Постанова

від 26.07.2021 по справі 389/1214/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 липня 2021 року

м. Київ

справа № 389/1214/18

провадження № 61-4304св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: Іванковецька сільська рада Знам`янського району Кіровоградської області, ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Майданюка Сергія Івановича на рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 вересня 2019 року в складі судді Ябчик Н. М. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 13 січня 2020 року в складі колегії суддів: Мурашка С. І., Голованя А. М., Карпенка О. Л. у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Іванковецької сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, ОСОБА_3 про визнання незаконним рішення сільської ради та скасування запису про державну реєстрацію права власності,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_4 , який представляє інтереси ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до Іванковецької сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області та ОСОБА_3 та просив суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Іванковецької сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області від 25 жовтня 2016 року № 218, яким затверджено проект землеустрою та передано у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га з кадастровим номером 3522281900:53:000:0017, яка знаходиться на території Іванковецької сільської ради Знам`янського району;

визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27 січня 2017 року № 33589462, скасувати запис про державну реєстрацію права власності від 23 січня 2017 року № 18734860 з закриттям розділу 1156944635222.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Іванковецької сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області від 25 жовтня 2016 року № 218 Про затвердження проекту землеустрою , незаконно передано ОСОБА_3 частину земельних ділянок, які перебували у користуванні позивачів.

Внаслідок цього незаконного рішення Іванковецької сільської ради площа городу, який перебував у користуванні ОСОБА_1 зменшилася з 0,9 га до площі 0,2 га, у ОСОБА_2 площа городу також зменшилася на 0,5 га.

Позивачі живуть у селі, але залишилися без землі, яка їм крайнє необхідна для ведення городництва, утримання сім`ї та господарства.

За допомогою програмного забезпечення Google Earth Pro у режимі реального часу відображені земельні ділянки позивачів, з відображенням домоволодінь на них та офіційного Он-Лайн інтернет ресурсу Публічна кадастрова карта України (http://map.land.gov.ua/kadastrova-karta) встановлено, що більша частина земельних ділянок позивачів увійшли до складу земельної ділянки, яка передана у приватну власність ОСОБА_3 .

Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 25 квітня 2018 року право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3522281900:02:000:0017, площею 2,00 га на території Іванковецької сільської ради, обліковується з 23 січня 2017 року за ОСОБА_3 на підставі запису про право власності за № 18734860.

Іванковецький сільський голова ОСОБА_5 пояснила позивачам, що дозвіл на розробку проекту землеустрою Іванковецькою сільською радою надавався учаснику бойових дій ОСОБА_3 на відведення суміжної вільної земельної ділянки, яка межує з їх земельними ділянками.

Однак, усупереч Інструкції Про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками , затвердженої наказом Державного комітету України з питань земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, ОСОБА_3 у встановленому порядку не повідомлено, а ні Іванковецьку сільську раду, а ні суміжних землекористувачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за п`ять днів до встановлення меж земельної ділянки та закріплення межовими знаками.

Внаслідок цього межі земельних ділянок позивачами не погоджувалися та акт прийому - передачі межових знаків на зберігання не підписувався, межі земельної ділянки межовими знаками встановленого зразка не закріплені.

Сільською радою межі земельної ділянки погоджувалися формально, шляхом підписання документів із землеустрою. Зазначене призвело до часткового накладення земельних ділянок, внаслідок чого позивачі позбавлені права користуватися своїми земельними ділянками.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 жодних заяв щодо відмови від частин земельних ділянок до сільської ради не подавали, відповідно сільською радою жодних рішень про припинення права користування земельними ділянками не приймалися.

Рішення про передачу частини земельних ділянок у приватну власність ОСОБА_3 прийняте без вилучення цих земельних ділянок.

Позивачі є добросовісними користувачами, оскільки позивач ОСОБА_1 (пенсіонер та звільнена від сплати земельного податку), а її син - позивач ОСОБА_2 систематично та у повному обсязі сплачує земельний податок за земельну ділянку (у тому числі за частину, передану ОСОБА_3 ).

На підставі незаконного рішення Іванковецької сільської ради, державним реєстратором Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Бойко Н. С. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 33589462 від 27 січня 2017 року (з відкриттям розділу № 1156944635222) та внесено запис про державну реєстрацію права власності від 23 січня 2017 року № 18734860.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 вересня 2019 року в задоволені позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачами не надано доказів на підтвердження користування у встановленому законом порядку спірними земельними ділянками на момент передачі їх частини у приватну власність відповідачу, тому не доведено порушене їх право чи інтерес. Документи, що посвідчують право власності чи право постійного користування позивачів земельними ділянками та їх державної реєстрації відсутні. Державна реєстрація права власності на спірні земельні ділянки чи права постійного користування не проводилась. Рішення сесій Іванковецької сільської ради від 20 жовтня 2005 року та від 28 листопада 2014 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок, записи у погосподарських книгах, квитанції про сплату податків за земельні ділянки, не є належними доказами на підтвердження законного користування позивачами земельними ділянками. Земельні ділянки перебувають у комунальній власності.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 13 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 , який представляє інтереси ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , залишено без задоволення, а рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 вересня 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про ненадання позивачами доказів на підтвердження користування ними у встановленому законом порядку спірними земельними ділянками на момент передачі їх частини у приватну власність ОСОБА_3 , тому не доведено порушення їх прав.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

24 лютого 2020 року адвокат ОСОБА_1 - Майданюк С. І. засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 вересня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 13 січня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні позову з тих підстав, що у позивачів відсутні будь-які права на земельні ділянки, тому оскаржуваним рішенням їхні права не порушено, є помилковими, оскільки суди не врахували, що така позиція суперечить висновкам Верховного суду викладеного у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 910/4055/18 та висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, відповідно які свідчать про правомірне використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів на неї.

Судами обох інстанцій встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності та витягу з державного реєстру прав з 04 липня 2012 року ОСОБА_1 стала власником житлового будинку на АДРЕСА_1 . При цьому, за вищевказаним домоволодінням по господарському обліку рахувалася земельна ділянка площею 0,78 га. З огляду на це, ОСОБА_1 правомірно використовувала земельну ділянку площею 0, 78 га, що також підтверджується відомостями по-господарського обліку, сплати нею земельного податку та визнання позову сільською радою.

А тому, зважаючи на правомірність використання земельної ділянки ОСОБА_1 , Іванковецька сільська рада Знам`янського району Кіровоградської області під час винесення рішення від 25 жовтня 2016 року № 218 Про затвердження проекту землеустрою порушила її право на користування земельною, оскільки частину земельної ділянки передала у власність ОСОБА_3 .

Також, заявник посилається на постанову Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 263/11779/16-ц, відповідно до якої погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками (користувачами) є обов`язковим при виділенні земельної ділянки у власність.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області.

У червні 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням сесії Іваноковецької сільської ради від 10 листопада 2015 року № 15, ОСОБА_3 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,95 (в тому числі ріллі 1,95 га) із земель сільськогосподарського призначення (код класифікації видів цільового призначення 01.03.) із земель комунальної власності Іванковецької сільської ради, яка знаходиться в с. Заломи Знам`янського району Кіровоградської області (т. 2 а. с.137-140).

Рішенням десятої сесії сьомого скликання Іванковецької сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області від 25 жовтня 2016 року № 218, затверджено проект землеустрою щодо передачі у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею - 2,0000 га з кадастровим номером 3522281900:53:000:0017, яка знаходиться за адресою Знам`янський район Іванковецька сільська рада, із земель сільськогосподарського призначення Іванковецької сільської ради. Одночасно цим рішенням вказану земельну ділянку передано у приватну власність ОСОБА_3 (т. 1 а. с. 5, т. 2 а. с. 134-136).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та інформація з державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, ОСОБА_3 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 2,00 га з кадастровим номером 3522281900:53:000:0017, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, розташована на території Іванковецької сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області. Запис про державну реєстрацію права власності від 23 січня 2017 № 18734860. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриття розділу) від 27 січня 2017 індексний № 33589462. Підстави виникнення права власності рішення десятої сесії сьомого скликання Іванковецької сільської ради від 15 жовтня 2016 року № 218 (т. 2 а. с. 30, 31).

Згідно проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства в с. Заломи на території Іванковецької сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, розробленого ФОП ОСОБА_7 (т. 1 а. с. 66-89), підставою для виконання робіт стали рішення сесії Іваноковецької сільської ради від 10 листопада 2015 року № 15 про надання дозволу ОСОБА_3 проекту землеустрою, щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 1,95 га ( в тому числі ріллі 1,95 га) із земель сільськогосподарського призначення (код класифікації видів цивільного призначення 01.03) із земель комунальної власності Іванковецької сільської ради, яка знаходиться за адресою: с. Заломи, Знам`янського району, Кіровоградської області та договір на виконання робіт.

У акті прийомки - передачі межових знаків на зберігання від 25 травня 2016 року зазначено, що межі земельної ділянки з кадастровим номером 3522281900:53:000:0017, яка знаходиться в селі Заломи Знам`янського району Кіровоградської області, площею 2,0000 га, наданої власнику земельної ділянку ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства, закріплені в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка у кількості 7 шт., список яких додається. Схема прив`язки межових знаків до об`єктів і контурів місцевості/абриси (кроки) додаються. Власник/користувач земельної ділянки претензій щодо меж та конфігурації земельної ділянки не має. Власниками/користувачами суміжних земельних ділянок претензій до існуючих меж не заявлено. Власником/користувачем суміжних земельних ділянок у акті вказано ОСОБА_5 та вказано, що це землі комунальної власності.

У матеріалах проекту землеустрою міститься графічний матеріал бажаного місця розташування земельної ділянки, яка відводиться ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства, з підписом сільського голови.

Вказаний проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 - 2,000 га, із земель сільськогосподарського призначення погоджено управлінням Держгеокадасту у Знам`янському районі Кіровоградської області від 15 червня 2016 № 278/41-16 (т. 2 а. с. 90).

Шляхом співставлення долучених до матеріалів справи роздруківки з програмного забезпечення Google Earth Pro на якій відображені домоволодіння позивачів ОСОБА_2 і ОСОБА_1 та прилеглі до них земельні ділянки (т. 2 а. с. 32), роздруківки з офіційного он-лайн ресурсу Публічна кадастрова карта України з відображенням земельної ділянки з кадастровим номером 3522281900:53:000:0017 (т. 2 а. с. 33) та з завіреної підписом та печаткою сільської ради роздруківки графічного матеріалу, щодо бажаного місця розташування земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га, яка відводиться ОСОБА_3 (т. 2 а. с. 87), є можливим припущення, що в межах переданої відповідачу земельної ділянки, дійсно знаходяться частини інших земельних ділянок (городів прилеглих до будинків).

Розташування запропонованої для передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки не збігається з місцем розташування реально переданої у власність останньому земельної ділянки.

На підтвердження права користування земельними ділянками, що частково ввійшли до складу земельної ділянки кадастровий номер 3522281900:53:000:0017, переданої відповідачу ОСОБА_3 у власність, позивачами надано суду наступні документи.

Довідки Іванковецької сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області від 26 червня 2018 року за № 109 та №100, витяги з Погосподарського обліку та квитанції про внесення грошових коштів, з яких встановлено, що ОСОБА_1 з 2005 року оселилася в будинку на АДРЕСА_2 і проживає в ньому на даний час. За даним житловим будинком рахується земельна ділянка площею 0,80 га, для будівництва та обслуговування будинку - 0,25 га, для ведення особистого селянського господарства - 0,55 га.

ОСОБА_2 відповідно до погосподарського обліку оселився в будинку, що на АДРЕСА_3 у 2014 році і проживає в ньому на даний час. Вказаний житловий будинок купив у ОСОБА_8 . За даним житловим будинком рахується земельна ділянка загальною площею - 0,78 га, для будівництва та обслуговування будинку - 0,25 га, для ведення особистого селянського господарства - 0,55 га.

Земельні ділянки використовувалися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за цільовим призначенням, земельний податок сплачувався своєчасно та в повному обсязі (т. 1 а. с. 117, 131-142).

У довідці Іванковецької сільської ради від 04 лютого 2019 року № 17, зазначено, що за ОСОБА_2 рахується земельна ділянка площею 2,78 га, з них: для будівництва та обслуговування житлової забудови площею 0,25 га; для особистого селянського господарства - у власності площею 2,00 га, у користуванні огороди площею 0,53 га. Заборгованість по земельному податку відсутня. За ОСОБА_1 рахується земельна ділянка площею 1,54 га, з них: для будівництва та обслуговування житлової забудови площею 0,50 га, у користуванні під городи площею 1,04 га. Заборгованість по земельному податку відсутня. (т. 2 а. с. 14).

З довідки Знам`янської ДПІ Олександрійського управління ГУ ДФС у Кіровоградській області від 23 січня 2019 року про сплату позивачами земельного податку в 2018 році, встановлено, що всі нарахування по земельному податку проводилися на підставі поданих даних Іванковецькою сільською радою.

Відповідно до поданих даних Іванковецької сільської ради за ОСОБА_2 рахувалося обслуговування житлової забудови 0,50 га та особливого селянського господарства 2,00 га, за ОСОБА_1 рахувалося обслуговування житлової забудови 0,25 га та особливого селянського господарства 0,95 га. Листом Іваноквецької сільської ради від 04 жовтня 2018 року № 85 повідомлено Знам`янську ДПІ про зміну кількості землі. Так, за ОСОБА_2 стало рахуватися обслуговування житлової забудови 0,25 га та особливого селянського господарства 2,53 га, за ОСОБА_1 стало обслуговування житлової забудови 0,50 га та особливого селянського господарства 1,85 га (т. 2 а. с. 12).

З технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 , свідоцтва про право власності та витяг з державного реєстру прав, встановлено, що вказане помешкання належить на праві приватної власності ОСОБА_1 з 04 липня 2012 року (т. 1 а. с. 170-176).

ОСОБА_1 11 липня 2005 року подала до Іванковецької сільської ради заяву про надання їй земельної ділянки в розмірі 0,75 га для ведення особистого селянського господарства (т. 1 а. с. 118).

Рішенням сесії Іванковецької сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області від 20 жовтня 2005 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту відведення земельних ділянок громадянам, в межах населених пунктів, а саме: надано дозвіл на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку площею 0,75 га на АДРЕСА_3 , яка знаходиться в її постійному користуванні (т. 1 а. с. 119, 120-121).

ОСОБА_2 29 жовтня 2014 року подавав до Іванковецької сільської ради заяву про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для обслуговування житлової забудови, господарських будівель, споруд, площею 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства площею 0,53 га, в тому числі ріллі, що знаходиться в с. Заломи (т. 1 а. с. 122).

Рішенням сорок першої сесії шостого скликання Іванковецької сільської ради від 28 листопада 2014 року ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для обслуговування житлової забудови, господарських будівель та спору (присадибна ділянка) площею 0,25 га та ведення особистого селянського господарства площею 0,53 га (в тому числі ріллі 0,53 га) із земель сільськогосподарського призначення (код класифікації видів цільового призначення 01.03), землі комунальної власності Іванковецької сільської ради, які знаходяться за адресою: с. Заломи Знам`янського району Кіровоградської області. Термін дії рішення до 28 листопада 2015 (т. 1 а. с. 123).

Будь-яких доказів розробки проектів землеустрою на підставі зазначених рішень та отримання в подальшому земельних ділянок у користування чи у власність позивачами не надано.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вказаним вимогам закону.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтями 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина статті 21 ЦК України).

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є його невідповідність вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України (у редакції чинній на момент початку користування позивачами земельними ділянками) громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною третьою статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначено статтею 118 ЗК України.

Відповідно до частини першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або в користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини першої статті 125 ЗК України (у редакції, чинній на час початку користування ОСОБА_2 земельною ділянкою) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Відповідно до статті 125 ЗК України (у редакції, чинній на час початку користування ОСОБА_2 земельною ділянкою) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Земельні ділянки, які використовуються громадянами та юридичними особами без правовстановлюючих документів та без прийнятих щодо цих ділянок рішень органів влади, вважаються такими, що використовуються самовільно.

Пунктом першим частини першої статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з частинами першою, четвертої, сьомою статті 55 Закону України Про землеустрій в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.

Відповідно до статті 198 ЗК України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану.

Отже, набуття права користування та права власності на земельну ділянку пов`язане із здійсненням комплексу робіт: проведенням кадастрової зйомки землі з геодезичним встановленням меж земельної ділянки, яка включає, зокрема, і перенесення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженим в установленому порядку проектом відведення цієї ділянки, погодження цих меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.

Погодження меж земельної ділянки є складовою частиною кадастрового плану, який, у свою чергу, є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі громадянам безоплатно земельних ділянок у власність. Виконання усіх підготовчих робіт з виготовлення державного акта на право власності на земельну ділянку передбачає перевірку того, чи не належить земельна ділянка іншому власнику або правомірному користувачеві та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки.

Згідно з частинами першою, четвертою, дев`ятою статті 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

З 01 січня 2002 року, відповідно до статті 125 ЗК України, право користування земельною ділянкою виникало після одержання її власником або землекористувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування або укладення договору оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а з 02 травня 2009 року у відповідності із Законом України від 05 березня 2009 року № 1066-VI право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав; громадяни та юридичні особи зберігають право на земельні ділянки (пункт 7 розділу X Перехідні положення ЗК України), одержані ними до 01 січня 2002 року у власність, у тимчасове користування або на умовах оренди в розмірах, що були раніше передбачені чинним законодавством.

Отже, право власності, користування земельною ділянкою, може бути набуте громадянином лише в порядку, передбаченому ЗК України або іншими законами України та підтверджено відповідними доказами.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи рішенням Іваноковецької сільської ради від 10 листопада 2015 року № 15, ОСОБА_3 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 1,95 (в тому числі ріллі 1,95 га) із земель сільськогосподарського призначення (код класифікації видів цільового призначення 01.03.) із земель комунальної власності Іванковецької сільської ради, яка знаходиться в с. Заломи Знам`янського району Кіровоградської області.

Рішенням Іванковецької сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області від 25 жовтня 2016 року № 218, затверджено проект землеустрою щодо передачі у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею - 2,0000 га з кадастровим номером 3522281900:53:000:0017, яка знаходиться за адресою Знам`янський район Іванковецька сільська рада, із земель сільськогосподарського призначення Іванковецької сільської ради, та передано вказану земельну ділянку у приватну власність ОСОБА_3 .

Подаючи позов до суду позивачі посилалися на те, що до складу земельної ділянки, яка передана у власність ОСОБА_3 частково увійшли земельні ділянки, які знаходяться у їхньому користуванні.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачами не надано доказів на підтвердження користування ними у встановленому законом порядку спірними земельними ділянками на момент передачі їх частини у приватну власність ОСОБА_3 , тому не доведено порушення їх прав.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки позивачами не надано документів, що посвідчують право власності чи право постійного користування ними земельними ділянками та їх державної реєстрації.

Посилання позивачів на рішення сесій Іванковецької сільської ради від 20 жовтня 2005 року та від 28 листопада 2014 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок, записи у погосподарських книгах, квитанції про сплату податків за земельні ділянки, не є належними доказами на підтвердження законного користування позивачами земельними ділянками, оскільки, як встановлено судами, доказів розробки проектів землеустрою на підставі зазначених рішень та отримання в подальшому земельних ділянок у користування чи у власність позивачами не надано. Крім того, суди встановили, що земельні ділянки перебувають у комунальній власності.

Виходячи з вищезазначеного, порушення процедури набуття відповідачем права власності на земельну ділянку, які б могли бути самі по собі беззаперечною підставою для припинення його права власності на спірну земельну ділянку відсутні, а у позивачів не виникло охоронюваного законом права на спірну земельну ділянку, яка не належала їм ні на права власності на праві постійного користування.

Доводи касаційної скарги про те, що усупереч Інструкції Про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками , затвердженої наказом Державного комітету України з питань земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, ОСОБА_3 у встановленому порядку не повідомлено, а ні Іванковецьку сільську раду, а ні суміжних землекористувачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , внаслідок цього межі земельних ділянок позивачами не погоджувалися та акт прийому - передачі межових знаків на зберігання не підписувався, межі земельної ділянки межовими знаками встановленого зразка не закріплені, є безпідставними.

Так, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 580/168/16-ц (провадження № 61-19526сво18) зроблено висновок, що погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників. Не надання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації. Непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акту узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.

Якщо під час виготовлення проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_3 у власність земельної ділянки і були допущені порушення Інструкції Про порядок встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі ( на місцевості) та їх закріплення межовими знаками , а так само якщо і мало місце наявність порушень з боку сільського голови, це ніяким чином не призвело до порушення прав позивачів.

Отже позивачі не надали правовстановлюючих документів на підтвердження володіння чи користування спірною земельною ділянкою, як і не надали доказів того, що земельна ділянка суміжного користувача накладаються на земельну ділянку, яка знаходиться в їх користуванні чи праві власності. Отже, позивачі не довела належними та допустимими доказами, що оспорюване рішення, порушує їх права чи законні інтереси, зокрема, щодо права користування земельною ділянкою.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій у відповідності до положень, викладених у частині першої статті 4 ЦПК України, статей 15, 16 ЦК України, дійшли обґрунтованого висновку про те, що право позивачів на отримання у власність земельної ділянки, передбачене статтями 118, 119 ЗК України оскаржуваним рішенням та записом до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не порушено, тому правомірно відмовили у задоволенні позову.

Посилання заявника в касаційній скарзі про те, що вона користується земельною ділянкою та сплачує за неї податок, висновків судів не спростовують, оскільки ці дії вчинялись на власний розсуд за відсутності будь-яких належно оформлених прав на землю.

Доводи касаційної скарги про те, що судами не враховано висновки викладені у постанові Верховного суду від 19 червня 2019 року у справі № 910/4055/18 та висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, не можуть бути прийнятті колегією суддів до уваги, оскільки у цих справах встановлені обставини, які не є подібними до обставин, встановлених судами в цій справі, а тому викладені в них висновки не підлягають беззастережному застосуванню в цій справі. У справі № 910/4055/18 позивач (Київська міська рада) є власником земельної ділянки, а відповідач (особа, яку просили зобов`язати звільнити земельну ділянку) користувався спірною земельною ділянкою на підставі розпорядження Подільської районної ради народних депутатів від 02 червня 1994 року № 149, за яким йому було надано цю земельну ділянку в тимчасове користування, а також набув право власності на нежитлову будівлю, розташовану саме на спірній земельній ділянці. У справі № 629/4628/16-ц інші правовідносини.

Інші доводи касаційної скарги також не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Суди повно та всебічно дослідили наявні у справі докази, дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які містять висновки щодо результатів оцінки зібраних у справі доказів та відповідають вимогам статей 89, 263-265, 382 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості.

Отже, вирішуючи спір, суди правильно застосував вказані норми матеріального та процесуального права, встановив фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 450/460/16-ц (провадження № 61-12534св18), від 22 січня 2020 року у справі № 450/460/16-ц (провадження 61-12534св18), від 27 квітня 2020 року у справі № 561/1109/18 (провадження № 61-16406св19).

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Майданюком Сергієм Івановичем, залишити без задоволення.

Рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 вересня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 13 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

А. А. Калараш

О. С. Ткачук