Рішення

від 22.07.2021 по справі 440/2863/21

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2021 рокум. ПолтаваСправа № 440/2863/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Волошко А.В.,

представника відповідача - Хорошанюк А.Ю.,

розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "ТЕХНО-ІНКОРПОРЕЙТЕД" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Техно-Інкорпорейтед" звернулося до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Полтавській області №0041010701 від 21 грудня 2020 року та № 0040980701 від 21 грудня 2020 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що реальність господарських операцій за договором купівлі-продажу № 17/05-20 від 12 травня 2020 року, укладеним між ним та ТОВ «Поліфлекс Плюс» , підтверджується видатковими накладними, рахунками на оплату, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, банківськими виписками тощо.

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву посилався на недоведеність ПП "Техно-Інкорпорейтед" реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Поліфлекс Плюс» , оскільки за даними інформаційних баз ДПС та даними Єдиного реєстру податкових накладних останній є ризиковим платником податків, який у період взаємовідносин з позивачем формував податковий кредит за рахунок непідтверджених господарських операцій та перевіркою встановлено відсутність ланцюга постачання або можливості для виробництва товару, придбаного позивачем у ТОВ «Поліфлекс Плюс» за договором купівлі-продажу № 17/05-20 від 12 травня 2020 року. За твердженням відповідача, фіктивне введення в обіг світлових конструкцій та світильників постачальником в ланцюгу постачання - ТОВ Геріонс через відсутність факту придбання або виробництва спричинило їх паперово-транзитне переміщення в такому ланцюгу та фактичну неможливість здійснення господарської операції наступним покупцем, зокрема ТОВ «Поліфлекс Плюс» , а потім і ПП "Техно-Інкорпорейтед".

У письмових поясненнях позивач додатково вказав про наявність у позивача достатнього обсягу матеріальних та трудових ресурсів для здійснення перевіряємих фінансово-господарських операцій та про використання позивачем придбаного у ТОВ «Поліфлекс Плюс» товару у власній господарській діяльності, направленої на отримання доходу; про належне відображення позивачем спірних господарських операцій в податковому обліку; про наявність у ТОВ «Поліфлекс Плюс» статусу юридичної особи та платника податку на додану вартість на момент вчинення спірного правочину.

На виконання вимог суду відповідач повідомив про відсутність у ПП Дрейф (автомобільного перевізника товару, придбаного позивачем у ТОВ «Поліфлекс Плюс» ) найманих працівників та працівників за цивільно-правовими договорами, а також про відсутність у цього підприємства атомобілів, причепів та інших об`єктів оподаткування.

У судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги заявленого позову, а представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

Приватне підприємство "Техно-Інкорпорейтед" пройшло передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набуло правового статусу юридичної особи, включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з ідентифікаційним кодом - 42751741 та знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов`язкових платежів) в Головному управлінні ДПС у Полтавській області.

У період з 16 жовтня 2020 року по 22 жовтня 2020 року Головним управлінням ДПС у Полтавській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства "Техно-Інкорпорейтед" з питання дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування.

За результатами перевірки складено акт № 1006/16-31-07-01-10/42751741 від 29 жовтня 2020 року, в якому зафіксовано порушення ПП "Техно-Інкорпорейтед" вимог:

- пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 40693,00 грн та занижено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 759307,00 грн, в тому числі за травень 2020 року на суму 36301,00 грн та за червень 2020 року на суму 723006,00 грн..

На підставі вказаного акта перевірки ГУ ДПС у Полтавській області винесені податкові повідомлення - рішення:

- № 0041010701 від 21 грудня 2020 року, яким зменшено ПП "Техно-Інкорпорейтед" від`ємне значення суми податку на додану вартість на 40693,00 грн за серпень 2020 року;

- № 0040980701 від 21 грудня 2020 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 949133,75 грн (в тому числі: за податковим зобов`язанням - 759307,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 189826,75 грн).

Не погодившись із прийняттям вказаних податкових повідомлень-рішень, ПП "Техно-Інкорпорейтед" звернулося до суду з цим позовом.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість оспорюваних податкових повідомлень-рішень на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Правовідносини з приводу справляння податку на додану вартість унормовані Податковим кодексом України /далі - ПК України (у відповідній редакції)/.

Так, відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту з податку на додану вартість відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За правилом пункту 198.2 цієї статті датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з вимогами пункту 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів /послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з частиною другою статті 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Відповідно до частини першої статті 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Також за приписами статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов`язків. При цьому загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина п`ята статті 203 цього Кодексу).

Отже, одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися не тільки на підставі даних бухгалтерського, податкового обліку платника податків, а й на відповідності її дійсному економічному змісту. Тобто якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, які складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів та зміна зобов`язань, що є обов`язковою умовою для формування даних податкового обліку, зокрема податкового кредиту.

Надаючи оцінку реальності здійснення господарських операцій позивача із ТОВ «Поліфлекс Плюс» та правомірності включення позивачем податку на додану вартість до податкового кредиту, суд виходить з наступного.

З наданих сторонами письмових доказів суд встановив, що ПП "Техно-Інкорпорейтед" як покупець 12 травня 2020 року уклав договір купівлі-продажу № 17/05-20 з ТОВ «Поліфлекс Плюс» як з продавцем.

За умовами цього договору продавець зобов`язується передати у власність покупця товар, а саме: світлові електротовари в асортименті, кількості та по цінам відповідно до специфікації, яка є невід`ємною частиною даного договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити даний товар. Вартість товару, який має бути переданий у власність покупця, вказується в рахунках та видаткових накладних. Товар передається продавцем уповноваженому представнику покупця по видатковій накладній протягом п`ятнадцяти днів від дати підписання договору. Покупець приймає товар та виставляє претензії продавцю відносно кількості та якості, керуючись відповідними нормативними актами України.

На підтвердження фактів поставки товару позивач надав специфікацію, видаткові накладні, податкові накладні, рахунки на оплату, виписки банку, а також договір про перевезення вантажів № 05/05-1 від 05 травня 2020 року товарно-транспортні накладні (автомобільний перевізник: ПП Дрейф , замовник та вантажоодержувач: ПП "Техно-Інкорпорейтед", вантажовідправник: ТОВ «Поліфлекс Плюс» ).

Перевіркою встановлено та в ході судового розгляду справи підтверджено, що ТОВ «Поліфлекс Плюс» (місцезнаходження: м. Харків, Харківська область) придбало світильники та світлові конструкції у ТОВ Екарго Тех-Трейд (місцезнаходження: м. Маріуполь, Донецька область), а останнє в свою чергу придбало цей товар у ТОВ Геріонс (місцезнаходження: м. Маріуполь, Донецька область) , яким 10 червня 2020 року зареєстровано податкові накладні на реалізацію товару в ЄРПН, а 11 червня 2020 року відкориговано обсяги поставки в сторону зменшення в повному обсязі. Також згідно даних ІС Податковий блок ТОВ Геріонс з березня 2020 року не звітується як платник ПДВ або звітується про відсутність обсягів поставки.

Отже, при встановленні джерела походження світильників та світлових конструкцій та дослідженні ланцюга постачання на підставі баз даних ІС Податковий блок та бази даних Єдиний реєстр податкових накладних встановлено обрив ланцюга постачання та не підтвердження джерела походження цього товару, що був придбаний позивачем у ТОВ «Поліфлекс Плюс» в травні 2020 року.

Судовим розглядом також встановлено, що згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на травень 2020 року: зареєстрованими видами економічної діяльності ТОВ «Поліфлекс Плюс» (повний перелік) є: діяльність приватних охоронних служб (основний); оптова торгівля компьютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням; оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього; обслуговування систем безпеки; проведення розслідувань; вантажний автомобільний транспорт; комп`ютерне програмування; консультування з питань інформатизації; надання інших інформатизаційних послуг; консультування з питань комерційної діяльності й керування).

Зареєстрованими видами економічної діяльності ТОВ Екарго Тех-Трейд (повний перелік) було: оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (основний); механічне оброблення металевих виробів; оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткованням, деталями до нього; надання ландшафтних послуг; надання інших індивідуальних послуг, н.в.і.у.; оптова торгівля іншими офісними машинами й устаткованням; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткованням і приладдям до нього; оптова торгівля хімічними продуктами; оптова торгівля іншими проміжними продуктами; вантажний автомобільний транспорт; транспортне оброблення вантажів; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; інші види видавничої діяльності; комп`ютерне програмування; надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; діяльність у сфері права; діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування; діяльність у сфері зв`язків із громадськістю; консультування з питань комерційної діяльності й керування; рекламні агентства; дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки.

Зареєстрованими видами економічної діяльності ТОВ Геріонс (повний перелік) було: діяльність приватних охоронних служб (основний); оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; оптова торгівля фруктами й овочами; оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами; оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; оптова торгівля напоями; оптова торгівля тютюновими виробами; оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткованням, деталями до нього; обслуговування систем безпеки; проведення розслідувань; оптова торгівля іншими офісними машинами й устаткованням; оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткованням і приладдям до нього; оптова торгівля іншими проміжними продуктами; неспеціалізована оптова торгівля; вантажний автомобільний транспорт; комп`ютерне програмування; консультування з питань інформатизації; надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; консультування з питань комерційної діяльності й керування.

Зареєстрованими видами діяльності ПП "Дрейф" (повний перелік) є: неспеціалізована оптова торгівля (основний); надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; ремонт обладнання зв`язку; ремонт комп`ютерів і периферійного устатковання; інші будівельно-монтажні роботи; монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; електромонтажні роботи; обслуговування систем безпеки; діяльність приватних охоронних служб; консультування з питань комерційної діяльності й керування; діяльність у сфері права; оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту.

Таким чином, серед зареєстрованих видів економічної діяльності контрагента позивача (ТОВ «Поліфлекс Плюс» ) за договором купівлі-продажу № 17/05-20 від 12 травня 2020 року не значиться вид діяльності, в рамках якого можна було здійснювати оптовий продаж світильників та світлових конструкцій, а до видів діяльності ПП "Дрейф" не включено вид діяльності, який передбачає надання послуг з перевезення вантажів.

До того ж ані в специфікації, ані в первинних документах до вказаного договору купівлі-продажу не наведений будь-який детальний опис (параметри) світлових конструкцій, який би дозволив їх ідентифікувати та виокремити з-поміж інших світлових конструкцій, що пропонуються на ринку товарів, а лише зазначено загальне поняття світлові конструкції .

Проаналізувавши умови договору купівлі-продажу № 17/05-20 від 12 травня 2020 року, судом встановлено, що сторони договору жодним чином не погодили між собою умови поставки товару, які б передбачали, що перевезення товару від продавця (ТОВ «Поліфлекс Плюс» ) до покупця (ПП "Техно-Інкорпорейтед") організовує сам покупець, укладаючи відповідний договір з перевізником. Лише в ході судового розгляду справи після відповідних запитань представнику позивача був наданий лист директора ТОВ «Поліфлекс Плюс» від 18 травня 2020 року, адресований ПП "Техно-Інкорпорейтед", з проханням повідомити найменування перевізника та адресу доставки товару або самостійно забрати товар. А з наданого суду договору про перевезення вантажів № 05/05-1 від 05 травня 2020 року не можна було встановити з перевезення якого саме вантажу та за яким маршрутом бере на себе зобов`язання Перевізник (ПП Дрейф ), після чого позивачем надано суду заявки, оформлені між ПП "Техно-Інкорпорейтед" та ПП Дрейф щодо перевезення світильників та світлових конструкцій.

Дослідивши в судовому засіданні товарно-транспортні накладні, в яких автомобільним перевізником зазначено Приватне підприємство Дрейф та не зазначено будь-яких відомостей щодо вантажно-розвантажувальних операцій, судом витребувано від органу ДПС податкову інформацію стосовно ПП Дрейф та в подальшому залучено до матеріалів справи інформацію щодо відсутності у ПП Дрейф матеріальних та трудових ресурсів для здійснення перевезення вантажу від ТОВ «Поліфлекс Плюс» до ПП "Техно-Інкорпорейтед".

З метою підтвердження можливостей ПП Дрейф виконати умови договору про перевезення вантажів № 05/05-1 від 05 травня 2020 року позивач надав суду договори про надання послуг від 02 січня 2020 року № 0201 та № 0202, які укладені ПП Дрейф з фізичними особами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідно до яких останні зобов`язуються надати замовнику (ПП Дрейф ) послуги навантаження - розвантаження та перевезення вантажу власними транспортними засобами.

До надання цих документів суд ставиться критично, адже умовами договору про перевезення вантажів № 05/05-1 від 05 травня 2020 року передбачено, що перевізником є саме ПП Дрейф та не передбачено можливості передачі перевізником своїх зобов`язань по перевезенню вантажу третім особам. Крім того, за умовами договору № 05/05-1 від 05 травня 2020 року ПП Дрейф брало на себе зобов`язання по перевезенню вантажу, а не по організації перевезення вантажу згідно договорів про надання послуг від 02 січня 2020 року № 0201 та № 0202.

З огляду на те, що первинне введення в обіг (первинний продаж) товару не підтверджується фактом (законним джерелом) реального його походження (відсутнє дійсне формування активу) у ТОВ Геріонс , та наявна податкова інформація про відсутність у ПП Дрейф як у перевізника (згідно ТТН) трудових та матеріальних ресурсів (основних засобів), а також зважаючи на відсутність у ТОВ «Поліфлекс Плюс» та ПП "Дрейф" законного права здійснювати відповідно оптовий продаж та перевезння товару в рамках зареєстрованих видів діяльності та наявність певних недоліків в оформленні документів, які усувалися лише в ході судового розгляду справи після детального дослідження документів в судовому засіданні, є підстави стверджувати, що позивач по взаємовідносинам з ТОВ «Поліфлекс Плюс» здійснювало безтоварні господарські операції з придбання товару, які в дійсності не надавалися, а лише полягали в документальному їх оформленні (в тому числі шляхом складання податкових накладних).

Беручи до уваги обставини, на які посилається відповідач в акті перевірки № 1006/16-31-07-01-10/42751741 від 29 жовтня 2020 року, суд враховує позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 804/1752/17, а саме: «встановивши, зокрема ….. не підтвердження факту придбання контрагентами проданого позивачу товару; відсутність можливості дослідити рух продукції по ланцюгу постачання (оскільки відсутні операції щодо придбання постачальниками контрагентів товарів, які поставлялися позивачу), суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що первинні документи, надані позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій із зазначеними вище контрагентами, є формально складеними, а господарські операції між позивачем та цими підприємствами не є реальними» .

Також у постанові від 31 травня 2021 року у справі № 520/874/19 Верховний Суд зазначив, що « суди першої та апеляційної інстанцій зробили висновок, що фактична поставка Товариству товарів (запасні частини, комплектуючі для спеціального транспорту) ТОВ "СХІД-ОПТ-ТОРГ", ТОВ "Ной Трейд", ТОВ "Грейс Трейд", ТОВ "ТЕК-ЮГ", ТОВ "Виолент ЮГ", ТОВ "Леонс", ТОВ "Димакс ЮГ", ТОВ "Мегаполис ЮГ", ТОВ "Грейс Трейд" за договорами постачання, послуг технічного огляду автопідйомника ТОВ "Торгопт СК" та послуг технічного нагляду та передпродажної підготовки автомобілів ТОВ "Мегаполис ЮГ" за договорами про надання відповідних послуг підтверджується належним чином оформленими первинними документами (видатковими та податковими накладними; актами про надання послуг; банківськими виписками щодо перерахування грошових коштів Товариством на банківські рахунки зазначених контрагентів-постачальників; актами на списання товарно-матеріальних цінностей для цілей господарської діяльності Товариства). Суди також взяли до уваги відповідність поставок видам господарської діяльності Товариства та надані Товариством докази щодо використання запасних частин (комплектуючих) у відповідних господарських операціях. З посиланням на висновки Верховного Суду у постановах від 10.09.2018 у справі №826/8016/13-а, від 10.09.2018 у справі №826/25442/15 та від 11.09.2018 у справі №810/2677/17, які зроблені щодо встановлення факту безтоварності господарських операцій у справі з подібними правовідносинами, суд апеляційної інстанції зазначив, що порушення певними постачальниками товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту. Оскільки у справі не встановлено обставин щодо обізнаності Товариства про неправомірну поведінку контрагентів-постачальників, воно не повинно зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит. Щодо недоліків в первинних документах, на які вказувало ГУ ДФС, не надання позивачем ТТН на перевезення товару, то суд зазначив, що відсутність окремих документів або помилки у їх оформленні не можуть слугувати підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо іншими доказами підтверджуються фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю. З такою оцінкою судів попередніх інстанцій доказів не можна погодитися, оскільки вона зроблена без дотримання вимог статті 90 КАС, згідно з якою суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини перша, третя цієї статті). Фактично суди попередніх інстанцій встановили обставини на підставі оцінки доказів, які надав позивач, не взявши до уваги докази відповідача. Відхиляючи посилання ГУ ДФС на обставини, інформація щодо яких викладена в акті перевірки і які обґрунтовано ставлять під сумнів придбання позивачем товару та послуг у зазначених вище контрагентів-постачальників, а то й виключають таке придбання (в разі їх підтвердження в судовому процесі), суди виходили з того, що податкова інформація не є доказом в адміністративному судочинстві. Такий висновок не відповідає нормі частини першої статті 72 КАС, згідно з якою доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи» .

А в постанові від 22 жовтня 2019 року у справі № 826/1475/17 Верховним Судом зроблено наступні висновки: «платнику необхідно застосовувати розумну обережність при укладенні договорів з постачальниками. Адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб`єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов`язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду. Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов`язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв`язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів. Верховний Суд наголошує, що платник, який претендує на підтвердження обґрунтованості заявленої ним податкової вигоди первинними документами, повинен пересвідчитися у правильності оформлення таких документів та у достовірності наведених у цих документах відомостей. В інакшому випадку такий платник несе ризик у сфері податкових правовідносин, оскільки втрачає можливість підтвердити податковий кредит в силу відсутності належним чином оформлених первинних документів» .

Тож, оцінюючи усі докази по справі в їх сукупності та беручи до уваги позиції Верховного Суду, суд доходить висновку про те, що вони не підтверджують факт реального здійснення поставки товару від ТОВ «Поліфлекс Плюс» на користь ПП "Техно-Інкорпорейтед".

Відтак, усі дії з віднесення позивачем податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідного періоду по операціях з придбання товару у ТОВ ТОВ «Поліфлекс Плюс» за наслідками цих операцій суд вважає безпідставними.

З огляду на встановлені обставини справи суд визнає податкові повідомлення-рішення №0041010701 від 21 грудня 2020 року та № 0040980701 від 21 грудня 2020 року правомірними, у зв`язку з чим позовна вимога про їх скасування є такою, що не підлягає задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "ТЕХНО-ІНКОРПОРЕЙТЕД" (вул. Автобазівська, буд.1, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний код 42751741) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код ВП 44057192) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Полтавській області №0040980701 від 21 грудня 2020 року та №0041010701 від 21 грудня 2020 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 02 серпня 2021 року.

Суддя Н.І. Слободянюк