Рішення

від 22.07.2021 по справі 522/16911/15-ц

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/16911/15-ц

Провадження № 2/522/4568/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2021 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Шенцевої О.П.,

при секретарі Кісліної В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ПАТ Дельта Банк до ОСОБА_1 , ТОВ Аудитор Барристер Менеджер , ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходиться цивільна справа за позовом Публічного акціонерного товариства Дельта Банк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю „Аудитор Барристер Менеджер про стягнення боргу за кредитним договором.

Позивач у позові посилаються на те, що 01 лютого 2007 року між ПАТ УкрСиббанк (праванаступником якого є ПАТ ДЕЛЬТА БАНК ) та ОСОБА_2 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11112111000, відповідно до умов якого Банк надав їй кредит в сумі 300 000, 00 дол. США на споживчі потреби, а ОСОБА_2 зобов`язалась повернути наданий кредит у повному обсязі в строк до 01 лютого 2028 року або достроково зі сплатою 12, 3 % річних за користування кредитом.

08 грудня 2011 року між ПАТ УкрСиббанк та ПАТ Дельта Банк був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором АТ УкрСиббанк передав АТ Дельта Банк право вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами.

Позивач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки до суду не повідомив.

Відповідачі ОСОБА_2 , та представник ТОВ Аудитор Барристер Менеджер у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки до суду не повідомляли.

Представник відповідача адвокат Карпова О.В. надала до суду заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутністю, заперечувала частково в задоволенні позову, а саме в частині стягнення заборгованості за кредитним договором зі ОСОБА_1 .

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України, передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором Банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 4.1 кредитного договору ОСОБА_2 зобов`язалась використовувати кредит на зазначені у цьому договорі цілі і забезпечити повернення отриманого кредиту і сплату нарахованих процентів та комісій у встановлені договором терміни.

Судом встановлено, що 01 лютого 2007 року між АКІБ УкрСиббанк та ОСОБА_2 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11112111000, відповідно до умов якого Банк надав йому кредит в сумі 300 000, 00 дол. США на споживчі потреби, а ОСОБА_2 зобов`язалась повернути наданий кредит у повному обсязі в строк до 01 лютого 2028 року або достроково зі сплатою 12, 3 % річних за користування кредитом.

Відповідно до п. 4.1 кредитного договору ОСОБА_2 зобов`язався використовувати кредит на зазначені у цьому договорі цілі і забезпечити повернення отриманого кредиту і сплату нарахованих процентів та комісій у встановлені договором терміни.

З метою забезпечення своєчасного та повного виконання зобов`язання 22 грудня 2006 року АКІБ УкрСиббанк уклав з ОСОБА_1 договір поруки №81345, а 01 лютого 2007 року з ТОВ Аудитор Барристер Менеджер договір поруки №93367, відповідно до яких поручителі зобов`язались відповідати перед Кредитором за належне виконання ОСОБА_2 зобов`язань згідно кредитного договору № 11112111000.

Відповідно до п. 1. 3 догорів поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов`язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу (в т. ч. суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору.

Банк виконав належним чином покладені на нього зобов`язання, надавши ОСОБА_2 суму кредиту у розмірі 300 000, 00 дол. США.

В свою чергу ОСОБА_2 зобов`язання за кредитним договором не виконувала неналежним чином, внаслідок чого у неї утворилась прострочена заборгованість, яка станом на 23 липня 2015 року складає 13905556, 25 грн., з яких: 5866870, 20 грн. сума заборгованості за кредитом; 6070781, 00 грн. сума заборгованості за відсотками; 1845756, 21 грн. пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань; 43681, 11 грн. 3% річних від простроченої заборгованості по тілу кредиту; 78467, 73 грн. 3% річних від простроченої заборгованості по відсотках, що підтверджується відповідною довідкою по заборгованості.

05 листопада 2015 року суддею Приморського районного суду м. Одеси Свяченою Ю.Б. було задоволено позовні вимоги між ПАТ УкрСиббанк та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариством з обмеженою відповідальністю „Аудитор Барристер Менеджер по справі 522/16911/15-ц про стягнення боргу за кредитним договором.

Було стягнуто солідарно зі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ Аудитор Барристер Менеджер (код ЄДРПОУ 33017744) на користь Публічного акціонерного товариства Дельта Банк (МФО 380236, код ЄДРПОУ 34047020, р/р НОМЕР_1 ) заборгованість за кредитним договором № 11112111000 від 01 лютого 2007 року в сумі 13905556 (тринадцять мільйонів дев`ятсот п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят шість) грн. 25 коп., з яких: 5866870 (пять мільйонів вісімсот шістдесят шість тисяч вісімсот сімдесят) грн. 20 коп. сума заборгованості за кредитом; 6070781 (шість мільйонів сімдесят тисяч сімсот вісімдесят одна) грн. сума заборгованості за відсотками; 1845756 (один мільйон вісімсот сорок п`ять тисяч сімсот п`ятдесят шість) грн. 21 коп. пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань; 43681 (сорок три тисячі шістсот вісімдесят одна) грн. 11 коп. 3% річних від простроченої заборгованості по тілу кредиту; 78467 (сімдесят вісім тисяч чотириста шістдесят сім) грн. 73 коп. 3% річних від простроченої заборгованості по відсотках. А також було стягнено зі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ Аудитор Барристер Менеджер в рівних частках в дохід держави суму судового збору у розмірі 3 654 (три тисячі шістсот п`ятдесят чотири) грн.

01 лютого 2018 року Приморський районний суд м. Одеси скасував вище зазначене судове рішення та призначив справу до розгляду в загальному порядку.

08 грудня 2011 року між ПАТ УкрСиббанк та ПАТ Дельта Банк був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором АТ УкрСиббанк передав АТ Дельта Банк право вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, відповідно до вищевказаного договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами АТ Дельта Банк набув права вимоги по кредитному договору № 11112111000 від 01 лютого 2007 року, що підтверджується актом прийому-передачі документації.

За таких обставин суд вважає вимоги позивача про стягнення всієї суми заборгованості обґрунтованими та такими, що відповідають умовам договору та ст. 1050 ЦК України.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Отже, згідно із ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

15 червня 2018 року Печерським районним судом м. Києва було ухвалено рішення по справі № 757/7585/18-ц за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Дельта Банк , третьої особи ОСОБА_2 про визнання припиненими правовідносин. Згідно цього рішення визнано правовідносини за договором поруки № 81345 від 22.12.2006 року, укладеного між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСиббаанк - припиненими. Підставою для ухвалення рішення про визнання припиненими правовідносин за договором поруки № 81345 від 22.12.2006 року, укладеним між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСиббаанк є закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов`язання не встановлений. Відповідно до п. 3.1 договору поруки, договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного припинення всіх зобов`язань боржника.

При цьому пунктом 2.2. договору поруки встановлено, що у випадку невиконання боржником своїх зобов`язань за основним договором кредитор має право пред`явити свої вимоги безпосередньо до поручителя, які є обов`язковими для виконання поручителем на 10-й робочий день з дати відправлення йому такої вимоги рекомендованим листом.

Печерським районним судом м. Києва встановлено, що в договорі поруки від 22.12.2006, укладеному між сторонами, не встановлено строку, після якого порука припиняється.

Враховуючи наведене, Печерський районний суд м. Києва прийшов до висновку про те, що умова пункту 3.1 договору поруки про дію поруки до повного припинення всіх зобов`язань боржника, не може розглядатися як установлений строк дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 ЦК України.

Постановою Київського апеляційного суду від 16 січня 2019 року по справі № 22-ц/824/1739/19, № 757/7585/18-ц Рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 червня 2018 року залишено без змін, відповідно до якого визнано правовідносини за договором поруки №81345 від 22.12.2006 року, укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСиббанк та ОСОБА_1 припиненими з 26 липня 2013 року.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53 цс 14 та від 06 вересня 2017 року у справі № 6-623 цс 17.

ПАТ ДЕЛЬТА БАНК подав касаційну скаргу по справі 757/7585/18-ц. Постановою Верховного суду від вересня 2020 року, касаційну скаргу ПАТ ДЕЛЬТА БАНК залишено без задоволення.

Згідно з підпунктом 3 пункту 1 розділу І Закону України № 2478-VIII частину четверту статті 559 ЦК України викладено в такій редакції: 4. Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання .

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 2478-VIII передбачено, що цей Закон застосовується до відносин, що виникли після введення його в дію, а також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, крім частини четвертої статті 36 Закону України Про іпотеку , що застосовується виключно до договорів і угод, укладених після введення в дію цього Закону.

Незважаючи на те, що цей Закон застосовується також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, не можуть бути застосовані до врегулювання спірних правовідносин, зважаючи на те, що на дату набуття ним чинності (04 лютого 2019 року) строк виконання зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту від 01 лютого 2007 року № 11112111000 вже настав. Крім того, до моменту набуття чинності Законом України № 2478-VIII строк для звернення ПАТ Дельта Банк з позовом до ОСОБА_1 , як поручителя за кредитними зобов`язаннями закінчився. Тобто відносини щодо поруки були припинені до введення в дію Закону України № 2478-VIII. В зв`язку з чим суд приходиться до висновку, щодо вимоги стягнення заборгованості за кредитним договором № 11112111000 від 01 лютого 2007 року зі ОСОБА_1 є необґрунтованою та такою, що не підлягаю задоволенню.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11, від 10 квітня 2019 року у справі № 604/156/14-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 523/8249/14-ц, від 03 липня 2019 року у справі № 1519/2-3165/1, від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідач ОСОБА_1 надав до суду відзив на позовну заяву разом з доказами, в якому заперечував в частині стягнення з нього заборгованості. Інші відповідачі не надали до суду жодного доказу, відзиву щодо заперечення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. З, 4, 10, 12, 13, 17, 18, 76-81, 258-259, 263-268, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Дельта Банк до ОСОБА_1 , ТОВ Аудитор Барристер Менеджер , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ), ТОВ Аудитор Барристер Менеджер (код ЄДРПОУ 33017744) на користь Публічного акціонерного товариства Дельта Банк заборгованість за кредитним договором № 11112111000 від 01 лютого 2007 року в сумі 13905556 (тринадцять мільйонів дев`ятсот п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят шість) грн. 25 коп., з яких: 5866870 (п`ять мільйонів вісімсот шістдесят шість тисяч вісімсот сімдесят) грн. 20 коп. сума заборгованості за кредитом; 6070781 (шість мільйонів сімдесят тисяч сімсот вісімдесят одна) грн. сума заборгованості за відсотками; 1845756 (один мільйон вісімсот сорок п`ять тисяч сімсот п`ятдесят шість) грн. 21 коп. пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань; 43681 (сорок три тисячі шістсот вісімдесят одна) грн. 11 коп. 3% річних від простроченої заборгованості по тілу кредиту; 78467 (сімдесят вісім тисяч чотириста шістдесят сім) грн. 73 коп. 3% річних від простроченої заборгованості по відсотках.

Відмовити у задоволенні вимог в частині стягнення заборгованості за кредитним договором зі ОСОБА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя

22.07.2021