Рішення

від 30.07.2021 по справі 640/16725/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2021 року м. Київ № 640/16725/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Чемериса М.С. (за дорученням судді), розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) (далі - позивач або ОСОБА_1 ) подано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Головного управління ДПС у м. Києві (адреса: 04161, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код - 43141267) (надалі - відповідач або ГУ ДПС у м. Києві), у якому позивач просить суд:

- визнати протиправним дії Головного управління ДПС у м. Києві щодо винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-224627-17 від 15.05.2019;

- скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-224627-17 від 15.05.2019 Головного управління ДПС у м. Києві відносно ОСОБА_1 .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.07.2020 (суддя Пащенко К.С.) залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 .

Позивачем у встановлений судом строк усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.09.2020 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у адміністративній справі № 640/16725/20, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 15.06.2020 ним отримано інформацію від банку, що його рахунок арештовано на підставі постанови державного виконавця.

Позивач з`ясував, що в Святошинському районному відділі державної виконавчої служби міста Києва на підставі заяви ГУ ДПС у м. Києві від 11.11.2019 відкрито виконавче провадження № 61183830.

Підставою для відкриття провадження у справі слугувала вимога про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 № Ф-224627-17 на суму 21030,90 грн, з якою позивач не погоджується з огляду на те, що він не є фізичною особою - підприємцем або особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, у зв`язку з чим нарахування податкових зобов`язань є безпідставним.

Вказані обставини стали підставою для звернення до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що за даними інформаційної системи податкового органу позивач перебував на обліку в ДПІ в Святошинському районі Головного управління ДПС у м. Києві як фізична особа - підприємець з 03.02.1999 по 22.10.2020, та знаходився на загальній системі оподаткування.

В інтегрованій картці обліковуються автоматичні нарахування єдиного внеску як фізична особа - підприємець, що перебувала на загальній системі оподаткування в розмірі мінімального страхового внеску за кожен місяць на загальну суму 29 293,44 грн, а саме, за січень-грудень 2017 року по терміну сплати 09 лютого 2018 року - 8448,00 грн; 1-4 квартали 2018 року по терміну сплати 19 квітня 2018 року - 2457,18 грн, 19 жовтня 2018 року - 2457,18 грн та 21 січня 2019 року - 2457,18 грн; 1-4 квартали 2019 року по терміну сплати: 19 квітня 2019 року - 2754,18 грн, 21 жовтня 2019 року - 2754,18 грн та 20 січня 2020 року - 2754,18 грн.

При цьому, сплата єдиного внеску відсутня, у зв`язку з чим за позивачем обліковується недоїмка на 05.11.2019 та, відповідно, 10.05.2019 була сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску № Ф-224627-17, яку направлено позивачу, проте, остання повернута на адресу відповідача за закінченням терміну зберігання.

Більш того, представник відповідача послався на те, що твердження позивача, що він не займається підприємницькою діяльністю, не звільняє його від сплати єдиного внеску, оскільки такий сплачується незалежно від здійснення підприємницької діяльності.

На підставі викладеного, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець 03.02.1999 (дата запису: 30.01.2007; номер запису: 20720170000011656).

Реєстрацію позивача як фізичної особи-підприємця припинено 22.10.2020 (дата запису: 22.10.2020, номер запису: 2000720060001011656).

Станом на надання відповіді Головним управлінням ДПС у м. Києві від 25.06.2020 на адвокатський запит представника позивача - Штабському М. у ОСОБА_1 обліковуються автоматичні нарахування єдиного внеску, як фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування в розмірі мінімального внеску за кожен місяць, на загальну суму 29 293,44 грн.

15.05.2019 Головним управлінням ДФС у м. Києві сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату (недоїмки) № Ф-224627-17-У на суму 21030,90 грн.

Згідно з вимогою по єдиному соціальному внеску станом на 05.11.2019 обліковується борг у сумі 26539,26 грн.

Поштове відправлення яким було направлено вказану вимогу про сплату боргу повернуто за закінченням строку зберігання, що підтверджується позивачем у позовній заяві.

Не погоджуючись з наведеною вимогою контролюючого органу, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі по тексту - Закон України від 08 липня 2010 року №2464-VI).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 25 Закон України від 08 липня 2010 року №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Частиною чотирнадцятою статті 25 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI визначено, що оскарження рішення органу доходів і зборів про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення органом доходів і зборів вищого рівня та/або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов`язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.

Порядок стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 (далі по тексту - - Інструкція № 449).

Відповідно до пункту 3 розділу VI Інструкції № 449, фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) в таких випадках:

- якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами;

- якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

За вимогами пункту 4 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.

При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1 частина - літера Ю (вимога до юридичної особи) або Ф (вимога до фізичної особи), 2 частина - порядковий номер, 3 частина - літера У (узгоджена вимога).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06 грудня 2016 року №1774 внесено зміни до Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI, що діють з 1 січня 2017 року, зокрема щодо обов`язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 3 частина 1 стаття 7 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI);

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частина 1 статті 7 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI).

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Фіскальний орган веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до Інструкції.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу. Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис, - у фіскальному органі.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.

Аналіз наведених вище норм чинного законодавства свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.

Суд звертає увагу, що Верховний Суд неодноразово висловлював аналогічну за змістом правову позицію, щодо формування вимоги про сплати боргу (недоїмки) на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, зокрема, в постанові у справі №826/11623/16 від 11 вересня 2018 року.

Відтак, жодних документальних перевірок в даному випадку не проводилось, необхідність у направленні позивачу акта перевірки у відповідача була відсутня, у зв`язку з чим вказані доводи позивача суд вважає необґрунтованими.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06 грудня 2016 року № 1774 внесено зміни до Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI, що діють з 1 січня 2017 року, зокрема щодо обов`язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 3 частина 1 статті 7 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI);

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини 1 статті 7 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI).

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Отже, Законом України від 08 липня 2010 року №2464-VI встановлено обов`язок фізичної особи-підприємця, що перебуває на загальній системі оподаткування, сплачувати єдиний внесок незалежно від отримання доходу у розмірі не меншому мінімального страхового внеску. Тобто, мінімальний розмір обов`язкового платежу прямо визначено Законом України від 08 липня 2010 року №2464-VI і не залежить від подання чи неподання платником податків відповідної звітності, або здійснення нарахувань контролюючим органом.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу нараховано за:

1-4 квартали 2017 року по терміну сплати 09.02.2018 - 8448,00 грн;

1-4 квартали 2018 року по терміну сплати 19.04.2018 - 2457,18 грн, 19.10.2018 - 2457,18 грн та 21.01.2019 - 2457,18 грн;

1-4 квартали 2019 року по терміну сплати: 19.04.2019 - 2754,18 грн, 21.10.2019 - 2754,18 грн та 20.01.2020 - 2754,18 грн.

Всього заборгованість становить 29293,44 грн.

Матеріали справи не містять доказів наявності у позивача права на звільнення від сплати єдиного внеску у спірний період.

У зв`язку із наявністю заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску у позивача, Головним управлінням ДПС у м. Києві сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-224627-17-У від 15.05.2019.

За приписами пункту 4 розділу VI Порядок стягнення заборгованості з платників Інструкції № 449, вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.

У разі якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв`язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, поверненням поштового відправлення у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання або з інших причин, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Поштове відправлення яким було направлено вказану вимогу про сплату боргу повернуто за закінченням строку зберігання.

Таким чином, вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-224627-17-У від 15.05.2019 є належним чином врученою платнику податків в силу закону.

При цьому, доводи про відсутність записів про реєстрацію позивача в ЄДР спростовуються матеріалами справи, оскільки судом встановлено, що в ЄДР містяться записи про реєстрацію ФОП - ОСОБА_1 ще 03.02.1999 та припинення такої діяльності лише 22.10.2020.

При цьому, суд зауважує, що лише з внесенням відомостей про юридичну особу або фізичну особу - підприємця до Єдиного державного реєстру фізична особа - підприємець вважається припиненою.

Таким чином, з 03.02.1999 по 22.10.2020 включно позивач у зв`язку з наявністю в нього статусу фізичної особи-підприємця був платником єдиного соціального внеску в розумінні Закону, а отже був зобов`язаний сплачувати єдиний внесок у розмірі та строки, встановлені Законом, як платник фізична особа-підприємець.

В матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують сплату позивачем єдиного внеску за спірний період.

За таких обставин, вимога про сплату боргу (недоїмки) відповідно до якої позивачеві необхідно сплатити недоїмку з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування прийнята правомірно, оскільки позивач в момент її формування 15.05.2019 був зареєстрований як ФОП та відповідно був платником єдиного внеску.

З урахуванням вищевикладеного та наданих доказів у їх сукупності, суд приходить висновку, що відповідач, приймаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-224627-17-У від 15.05.2019 діяв відповідно до норм чинного законодавства України, у зв`язку з чим підстави для скасування вказаної вимоги відсутні, а отже позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.

Інші доводи та аргументи позивача не спростовують висновків суду.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування виконав та довів правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваної податкової вимоги з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 КАС України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення на користь позивача судового збору у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко