Ухвала

від 02.08.2021 по справі 910/1565/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

02.08.2021Справа № 910/1565/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Зайченко О.Г.., розглянувши у судовому засіданні

подання Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича

про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 07.08.2020 у справі №910/1565/20

за позовом Дочірнього підприємства "Екран-Вікносвіт" Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКРАН"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЙЛАНТ"

про стягнення 150 403,88грн

Представник приватного виконавця: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Екран-Вікносвіт" Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКРАН" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЙЛАНТ" про стягнення 150 403,88 грн згідно договору підряду № 116-09/17/1 від 29.09.2017.

Рішенням Господарського суду міста Києва від № 910/1565/20 від 06.04.2020 (суддя Пукшин Л.Г.) позов задоволено повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЙЛАНТ" на користь Дочірнього підприємства "Екран-Вікносвіт" Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКРАН" заборгованість у розмірі 150 403,88 грн та судовий збір у розмірі 2 256,06 грн.

29.06.2021 до Господарського суду міста Києва від приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича надійшло подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи - боржника до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

В обґрунтування подання приватний виконавець зазначає, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЙЛАНТ", яка була стягнута з останнього згідно рішення суду від 06.04.2020 у справі №910/1565/20, яке набрало законної сили, добровільно не погашена, при цьому боржник та його керівник, які були належним чином повідомлені про факт відкриття виконавчого провадження, не виконали жодної законної вимоги приватного виконавця, зокрема, керівник боржника не забезпечив обов`язковості його участі у виконавчих діях та не надав витребуваних приватним виконавцем документів.

За доводами приватного виконавця, наявність діючого паспорта громадянина України для виїзду за кордон у Коловоротного Євгена Вікторовича, як керівника боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЙЛАНТ", надає йому реальну можливість перетину кордону України з метою ухилення від виконання рішення суду та як результат завдання шкоди законним інтересам стягувача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2021 повідомлено приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича про те, що розгляд подання відбудеться 02.08.2021.

У судове засідання, призначене на 02.08.2021, представник приватного виконавця не з`явився.

Розглянувши матеріали подання, повно та об`єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Статтею 337 ГПК України унормовано, що тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що означений захід є виключним заходом забезпечення виконання судового рішення, застосування якого є правом, а не обов`язком суду.

Згідно з ч. 1 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 19 ч. 3 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Слід зазначити, що право виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання юридичної особи, керівником якої є фізична особа, не наділяє виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також, ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Отже, виходячи з вищевикладеного, у даному випадку задоволення подання з підстав, викладених державним виконавцем, могло призвести до безпідставного обмеження права фізичної особи на свободу пересування, яке передбачено Конституцією України.

Крім того, суд звертає увагу приватного виконавця на те, що при розгляді вказаної категорії спорів виконавець повинен довести яким чином обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника забезпечить виконання рішення суду у даній справі, адже застосування судом норми щодо обмеження фізичної особи у перетині кордону України не є за своєю правовою природою видом санкції, тобто покарання за невиконання боржником рішення, а лише має на меті забезпечити виконання цього рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи-боржника Коловоротного Євгена Вікторовича.

Керуючись ст. ст. 234, 337 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи-боржника Коловоротного Євгена Вікторовича відмовити.

Ухвала набирає законної сили 02.08.2021 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги у строк визначений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Л.Г. Пукшин