяч сто п`ятдесят) грн.,повернути заставодавцю.

ОСОБА_4 визнановинною у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч. 2, 4 ст. 190 КК України, та призначено їй покарання:

за ч. 2 ст. 190 КК України 3 роки позбавлення волі;

за ч. 4 ст. 190 КК України 5 років позбавлення воліз конфіскацією половини майна, яке є власністю засудженої.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням призначено ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі зконфіскацією половини майна, яке є власністю засудженої.

Строк відбуття покарання засудженій ОСОБА_4 постановлено рахувати з 09.01.2019.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону № 838-VIII від 26.11.2015 року) встрок відбуття покарання ОСОБА_4 зараховано періодперебування її під вартою з 09.01.2019 до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_4 у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним вироком суду адвокат ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду та скасувати вирок Личаківського районного суду м. Львова у справі №463/5099/19 від 07.06.2021 року. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 12.03.2020 року провадження відносно ОСОБА_7 було виділено в окреме провадження, розгляд якого зупинено до її видужання, а 14.05.2021 року, ухвалою Личаківського районного суду м. Львова провадження відносно ОСОБА_7 було поновлено і судовий розгляд триває. Вказує, що ОСОБА_7 , хоч і не засуджена оскаржуваним вироком, проте в останньому фактично констатується її співучасть із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень та вчинення нею організаторських дій, що суперечить положенням КПК щодо гарантій справедливого судового розгляду. Право на оскарження судового рішення обумовлене тим, що зміст вироку стверджує про співучасть ОСОБА_7 із засудженими ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні шахрайських дій щодо громадян. Вказаним вироком фактично визнається встановлення вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Апеляційний суд, вивчивши зміст апеляційної скарги, вимоги особи, яка подала апеляційну скаргу, та їх обґрунтування, тобто відповідність апеляційної скарги вимогамКПК України, та матеріали провадження, дійшов до наступних висновків.

Положення п. 8 ч. 2ст. 129 Конституції Українивизначають одну з основних засад судочинства-забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Відповідно до ч. 1ст. 24 КПК Україникожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в поря-дку, передбаченому цим Кодексом.

Частиною 2ст. 24 КПК Українигарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченомуКПК, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Згідно з вимогами ст. ст.398та399 КПК Українипитання про те, чи подана апеляційна скарга на вирок чи ухвалу суду першої інстанції особою, яка має право її подавати, розглядається і вирішується суддею-доповідачем суду апеляційної інстанції до прийняття рішення про відкриття апеляційного провадження. Відповідно до вимог п. 2 ч. 3ст. 399 КПКУкраїни апеляційна скарга повертається, якщо її подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

Коло осіб, які мають право подати апеляційну скаргу, визначеност. 393 КПК України.Пунктом 10цієї норми передбачено, що апеляційну скаргу мають право подати інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у Постанові від 3.03.2016 р. (справа № 5-347кс15), конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути реалізовано, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження; і при цьому відсутність «інших осіб» у вичерпному переліку суб`єктів оскарження, передбаченомуст. 394 КПК України, за умови, що судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою в доступі до правосуддя та звернення до суду вищої інстанції, що передбачено ч. 2ст. 24 КПК України.

Враховуючи викладене,апеляційний судприходить довисновку, що у захисника обвинуваченої ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_3 матеріали відносно якої виділені в окреме судове провадження, право на оскарження вироку щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 може виникнути тільки у випадку, якщо вирок стосується її прав, свобод чи інтересів.

Адвокат ОСОБА_3 , оскаржуючи зазначений вирок суду першої інстанції в апеляційному порядку, стверджує, що оскаржуваний вирок ухвалено у кримінальному провадженні, яке було виділено з провадження, в якому обвинуваченими були ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Також, адвокат ОСОБА_3 стверджує, що цей вирок стосується прав, свобод та інтересів ОСОБА_7 .

Разом з цим, вироком Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнано винною, зокрема в тому, що обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , будучи у складі організованої групи, до якої увійшли Особа 1, матеріали стосовно якої виділено в окреме судове провадження, та інші невстановлені особи, матеріали стосовно яких виділено в окреме провадження, заволоділи чужим майном шляхом обману (шахрайство), повторно. Так, встановлено, що Особа 1, матеріали стосовно якої виділено в окреме судове провадження, переслідуючи ціль незаконного збагачення та керуючись корисливим мотивом, з метою отримання в незаконний спосіб прибутку на постійній основі, а саме: заволодіння грошовими коштами громадян шляхом обману, спільно з невстановленими особами, матеріали стосовно яких виділені в окреме провадження, у невстановлений час, однак не пізніше 19.04.2018, розробила злочинний план в основу якого поклала ідею діяльності фінансових установ.

Поряд з цим, вирок, на який подано апеляційну скаргу, не містить жодних відомостей щодо підзахисноїзахисника ОСОБА_3 ОСОБА_7 .

Тому суд приходить до переконання, що посилання захисника на те, що хоча ОСОБА_7 не є учасником процесу у даному кримінальному провадженні, проте її права та інтереси порушено вироком, а тому вони є особами, які можуть особисто або через представника оскаржити вирок щодо ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , є безпідставними.

Апеляційний суд не вбачає порушення принципу презумпції невинуватості та інших загальних засад кримінального провадження, на які посилається апелянт, тому що чиннийКПК Українивстановлює, що якщо суддя, який розглядає конкретне кримінальне провадження щодо конкретних осіб визначив свою позицію під час розгляду іншого кримінального провадження, то для захисту своїх прав та інтересів учасники кримінального провадження мають право на використання інституту відводів (самовідводів), а не апеляційного оскарження судового рішення.

Таким чином, захисник ОСОБА_3 не є особою, яка має право на апеляційне оскарження вироку Личаківського районного суду м. Львова від 07 червня 2021 року щодо ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у відповідності до вимог ст.393 КПК України.

Дана позиція узгоджується із висновком викладеним у Постанові Верховного суду від 18.05.2020 року у справі №639/2837/19.

Враховуючи вищезазначені обставини, а також норму п.2 ч.3 ст.399 КПК України, захиснику ОСОБА_3 належить повернути апеляційну скаргу, оскільки вона подана особою, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 393, 399 КПК України, суддя-доповідач, -

У Х В А Л И Л А :

апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_7 на вирок Личаківського районного суду м. Львова від 07 червня 2021 року щодо ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - повернути апелянту.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_8 -Микич