Постанова

від 28.07.2021 по справі 383/514/20

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 липня 2021 року м. Кропивницький

справа № 383/514/20

провадження № 22-ц/4809/1143/21

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О. Л., Черненка В.В.

за участі секретаря - Діманової Н.І.,

учасники справи:

позивач - Державна екологічна інспекція у Кіровоградській області,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Державної екологічної інспекції України Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) на ухвалу Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 11 травня 2021 року у складі судді Адаменко І.М. і

В С Т А Н О В И В:

В червні 2020 року Державна екологічна інспекція у Кіровоградській області (далі - ДЕІ у Кіровоградській області) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 та просила стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі ДЕІ у Кіровоградській області збитки за незаконну порубку дерев в розмірі 16 694,15 грн та судовий збір в розмірі 2 102 грн.

Позовна заява мотивована тим, що 14 вересня 2019 року ОСОБА_1 незаконно порубав шістдесят дерев в полезахисній лісосмузі на території Кетрисанівської сільської ради Бобринецього району Кіровоградської області без спеціального дозволу, чим порушив вимоги статті 69 Лісового кодексу України.

За знищення вищевказаних дерев, постановою про накладення адміністративноо стягнення від 30.09.2019 № 191956 відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 65-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення в розмірі 510 грн, який сплачено 04.10.2019.

ОСОБА_1 не мав права зрубувати дерева без спеціального дозволу, а тому розмір збитків, завданих відповідачем державі, становить 16 694 грн 15 коп.

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 10 березня 2021 року залучено Державну екологічну інспекцію Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) (далі - ДЕІ Приндніпровського округу) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 11 травня 2021 року провадження у справі закрито, у зв`язку із припиненням юридичної особи - позивача, де спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Ухвала суду мотивована тим, що ДЕІ у Кіровоградській області ліквідовано, а у випадку ліквідації юридичної особи матеріальне і, як наслідок, процесуальне правонаступництво не виникає.

Крім того, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів того, що в зв`язку з припиненням діяльності ДЕІ у Кіровоградській області все майно перейшло до правонаступників.

В апеляційній скарзі ДЕІ Придніпровського округу просить скасувати ухвалу Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 11 травня 2021 року, замінити позивача - ДЕІ у Кіровоградській області на правонаступника - ДЕІ Придніпровського округу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у зв`язку з переходом до ДЕІ Придніпровського округуфункцій ДЕІ у Кіровоградській області по здійсненню державного нагляду у природоохоронній сфері на території Кіровоградської області відбулося правонаступництво.

У зв`язку з викладеним ДЕІ Придніпровського округу подало заяву до суду першої інстанції про заміну позивача, яка не була розглянута.

Помилковими є твердження суду першої інстанції про те, що у випадку ліквідації юридичної особи матеріальне і, як наслідок, процесуальне правонаступництво не виникає, адже у випадку публічного правонаступництва, вирішальним є встановлення факту переходу понвістю чи частково функцій , від одного суб`єкта владних повноважень до іншого.

Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі вказав на відсутність доказів переходу майна ДЕІ у Кіровоградській області до правонаступників, проте представником ДЕІ Придніпровського округу направлялись до суду першої інстанції додаткові пояснення, до яких було долучено копію акта приймання-передачі справ від 24.12.2020 № 3, де вказано про передачу справи, що слухається від ДЕІ в Кіровоградській області до ДЕІ Придніпровського округу.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що згідно вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення.

Учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Від Братухіна О.Ю. , який представляє інтереси ДЕІ Придніпровського округу, надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Оскільки учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд вирішив розглянути справу без їх участі, що відповідає положенням ст.372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, керуючись п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, виходив з того, що у випадку ліквідації юридичної особи правонаступництво не виникає.

Крім того, суд першої інстанції вважав, що відсутні докази на підтвердження того, що в зв`язку з припиненням діяльності ДЕІ у Кіровоградській області все майно перейшло до правонаступників.

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 КонституціїУкраїни).

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі DeGeouffredelaPradelle v. France від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).

У § 36 рішення у справі Bellet v. France від 04 грудня 1955 року, заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права .

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процессуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процессуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі Дія 97 протиУкраїни від 21 жовтня 2010 року).

Аналогічні правові висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах містяться в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року в справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Закриття провадження у справі - це одна з форм закінчення розгляду цивільної справи без винесення рішення суду у зв`язку з виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість подальшого судового розгляду справи.

Підстави для закриття провадження в справі вичерпно визначені статтею 255 ЦПК України, і свідчать про те, що процесс виник або неправомірно при відсутності в заінтересованої особи права на звернення до суду за захистом, або не може бути продовжений з інших причин, у тому числі і у зв`язку з волевиявленням сторін по розпорядженню своїми правами, які викликають зазначені правові наслідки.

Згідно пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Зазначені приписи слід розуміти так, що суд в цивільному судочинстві своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо шляхом реорганізації чи ліквідації припинено юридичну особу, яка булла однією зі сторін у справі, коли спірні правовідносини не допускають правонаступництва відповідних прав та обов`язків такої юридичної особи.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (частина друга статті 256 ЦПК України).

Відповідно до статті 46 ЦПК України здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (частини перша та п`ята статті 104 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.

Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив (ч. 2 ст. 55 ЦПК України).

У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі.

Отже, процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб`єктивного права або обов`язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому незалежно від підстав матеріального правонаступництва, процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні.

Аналогічні висновки містяться у спостанові Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 761/27538/17 (провадження № 61-10287св19).

Матеріалами справи підтверджується, що в червні 2020 року ДЕІ у Кіровоградській області звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення збитків за незаконну порубку дерев (том 1 а.с. 1-5).

Згідно п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Мністрів України від 18 квітня 2017 року № 275, Державна екологічна інспекція України (далі - Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (том 1 а.с. 18).

Відповідно до п. 1 Положення про ДЕІ у Кіровоградській області (нова редакція), затвердженого Наказом Держекоінспекціївід 28 квітня 2020 року № 118, ДЕІ у Кіровоградській області є територіальним органом Держекоінспекціїта їй підпорядковується (том 1 а.с. 19).

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2020 № 802 Про утворення міжрегіональних територіальних органів та ліквідацію територіальних органів Державної екологічної інспекції утворено як юридичну особу публічного права, зокрема Державну екологічну інспекцію Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області), ліквідовано як юридичну особу публічного права, зокрема Державну екологічну інспекцію в Кіровоградській області.

Пунктом 3 вищевказаної постанови № 802 встановлено, що територіальні органи Державної екологічної інспекції, що ліквідуються згідно з пунктом 2 цієї постанови, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень відповідним міжрегіональним територіальним органам, які утворюються згідно з пунктом 1 цієї постанови.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 09.09.2020 №802, Держекоінспекцією, 22.12.2020 прийнято наказ № 503 Про питання діяльності Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) , яким визначено ДЕІ Придніпровського округу забезпечити здійснення покладення на неї функцій і повноважень на відповідній території відповідно до Положення, ДЕІ в Кіровоградській області припинити здійснення функцій і повноважень.

Згідно пункту 4 Наказу Державної екологічної інспекції України від 22.12.2020 № 503 встановлено, що датою початку здійснення відповідних повноважень і виконання відповідних функцій ДЕІ Придніпровського округу є 23.12.2020 (том 1 а.с. 87, 187).

Крім того, згідно Акту приймання-передачі судових справ, виконавчих проваджень (документів), затвердженого Головою комісі з ліквідації ДЕІ в Кіровоградській області від 24 грудня 2020 року № 3 ДЕІ в Кіровоградській області передала, а ДЕІ Придніпровського округу прийняла судові справи, виконавчі провадження (документів) згідно описів, в додатку до якого зазначено справу № 383/514/20 за позовом ДЕІ в Кіровоградській області до ОСОБА_1 (том 1 а.с. 117-118, 190-191).

Таким чином, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09.09.2020 № 802 та наказу Державної екологічної інспекції України від 22.12.2020 року №503, повноваження Державної екологічної інспекції в Кіровоградській області з 23.12.2020 розпочала здійснювати Державна екологічна інспекція Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області).

Посилаючись на вказні вказані обставини, ДЕІ у Кіровоградській області під час розгляду справи судом першої інстанції подавала до суду клопотання про заміну ДЕІ у Кіровоградській області на ДЕІ Придніпровського округу (том 1 а.с.83-84, 114-116, 183-185).

Публічне правонаступництво органів державної влади, інших органів й установ, які наділені владними повноваженнями, є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому.

При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права.

Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою здійснення правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

При визначенні процессуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати наступне: якщо під час розгляду справи буде встановлено, що орган (установа) наділений владними повноваженнями, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, припинив свою діяльність, то суд повинен залучити до участі у справі його правонаступників.

У разі ж відсутності правонаступників суд повинен залучити до участі у справі орган (установу), до компетенції якого належить прийняття рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача.

Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб`єктом, наділеним владними повноваженнями.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 522/25954/16-ц (провадження № 61-46974св18).

Для процессуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною чи третьою особою у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи, або правонаступника окремих її прав чи обов`язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов`язанні. В обох випадках для встановлення процессуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах.

Суд зобов`язаний залучити до участі у справі правонаступника сторонни або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов`язків відповідної особи, а правонаступник існує. Якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або правонаступника немає, провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України.

При цьому слід ураховувати, що відсутність універсального правонаступництва юридичної особи саме по собі не може бути підставою для закриття провадження у справі.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30 червня 2020 року в справі № 264/5957/17 (провадження 14-37цс20).

Встановлено, що спірні правовідносини, що є предметом судового розгляду у цій справі, допускають правонаступництво.

Проте, суд першої інстанції зазначені обставини не врахував та не вирішив клопотання щодо можливості залучення правонаступника ДЕІ в Кіровоградській області, а суд апеляційної інстанції позбавлений можливості вирішувати питання щодо залучення до участі у справі інших осіб.

Із урахуванням зазначеного, висновок суду першої інстанції про закриття провадження у справі не може вважатись законним й обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена ухвала суду першої інстанції винесена без додержання норм процесуального права.

З огляду на викладене, суд першої інстанції внаслідок неповного з`ясування обставин справи та неправильного тлумачення п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, дійшов передчасного висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі..

Оскільки суд першої інстанції виніс ухвалу з порушенням норм процесуального права, яке призвело до постановлення помилкової ухвали, передчасно закрив провадження у справі, тому відповідно п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції України Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) задовольнити.

Ухвалу Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 11 травня 2021 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 02.08.2021.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді О. Л. Карпенко

В.В. Черненко