Ухвала

від 29.07.2021 по справі 344/11178/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/11178/21

Провадження № 11-сс/4808/188/21

Категорія ст. 183 КПК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач Повзло

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2021 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:

суддів ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4

з участю секретаря ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23.07.2021 року про обрання щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави в межах 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 90800 грн.,

за участю: прокурора ОСОБА_8

підозрюваного ОСОБА_7

захисника ОСОБА_6

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту та зменшити розмір застави. Апелянт вважає, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою в частині наявності ризиків та доказів для застосування такого запобіжного заходу як тримання під вартою. Звертає увагу на те, що ризик переховування від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення. Вважає, що незадовільний майновий стан, міцність соціальних зв`язків, наявність постійного місця мешкання, його вік, офіційне працевлаштування, дає всі підставі для обрання щодо підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту із нижчим розміром застави, а саме у виді 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 45400 грн.

Ухвалою слідчого судді щодо ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави в межах 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 90800 грн. Свої висновки слідчий суддя мотивував тим, що прокурором доведено наявність ризиків, які не зменшились й які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п.п. 1 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тому слідчий суддя дійшов висновку, що більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не виправдовує себе та не зможе забезпечити цілей кримінального провадження, і не зможе запобігти встановленим судом ризикам.

Під час апеляційного розгляду:

- підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 підтримали доводи апеляційної скарги і просили скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою обрати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням меншого розміру застави;

- прокурор заперечив доводи і вимоги поданої апеляційної скарги і просив залишити ухвалу слідчого судді без змін.

Заслухавши доповідь судді, учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, ухвалу слідчого судді належить залишити без змін з наступних підстав.

Органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_7 , маючи не зняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість за вчинення умисних злочинів, на шлях виправлення та перевиховання не став та повторно вчинив нові умисні злочини передбачені ч. 3 ст. 185 КК України.

Так, 16.03.2021 з об`єкту незавершеного будівництва, за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_7 повторно, таємно викрав інструменти завдавши потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 5753,16 грн. Далі, в ніч з 02.05.2021 на 03.05.2021 з об`єкту незавершеного будівництва, за адресою: АДРЕСА_1 , з приміщення № 41 повторно таємно викрав інструменти, що належать ТОВ «ІФ БІЛДІНГ ГРУП» (код ЄДРПОУ 43208111) заподіявши останнім матеріальну шкоду на загальну суму 76708,40 грн.

31.05.2021 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України(а.п. 63).

06.07.2021 року останнього було оголошено в розшук, оскільки місце знаходження підозрюваного невідоме.

19.07.2021 слідчим суддею було надано дозвіл на затримання підозрюваного з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

22.07.2021 підозрюваного ОСОБА_7 було затримано.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у виглядітримання під вартою слідчий суддя з`ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав для застосування саме такого запобіжного заходу, передбаченогост. 183 КПК України, та дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що в даному провадженні існують підстави для застосування до підозрюваного виняткового запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою, враховуючи як наявність обґрунтованої підозри, ризиків, так й відомостей що характеризують особу підозрюваного, в їх сукупності.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви з яких прийняв відповідне рішення щодо застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою, та вмотивував свої висновки щодо неможливості застосування відносно останнього інших запобіжних заходів, зокрема й у виді цілодобового домашнього арешту, на якому наголошував захисник в своїй апеляційній скарзі.

Так, обов`язковою обставиною для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри.

Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (Рішення Великої Палати у справі Merabishvili проти Грузії від 28.11.2017 року).

Тому, цей стандарт доказування є досить низьким - необхідно встановити чи наявні (або відсутні) факти чи інформація, що в сукупності може переконати слідчу суддю в тому, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення.

Наявні в матеріалах провадження докази: витяг з ЄРДР від 17.03.2021 року та від 03.05.2021 року (а.п. 1-2), протоколи про прийняття заяви про кримінальне правопорушення, протоколи допиту потерпілого та представника потерпілого, протокол огляду предметів, висновки експертиз, протокол огляду місця події тощо (а.п. 10-59), у сукупності, дають підстави вважати, що ОСОБА_7 може бути причетним до подій, що розслідуються, а тому така підозра є обґрунтованою. При цьому, остаточна оцінка та кваліфікація, а також оцінка всіх епізодів здійснюється судом під час судового розгляду справи.

Приписами ст. 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах апеляційних вимог.

В поданій апеляційній скарзі апелянт не висловив своєї незгоди з обґрунтованістю підозри, звертав увагу колегії суддів на відсутність заявлених стороною обвинувачення ризиків та непомірного для підозрюваного розміру застави.

З матеріалів клопотання вбачається, що запобіжний захід у виді тримання під вартою було обґрунтовано наявністю двох ризиків, а саме: підозрюваний ОСОБА_7 може переховуватись від органу досудового розслідування (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) та вчинити інше кримінальне правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України)

Оскільки ризики необхідно оцінювати з урахуванням всіх обставин, які вказують не тільки на попередню поведінку підозрюваного, але й на реальну можливість виникнення таких ризиків у майбутньому, в тому числі, необхідно зважати на тяжкість та характер злочину у вчинені якого підозрюється ОСОБА_7 , кількість епізодів, особу підозрюваного, то посилання сторони захисту на міцність соціальних зв`язків, наявність постійного місця мешкання, вік підозрюваного ОСОБА_7 та офіційне працевлаштування, не виключає можливість останнього з метою уникнення від кримінальної відповідальності переховуватись від органів досудового розслідування чи суду як на території України так і за її межами.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що в обґрунтування доведеності заявлених вище ризиків сторона обвинувачення посилалась на те, що окрім того, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі до 13 років, він є уродженцем іншої держави, був відсутнім за місцем проживання в м. Івано-Франківську, й його місце знаходження було невідоме, внаслідок чого 06.07.2021 року останнього було оголошено в розшук.

За вказаних обставин, та з урахуванням усвідомлення підозрюваним ОСОБА_7 неминучості покарання за вчиненні діяння, існує ймовірність ризику переховування останнього від органу досудового розслідування.

Той факт, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні двох епізодів крадіжки, вчинених протягом спливу певного періоду часу 16.03.2021 року та 03.05.2021 року, свідчить про ймовірність наявності ризику вчинення останнім іншого кримінального правопорушення.

Обґрунтовуючи клопотання про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт, захисником наголошено в апеляційній скарзі на офіційному працевлаштуванні підозрюваного, як на доказі його належної поведінки, що, на думку колегії суддів, не є переконливими, виходячи з того, що цілодобовий домашній арешт обумовлений забороною залишати підозрюваному житло цілодобово, й наявність офіційної роботи саме по собі не спростовує і не нівелює ризики, про які заявляє сторона обвинувачення.

Враховуючи наведене вище, на переконання колегії суддів, запропонований захисником запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_7 та виконання покладених на нього обов`язків, а наведені стороною захисту аргументи, не достатні для відповідного висновку про необхідність зміни запобіжного заходу.

Як наголошує сторона захисту в судовому засіданні, єдиним ризиком кримінального провадження, на який опирається орган досудового розслідування, є суворість покарання за злочини в яких підозрюється ОСОБА_7 , що не є слушним, оскільки мотивувальна частина як клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так й обґрунтованість рішення слідчого судді, дають колегії суддів дійти висновку, що суворість покарання враховувалась у сукупності з іншими релевантними факторами, що були достатніми підставами для встановлення ймовірності ризиків як переховування підозрюваного від органу досудового розслідування, так й ймовірність вчинення останнім іншого кримінального правопорушення.

До того ж, Європейський суд у свої рішення неодноразово наголошував на тому, що ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» § 58).

Колегія суддів вважає, що при оцінці застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, слідчий суддя належним чином врахував пропорційність запобіжного заходу запобіганню ризиків, на які вказувала сторона обвинувачення, з метою захисту не лише прав підозрюваного, а й захисту суспільства від незаконних посягань, з дотриманням принципу верховенства права.

На думку колегії суддів, враховуючи обставини щодо наявних ризиків, обґрунтованість підозри, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що ці обставини у сукупності вказують на необхідність обрання щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що є необхідним саме з метою забезпечення дієвості запобіжного заходу, запобігання ризиків, які були обґрунтовані стороною обвинувачення та ефективності здійснення кримінального провадження.

Водночас колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що якщо в ході кримінального провадження зміняться підстави застосування запобіжного заходу, а також обставини, які враховувались при його обранні, підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник не позбавлені можливості звернутись до слідчого судді з клопотанням про його скасування або заміну на інший запобіжний захід, зокрема й на цілодобовий домашній арешт.

Щодо доводів апелянта в частині непомірного визначення слідчим суддею розміру застави, то вони також не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

За своїм змістом застава спрямована на досягнення конкретної мети забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених в ст. 177 КПК України, при цьому, розмір застави не може бути меншим від розміру майнової шкоди, завданої злочином, або розміру, отриманого внаслідок вчинення злочину доходу, обґрунтованих достатніми доказами.

В той же час законодавством чітко визначено, що розмір застави не може бути завідомо непомірним для підозрюваного.

Отже, КПК України пов`язує можливість забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та нівелювання ризиків кримінального провадження не самою заставою як видом запобіжного заходу, а заставою у відповідному розмірі, який визначається з урахуванням різних критеріїв, закріплених у ч. 5 ст. 182 та ст. 178 КПК України. Відповідно, зменшення чи збільшення розміру застави впливає на рівень таких гарантій і має бути пропорційним обставинам кримінального провадження, встановленим ризикам кримінального провадження, обов`язкам підозрюваного і стадії кримінального провадження.

На переконання колегії суддів, наявність існування ризиків як переховування підозрюваного ОСОБА_7 від органів досудового розслідування через уникнення покарання, так й вчинення іншого кримінального правопорушення, обставини кримінального правопорушення, тяжкість вчиненого злочину, відомості про підозрюваного, свідчать про те, що обрана слідчим суддею застава саме в межах 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 90800 грн., здатна забезпечити виконання останнім покладених на нього процесуальних обов`язків, оскільки є стримуючим фактором для нього.

Залишаючи рішення слідчого судді в цій частині без змін, колегія суддів виходила з практики Європейського суду з прав людини, згідно якої, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Матеріали клопотання свідчать про те, що зазначений розмір застави, з однієї сторони, є цілком помірним для підозрюваного, а з іншої - залишається необхідно високою для забезпечення ризику втрати цих грошових коштів у разі невиконання підозрюваним покладених обов`язків, а тому обраний слідчим суддею розмір застави, на переконання колегії суддів є адекватною альтернативою запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою.

За таких обставин, апеляційну скаргузахисника належить залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.

Керуючись вимогами ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23.07.2021 року про обрання щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави в межах 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 90800 грн., залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_4

ОСОБА_3