Ухвала

від 03.03.2021 по справі 757/10322/21-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/10322/21-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2021 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3 ,

представника власника майна адвоката ОСОБА_4 ,

розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, - заступника начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна,

ВСТАНОВИВ:

26.02.2021 прокурор, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, - заступник начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно у кримінальному провадженні № 22020101110000164.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання, просив його задовольнити, з викладених в ньому підстав.

Адвокат в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання, подавши письмові заперечення, в яких зазначив, що матеріали поданого клопотання містять копію ухвали слідчого судді Печерського районного суду по справі №757/5316/21-к від 04.02.2021 (арк. 11), однак лише її першу сторінку, без відображення резолютивної частини, що є визначальним, оскільки ухвалою слідчого судді не було надано дозвіл на відшукання та вилучення грошових коштів.

Також вказано, що клопотання про арешт майна є необґрунтованим та неконкретизованим, шаблонним, без ідентифікації конкретних обставин даної справи, що зокрема підтверджується цитуванням повного тексту статей Кримінального процесуального кодексу України.

Крім того, вказане твердження підтверджується змістом абзацу 2 аркушу 5 Справи: «24.02.2021 вищевказані грошові кошти було оглянуто та визнано речовим доказом у кримінальному провадженні».

Разом із тим, матеріали поданого клопотання не містять копії протоколу огляду грошових коштів, а відповідно і відомостей, які за твердженням сторони обвинуваченням мають значення для досудового розслідування.

Так, адвокат не погоджується з постановою про визнання речовим доказом, адже, у вказаній постанові відсутня будь-яка конкретна обставина, яка би дозволила віднести грошові кошти до речей, які містять у собі критерії визначені у ст. 98 КПК України, що на думку адвоката свідчить про її шаблонність та невмотивованість.

Так, прокурором в клопотанні не обґрунтовано та не підтверджено доданими до нього матеріалами, будь-яких обставин, які б дозволили сторонньому спостерігачу зробити висновок, що вилучені грошові кошти «були об`єктом кримінально протиправних дій, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення, тощо».

Крім того, адвокат стверджує, що будь-яких доказів щодо причетності ОСОБА_5 до вчинення будь-яких протиправних дій ні клопотання, ні подані до нього матеріали не містять, а протиправне вилучення у цієї особи грошових коштів, грубо порушує право власності та право на недоторканість приватного майна.

В межах вказаного кримінального провадження будь-якій особі не повідомлено про підозру, що підтверджується витягом із Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Таким чином, адвокат вважає, що безпідставне вилучення майна грубо порушує права третьої особи, а необґрунтованість клопотання про арешт є безумовною підставою для відмови у його задоволенні.

Адвокат звертає увагу суду, що на момент проведення обшуку у вказаному приміщенні знаходилися власні грошові цінності в іноземній валюті, а саме: 100 000 доларів США та 250 000 Євро, які були конвертовані із національної валюти, отриманої протягом тривалого заощадження та накопичення безпосередньо ОСОБА_5 та двома працездатними членами його сім`ї, в тому числі, від відчуження рухомого та нерухомого майна, а саме:1 935 000 гривень , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири; 433 800 гривень, що підтверджується договором купівлі-продажу автомобіля; 78 000 гривень, що підтверджується договором купівлі- продажу гаража; 485 463,01 гривень, отримана заробітна платня лише за 2020 рік, що підтверджується Довідкою; 611 334,97 гривень, отримана заробітна платня лише за 2019 рік, що підтверджується Довідкою; 431 918.26 гривень, отримана заробітна платня лише за 2018 рік, що підтверджується Довідкою.

Так, за період часу з 03.09.2020 по 26.02.2021, тобто протягом 151 дня, стороною обвинувачення у кримінальному провадженню №22020101110000164 від 03.09.2020, не встановлено будь-яких матеріальних збитків по справі, не вказано підстав вилучення та арешту майна третьої особи, не відображено яке значення для кримінального проведення мають вилучені грошові кошти, а також не наведено жодних аргументів щодо їх незаконного походження чи отримання.

02.03.2021 представник третьої особи ознайомився із матеріалами поданого клопотання, серед яких наявна постанова про визначення групи прокурорів від 16 вересня 2020 року (арк. 9-10) у кримінальному провадженні №22020101110000164 від 03.09.2020, із правовою кваліфікацією: ч. 1 ст. 333 КК України.

Однак, вказане клопотання про арешт подане у кримінальному провадженні із правовою кваліфікацією: ч. 1 ст. 333, ч. 4 ст. 191 КК України, що підтверджується витягом із Єдиного реєстру досудових розслідувань (арк. 1-2 ).

Разом із тим, матеріали поданого клопотання не містять постанов про об`єднання матеріалів різних кримінальних проваджень, а також постанов при призначення прокурора та/або групи прокурорів в об`єднаному кримінальному провадженні, що виключає правову можливість перевірки повноважень прокурора.

Підписантом вказаного клопотання є ОСОБА_3 , який у кримінальному провадженні №22020101110000164 від 03.09.2020 із правовою кваліфікацією: ч. 1 ст. 333, ч.4 ст. 191 КК України, не має повноважень прокурора.

Вказана правова позиція підтверджується постановою Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у Справі № 754/7061/15 від 22.02.2021.

Таким чином, на думку адвоката,прокурор Київської міської прокуратури ОСОБА_3 не має повноважень на зверненення із клопотання про арешт майна третьої особи у кримінальному провадженні №22020101110000164 від 03.09.2020 із правовою кваліфікацією: ч 1 ст. 333, ч.4 ст. 191 КК України, що є безумовною підставою для відмови у його задоволенні.

Окрім цього, адвокат вважає, що дане клопотання подане з порушення строків звернення з клопотанням.

З врахуванням зазначених обставин, адвокат просить слідчого суддю відмовити в задоволенні клопотання.

Вивчивши клопотання та докази, якими обґрунтовується клопотання, надходжу до наступних висновків.

З матеріалів клопотання вбачається, що слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22020101110000164, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.09.2020 за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 191 та ч. 1 ст. 333 КК України щодо фактів розкрадання державних коштів та порушення норм чинного законодавства у сфері міжнародних передач контрольованих товарів представниками ДП «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» (код ЄДРПОУ 07684556) (далі -ДП «ЛДАРЗ»).

Так, за наявними даними, за сприяння керівництва ДП «ЛДАРЗ», службові особи відділу матеріально-технічного постачання заводу протягом 2015-2018 рр. створювали необліковані надлишки авіаційного майна на підприємстві (шляхом розукомплектування повітряних суден, викрадення з літаків, що перебували на відповідальному зберіганні тощо), яке потім легалізовували через постановку на баланс афілійованим керівництву комерційним структурам (ТОВ «Промелектроніка» (код ЄДРПОУ 24510970), ТОВ «Тангаж» (код ЄДРПОУ 39388732), ТОВ «Спец Авіа Сервіс» (код ЄДРПОУ 36365141), ТОВ «Тех-Партнер» (код ЄДРПОУ 39274068), ТОВ «Фалкон-Авіа» (код ЄДРПОУ 38801309), ТОВ «Авіа Макс» (код ЄДРПОУ 37085006), ТОВ «Сервіс авіа» (код ЄДРПОУ 39748058) та ін.) та реалізовували на державне підприємство через процедуру закритих запитів цінових пропозицій.

Встановлено, що вищевказані викрадені авіаційні запчастини мають унікальні ідентифікуючі ознаки, які представники вказаних комерційних структур, використовуючи відповідне обладнання підроблюють (змінюють ідентифікаційні номери, перефарбовують, замінюють ідентифікуючі таблички тощо).

В подальшому, за отриманою інформацією, отримані у ході виконання публічних закупівель кошти, представники ТОВ «Промелектроніка» перераховують на рахунки фіктивних організацій, нібито за закупівлю вказаних авіазапчастин, з метою легалізації викрадених та виведення грошових коштів з-під податкового обліку та їх обготівкування для розподілу між учасниками протиправного механізму.

Крім того, отримано інформацію, що частина поставленого ТОВ «Промелектроніка», ТОВ «Тангаж», ТОВ «Спец Авіа Сервіс», ТОВ «Тех-Партнер», ТОВ «Фалкон-Авіа», ТОВ «Авіа Макс», ТОВ «Сервіс авіа» та ін., які не викрадені з заводу, виготовлені на території РФ та офіційним шляхом на територію України не постачалися, що свідчить про їх контрабандне походження.

В ході досудового розслідування встановлено, що до вчинення вказаного кримінального правопорушення може бути причетний заступник директора ДП «ЛДАРЗ», громадянин України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідями оперативного підрозділу на доручення слідчого (вих. № 51/35-2264 від 22.09.2020, № 51/35-2515 від 12.10.2020, № 51/35-2573 від 19.10.2020, № 51/35-3119 від 31.12.2020), а також іншими матеріалами даного кримінального провадження.

За наявною інформацією, дружина ОСОБА_5 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до довідки № 223998990 щодо надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, володіє нежитловим приміщенням V, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 28,9 м2, що може використовуватися ОСОБА_5 у протиправній діяльності, де може зберігати речі та документи, які містять в собі відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення злочину, знаряддя кримінального правопорушення, магнітні носії інформації, комп`ютерна техніка, мобільні телефони, планшетні комп`ютери, флеш-накопичувачі, документи та інші електронні пристрої, на яких може міститись інформація щодо вчиненого злочину.

23.02.2021 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_7 від 04.02.2021 (№757/5316/21-к), за адресою АДРЕСА_1 , проведено обшук, в ході якого вилучено здобуті злочинним шляхом грошові кошти в сумі 100 000 доларів США, 250 000 Євро.

В ході проведення обшуку, на запитання слідчого про джерело надходження грошових коштів, ОСОБА_6 заявила, що це грошові кошти від продажу квартири та гаражу, ціна яких складає один мільйон дев`ятсот тридцять п`ять тисяч та сімдесят вісім тисяч гривень відповідно. Після телефонної розмови зі своїм чоловіком ОСОБА_5 , на повторне запитання про походження грошових коштів, громадянка ОСОБА_6 відмовилась надати пояснення.

В ході проведення огляду встановлено, що вищезазначені речі, мають значення для досудового розслідування, а також те, що відомості, які містяться у відшукуваних речах і документах, можуть бути доказами під час судового розгляду, могли бути використані як засоби вчинення кримінального правопорушення і зберегти на собі його сліди, з метою подальшої відшкодування завданої протиправними діями шкоди.

24.02.2021 вищевказані грошові кошти було оглянуто та визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Крім того, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.

Одночасно при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 172 КПК України, слідчий суддя не вирішує питання належності та допустимості доказів, отриманих в ході досудового розслідування, оскільки оцінка допустимості доказів має бути вирішена відповідно до вимог ст. 89 КК України під час ухвалення судового рішення при судовому розгляді кримінального провадження.

Як визначено ч. 5 цієї ж статті, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Так, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94,132, 173 КПК України повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність та співмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження.

Окрім цього, відповідно до ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Так, у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

З врахуванням зазначеного, слідчий суддя звертає увагу, що доводи адвоката, щодо того, що прокурор звернувся з пропущенням строку, на думку слідчого судді є безпідставними, оскільки не знайшли свого підтвердження, так як дане клопотання направлялось до суду засобами поштового зв`язку ще 24.02.2021,а тому строк на звернення до суду є не пропущеним.

Також, доводи адвоката щодо того, що прокурор не уповноважений на звернення до суду з даним клопотанням, слідчий суддя не бере їх до уваги, так як вони є не доведеними та перебільшеними.

Разом з цим, слідчий суддя звертає увагу, що клопотанні про арешт майна мають міститись відповідні дані у відповідності до вимог ст.ст. 94,132, 173 КПК України, оскільки у відповідності до п.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Рішення ЄСПЛ від 07.06.2007 року у справі «Смірнов проти Росії», суд постановив: «Що стосується гарантій проти зловживань владою при здійсненні обшуків..., то Європейський Суд зауважив: «надмірно широкі вирази, в яких було сформульовано постанову про проведення обшуку, надали співробітникам міліції необмежений розсуд при визначенні, які документи «представляли інтерес» для розслідування у кримінальній справі; в результаті був проведений обширний обшук і потім вилучення. А у коло вилучених матеріалів ввійшли і ті, що не пов`язані з цією кримінальною справою.» У такий спосіб ЄСПЛ наголосив на принципі, що слідчий має право на вилучення лише тих речей/предметів, що прямо передбачені судовим рішенням.

З огляду на зазначені вимоги закону слідчий суддя приходить до висновку про те, що в рамках означеного кримінального провадження ОСОБА_5 не повідомлено про підозру, тобто останній немає жодного процесуального статусу у кримінальному провадженні. Окрім цього, прокурором у клопотанні, не вказано чи встановлено розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням.

Жодних об`єктивних даних, які б підтверджували, що вилучені грошові кошти, були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, слідчий суддя з наданих до суду матеріалів провадження не вбачає.

Прокурором, який звернувся до суду з клопотанням про арешт майна, не вказано у який спосіб та для з`ясування яких обставин, що мають значення у даному кримінальному провадженні, можливе використання у якості речових доказів грошових коштів, на арешті яких останній наполягає.

За вказаних обставин версія органу досудового розслідування, що майно на арешті якого прокурор наполягає, відповідає ознакам визначених ст. 98 КПК України, тобто відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні, належним чином не досліджена та не підтверджена допустимими в розумінні ст. 86 КПК України доказами, а спростована наданими доказами строною власника майна.

Окрім цього, прокурором не було долучено до матеріалів клопотання в належному вигляді ухвалу слідчого суду про надання дозволу на проведення обшуку, у зв`язку з цим слідчий суддя позбавлений можливості дослідити в повній мірі обставини на підставі яких здійснювався обшук та на дозвіл на вилучення, яких саме речей та документів надавався.

Таким чином, слідчий суддя прийшов до висновку, що стороною обвинувачення не було доведено необхідності накладення арешту на вилучені кошти, оскільки представником власника майна було належним чином спростовано доводи прокурора.

Відтак, клопотання не підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 26, 100, 107, 117, 131, 132, 171173, 309 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, - заступника начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна відмовити.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1