Рішення

від 02.08.2021 по справі 235/3550/21

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №2/235/1354/21

Справа №235/3550/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/заочне/

02 серпня 2021 року Красно армійський міськрайонний суд Донецької області у складі

головуючої - судді Величко О.В.,

при секретарі Грековій Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Покровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного Акціонерного Товариства Центральна збагачувальна фабрика Росія про стягнення заборгованості по заробітній платі,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПАТ ЦЗФ Росія про стягнення заборгованості по заробітній платі. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що з відповідачем по справі перебував у трудових відносинах з 11.04.2005 року, працюючи машиністом конвеєрів. Наказом № 7 к від 06.02.2020 року вона була звільнена за ч. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін. Оскільки в день звільнення відповідач не провів з нею остаточного розрахунку по заробітній платі, позивачка просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі в сумі 19468,89 грн., та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07.02.2020 року по день ухвалення рішення суду.

Позивач в судове засідання не з`явився, просив справу слухати без його участі. ( а. с. 16).

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день і час слухання справи повідомлявся належним чином, причини своєї неявки суду не повідомив, не надав відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 26.05.2021 року у ПрАТ ЦЗФ Росія витребувані довідка про розмір заборгованості по зарплаті ОСОБА_1 , довідка про розмір середньої заробітної плати. ( а.с. 22).

У зв`язку з невиконанням ухвали суду про витребування доказів ухвалою суду від 20.07.2021 року стягнуто з ОСОБА_2 як керівника ПрАТ ЦЗФ Росія на користь ДСА штрафні санкції у розмірі 6810 грн. ( а.с. 26).

Суд на підставі ст. 280 ЦПК України ухвалює заочне рішення по справі, оскільки відповідач двічі не з`явився в судове засідання, не повідомив про причини своєї неявки, не надав відзив на позовну заяву, а позивачка не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі.

Суд розглянув справу за відсутності учасників справи, які належним чином повідомлені про день і час слухання справи, що відповідає положенням ст. ст. 128, 223 ЦПК України, з урахуванням поданих клопотань про розгляд справи за відсутності сторони, що , в свою чергу, не порушує прав та обов`язків учасників судової справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи і перевіривши їх доказами, приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з- відповідачем ПАТ Центральна збагачувальна фабрика Росія з 11.04.2005 року, де працювала машиністом конвеєрів ( а. с. 5-8).

Наказом № 7к від 06.02.2020 року позивачка була звільнена за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України ( а. с. 8).

Згідно довідки ПАТ ЦЗФ Фабрика Росія за № 78 від 19.02.2020 року підприємство відповідача перед позивачем ОСОБА_1 станом на 19.02.2020 року має заборгованість по заробітній платі в сумі 22027,48 грн. ( а. с. 9).

З лютого 2020 р. по травень 2021 рік відповідачем частково було сплачено заборгованість по заробітній платі в сумі 2558,59 грн., що підтверджено довідкою з банку ( а. с. 10-11).

Згідно довідки ПАТ ЦЗФ Росія за № 77 від 19.02.2020 року середньоденна заробітна плата позивачки становить 450,48 грн. ( а. с. 12).

Відповідно до ч. 10 ст. 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами.

Враховуючи встановленим факту невиконання відповідачем ухвали суду про витребування доказів, суд розглянув справу за наявними в ній доказами.

Відповідно до положень ст. 115 КЗпП України, ст. 24 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, підставою відповідальності власника відповідно до ст.. 117 КЗпП, на яку посилається позивач, обґрунтовував свої вимоги, є склад правопорушення, який включає два юридичних факта: порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника.

Крім того, слід зазначити, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі № 1-5/2012.

Згідно пояснень позивачки остання в день її звільнення 06.02.2020 року працювала.

Доказів, які б спростували зазначену обставину, суду з боків відповідача не надано.

За таких обставин, суд вважає, що період затримки розрахунку при звільненні слід вважати з 07.02.2020 року по день ухвалення рішення суду, тобто 02.08.2021 року.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 ЗУ Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100.

Так, абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна

плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Середньоденна заробітна плата становить : 450,48 грн. ( а. с. 12) і не спростована позивачем.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить: 450,48 х 369( робочі дні) = 166227,12 грн.

Згідно із п. 164.2.1, п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України доходи у вигляді заробітної плати, нараховані ( виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору ( контракту), включаються до складу загального місячного ( річного) оподатковуваного доходу платника податку і є базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Відповідно до п. п. 168.1.1 п. 168 .1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 цього Кодексу.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Системний аналіз законодавства дає підстави для висновку, що суми які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника, як середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Останні підлягають нарахуванню роботодавцем під час виконання відповідного судового рішення, унаслідок чого виплачена працівнику сума зменшується на суму податків і зборів.

За таких обставин, визначена судом сума заборгованості по заробітній платі та сума середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку, яка підлягає стягненню з відповідача, є сумою, з якої під час виконання відповідного судового рішення підлягають нарахуванню роботодавцем та утриманню податки та збори.

Отже, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість по заробітній платі в сумі 19468,89 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 166227,12 грн. з подальшим відрахуванням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесений судовий збір у розмірі 908 грн. , та на користь держави судовий збір в сумі 948,68 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст. 38, 115,116, 117 КЗпП , ст. ст. 3,5,12,13,18, 258,260,265,268, 273, 280 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного Акціонерного Товариства Центральна збагачувальна фабрика Росія про стягнення заборгованості по заробітній платі задовольнити.

Стягнути з Приватного Акціонерного товариства Центральна збагачувальна фабрика Росія на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 19468,89 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 166227,12 грн. з подальшим відрахуванням з цієї суми податків і обов`язкових платежів, судовий збір в сумі 908 грн.

Стягнути з Приватного Акціонерного товариства Центральна збагачувальна фабрика Росія на користь держави судовий збір в сумі 948,68 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1

Відповідач: Приватне Акціонерне Товариство Центральна збагачувальна фабрика Росія ЄДРПОУ 37339327

Суддя: