Постанова

від 22.07.2021 по справі 816/1985/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2021 року

м. Київ

справа № 816/1985/17

адміністративне провадження № К/9901/53296/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

секретар судового засідання - Титенко М.П.,

за участі:

представника позивача - Чалої О.Д.,

представника відповідача - Копачинської І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області, як відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 січня 2018 року (суддя Удовіченко С.О.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року (головуючий суддя Бершов Г.Є., судді: Катунов В.В., Ральченко І.М.) у справі №816/1985/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Надійне обладнання та свердловинний сервіс до Головного управління ДПС у Полтавській області, як відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Надійне обладнання та свердловинний сервіс (надалі - позивач, товариство, підприємство, платник податків) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (надалі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило (з урахуванням зменшення розміру позовних вимог) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 7 вересня 2017 року №0008851401 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 630 611,23 грн в тому числі за основним платежем в сумі 504 977 грн і за штрафними санкціями в розмірі 124 614,23 грн; №0008881401 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 1 116 588,75 грн в тому числі за основним платежем в сумі 893 271 грн і за штрафними санкціями в розмірі 223 317,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю та безпідставністю спірних податкових повідомлень-рішень з підстав того, що у позивача наявні всі первинні бухгалтерські документи, які підтверджують реальність господарських операцій з контрагентами, на підставі яких були сформовані відповідні показники податкової звітності. Зазначав, що господарські операції спрямовані на досягнення основної мети діяльності товариства, а саме одержання прибутку. Стверджував, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту. Власне, незаповнення у первинних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, а також відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності господарських операцій.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11 січня 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області від 7 вересня 2017 року №0008851401 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 630 611,23 грн в тому числі за основним платежем в сумі 504 977 грн і за штрафними санкціями в розмірі 124 614,23 грн; №0008881401 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 1116588,75 грн в тому числі за основним платежем в сумі 893 271 грн і за штрафними санкціями в розмірі 223 317,75 грн.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій вмотивовані тим, що господарські операції позивача з контрагентами підтверджені належними документами бухгалтерського та податкового обліку, які оформлені та повністю відповідають вимогам Податкового кодексу України та Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , і дають підстави для висновку про реальність здійснення господарських операцій.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 січня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року і прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку скаржника, полягають у нереальності здійснення господарських операцій, та непідтвердження таких операцій відповідними первинними документами, зокрема, актами наданих послуг, оскільки вони не містять інформації, яка могла б ідентифікувати проведені консультаційні послуги. Посилається на завищення адміністративних витрат підприємства. Зазначає про недоліки у первинних документах та наявність кримінальних проваджень відносно посадових осіб контрагентів позивача. Зауважує про відсутність доказів використання товару у господарській діяльності позивача.

Від позивача 4 вересня 2018 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на правомірність та обґрунтованість судових рішень, підприємство просить залишити без задоволення касаційну скаргу відповідача, а судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковим органом у період з 18 липня 2017 року по 14 серпня 2017 року проведено документальну планову виїзну перевірку підприємства з питань дотримання податкового, валютного законодавства та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 24 лютого 2014 року по 31 березня 2017 року, за результатами якої складено акт від 19 серпня 2017 року №1120/16-31-14-01-10/39109641 (надалі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення підприємством підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 138.2, 138.42 статті 138 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва , пункту 6, пункту 7 П(С)БО 16 Витрати , пункту 5 П(С)БО 15 Дохід , в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 557 775 грн; підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192, пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в наслідок чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 909 244 грн.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 7 вересня 2017 року № 0008881401, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 1 136 555 грн, в тому числі за основним зобов`язанням в сумі 909 244 грн та за штрафними санкціями в розмірі 227 311 грн; № 0008851401, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 696 588,75 грн, в тому числі за основним зобов`язанням в сумі 557 775 грн та за штрафними санкціями в розмірі 138813,75 грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень в частині, що є предметом судового розгляду, є відсутність правових наслідків у правовідносинах позивача з його контрагентами та наявність кримінальних проваджень відносно посадових осіб контрагентів позивача.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 1 грудня 2014 року між товариством (замовник) та Приватним підприємством МК СТРОЙ (виконавець) укладено договори №011214/1, №011214/2 та №011214/1/3, за умовами яких замовник надає технічне завдання, а виконавець зобов`язується відповідно до завдання замовника надати йому за плату консультації з питань створення сайту, його налаштування, обробки та аналітики даних для подальшої оптимізації сайту, пошуку і обробки інформації для наповнення сайту; консультації щодо пошуку та обробки інформації для поповнення сайту підприємства, пошук замовників та виконавців у мережі Інтернет, розміщення інформації підприємства у мережі Інтернет та інші консультації з питань інформації та технічний аудит. На підтвердження факту надання послуг позивачем надано акти, рахунки-фактури, податкові накладні.

Між позивачем (замовник) та Приватним підприємством Ньюленд Про (виконавець) 1 грудня 2014 року укладено договір про надання послуг №011214/2, за умовами якого замовник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором надати технічне завдання, а виконавець зобов`язується відповідно до завдання надати консультаційні послуги по використанню бурових долот, реалізації долот. На підтвердження факту надання послуг позивачем надані рахунки-фактури, податкова накладна, банківські виписки, акт здачі-приймання наданих послуг. Аналіз програми бурових долот на свердловину № 53 Мачухи використано позивачем в межах господарської діяльності.

5 січня 2015 року між товариством (замовник) та Приватним підприємством Ньюленд Про (виконавець) укладено договір про надання послуг №050115/2, за умовами якого замовник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором надати технічне завдання, а виконавець зобов`язується відповідно до завдання надати такі послуги з пошуку співробітників (підбір кандидатів, проведення співбесіди): офіс менеджер, інженер з охорони праці, юрист, буровий інженер / супервайзер бурових робіт (14 чоловік). На підтвердження факту надання послуг позивачем надано акти, рахунок-фактури, податкову накладну та платіжні документи.

1 травня 2015 року між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінкомгруп (виконавець) укладено договори про надання послуг з ремонту обладнання №01/05 та №01/06, за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується надавати послуги виконання ремонту бувшої у використанні клинової задвижки Cameron до блоку дросселювання 77,8 мм, 1050 атм.

7 травня 2015 року між підприємством (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінкомгруп (продавець) укладено договір купівлі-продажу №07/05, предметом якого є придбання різьбової змазки JetLube.

На підтвердження виконання наведених умов договорів, позивачем надані податкові накладні, розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, видаткову накладну та акт виконаних робіт по договору про надання послуг з ремонту обладнання. Придбаний товар, різьбова змазка JetLube використана у виробництві, що підтверджується актом про списання товарів від 30 серпня 2016 року №27.

20 травня 2015 року між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінкомгруп (виконавець) укладено договір про надання транспортних послуг по перевезенню обладнання для проведення ремонту та інших вантажів. На підтвердження виконання умов договору позивачем надано рахунок-фактуру, податкову накладну, товарно-транспортними накладними та виписками банку. Необхідність такого транспортування обумовлена виконанням підрядних робіт на потужностях Публічного акціонерного товариства Природні ресурси за договором від 14 травня 2015 року №14/05/15.

Між підприємством (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Елайтінг (продавець) 1 квітня 2016 року укладено договір купівлі-продажу обладнання №7, предметом якого є придбання контейнеру кухня, силового агрегату VOLA 71H2 Б/В, контейнеру житлового - 6м, контейнеру склад - 6м, агрегату СДУ 2Ш500/580-2У б/в, агрегату АСДУ 1Ш500 - 2У б/в, силового агрегату VOLA 71Н2 Б/В. На підтвердження виконання умов договору позивачем надані видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, виписки банку. Придбані товарно-матеріальні цінності частково введені в експлуатацію та використовуються при проведенні бурових робіт, що підтверджується наказом від 30 травня 2016 року № 6. Частково придбаний товар реалізований Товариству з обмеженою відповідальністю Буровий сервісний центр за договором від 24 жовтня 2016 року №24/10-2016.

1 квітня 2016 року між підприємством (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Енвіжен-Плюс (постачальник) укладено договір №01/04, предметом якого є купівля-продаж обладнання, а саме: Блок паливний ТМУ б.у., Ємність циркуляційна 40 м3 б/у, Ємність циркуляційна 40 м3 б/у. Поставку товару здійснено за рахунок постачальника. Придбаний товар введено в експлуатацію як необоротний актив, що підтверджується наказом підприємства від 30 квітня 2016 року №5. На підтвердження виконання умов договору позивачем надані видаткові накладні, та податкові накладні, виписки банку.

24 червня 2016 року між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Промпостач Лайн (постачальник) укладено договір поставки б/н. На виконання умов договору позивачем надано видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, виписки банку. Придбані товарно-матеріальні цінності оприбутковано на рахунок № 209 запасні частини.

Судами також встановлено, що у III кварталі 2016 року позивачем придбано товарно-матеріальні цінності у Товариства з обмеженою відповідальністю Промбізнес Люкс , які використані при проведені бурових робіт. На підтвердження позивачем надані видаткові накладні, податкові накладні та банківські виписки.

31 серпня 2016 року між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Енергобуд-Лайн (продавець) укладено договір купівлі-продажу обладнання №31082016. На підтвердження виконання умов договору позивачем надані видаткові накладні, податкові накладні та виписки банку, які частково було використано при проведенні бурових робіт.

23 лютого 2017 року між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торус (продавець) укладено договір купівлі-продажу №23022017, предметом якого є постачання полуобважно-вальні бурові труби діаметром 140 мм б/в. В підтвердження виконання умов договору позивачем надано видаткову накладну, податкові накладні, виписки банку та товарно-транспортні накладні.

8 квітня 2016 року між позивачем (замовник) та СГ Початок (виконавець) укладено договір про надання транспортних послуг №15. Виконання умов договору підтверджується податковими накладними, актом здачі-приймання робіт (надання послуг) та виписками банку.

14 січня 2016 року між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Геліус ЛТД (перевізник) укладено договір №14/01 на перевезення негабаритного вантажу автомобільним транспортом. Виконання умов договору підтверджується актом, товарно-транспортними накладними та виписками банку.

У 2016 році ФОП ОСОБА_1 надавав автотранспортні послуги позивачу, на підтвердження чого позивачем надано товарно-транспортні накладні, акти здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) та виписки банку.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає про таке.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За приписами статті 1 Закону №996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, платіжні доручення, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи, що судами попередніх інстанцій встановлено підтвердження реальності господарських операцій позивача з його контрагентами належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, встановлено відповідний рух активів, Верховний Суд не може погодитись з доводами податкового органу про нереальність здійснення господарських операцій.

Стосовно посилань скаржника на наявність недоліків у товарно-транспортних накладних як на обставину, що свідчить про нереальність господарських операцій, Верховний Суд зазначає наступне.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо. При цьому, сама собою наявність, або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце.

Приймаючи до уваги встановлення судами використання позивачем у власній господарській діяльності придбаного у постачальників обладнання і товарно-матеріальних цінностей, руху активів та підтвердження отриманих позивачем послуг від контрагентів, колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність доказів використання товару у господарській діяльності та неправомірність відображення у податковому обліку валових витрат, пов`язаних з господарською діяльністю позивача. Наведені доводи і доводи податкового органу про відсутність ресурсів досліджено судами та надано їм відповідну оцінку.

Верховний Суд не приймає посилання скаржника на недослідження судами посилань контролюючого органу на проведення досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтями 205, 212 Кримінального кодексу України у відношенні контрагентів позивача, оскільки наведені обставини досліджені судами та надана відповідна оцінка доказам, наявним у справі.

Суд зазначає, що відповідачем в касаційній скарзі не обґрунтовано, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.

Відповідач у касаційній скарзі просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів стосовно реальності здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак, доводи касаційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального права.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області, як відокремленого підрозділу ДПС України залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 січня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року у справі №816/1985/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва С.С. Пасічник