Ухвала

від 04.08.2021 по справі 904/9728/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

04.08.2021м. ДніпроСправа № 904/9728/14 За заявою Антимонопольного комітету України, м. Київ

про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу та видачу дублікату наказу

У справі:

за позовом Антимонопольного комітету України, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нєксар Україна", м. Дніпро

про стягнення 14 000,00 грн

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Чернявська Е.О.

Представники:

Від заявника (позивача): Сирота М.О., представник

Від відповідача: не з`явився

С У Т Ь С П О Р У :

14 липня 2021 року від Антимонопольного комітету України до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява (вх. 34700/21 від 14.07.2021), якою просить:

- відновити строк для пред`явлення наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2015 №904/9728/14 до виконання;

- видати дублікат наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2015 №904/9728/14 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нєксар Україна" (49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна, 55, офіс 10, ідентифікаційний код 34316464) штрафу в сумі 7000,00 (сім тисяч) грн. та пені в розмірі 7000,00 (сім тисяч) грн. в дохід загального фонду Державного бюджету України, отримувач: ГУК у м. Києві / Солом`янський район, 21081100, код ЄДРПОУ 37993783, банк - Казначейство України (ЕАП), рахунок UA 278999980313090106000026010, код класифікації доходів - 21081100 (символ звітності 106).

В обгрунтування заяви комітет зазначає, що наказ господарського суду був пред`явлений до Центрального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра із заявою про відкриття виконавчого провадження від 22.12.2017 № 300-29/01-14034. Зазначена заява була отримана ВДВС 02.01.2018 (повідомлення про вручення поштового відправлення № 0303507908988).

Стягувач неодноразово звертався до відділу ДВС із листами про надання інформації про стан виконавчого провадження з примусового виконання наказу.

07.06.2021 комітетом було отримано лист Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області від 31.05.2021 № 10857/02-64/1137 в якому, зокрема, зазначено, що 27.09.2017 державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення.

Разом із цим, стягувач не отримував від відділу ДВС постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, а також оригінал наказу суду.

З урахуванням викладеного, позивач вважає, що наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2015 № 904/9728/14 було втрачено, просить видати його дублікат та відновити строк для його пред`явлення.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2021 прийнято заяву до розгляду та призначено її розгляд у судове засідання на 04.08.2021.

Відповідач (боржник) у судове засідання не з`явився, явку повноважного представника не забезпечив, про день, час, місце розгляду заяви повідомлявся належним чином.

Заслухавши пояснення представника стягувача, дослідивши наявні у справі матеріали, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2014 року Антимонопольний комітет України звернувся до господарського суду із позовом, яким, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нєксар Україна" штраф у розмірі 7 000,00 грн. та пеню в сумі 7 000,00 грн. і зарахувати зазначену суму в доход загального фонду Державного бюджету України на рахунок УК у Солом`янському районі міста Києва, код ЄДРПОУ 38050812, Банк одержувача - ГУ ДФСУ у м. Києві, МФО 820019, рахунок 31118106700010, код класифікації доходів - 21081100 (символ звітності 106).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2015 позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нексар Україна" (49006, м. Дніпропетровськ, проспект Пушкіна, 55, офіс 10, ідентифікаційний код 34316464) штраф в сумі 7000,00 (сім тисяч) грн. та пеню в розмірі 7000,00 (сім тисяч) грн. в доход загального фонду Державного бюджету України на рахунок УК у Солом`янському районі міста Києва, код ЄДРПОУ 38050812, Банк одержувача - ГУ ДФСУ у м. Києві, МФО 820019, рахунок 31118106700010, код класифікації доходів - 21081100 (символ звітності 106); стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нексар Україна" (49006, м. Дніпропетровськ, проспект Пушкіна, 55, офіс 10, ідентифікаційний код 34316464) до спеціального фонду Державного бюджету України (одержувач: Управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 37989269, рахунок № 31214206783005 в ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, КБКД 22030001, код ЄДРПОУ господарського суду Дніпропетровської області 03499891, пункт 2.1. з таблиці ставок судового збору, за яким визначено розмір судового збору) судовий збір у сумі 1827,00 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн.

13 січня 2015 року на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27 січня 2015 року видано накази № 904/9728/14.

Накази господарського суду були чинні для пред`явлення до органу державної виконавчої служби протягом одного року до 14 лютого 2016 року.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2015 виправлено описку в описовій, мотивувальній та резолютивній частинах рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27 січня 2015 року та в наказах Господарського суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2015 року по справі № 904/9728/14 щодо назви відповідача, зазначено назву відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Нєксар Україна" та щодо Банку одержувача, зазначено Банк одержувача - ГУ ДКСУ.

За твердженнями стягувача, наказ господарського суду був пред`явлений до Центрального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра із заявою про відкриття виконавчого провадження від 22.12.2017 № 300-29/01-14034.

07.06.2021 комітетом було отримано лист Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області від 31.05.2021 № 10857/02-64/1137 в якому, зокрема, зазначено, що на виконанні у відділі Центрального відділу ДВС у період з 20.03.2017 по 27.09.2017 перебувало виконавче провадження № 53530987 з примусового виконання наказу № 904/9728/15 від 13.02.2015, виданого Господарським судом Дніпропетровської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нєксар Україна"на користь Антимонопольного комітету України боргу у розмірі 14 000,00грн.

В ході примусового виконання, державним виконавцем 12.05.2017 винесена постанова про арешт коштів боржника.

27.09.2017 на підставі п. 2. ст. 37 "Про виконавче провадження" державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу, у зв`язку з тим, що згідно з інформацією наданою центральним сервером баз даних УДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області - транспортні засоби за боржником не зареєстровані, кошти на рахунках боржника відсутні. У боржника відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Проте, виконавчий документ із постановою стягувачу не повернувся, у зв`язку з чим Антимонопольний комітет України просить видати дублікат наказу від 13.02.2015 та поновити пропущений строк для пред`явлення його до виконання.

Статтею 129 1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За положеннями частини другої ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч.1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, судовий наказ №904/9728/14 пред`явлено позивачем до виконання в межах визначеного статтею 22 Закону України "Про виконавче провадження" строку.

Заявник посилається на те, що оригінал наказу господарського суду по справі №904/9728/14 не перебуває на виконані у відділі ДВС, а також не повернутий на адресу стягувача.

Відповідно до статті 329 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути відновлено.

Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

При цьому, відновлення процесуального строку являє собою визнання судом дійсним права вчинити певну процесуальну дію, втраченого внаслідок пропуску заінтересованою особою процесуального строку, який встановлено для його здійснення, з причин, які визнано судом поважними. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами. Якщо відновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами Господарського процесуального кодексу України. Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.

У разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання (п. 19.4 ч. 1 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 1 статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 06.02.2015 №606-XIV, чинній на момент видачі наказу від 13.02.2015), строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються: пред`явленням виконавчого документа до виконання; частковим виконанням рішення боржником; наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони (ч.ч. 1,2 статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції від 06.02.2015 №606-XIV).

Строк пред`явлення наказу №904/9728/14, виданого 13.02.2015, перервався у зв`язку з пред`явленням останнього до виконання - виконавче провадження №53530987.

З наданої заявником інформації про виконавче провадження вбачається, що 27.09.2017 державним виконавцем Центрального відділу ДВС у м. Дніпро на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" постановлено про повернення виконавчого документа стягувачу - Антимонопольному комітету України.

Однак копія постанови про повернення виконавчого документа стягувачу разом з оригіналом наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2015 № 904/9728/14 на адресу комітету не надходила, що позбавило стягувача можливості повторно пред`явити виконавчий документ до виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 17.02.2017 №1404-XIV, чинній на момент винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 27.09.2017) виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до ч. 5 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 17.02.2017 №1404-XIV) повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно частини 1 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 17.02.2017 №1404-VІІІ) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення (ч. 5 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції від 17.02.2017 №1404-VІІІ).

У зв`язку з тим, що постанова про повернення виконавчого документа стягувачу винесена державним виконавцем 27.09.2017 - 3 річний строк пред`явлення наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2015 №904/9728/14 закінчився 28.09.2020.

З огляду на встановлені обставини справи, стягувач із поважних, незалежних від нього причин, пропустив встановлений ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, яка діяла на момент видачі наказу) строк пред`явлення наказу до виконання, у зв`язку з чим останній, у відповідності до ст. 329 Господарського процесуального кодексу України, підлягає поновленню.

Також, вирішуючи питання щодо поновлення стягувачу строку пред`явлення наказу до виконання та видачу дублікату наказу, суд враховує, що положення статей 124 та 129 Конституції України були розглянуті Конституційним Судом України, який у своєму рішенні № 18-рп/2012 від 13.12.2012 вказав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу № 5-рп/2013, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Отже, у вирішенні питання про відновлення строку для пред`явлення наказу до виконання суди повинні враховувати правові принципи, визначені Конвенцією, які знаходять своє розширене тлумачення в рішеннях Європейського суду.

Так, у рішенні Європейського суду в справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (заява № 48553/99) від 25.07.2002 зазначено, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1, повинне тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права, як елемент спільної спадщини держав-учасниць.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів ("Брумареску проти Румунії").

Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід`ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу ("Бурдов проти Росії", комюніке Секретаря Суду 07.05.2002; рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

У п. 43 рішення Європейського суду від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Тобто, судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судового рішення не призводить до відновлення порушеного права. Відсутність у сторони можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, є втручанням у право сторони на мирне володіння майном, що є порушенням першого пункту статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Враховуючи вищевикладене та те, що у матеріалах справи містяться належні та допустимі докази, якими у сукупності підтверджується наявність поважних причин для відновлення пропущеного строку пред`явлення наказу до виконання, факт втрати спірного наказу, суд приходить до висновку про наявність передбачених статтею 329 та п. 19.4 ч. 1 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України правових підстав для задоволення заяви про видачу дублікату наказу та поновлення строку для його пред`явлення.

Крім того, суд зазначає, що за встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ , у тому числі дату видачі наказу, в частині найменування сторін, обов`язкових реквізитів тощо, станом на момент його первісної видачі - 13.02.2015.

Таким чином, вимога стягувача (позивача) про видачу дублікату наказу господарського суду від 13.02.2015 №904/9728/14 із зазначенням наступних реквізитів: "В дохід загального фонду Державного бюджету України, отримувач: ГУК у м. Києві / Солом`янський район, 21081100, код ЄДРПОУ 37993783, банк - Казначейство України (ЕАП), рахунок UA 278999980313090106000026010, код класифікації доходів - 21081100 (символ звітності 106)", не підлягає задоволенню.

Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

Враховуючи викладене, заява Антимонопольного комітету України підлягає задоволенню частково.

Керуючись статтями 234, 329, п. 19.4 ч. 1 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву Антимонопольного комітету України про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання та видачу дублікату наказу господарського суду від 13.02.2015 - задовольнити частково.

Відновити пропущений строк для пред`явлення до виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2015 у справі № 904/9728/14.

Видати дублікат наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2015 у справі №904/9728/14 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нексар Україна" (49006, м. Дніпропетровськ, проспект Пушкіна, 55, офіс 10, ідентифікаційний код 34316464) штрафу в сумі 7000,00 (сім тисяч) грн. та пені в розмірі 7000,00 (сім тисяч) грн. в доход загального фонду Державного бюджету України на рахунок УК у Солом`янському районі міста Києва, код ЄДРПОУ 38050812, Банк одержувача - ГУ ДФСУ у м. Києві, МФО 820019, рахунок 31118106700010, код класифікації доходів - 21081100 (символ звітності 106).

В іншій частині заявлених вимог - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення - 04.08.2021 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.М. Євстигнеєва