Рішення

від 28.07.2021 по справі 640/13747/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2021 року м. Київ № 640/13747/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Чемериса М.С. (за дорученням судді), розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області доВінницької філії Відкритого акціонерного товариства Свемон-центр простягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області (адреса: 21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, буд. 7, ідентифікаційний код - 13322403) (далі - позивач або ГУ ПФУ у Вінницькій області) подано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Відкритого акціонерного товариства Свемон-центр (адреса: 21022, м. Вінниця, вул. Гонти, буд. 31, ідентифікаційний код - 01190342) (надалі - відповідач або ВАТ Свемон-центр ), у якому позивач просить суд винести рішення про стягнення з ВАТ Свемон-центр (ЄДРПОУ - 01190342) заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених за віком на пільгових умовах по Списку № 2 в сумі - 16 306,36 грн. на користь ГУ ПФУ у Вінницькій області (р/р НОМЕР_1 , відкритий в АТ Ощадбанк м. Вінниця, МФО 302076, код ЄДРПОУ 13322403).

Обґрунтовуючи позов ГУ ПФУ у Вінницькій області зазначає, що ВАТ Свемон-центр було порушено обов`язок стосовно виплати та доставки пенсій особам яким пенсії призначені на пільгових умовах у сумі 16 306,36 грн. (шістнадцять тисяч триста шість гривень 36 коп.).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.07.2020 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у адміністративній справі № 640/13747/20, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання; запропоновано відповідачу подати до суду у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали про відкриття провадження у справі відзив на позовну заяву (відзив) та докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу.

Копію ухвали від 03.07.2020 направлено на адресу відповідача, разом з тим, лист з поштовим відправленням повернуто з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення № 01051 0533555 1.

За приписом ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 251 КАС України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З урахуванням наведеного, відповідач вважається належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у адміністративній справі № 640/13747/20.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування від 26.06.1997 № 400/97-ВР (нижче - Закон № 400/97-ВР), платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є суб`єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об`єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об`єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ВАТ Свемон-центр є юридичною особою, код ЄДРПОУ 01190422.

Статтею 55 Господарського кодексу України передбачено, що юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку, мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.

Вінницька філія Відкритого акціонерного товариства Свемон-центр (код ЄДРПОУ 01190342) є відокремленим підрозділом Товариства, не має статусу юридичної особи, включена та зареєстрована в ЄДРПОУ за адресою: 21022, Вінницька обл., м. Вінниця, Замостянський район, вул. Гонти, буд. 31.

Таким чином, відповідач є платником збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у розумінні положень Закону № 400/97-ВР.

Згідно з абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону України № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів б - з статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 № 1788-XII (далі альтернативно - Закон № 1788-XII) до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV (скорочено - Закон № 1058-IV).

Приписами пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV встановлено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом від 05.11.1991 № 1788-XII.

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV.

Отже, із набранням чинності з 01.01.2004 Законом № 1058-IV порядок компенсації фактичних витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій не змінився.

До набрання чинності Законом № 1058-IV обов`язок щодо відшкодування пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів б - з статті 13 Закону № 1788-XII було передбачено Законом № 400/97-ВР, відповідно до абзацу 3 пункту 1 статті 4 якого для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону встановлюються ставки збору у розмірі 100 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ (далі по тексту - Закон № 1788-ХІІ) визначено категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах. Так, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

- п. "а" працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць;

- п. "б"-"з", зокрема працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць тощо.

Згідно зі статтею 1 Закону № 1058-IV, страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Тобто, грошові кошти, які сплачуються суб`єктами господарювання на відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів б - з статті 13 Закону № 1788-XII, є страховими внесками, у розумінні положень Закону № 1058- IV.

Порядок відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначений розділом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663 (в рішенні - Інструкція).

Пунктом 6.4 розділу 6 Інструкції встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць (пункт 6.7 розділу 6 Інструкції).

Згідно з пунктом 6.8 розділу 6 Інструкції у разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає розрахунок згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї глави для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства (крім підприємств, місцезнаходженням яких є вільна економічна зона Крим ). Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцезнаходженням підприємства.

Як свідчать наявні матеріали справи, а саме - розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів б - з статті 13 Закону № 1788-XII, розмір фактичних витрат, що підлягає відшкодуванню відповідачем за серпень-листопад 2019 року, становить 16306,36 грн.

Так, заборгованість виникла у зв`язку з виплатою і доставкою пенсії громадянину ОСОБА_1 у період з серпня по листопад 2019 року, а саме у серпні - 4076,59 грн., вересні - 4076,59 грн., жовтні - 4076,59 грн., листопаді - 4076,59 грн.

На підставі викладеного, судом встановлено, що у відповідача утворилась та наявна заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 2, у вказаному вище розмірі.

Відповідно до ч. 12 ст. 20 Закону № 1058-IV страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань щодо виплати заробітної плати (доходу).

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав. Натомість позивачем подано належні докази наявної у відповідача заборгованості.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).

Отже, беручи до уваги наведені положення законодавства та встановлені по справі обставини, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених за віком на пільгових умовах по Списку № 2 в сумі 16 306,36 грн.

Керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області - задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Свемон-центр (адреса: 21022, м. Вінниця, вул. Гонти, буд. 31, ідентифікаційний код - 01190342) заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених за віком на пільгових умовах по Списку № 2 в сумі - 16 306,36 грн. (шістнадцять тисяч триста шість гривень 36 копійок) на користь ГУ ПФУ у Вінницькій області (р/р НОМЕР_1 , відкритий в АТ Ощадбанк м. Вінниця, МФО 302076, код ЄДРПОУ 13322403).

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко