Рішення

від 02.08.2021 по справі 280/4171/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 серпня 2021 року Справа № 280/4171/21 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Роздольської сільської ради Михайлівського району Запорізькій області (вул, 40 Років Перемоги 49, с. Роздол, Михайлівський район, Запорізька область, код ЄДРПОУ 04352492)

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Роздольської сільська рада Михайлівського району Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд

- визнати протиправним бездіяльність Роздольської сільської ради Михайлівського району Запорізької області восьмого скликання від 14.05.2021 в частині щодо розгляду клопотання "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної у власність громадянину ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства";

- зобов`язати Роздольську сільську раду Михайлівського району Запорізької області розглянути на сесії ради та прийняти рішення згідно діючого законодавства та з урахуванням статей 31, 32, 121, Земельного кодексу України, статей 12, 13 Закону України "Про фермерське господарство" клопотання про розпаювання земельної ділянки кадастровий номер 2323383300:06:001:0034 для ведення фермерського господарства площею 14,2781 га. між членами фермерського господарства ФГ "Влад-2016" у розмірі земельної частки паю, визначеної для членів сільськогосподарських підприємств для ведення фермерського господарства КВЦПЗ-01.02., в рівних долях орієнтовною площею 4,7594га ОСОБА_1

Ухвалою суду від 31 травня 2021 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику осіб.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з початку 2020 року Позивач звертався до Роздольської сільської ради з клопотанням про надання дозволу на виготовлення землевпорядної документації щодо відведення земельної ділянки розташованої за межами населеного пункту (кадастровий номер 2323383300:06:001:0034) у власність у розмірі земельної частки паю, визначеної для членів сільськогосподарських підприємств для ведення фермерського господарства КВЦПЗ-01.02., в рівних долях орієнтовною площею 4,7594га, проте, неодноразово отримували відповіді про усунення недоліків. Усунувши всі зауваження які були зазначені у відповідях відповідача, позивач знову звернувся до Роздольської сільської ради, 15 травня 2020 року (вх. № 152) звернувся до Роздольської сільської ради з вищевказаним клопотанням. Зазначає, що на свій запит щодо розгляду клопотання позивач 09 квітня 2021 року отримав лист в якому було вказано, що 07 квітня 2021 року була сьома позачергова сесія восьмого скликання Роздольської сільської ради на яку було винесене вказане вище питання. Згідно з витягу з протоколу рішення № 22 Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної у власність громадянину ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства не прийнято так як депутати не підтримали зазначений проект та не проголосували за нього. У зв`язку з викладеними обставинами позивач повторно звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на виготовлення землевпорядної документації щодо відведення земельної ділянки розташованої за межами населеного пункту (кадастровий номер 2323383300:06:001:0034) у власність у розмірі земельної частки паю, визначеної для членів сільськогосподарських підприємств для ведення фермерського господарства КВЦПЗ-01.02., в рівних долях орієнтовною площею 4,7594га. Вказану заяву мали розглянути на сесії 14 травня 2021 року, проте, як і заяву від 14 травня 2020 року депутати не підтримали зазначений проект та не проголосували за нього. Вважає, що така бездіяльність Роздольської сільської ради порушує права та законні інтереси позивача, щодо реалізації передбаченого Конституцією України права на отримання безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності відповідної територіальної громади. Вказує, що з системного аналізу норм чинного законодавства можна зробити висновок, що за результатами розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, орган місцевого самоврядування приймає одне із рішень визначених частини 7 статті 118 Земельного кодексу України. При цьому, зважаючи на норми Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , таке рішення приймається на пленарних засіданнях. Зважаючи на викладене можна дійти висновку, що заява позивача, не розглянута відповідачем у строк та у спосіб встановлені Земельним кодексом України, оскільки відповідачем не прийнято рішення про надання дозволу чи про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Просить задовольнити позовні вимоги.

Представник Роздольської сільської ради Михайлівського району Запорізькій області проти позову заперечив з підстав викладених у письмовому відзиві (вх.№35715 від 23 червня 2021 року), відповідно до якого зазначено, що позивачу надіслані відповіді та витяги з протоколів, тобто позивача було проінформовано про результати розгляду заяви. Зважаючи на викладене вважає, що Роздольська сільська рада розглянула заяву ОСОБА_1 у повному обсязі, що, на думку відповідача, у свою чергу не є бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглядаючи матеріали справи, судом встановлено наступне.

В 2015 році року ОСОБА_2 на підставі договору оренди № 13156211 від 24.12.2015 року отримав у користування земельну ділянку кадастровий номер 2323383300:06:001:0034 для ведення фермерського господарства площею 14,2781 га.

04 квітня 2016 року зареєстровано Фермерське господарство Влад-2016 .

Згідно протоколу №2 від 27 січня 2020 року загальних зборів членів Фермерського господарства Влад-2016 , було прийняте рішення про розпаювання вказаної земельної ділянки між членами фермерського господарства ФГ Влад-2016 , а саме:

ОСОБА_2

ОСОБА_3

ОСОБА_1

у розмірі земельної частки паю, визначеної для членів сільськогосподарських підприємств для ведення фермерського господарства КВЦПЗ-01.02., в рівних долях орієнтовною площею 4,7594га.

З початку 2020 року Позивач звертався до Роздольської сільської ради з клопотанням про надання дозволу на виготовлення землевпорядної документації щодо відведення земельної ділянки розташованої за межами населеного пункту (кадастровий номер 2323383300:06:001:0034) у власність у розмірі земельної частки паю, визначеної для членів сільськогосподарських підприємств для ведення фермерського господарства КВЦПЗ-01.02., в рівних долях орієнтовною площею 4,7594га, проте, неодноразово отримували відповіді про усунення недоліків.

Усунувши всі зауваження які були зазначені у відповідях відповідача, позивач знову звернувся до Роздольської сільської ради.

15 травня 2020 року (вх. № 152) позивач звернувся до Роздольської сільської ради з заявою про надання дозволу на виготовлення землевпорядної документації щодо відведення земельної ділянки розташованої за межами населеного пункту (кадастровий номер 2323383300:06:001:0034) у власність у розмірі земельної частки паю, визначеної для членів сільськогосподарських підприємств для ведення фермерського господарства (код КВЦПЗ-01.01.02), в рівних долях орієнтовною площею 4,7594га.

Відповідач листом від 16 червня 2020 року №665 повідомив позивача, що заява від 15 травня 2020 року за вх. №152 буде розглянута після скасування карантинних обмежень.

01 березня 2021 року позивач звернувся з заявою до відповідача та просив надати інформацію коли буде розглянута заява позивача від 15 травня 2020 року.

Листом від 09 квітня 2021 року відповідач повідомив, що 07 квітня 2021 року була сьома позачергова сесія восьмого скликання Роздольської сільської ради на яку було винесене вказане вище питання, проте депутати не підтримали проект рішення Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства .

Зокрема, згідно Витягу з протоколу засідання Роздольської сільської ради восьмого скликання сьома (позачергова) сесія від 07 квітня 2021 року та Результатів поіменного голосування 07 квітня 2021 року голосували: за - 0, проти - 0, утримались - 0, вирішили: рішення №24 не прийняте.

14 квітня 2021 року позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на виготовлення землевпорядної документації щодо відведення земельної ділянки розташованої за межами населеного пункту (кадастровий номер 2323383300:06:001:0034) у власність у розмірі земельної частки паю, визначеної для членів сільськогосподарських підприємств для ведення фермерського господарства (код КВЦПЗ-01.01.02), в рівних долях орієнтовною площею 4,7594га.

Відповідно до Витягу з протоколу засідання Роздольської сільської ради восьмого скликання дев`ята (позачергова) сесія від 14 травня 2021 року та Результатів поіменного голосування 14 травня 2021 року голосували: за - 0, проти - 0, утримались - 1, вирішили: рішення №19 не прийняте.

Позивач не погодившись з такою бездіяльністю відповідача звернулася до суду з позовною заявою.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Пунктом б частини 1 статті 81 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

За приписами частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно частини 2 статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктом в частини 3 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Стаття 121 Земельного кодексу України встановлює норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, пунктом а частини 1 якої, зокрема встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.

За правилами частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до частини 7 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Таким чином, частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України чітко визначено вичерпний перелік підстав для відмови у надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Згідно пунктів а , б статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить:

а) розпорядження землями територіальних громад;

б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Отже, враховуючи вищенаведене, розпорядження земельними ділянками комунальної власності територіальної громади с. Любимівка відноситься до повноважень Роздольської сільської ради Михайлівського району Запорізькій області.

Стаття 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин - далі Закон України Про місцеве самоврядування в Україні ) визначає виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад, пунктом 34 частини 1 якої зокрема встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до частини 1 статті 46 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Згідно частини 1 статті 47 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.

Постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями (частина 4 статті 47 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Частинами 1, 2, 3 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради.

Отже, аналіз вищенаведених норм дає підстави дійти висновку, що за результатами розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, орган місцевого самоврядування зобов`язаний прийняти одне із рішень визначених частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України. При цьому, зважаючи на норми Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , таке рішення приймається на пленарних засіданнях.

Згідно частини 1 статті 31 Земельного кодексу України землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Частиною 2 статті 31 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

За приписами частини 1 статті 32 Земельного кодексу України громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Відповідно до пункту в частини 1 статті 12 Закону України Про фермерське господарство від 19 червня 2003 року № 973-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин - далі Закон України Про фермерське господарство ) землі фермерського господарства можуть складатися із земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Частиною 1 статті 13 Закону України Про фермерське господарство встановлено, що члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю) (частина 2 статті 13 Закону України Про фермерське господарство ).

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про фермерське господарство надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Отже, суд звертає увагу, що позивачем двічі подавалась заява до відповідача про надання дозволу на виготовлення землевпорядної документації щодо відведення земельної ділянки розташованої за межами населеного пункту (кадастровий номер 2323383300:06:001:0034) у власність у розмірі земельної частки паю, визначеної для членів сільськогосподарських підприємств для ведення фермерського господарства (код КВЦПЗ-01.01.02), в рівних долях орієнтовною площею 4,7594га.

Відповідачем вказане питання двічі виносилось на розгляд сесії Роздольської сільської ради, проте, як свідчать матеріали адміністративної справи, та не заперечується відповідачем, двічі рішення з вказаного питання не прийнято, лише надіслані позивачу відповіді та витяги з протоколів.

Враховуючи все вищевикладене, проаналізувавши вищенаведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний прийняти конкретне вмотивоване рішення при розгляді заяви позивача про надання дозволу на виготовлення землевпорядної документації щодо відведення земельної ділянки розташованої за межами населеного пункту (кадастровий номер 2323383300:06:001:0034) у власність у розмірі земельної частки паю, визначеної для членів сільськогосподарських підприємств для ведення фермерського господарства (код КВЦПЗ-01.01.02), в рівних долях орієнтовною площею 4,7594га., зокрема або надати такий дозвіл або відмовити.

Отже, оскільки відповідачем жодного рішення у порядку, визначеному вищевказаними нормами чинного законодавства не прийнято, суд дійшов висновку про наявність протиправної бездіяльності Роздольської сільської ради Михайлівського району Запорізької області восьмого скликання від 14 травня 2021 року в частині щодо розгляду клопотання "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної у власність громадянину ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства".

Аналогічні висновки викладені у Постанові Верховного суду від 30 листопада 2020 року у справі №1140/2559/18, зокрема зазначено: … Предметом спору було неприйняття органом місцевого самоврядування жодного з рішень про надання чи відмову в наданні дозволу на розробку, з мотивів можливості особи самостійно замовити виготовлення проекту землеустрою, без прийняття рішення…

Верховний Суд у справі №814/741/16 (постанова від 31 січня 2018 року), у справі №804/3703/16 (постанова від 14 березня 2018 року) робив висновок про те, що ненадання відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні у встановлений строк не перешкоджає розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки особа має право замовити розробку такого проекту самостійно. Відмова відповідного органу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, навіть якщо вона, на думку особи, є протиправною, не має наслідком порушення прав та інтересів особи, яка має намір отримати земельну ділянку.

Проте згодом Верховний Суд у складі суддів Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав під час розгляду справи №509/4156/15-а у постанові від 17 грудня 2019 року відступив від зазначених висновків та дійшов іншого висновку: Згідно з абзацом 3 частини сьомої статті 118 ЗК України особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу, якщо уповноважений орган у місячний строк не надав ні дозволу на його розроблення, ні мотивованої відмови у наданні такого дозволу. Проте, цією нормою закріплено виключно право, а не обов`язок громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу після спливу місячного строку дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу (бездіяльності суб`єкта владних повноважень) або відмови у його надані після спливу місячного строку (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 липня 2018 року в справі № 806/3095/17) …Окрім того, цей суд правильно застосував норми права, визнавши протиправною бездіяльність відповідача, яка полягала у наданні відповіді заявник листом на його клопотання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою.

Так, відповідно до норм частини першої статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно з частинами 1, 2 статті 59 цього Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Отже, відсутність рішення селищної ради свідчить про її протиправну бездіяльність.

Також колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції в частині обрання у цій справі такого способу захисту прав позивача як повторний розгляд його клопотання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 листопада 2019 року у справі № 509/1350/17 оцінюючи ефективність обраного судом способу захисту (зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву) зазначила, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. При цьому застосування такого способу захисту вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою. Разом з тим наведених обставин судами не встановлено. Оцінка правомірності відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стосувалася лише тих мотивів, які наведені відповідачем у оскаржуваному рішенні. Однак суди не досліджували у повній мірі, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для отримання ним такого дозволу. Отже, як зазначила Велика Палата Верховного Суду, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов`язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою (п. 36- 39)…

Позивач двічі звертався до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за наслідками розгляду яких суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення. Листи селищної ради не можуть вважатись "відмовою" у розумінні частини 7 статті 118 ЗК України…. .

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення позовних вимог.

Враховуючи встановлені обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд звертає увагу на те, що будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень має бути законним та обґрунтованим, прийнятим чи вчиненим в межах наданих повноважень, містити конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу по справі у розмірі 10000 грн., суд зазначає наступне.

Частинами першою та другою статті 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України , від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України , від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Судом встановлено, що з метою надання правничої допомоги позивачем 24 травня 2021 року укладений з адвокатом Єренко Дмитром Віталієвим договір №б/н про надання правової допомоги.

Згідно пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність №5076-VI від 05 липня 2012 року (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI, видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно Акту приймання-передачі виконаних робіт від 25 травня 2021 року до Договору про надання правової допомоги від 24 травня 2021 року Адвокат надав клієнтові юридичні послуги відповідно до умов договору , а клієнт в свою чергу прийняв надані послуги та сплатив Адвокатові грошові кошти у розмірі 20 000 грн.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу до матеріалів справи позивачем подано квитанції до прибуткового касового ордера №2г/05/21 від 25 травня 2021 року.

Необхідно звернути увагу на те, що суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Згідно вимог статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У свою чергу, підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 04 серпня 2020 року у справі № 810/3213/16.

Представником позивача до суду не надано розрахунку годин витрачених на виконану роботу та не надано суду розрахунку правової допомоги із відображенням вартості за кожну надану послугу.

Отже, суд не може встановити співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).

Суд зазначає, що нормами КАС України передбачено співмірність гонорару адвоката, тобто заявлена адвокатом ціна своїх послуг повинна відповідати складності спору та об`єму робіт, часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт.

Згідно висновку Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії", відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. "Суд висловлює сумнів щодо існування об`єктивної необхідності здійснення деяких витрат, зазначених у цих рахунках-фактурах". Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі "Данілов проти України", заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

З урахуванням викладеного, суд зазначає:

по-перше: адвокатом не надано суду розрахунку правової допомоги із відображенням вартості годин за кожну надану послугу та не зазначений час, витрачений на надання таких послуг та час, витрачений на участь у судових засіданнях.

по-друге: витрати на правову допомогу у розмірі 20000 грн. не є співмірними, обґрунтованими.

Як зазначено у частині 6 статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правову допомогу, оскільки вважає, що судові витрати на правничу допомогу у сумі 20000,00 грн. є не обґрунтованими та не можуть бути стягнуті на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, а з урахуванням вимог частини 5 статті 134 КАС України, витрати на професійну правничу допомогу мають бути відшкодовані позивачу лише у сумі 10 000,00 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 908 грн.

Таким чином, у зв`язку із задоволенням позову понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 908 грн., підлягають стягненню з Роздольської сільської ради Михайлівського району Запорізькій області.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Роздольської сільської ради Михайлівського району Запорізькій області (вул, 40 Років Перемоги 49, с. Роздол, Михайлівський район, Запорізька область, код ЄДРПОУ 04352492) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Роздольської сільської ради Михайлівського району Запорізької області восьмого скликання від 14 травня 2021 року в частині щодо розгляду клопотання "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної у власність громадянину ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства".

Зобов`язати Роздольську сільську раду Михайлівського району Запорізької області розглянути на сесії ради та прийняти рішення згідно діючого законодавства та з урахуванням статей 31, 32, 121, Земельного кодексу України, статей 12, 13 Закону України "Про фермерське господарство" клопотання про розпаювання земельної ділянки кадастровий номер 2323383300:06:001:0034 для ведення фермерського господарства площею 14,2781 га. між членами фермерського господарства ФГ "Влад-2016" у розмірі земельної частки паю, визначеної для членів сільськогосподарських підприємств для ведення фермерського господарства (код КВЦПЗ-01.01.02), в рівних долях орієнтовною площею 4,7594га ОСОБА_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Роздольської сільської ради Михайлівського району Запорізькій області (вул. 40 Років Перемоги 49, с. Роздол, Михайлівський район, Запорізька область, код ЄДРПОУ 04352492) судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 908,00 грн., та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн., пов`язані з розглядом справи №280/4171/21.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Рішення виготовлено та підписано 02 серпня 2021 року.

Суддя Д.В. Татаринов