Рішення

від 30.07.2021 по справі 714/345/21

ГЕРЦАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 714/345/21

Провадження № 2/714/137/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2021 р. Герцаївський районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого-судді: Акостакіоає О.Т.

секретар: Тодерян К.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Герца цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання співзабудовником незавершеного будівництва житлового будинку з господарськими спорудами та визнання право власності на Ѕ частин спільного майна подружжя,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання співзабудовником незавершеного будівництва житлового будинку з господарськими спорудами та визнання право власності на Ѕ частин спільного майна подружжя. Просила суд визнати за нею об`єкт незавершеного будівництва, а саме житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 , об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та визнати її співзабудовником побудованого під час шлюбу, але не введеного в експлуатацію об'єкта незавершеного будівництва. Також просила визнати за нею право власності на 1/2 частину земельної ділянки кадастрові номера 7320784000:01:001:0414, площею 0,25 га. з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); земельної ділянки кадастровий номер 7320784000:01:001:0122 площею 0,25 га. з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); та земельної ділянки кадастровий номер 7320784000:01:001:0123 площею 0,0241 га. з цільовим призначенням: для ведення особистогоселянськогогосподарства.16 квітня 2021 року позивачем були змінені позовні вимоги. Заявлені позовні вимоги мотивує тим, що вона з 03 жовтня 1992 року до 20 листопада 2018 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Шлюб був розірваний рішенням Герцаївського районного суду Чернівецької області від 20 листопада 2018 року. Від спільного шлюбу народився син ОСОБА_3 , 1999 року, який проживає з нею. Під час шлюбу, сторони у 1993 році, побудували житловий будинок, на земельній ділянці, для будівництва індивідуального житлового будинку, виданої рішенням виконкому Глибоцької районної ради народних депутатів №98 від 10.05.1990 року, ОСОБА_4 , її батьку та надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку та проведення будівельних робіт, в подальшому рішенням виконавчого комітету Острицької сільської ради народних депутатів № 12 від 24.03.1995 року, на підставі заяви ОСОБА_5 , переоформлено будівельний паспорт жилого будинку, що по АДРЕСА_1 на відповідача ОСОБА_2 . Усі будівельні роботи житлового будинку з господарськими спорудами проводились відповідно до будівельного паспорту, паспорту на забудову земельної ділянки в населенням пункті, проекту забудови земельної ділянки, а земельну ділянку, для будівництва та обслуговування житлового будинку з господарськими спорудами загальною площею 0,25 га отримано у власність 27.10.2006 року, на підставі рішення Острицької сільської ради III сесії У скликання. Спірний житловий будинок складається з: житлового будинку літ. А загальною площею 122,50 кв.м., житловою площею 52,10 кв.м., гараж літ. Б загальною площею26.20 кв.м., сарай літ. В загальною площею 9.80 кв.м., вбиральня літ. Г загальною площею 1.30 кв.м., №1 ворота, №2 огорожа. №3 огорожа, № 4 яма вигрібна. Згідно звіту про незалежну оцінку майна від 09 квітня 2019 року, вартість спірного житлового будинку з господарськими спорудами становить 397209 грн. В зазначеному житловому будинку, вони проживають з 1996 року, житловий будинок, з господарськими будівлями та спорудами, 100% готовністю. Згідно висновку експертного будівельно-технічного дослідження № 541 від 11 квітня 2019 року Будівництво житлового будинку літ. А з підвалом і господарчими будівлями проведено з дотриманням державних будівельних, протипожежних, санітарних норм і подальша їх експлуатація призначенням можлива . Відповідач відмовляється здати будинок в експлуатацію та отримати право власності на вищевказане домогосподарстві, на даний час перебуває за кордоном. На її звернення 13 травня 2019 року отримала лист комунального підприємства Бюро реєстрації нерухомості та бізнесу , про не можливість реєстрації право власності на відповідне майно та рекомендовано звернутися до суду для оформлення права власності в судовому порядку так як, власник ОСОБА_2 повинен особисто звернутися до органів реєстрації. Крім цього, під час шлюбу, згідно договору купівлі-продажу ВВО №207416 від 28.10.2004 року зареєстрованого в реєстрі за №1125, було придбано земельні ділянки 0,25 га кадастровий номер 7320784000:01:001:0122, та 0,0241 га. кадастровий номер 7320784000:01:001:0123 розташовані в с. Остриця Герцаївського району Чернівецької області. Згідно звіту про експертну грошеву оцінку земельних ділянок, вартість становить 252692 грн. Просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідача судові витрати та витрати пов`язані з наданням правової допомоги.

Ухвалою Герцаївського районного суду Чернівецької області від 19.04.2021 року відкрито провадження у справі та призначено справи до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Герцаївського районного суду Чернівецької області від 15.06.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, проте надійшла заява від її представника ОСОБА_6 , який позов підтримав в повному обсязі, послався на обставини викладені в позовній заяві в новій редакції, просив справу розглянути у їх відсутності та проти заочного рішення не заперечували.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні не з`явився по невідомим для суду причинам, хоча двічі належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про причини не явки суд не повідомив, відзиву не подав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ст. 280 ч.1 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з даних вимог закону, зокрема, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин, не подав відзив, представник позивачки не заперечував щодо винесення заочного рішення, суд дослідивши письмові матеріали справи вважає, що позов підлягає до задоволення, і по справі можливо постановити заочне рішення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд, дослідивши надані позивачем документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що змінені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 з 03 жовтня 1992 року до 20 листопада 2018 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 . Шлюб був розірваний, що підтверджується копією рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 20 листопада 2018 року. Від спільного шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується витягом з погосподарської книги.

Рішенням виконкому Глибоцької районної ради народних депутатів № 98 від 10.05.1990 року, ОСОБА_4 , батьку позивачки ОСОБА_1 видано земельну ділянку та надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку та проведення будівельних робіт.

У 1993 році під час шлюбу сторони побудували житловий будинок, на земельній ділянці, для будівництва індивідуального житлового будинку, що по АДРЕСА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Острицької сільської ради народних депутатів № 12 від 24.03.1995 року, на підставі заяви ОСОБА_5 , переоформлено будівельний паспорт жилого будинку, що по АДРЕСА_1 на відповідача ОСОБА_2 .

Як вбачається з копії Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯГ № 443079 від 22.01.2007 року власником вказано ОСОБА_2 на підставі рішення Острицької сільської ради 3 сесії 5 скликання від 27.10.2006 року, розмір земельної ділянки 0, 25 га.

Згідно Положення про паспорт на будівництва садиби, зазначений паспорт дає право на здійснення будівництва індивідуального будинку з господарськими будівлями та благоустрій присадибної ділянки, усі будівельні роботи житлового будинку з господарськими спорудами проводились відповідно до будівельного паспорту, паспорту на забудову земельної ділянки в населенням пункті, проекту забудови земельної ділянки.

З матеріалів справи вбачається, що по АДРЕСА_1 розташоване домоволодіння, яке складається з житлового будинку літ. А загальною площею 122,50 кв.м., житловою площею 52,10 кв.м., гараж літ. Б загальною площею 26.20 кв.м., сарай літ. В загальною площею 9.80 кв.м., вбиральня літ. Г загальною площею 1.30 кв.м., №1 ворота, №2 огорожа. №3 огорожа, № 4 яма вигрібна, а згідно звіту про незалежну оцінку майна від 09 квітня 2019 року, вартість спірного житлового будинку з господарськими спорудами становить 397209 грн. В зазначеному житловому будинку сторони проживали з 1996 року, житловий будинок, з господарськими будівлями та спорудами, 100% готовністю.

Згідно висновку експертного будівельно-технічного дослідження № 541 від 11 квітня 2019 року Будівництво житлового будинку літ. А з підвалом і господарчими будівлями проведено з дотриманням державних будівельних, протипожежних, санітарних норм і подальша їх експлуатація призначенням можлива

Як вбачається з договору купівлі-продажу ВВО №207416 від 28.10.2004 року зареєстрованого в реєстрі за №1125, було придбано земельні ділянки 0,25 га кадастровий номер 7320784000:01:001:0122, та 0,0241 га. кадастровий номер 7320784000:01:001:0123 розташовані в с. Остриця Герцаївського району Чернівецької області, а згідно звіту про експертну грошеву оцінку земельних ділянок їх вартість становить 252692 грн.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ ,якщо до вирішення спору між співвласниками житлового будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач, слід виходити з розміру його частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.

Згідно статті 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Статтею 328 ЦК України, передбачено, що фізична або юридична особа може набути право власності на підставах, що не заборонені законом.

Нормами частин 1, 3 статті 355 ЦК України визначено, що майно, яке є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що вирішуючи спори між подружжям про майно, спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК, відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Згідно з ч. 1 ст. 36 СК України, шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Частиною 1 ст. 61 СК України передбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володі лня, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно з ч.1 ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

У статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№2, 4, 7 та 11 до Конвенції зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З частини 1 ст. 317 ЦК України вбачається, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно ч.1 та ч. 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 року у справі №235/9895/15-ц та від 05.04.2018 року у справі №404/1515/16-ц.

Як вбачається з матеріалів справи, власником земельної ділянки, що по АДРЕСА_1 є відповідач ОСОБА_2 , який не зареєстрував право власності на спірне майно.

Суд вважає, що оскільки будівництво житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 здійснено сторонами у період перебування у шлюбі, презумпція спільної власності не спростована, а тому на спірне майно поширюється режим спільного сумісного майна.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.10.2019 року у справі №308/2695/16-ц.

Частиною 1 ст. 61 СК України передбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володі лня, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно з ч.1 ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 року у справі №235/9895/15-ц та від 05.04.2018 року у справі №404/1515/16-ц.

Таким чином, в період зареєстрованого шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 03 жовтня 1992 року по 18 листопада 2018 року ними за спільні кошти проводилося будівництво житлового будинку АДРЕСА_1 , і тому необхідно визнати об`єкт незавершеного будівництва (житловий будинок з господарськими будівлями) АДРЕСА_1. , об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до ч.2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Частиною 3 ст.331 ЦК України передбачено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що необхідно задовольнити змінені позовні вимоги позивачки.

На підставі викладеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 60, 61, 63, 70 СК України, ст.ст. 317, 319, 331ЦК України, ст.ст.12, 13,76, 81, 89, 141, 247, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Змінені позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати об`єкт незавершеного будівництва (житловий будинок з господарськими будівлями), що розташований по АДРЕСА_1 , об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Визнати ОСОБА_1 співзабудовником побудованого під час шлюбу, але не введеного в експлуатацію об`єкта незавершеного будівництва (житлового будинку з господарськими будівлями), що розташований в АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканки с. Остриця Чернівецького району Чернівецької області, право власності на 1/2 частину земельної ділянки кадастрові номера 7320784000:01:001:0414, площею 0,25 га з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); земельної ділянки кадастровий номер 7320784000:01:001:0122 площею 0,25 га з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) як на частку у спільному майні подружжя.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 витрати пов`язані із розглядом справи: судовий збір у розмірі 4409 (чотири тисячі чотириста дев`ять) гривень судові витрати по сплаті судового збору та 15500 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот) гривень витрати на правову допомогу адвоката.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Апеляційного суду Чернівецької області через Герцаївський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 03 серпня 2021 року.

Суддя: