Рішення

від 27.07.2021 по справі 193/386/21

СОФІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

ЄУН 193/386/21

Провадження 2/193/303/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27 липня 2021 року Софіївський районний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді Томинця О.В.,

при секретарі судового засідання Хомич Н.О.

за участі: представника позивача Остапенка О.М. ,

представника відповідача Мудраченка В.М. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Софіївка Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до селянського (фермерського) господарства "Вдале", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , про визнання нечинного правочину недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

05 квітня 2021 року позивачка ОСОБА_3 звернулась до Софіївського районного суду з вказаним цивільним позовом до відповідача СФГ "Вдале", в обґрунтування якого вказала, що після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 вона успадкувала 1/8 частину земельної ділянки, загальною площею 7,8900 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Мар`є-Дмитрівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області.

Натомість ОСОБА_5 успадкував вказану земельну ділянку після смерті своєї дружини, матері позивачки, ОСОБА_6 , яка померла раніше від нього - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ще за життя, 25 грудня 2017 року, між ОСОБА_6 та СФГ "Вдале" було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 10 років.

Між тим, посилаючись на те, що вищевказаний договір оренди був зареєстрований Дніпропетровською обласною філією комунального підприємства Центр державної реєстрації 12 лютого 2018 року, тобто після смерті ОСОБА_6 , то в силу вимог ст. 215 ЦК України та ст. 18 Закону України Про оренду землі , яка регламентує, що договір оренди землі, набуває чинності після його державної реєстрації, просила визнати зазначений нечинний договір недійсним та витребувати з чужого незаконного володіння відповідача вищевказану земельну ділянку.

У судовому засіданні, представник позивачки ОСОБА_3 - адвокат Остапенко О.М. посилаючись на вказані обставини, заявлені вимоги підтримав і просив їх задовольнити. Наголосив, що незважаючи на підписання ОСОБА_6 за життя спірного договору оренди землі, згідно приписів ч. 4 ст. 25 ЦК України її правоздатність припинилася у зв`язку з її смертю, а тому такий договір зареєстрований після її смерті незаконно. Вважає, що право відповідача СФГ "Вдале", як орендаря за цим договором через його державну реєстрацію після смерті орендодавця, не настало, а тому останній не мав підстав здійснювати обробіток землі згідно договору, який є нечинним.

Під час судового розгляду справи представник відповідача СФГ "Вдале" - адвокат Мудраченко В.М. позов не визнав, пояснив, що волевиявлення власниці земельної ділянки ОСОБА_6 на момент підписання спірного договору оренди землі було вільним. Договір оренди земельної ділянки після його підписання сторонами відповідачем був невідкладно переданий для його державної реєстрації, яка втім не була проведена відразу, а лише через півтора місяці і не через вину орендаря, а винятково через бюрократичні особливості такої реєстрації на той час. Водночас, наголосив, що реєстрація відбулася незадовго після смерті ОСОБА_6 , зокрема за два тижні. Крім того, вважає, що ОСОБА_3 може вимагати повернення своєї 1/8 частини цієї земельної ділянки лише за умови виділення її в натурі, тоді як наразі їй належить дана земельна ділянка на праві спільної часткової власності і без згоди власника решти її частини, до того ж більшої частини, приймати будь-які рішення щодо розпорядження в цілому цієї земельної ділянки вона не має права. Окрім того, вважає, що позивачка для захисту своїх прав, обрала не вірний спосіб, оскільки визнання нечинного правочину недійсним законом не передбачено. Позицію щодо залишення даного позову без розгляду, яка мається у відзиві, просив суд до уваги не приймати, натомість, посилаючись на висловлені ним доводи, просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Третя особа, без самостійних вимог ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилася, але надала суду письмову заяву про можливість розгляду справи за її відсутності, проти задоволення позовних вимог заперечувала. На підготовчому судовому засіданні, що мало місце 15.07.2021 ОСОБА_4 пояснила, що вона, являється власницею решти 7/8 частин земельної ділянки, загальною площею 7,8900 га, що розташована на території Мар`є-Дмитрівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області. Вказала, що її цілком влаштовують умови на яких ще за життя її мати ОСОБА_6 уклала 25.12.2018 договір оренди цієї землі. Вважає, що даний договір був укладений з дотриманням закону. Відповідач СФГ "Вдале" своєчасно і у повному обсязі сплачує їй орендну плату, а тому визнання недійсним цього правочину буде порушувати її права та інтереси.

Заяви (клопотання) учасників справи

28 квітня 2021 року позивачка подала до суду (позовну) заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просила просила визнати недійсним нечинний договір оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_6 та СФГ "Вдале" 25.12.2017, виключивши з первісної редакції свого позову вимогу про витребування з чужого незаконного володіння відповідача 1/8 частину земельної ділянки, загальною площею 7,8900 га, що розташована на території Мар`є-Дмитрівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області (а.с.21).

20 травня 2021 до суду надійшов відзив від представника відповідача СФГ "Вдале" - адвоката Мудраченка В.М. Обґрунтування заперечень проти позову, що містяться у даному відзиві були висловлені представником відповідача усно під час судового розгляду справи та відображені судом вище (а.с.33-37).

15 липня 2021 року задоволено клопотання відповідача про допит у судовому засіданні в якості свідка колишнього керівника СФГ Вдале ОСОБА_7 (а.с.61)

Процесуальні дії у справі

Ухвалою судді від 07 квітня 2021 року позовну заяву залишено без руху (а.с.18).

Ухвалою судді від 29 квітня 2021 року відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду у порядку загального позовного провадження (а.с.22).

Ухвалою судді від 29 квітня 2021 року за клопотанням представника відповідача витребувано у відповідача СФГ Вдале завірену копії договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 125284100:01:003:0100, укладеного 25.12.2017 між ОСОБА_6 та селянським фермерським господарством Вдале (а.с.23, 42-44).

Ухвалою суду від 20 травня 2021 року, за клопотанням представника відповідача, залучено до участі у розгляді даної справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 - власницю решти 7/8 частин земельної ділянки, що перебуває у користуванні відповідача за спірним договором оренди землі (а.с.38-39, 51).

Ухвалою від 15 липня 2021 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.07.2021 (а.с.63).

Фактичні обставини встановлені судом

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 , на підставі державного акту на праві приватної власності, серії ІІ-ДП № 108185 від 06.12.2001, належала земельна ділянка, площею 7,8900 га, з кадастровим номером 1225284100:01:003:0100, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Мар`є-Дмитрівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області (а.с. 6).

25 грудня 2017 року між ОСОБА_6 та СФГ Вдале було укладено договір оренди цієї земельної ділянки, строком на 10 років, після чого сторони підписали акт приймання-передачі цієї земельної ділянки в оренду СФГ Вдале (а.с.42-44).

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 75 років (а.с.5)

Натомість, договір оренди був зареєстрований Дніпропетровською обласною філією комунального підприємства Центр державної реєстрації 12 лютого 2018 року (а.с. 8).

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_6 в порядку ч. 1 ст. 1261, ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадщину, в тому числі і згадану земельну ділянку, прийняв її чоловік ОСОБА_5 , який її пережив.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер і ОСОБА_5 (а.с.4).

Після його смерті, вищевказану земельну ділянку по праву спадкування за заповітом прийняли його діти, зокрема дочка, позивачка у справі, ОСОБА_3 у розмірі 1/8 частини та інша дочка, третя особа у справі, ОСОБА_4 , у розмірі 7/8 її частини (а.с.7-8, 12, 40-41).

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права

За змістом ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.203 ЦК України: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.6).

Згідно ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із ч.1 ст.627 ЦК України і відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на момент укладення договору оренди землі) орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

У силу вимог частини п`ятої статті 6 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

У статті 13 Закону України Про оренду землі надано визначення договору оренди. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Крім того, у статті 16 Закону України Про оренду землі зазначено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

За частиною 1 статті 14 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній на час укладення спірного договору оренди, договір оренди землі укладається в письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно ст.17 вказаного Закону в зазначеній редакції об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Слід зазначити, що посилання представника позивача в обґрунтування своїх вимог на положення ст. 18 Закону України Про оренду землі , яка регламентувала набрання чинності договору оренди землі лише після державної реєстрації, є неспроможними, оскільки на час виникнення спірних правовідносин така норма була виключена з закону.

Відповідно до частини першої статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Аналіз вищевикладеної норми, дає підстави для висновку про те, що користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.

Крім того, як видно з п. 43 спірного договору оренди землі, він набирає чинності саме з моменту його підписання. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є укладений з моменту його нотаріального посвідчення.

Судом встановлено, що сторони договір нотаріально не посвідчували.

З пояснень свідка ОСОБА_7 , колишнього голови СФГ Вдале , який власне 25.12.2017 разом з ОСОБА_6 укладали спірний договір, відразу після підписання цього договору оренди землі він здав його на реєстрацію, але договір з незалежних від нього причин реєстратором був зареєстрований лише 12.02.2018. Крім того, наголосив, що після смерті ОСОБА_6 він своєчасно і у повному обсязі сплачував орендну плату спадкоємцям, які успадкували цю земельну ділянку, в тому числі і позивачці ОСОБА_3 . Про факт сплати орендної плати не заперечував у судовому засіданні її представник Остапенко О.М .

Отже, суд дійшов висновку, що підписання орендодавцем договору оренди земельної ділянки від 25.12.2017 та підписаний акт приймання-передачі об`єкту оренди від 2017 року є саме передачею в оренду земельної ділянки СФГ Вдале , а плата отримана ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є орендною платою за користування земельною ділянкою.

Крім того, як встановлено під час розгляду справи, вимоги щодо здійснення права спільної часткової власності ОСОБА_3 шляхом подання такого позову, зважаючи на те, що її частика не виділена в натурі, всупереч вимогам ч. 1 ст. 358 ЦК України,не узгоджуються з інтересами іншого її співвласника ОСОБА_4 , яка проти припинення договірних відносин з відповідачем.

Тому суд дійшов висновку, що за встановлених обставин, без виконання приписів ст. 362 ЦК України щодо виділу цієї часки в натурі, повернення ОСОБА_3 своєї частки цієї земельної ділянки з оренди відповідача є неможливим.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верхового Суду зробила такий висновок щодо застосування відповідних норм права у вказаних правовідносинах:

- правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним. У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

- відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

- враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві та в додаткових поясненнях, а також заперечення відповідача, позивач у цій справі наполягає на визнанні нікчемного правочину недійсним, вважаючи, що ця ділянка знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок у відповідності до вимог ст.ст.317, 319, 321, 391 ЦК України.

Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок, тому у позові слід відмовити ще й з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту.

Таким чином, позовні вимоги позивачки ОСОБА_3 не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, а тому у їх задоволенні належить відмовити.

Щодо судових витрат

Згідно вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою позовних вимог позивачки у повному обсязі, судові витрати, які вона понесла за їх пред`явлення, слід віднести на її рахунок. Керуючись ст. 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до селянського (фермерського) господарства "Вдале", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , про визнання нечинного правочину недійсним,залишити без задоволення.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, однак до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, така скарга у цей строк може також подаватися до даного апеляційного суду і через Софіївський районний суд Дніпропетровської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасоване.

У разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, апеляційна скарга подається у той же строк з дня виготовлення повного тексту рішення.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідент. номер: НОМЕР_1 , місце прож.: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Селянське (фермерське) господарство "Вдале", ЄДРПОУ 32627155, місце розташ.: вул. Набережна,3, М.Дмитрівка, Софіївський р-н, Дніпропетровська обл., 53132).

Третя особа: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце прож.: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення суду виготовлено 02.08.2021.

Суддя О.В. Томинець