Рішення

від 20.07.2021 по справі 359/7232/18

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №2/359/92/2021

Справа №359/7332/18

РІШЕННЯ

Іменем України

20 липня 2021 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого судді Журавського В.В.

при секретарі Алфімовій І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кучаківської сільської ради Бориспільського району Київської області, ОСОБА_2 , третя особа Головне управління Держгеокадастру у Київській області про визнання недійсним акту погодження меж земельної ділянки, визнання недійсним рішення сесії сільської ради, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку,-

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст пред`явленого позову.

В вересні 2018 року представник позивача ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, який обґрунтовував тим, що ОСОБА_1 , після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично прийняв спадщину у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 шляхом володіння та користування спадковим майном.За час життя матері позивач з братами постійно користувалися присадибною земельною ділянкою розміром 0,40 га. Після смерті матері, а саме останні 10-15 років земельною ділянкою порівно користувалися позивач та його брат ОСОБА_5 . Позивачу стало відомо, що його покійний брат в 2012 році, на той час проживаючи в м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровської області подав заяву до Кучаківської сільської ради Бориспільського району Київської області (надалі - Відповідач-1) про передачу йому у власність земельної ділянки площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та площею 0,05 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.Відповідач-1 прийняв рішення №695-17-06 від 10.08.2012 року, яким задовольнила заяву ОСОБА_5 про передачу йому у власність земельної ділянки площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та площею 0,05 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. 12.12.2016 року позивач звернувся до Відповідача-1 з письмовою заявою про передачу йому у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,30 га та 13.01.2017 року отримав письмову відповідь, що відповідно до ст.120 ЗК України він не надав правовстановлюючі документи на житловий будинок АДРЕСА_1 . Крім того, 06.09.2017 року він знову звернувся до органу місцевого самоврядування та отримав відповідь від Відповідача-1, що оскільки рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13.03.2017 року визнано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 по 1/2 частині за ним і ОСОБА_2 (надалі - Відповідач-2), то в разі виникнення спільної часткової власності на житловий будинок виникає і спільна часткова власність на земельну ділянку на якій він розташований. Крім того співвласник будинку Відповідач-2 вже використала своє право на отримання земельної ділянки розміром 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 , що також знаходиться в одному дворі, за вищевказаною адресою, тому сільська рада не може передати залишок земельної ділянки у спільну часткову власність.

Позивач вважає, що дії Відповідача-1 щодо відмови йому у передачі земельної ділянки у власність є незаконними та порушують його право на землю, передбачене Конституцією України і чинним земельним законодавством України.Оскільки він протягом 15 років добросовісно, відкрито і безперервно користувався земельною ділянкою та сплачував земельний податок, то вважає, що набув право на отримання земельної ділянки у власність.

Крім того, позивач зазначає, що між ним і Відповідачем-2 виникли неприязні відносини оскільки остання не дотрималась погоджених між ними умов, що з приводу того, що позивач не заперечує проти успадкування нею нового побудованого будинку АДРЕСА_1 та погоджує межі земельної ділянки, яка була передана Відповідачем-1 у власність її батька ОСОБА_5 . За позивачем залишається право набуття власності за заповітом на старий житловий будинок АДРЕСА_1 та право на приватизацію залишку земельної ділянки. Однак, під час судового розгляду щодо набуття права власності на старий будинок, Відповідач-2 подала зустрічний позов про визнання за нею повного права власності на цей будинок. За рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13.09.2017 року за ним та Відповідачем-2 визнано право спільної часткової власності на даний будинок по 1/2 його частині.

Тому позивач просить визнати недійсним рішення Кіровської сільської ради Бориспільського району, Київської області №695-17-06 від 10.08.2012 року Про передачу земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_5 в с. Мала Стариця, Бориспільського району, Київської області та скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220884404:04:006:0082 з внесенням відомостей до Державного земельного кадастру про скасування кадастрового номера 3220884404:04:006:0082 земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_1 , а також стягнути з відповідачів в рівних частках суму сплаченого судового збору та суму оплати правової допомоги адвокатами, що складає 10704,80 гривень.

08.01.2020 року в уточненому позові позивач додатково зазначив, що на початку 2000-х років ОСОБА_5 на спірній земельній ділянці, самовільно, без згоди позивача у справі, побудував невеликий житловий будинок. Рішенням Кіровської сільської ради Бориспільського району Київської області №164-05-05 від 03.11.2006 року надано ОСОБА_5 дозвіл на оформлення будівельного паспорту на самовільно побудований будинок на земельній ділянці, якою вони спільно користувалися з присвоєнням земельній ділянці поштового номера 24А. Після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , Відповідач-2 прийняла спадщину. Рішенням суду від 06.09.2016 року за Відповідачем-2 було визнано право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Кіровської сільської ради Бориспільського району Київської області №251-07-07 від 11.10.2016 року визнано дії ОСОБА_6 неправомірними та дозволено Відповідачу-2 передати у власність земельну ділянку без погодження ОСОБА_1 . При цьому, позивача не викликали на засідання комісії, не повідомляли його, які неправомірні дії він здійснював. Винос меж земельної ділянки та передача межових знаків на зберігання проводилися без його участі. Також, він не був запрошений належним чином на засідання земельної комісії. В акті прийому-передачі межових знаків на зберігання від 25.12.2016 року відсутній його підпис та відсутній запис щодо повідомлення його про проведення вищезазначених робіт. Крім того, в акті вказаний ОСОБА_7 і проставлений його підпис. Однак, ОСОБА_7 не повідомлявся про проведення вищезазначених робіт, а проставлений підпис виконаний не ним особисто, а іншою невідомою особою. Таким чином, на думку позивача, вказаний акт не може бути визнаний правомірним та використаний при винесенні рішення Відповідачем-1 про затвердження технічної документації із землеустрою та передачі Відповідачу-2 земельної ділянки у власність. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати недійсними: акт погодження меж земельної ділянки від 25.12.2016 року по АДРЕСА_1 , в частині відсутності погодження межі сумісної земельної ділянки з ним; рішення Кучаківської сільської ради Бориспільського району Київської області №251-07-07 від 11.10.2016 року Про безпідставність погодження в акті відновлення зовнішніх меж земельної ділянки гр. ОСОБА_2 в с. М. Стариця, Бориспільського району, Київської області ; рішення Кучаківської сільської ради Бориспільського району, Київської області №300-09-07 від 24.12.2016 року Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) гр. ОСОБА_2 , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220884404:04:006:0082 з внесенням відомостей до Державного земельного кадастру про скасування кадастрового номера 3220884404:04:006:0082 земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Також просив стягнути з відповідачів в рівних частках суму сплаченого судового збору та суму оплати правової допомоги адвокатами, що складає 10704,80 гривень.

ІІ. Процесуальні дії у цивільній справі.

Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 вересня 2018 року було відкрито провадження у цивільній справі та призначено підготовче засідання (а.с.27-28 том 1).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04.07.2019 року було закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті (а.с.202 том 1).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30.09.2019 року, занесеною до протоколу судового засідання, (а.с.217-218 том 1) суд повернувшись на стадію підготовчого судового розгляду задовольнив клопотання представника позивача ОСОБА_3 про зміну предмета позову.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30.01.2020 року, занесеною до протоколу судового засідання, (а.с.236 том 1) задоволено клопотання відповідача ОСОБА_2 про виклик та допит свідків.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28.05.2020 року, занесеною до протоколу судового засідання, (а.с.250 том 1) задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_3 про зміну предмета позову.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24.07.2020 року було закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті (а.с.9 том 2).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20.07.2021 року, занесеною до протоколу судового засідання, (а.с.23 том 2) задоволено клопотання відповідача ОСОБА_2 та прийнято відмову про виклик та допит свідків.

ІІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Представники позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_8 підтримали позов та наполягали на його задоволенні.

Відповідач ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення пред`явленого позову. У відзиві нею зазначено, що вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Оскільки, позивач вказує в уточненій позовній заяві, що її батько на початку 2000-х років побудував житловий будинок без його дозволу. Однак, її батько побудував цей будинок за згоди своєї матері ОСОБА_4 ще в 1985 році на належній їй на праві користування земельній ділянці, про що йому було достовірно відомо. Також, на думку відповідача, позивач ОСОБА_1 вводить суд в оману щодо того, що йому лише в 2016 році стало відомо про існування оскаржуваного рішення Кучаківської сільської ради Бориспільського району від 10.08.2012 року №695-17-06, оскільки він надавав свою згоду на приватизацію даної земельної ділянки, що вбачається з його підпису в акті погодження меж земельної ділянки, який підписаний ним та суміжним землекористувачем - ОСОБА_7 . Тому позивач має право на отримання у власність або користування лише залишку присадибної ділянки, яка необхідна для обслуговування 1/2 частини будинку за адресою АДРЕСА_1 . Вважає, що дії Кучаківського сільського голови щодо відмови ОСОБА_1 у передачі земельної ділянки у власність є законними та жодним чином не порушують його права на землю, передбаченого Конституцією України і чинним земельним законодавством України.

Представник відповідача ОСОБА_9 проти задоволення позову заперечував та просив відмовити в повному обсязі з підстав, наведених у відзиві.

Голова Кучаківської сільської ради Бориспільського району Київської області Дженжебір М.М. надав відзив на позовну заяву (а.с.2-5 том 2), в якому він не визнає позов та просить відмовити в його задоволенні.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Київській області у судове засідання не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав письмові пояснення (а.с.35-39 том 1).

IV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .

За час свого життя, а саме 29.08.1984 року ОСОБА_4 склала заповіт, яким все належне їй майно заповіла своїм синам: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та онуку ОСОБА_7 .

Цим майном був житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

24.12.2003 року ОСОБА_5 було складено заповіт, за яким останній зробив таке розпорядження, що все своє майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті і на що він за законом матиме право, він заповідає ОСОБА_2 .

Рішенням Кіровської сільської ради, Бориспільського району від 10.08.2012 року ОСОБА_5 передано у власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства площею 0,05 га за адресою АДРЕСА_1 .

Разом з цим, з довідки сільської ради №901 від 29.08.2012 року, слідує, що ОСОБА_5 користується вказаною земельною ділянкою з 1984 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 15.01.2013 року.

Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді домоволодіння АДРЕСА_1 .

Рішенням Кіровської сільської ради, Бориспільського району №251-07-07 від 11.10.2016 року дозволено передачу земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 без погодження суміжного землекористувача ОСОБА_1 . Дії ОСОБА_1 вважаються неправомірними (а.с.159 том 1).

Рішенням Кіровської сільської ради, Бориспільського району №300-09-07 від 24.12.2016 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) гр. ОСОБА_2 , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

З акту відновлення зовнішніх меж земельної ділянки в натурі та передачу на зберігання межових знаків від 25.12.2016 року вбачається, що проведено встановлення в натурі меж земельної ділянки гр. ОСОБА_2 , яка розташована на території АДРЕСА_1 . Суміжними землекористувачами ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 . Ніяких претензій при встановленні зовнішніх меж землекористування не заявлено. Межі погоджені і не викликають спірних питань. Межі земельної ділянки закріплені межовими знаками у кількості 9 шт., які передані землекористувачеві на постійне зберігання. Підпис ОСОБА_1 відсутній (а.с.160 том 1).

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06.09.2016 року визнано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться, за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 31.01.2017 року рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06.09.2016 року залишено без змін.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13.03.2017 року встановлено факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Мала Стариця Бориспільського району Київської області.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з відповідними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також за ОСОБА_2 визнано право власності на 1/2 частину житлового будинку з відповідними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 07.06.2017 року рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13.03.2017 року залишено без змін.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №80964860 від 22.02.2017 року (а.с.102 том 1) вбачається, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,25 га з кадастровим номером 3220884404:04:006:0082 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), розташованої за АДРЕСА_1 .

З витягу з Державного земельного кадастру №НВ-3207558912016 від 25.10.2016 (а.с.99-101 том1) вбачається, що сторони є суміжними землевласниками належна позивачу земельна ділянка межує із земельною ділянкою відповідача ОСОБА_2 . В описі меж, що є додатком до даного витягу зазначено: від Б до В ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , від Г до А ОСОБА_1 , ОСОБА_7 .

Правовідносини, що виникли між сторонами по справі, врегульовані розділом ІІІ права на землю , розділом IV Набуття і реалізація права на землю , розділом V Гарантії прав на землю ЗК України, гл.23 Загальні положення про право власності та гл.29 Захист права власності ЦК України.

V. Норми права, якими керується суд при вирішенні спору.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.2 ст.16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч.2 ст.319 ЦК України).

Відповідно до ст.12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.43 ЗК України права власників земельних ділянок і землекористувачів охороняються законом. Припинення права власності на земельну ділянку або права користування земельною ділянкою чи її частиною може мати місце лише у випадках, передбачених статей 27, 28 цього Кодексу. Втручання в діяльність власників земельних ділянок і землекористувачів, пов`язану з використанням землі, з боку державних, господарських та інших органів і організацій забороняється, за винятком випадків порушення власниками землі та землекористувачами земельного законодавства. Права власників земельних ділянок і землекористувачів можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст.79-1 ЗК України встановлено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

В частині другій статті 90 ЗК України передбачено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно зі ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст.126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч.1 ст.21 ЦК України).

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (ч.1 ст.155 ЗК України).

Результат аналізу наведених норм права дає підстави для висновку, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову у їх задоволенні.

Відповідно до ч.2 та ч.5 ст.58 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Відповідно до положень ч.1 ст.116 ЗК України громадяни набувають права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування у межах їх повноважень. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.118 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідно до ч.7 ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його, наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному статтею 128 цього Кодексу.

Статтею 123 ЗК України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст.393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16 квітня 2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ роз`яснено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК України).

У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі №905/2260/17 вказано, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц (провадження №14-338цс18) вказано, що належний спосіб або способи захисту обумовлюються змістом порушеного права та характером його порушення. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Згідно статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Згідно висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 12 жовтня 2016 року у справі №6-2225цс16, нормами статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України закріплено загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість. У цій справі питання наявності чи відсутності права землекористування є похідним від питання прав на спірний будинок.

За правилами ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

VI. Мотиви, якими керується суд при вирішенні спору.

Твердження позивача ОСОБА_1 про те, що акт погодження (встановлення) та закріплення в натурі меж він не підписував не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Погодження меж земельної ділянки є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників. Ненадання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації. Непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акта узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.

Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц (провадження N 14-552цс18).

Суд приймає до уваги те, що у акті визначення на погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі від 25.12.2016 року зазначено, що межі не порушено.

Крім цього, твердження позивача стосовно того, що він не повідомлявся належним чином про проведення робіт з закріплення межових знаків на місцевості та стосовно того, що в акті погодження меж земельної ділянки підпис виконаний не ним, а іншою особою, у повній мірі спростовуються показаннями свідка.

Так, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 показала, що була присутня коли інженер-геодезист встановлював межі земельної ділянки. При цьому був присутній ОСОБА_1 , який намагався не допускати його на земельну ділянку. На підставі яких документів ОСОБА_1 користувався земельною ділянкою їй невідомо. Про обставини надання земельної ділянки їй також невідомо. До цього земельною ділянкою користувалася ОСОБА_17 , яка доводиться позивачу матір`ю.

Таким чином, не знайшли свого підтвердження доводи представників позивача про те, що непогодження меж суміжних ділянок є підставою для визнання акту недійсним та скасування рішень сесій сільської ради.

Судом встановлено, що позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження порушення його права на земельну ділянку, а саме не доведено, що саме відповідачем ОСОБА_2 , як суміжним землекористувачем, порушено межі належної йому земельної ділянки.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно суд враховує його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Отже, проаналізувавши норми права, які регулюють правовідносини, що виникли між сторонами, враховуючи ту обставину, що рішення суду, на підставі якого відповідач ОСОБА_2 зареєструвала право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та в подальшому отримала у власність земельну ділянку, суд дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування зазначених у позові, а також скасування державної реєстрації права власності на зазначену у ньому земельні ділянки за ОСОБА_2 , а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Інших доказів, які б спростовували вищезазначені висновки суду, сторони не надали.

VІI. Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно з ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З квитанцій (а.с.1, 242 том 1) вбачається, що при пред`явленні позову до суду ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 1544,80 копійок. Зважаючи на те, що у задоволенні пред`явленого ним позову відмовлено у повному обсязі, тому підстави для відшкодування понесених ним судових витрат, включаючи на професійну правничу допомогу, відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст.3, ст.12, ст.43, ч.1 ст.79-1, ст.90, ст.116, ст.118, ст.123, ст.126, ст.128, ст.152, ч.1 ст.155, ст.158, ст.186-1 ЗК України, ч.1 ст.3, ч.1 ст.15, ч.1 ст.16, ч.2 ст.16, ст.203, ст.215, ст.317, ст.393, ЦК України, ст.2, ст.4, ч.1 ст.5, ст.12, ч.1 ст.13, ч.1 та ч.6 ст.81, ст.137, ч.1 та ч.8 ст.141, ч.1-ч.2 ст.259, ст.263-265, ст.268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Кучаківської сільської ради Бориспільського району Київської області, ОСОБА_2 , третя особа Головне управління Держгеокадастру у Київській області про визнання недійсним акту погодження меж земельної ділянки, визнання недійсним рішення сесії сільської ради про затвердження технічної документації із землеустрою, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку з внесенням відомостей до Державного земельного кадастру - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 30 липня 2021 року.

Суддя підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Бориспільського міськрайонного суду В.В. Журавський