Ухвала

від 02.07.2009 по справі 22ц-3874/09

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

Другого липня 2009 року Судова палата у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області колегією суддів у складі:

Головуючого - Віхрова В. В.,

Суддів: Каліновського А. Б., Дерев’янка О. Г.,

з секретарем Горобець К. В.,

за участі представника відповідача ОСОБА_1,

позивача в особі директора товариства Клименка І. П.,

представника позивача Рябенка В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Межівського районного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2009 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Промінь» до ОСОБА_4 про стягнення упущеної вигоди та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом спонукання до виконання умов договору оренди, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Агрофірма «Промінь» (код ЄДРПОУ 30761945, с. Іванівка Межівського району) пред’явило у квітні 2009 року через суд позов до відповідача про стягнення упущеної вигоди та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом спонукання до виконання умов договору оренди і до утримання від культивації, оранки, сівби, дискування та інших сільськогосподарських робіт з тих підстав, що з відповідачем на п’ять років 08.08.2006 укладений договір оренди земельної ділянки переданої позивачу у загальному масиві полем площею 239, 15 га, проте відповідач, зробивши заяву про припинення оренди, почав самостійний обробіток виділеного йому у лютому 2009 року в натурі на місцевості земельного паю, порушуючи право оренди позивача, для забезпечення чого клопотав до завершення справи розглядом по суті заборонити відповідачу користуватися земельною ділянкою.

Ухвалою Межівського районного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2009 року заява ТОВ «Агрофірма «Промінь» про забезпечення позову задоволена і відповідачу заборонено проводити культивацію, підживлення грунту, насіння, сівбу, прополку, дискування, уборку, оранку, та інші сільськогосподарські роботи на розташованій на території Іванівської сільської ради Межівського району земельній ділянці, в тому числі ріллі, площею 5, 154 га, яка належить на праві власності відповідачу, на час дії договору оренди до 08.08.2011.

В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що вжитими заходами забезпечення позову суд до розгляду справи, по суті, фактично задовольнив пред’явлені до нього позовні вимоги, які безпідставні через припинення орендних відносин у зв’язку зі зміною предмета договору, щодо передачі в оренду якого додаткові угоди не укладалися, а за предметом пред’явленого до нього позову виконання рішення у цій справі жодним чином не може бути утруднене, у зв’язку з чим порушує питання про скасування ухвали місцевого суду.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, позивач посилається на відповідність способу забезпечення пред’явленому позову, а відповідач не надав доказів того, що йому виділена в натурі земельна ділянка, що у свою чергу не надає право на дострокове розірвання договору оренди.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, з’ясувавши обставини пред’явлення позову, перевіривши в межах апеляційної скарги законність та обгрунтованість судового рішення, дійшов висновку про необхідність його перегляду з таких підстав.

Забезпечуючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що за наявності обставин з самостійного обробітку земельної ділянки відповідачем до розв’язання спору в цій справі може бути унеможливлене виконання умов укладеного сторонами договору оренди, строк дії якого не закінчився, через що адекватним способом забезпечення позову є заборона вчиняти певні дії, а саме

Справа № 22ц-3874/09

Головуючий у першій інстанції: Літвінова Л. Ф.      

Категорія:

Суддя-доповідач: Віхров В. В.

сільськогосподарські роботи на спірній земельній ділянці. Проте, суд апеляційної інстанції не знаходить за можливе погодитися з такими висновками.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. З позовної заяви вбачається, що позивач не пред’являв вимог до власника щодо захисту своїх прав з договору через позбавлення володіння, а підставами позов визначив оспорювання його прав з договору оренди щодо користування земельною ділянкою власником, вимагаючи усунути сумніви в праві декларуванням існуючими договірні ‘відносини з примушенням власника до виконання його обов’язків з договору в натурі.

Вживаючи заходи забезпечення, суд першої інстанції визначився щодо існування триваючого порушення прав орендаря та встановив заборону орендодавцю діяти у своїх інтересах і перешкоджати орендарю, фактично розв’язавши питання про матеріально-правову вимогу позивача до розгляду справи, по суті, у судовому засіданні, що за роз’ясненнями Пленуму Верхового Суду України в п. 5 постанови № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» не припустимо, у зв’язку з чим заперечення проти апеляції, відносячись до розв’язання спору, по суті, до уваги не можуть бути прийняті.

Відповідно, за предметом і підставами пред’явленого до відповідача позову виконання рішення у цій справі, жодним чином, не може бути утруднене, що виключає підстави за ст. 151 ЦПК України для забезпечення позову.

Крім того, заборона вчиняти певні дії як спосіб забезпечення позову за п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України полягає у запровадженні контролю за використанням власності і здійсненням належних особі прав з обмеженням такої особи в можливості розпоряджатися, а щодо користування з огляду на положення ст. 41 Конституції України допускається обмеження з приводу принесених річчю плодів і доходів та недопущення зміни природних властивостей речі і погіршення екологічної ситуації.

Водночас, відповідач надав до апеляційного суду акт про передачу йому та прийом земельної ‘ділянки в натурі № 297 з цільовим призначенням відповідно до ст. 22 ЗК України для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Встановлення заборони на проведення робіт, з приводу яких постановлена оскаржувана ухвала, тягне к фактичному невикористанню земельної ділянки і заростанню бур’янами, що за визначенням ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визнається невиконанням вимог щодо використання земель за цільовим призначенням, яке покладає на власника земельної ділянки за ст. 211 ЗК України тягар юридичної відповідальності, адміністративної зокрема, і відносяться до підстав припинення прав на землю за ч. 1 ст. 143 ЗК України. Відповідно, встановлення такої заборони кінцевою метою переслідує припинення прав землекористування, а не контроль за здісненням власником своїх правомочностей за ст. 317 ЦК України з користування, через що застосований місцевим судом спосіб забезпечення позову не відповідає встановленим ч.ч. 6, 7 ст. 319 ЦК України межам втручання держави.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції вирішив порушене позивачем питання про забезпечення позову з грубим порушенням ст. ст. 151, 152 ЦПК України, застосувавши ці норми без передбачених ними на те підстав в наслідок їх тлумачення, яке суперечить їх точному змісту, на підставі чого незаконна ухвала місцевого суду згідно з п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України підлягає скасуванню з постановлениям ухвали про відмову в задоволенні заяви позивача.

Керуючись, ст. ст. 151, 312-315 ЦПК України, судова палата, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Межівського районного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2009 року скасувати, і постановити ухвалу з питання забезпечення позову.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Промінь» про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і оскарженню не підлягає.