Ухвала

від 04.08.2021 по справі 911/2238/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"04" серпня 2021 р. м. Київ Справа № 911/2238/21

Суддя Господарського суду Київської області Антонова В.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо аграрна компанія «Нова технологія» про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо аграрна компанія «Нова технологія» до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс"

без повідомлення учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо аграрна компанія «Нова технологія" подало до суду позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс" про стягнення 3287333,80 грн заборгованості за Договором оренди нерухомого майна №1/20 від 02.01.2020, з яких 3081944, 00 - сума основного боргу, 162263,89 грн - інфляційні витрати, 43125,91 - 3% річних.

Одночасно з позовом подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд накласти арешт на:грошові кошти в межах суми стягнення у розмірі 3287333,80 грн, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс" і знаходяться (обліковуються) на банківських рахунках в усіх банківських або інших кредитно-фінансових установах на території України; вагову, рік побудови 1970, А1 з господарськими спорудами, площею 95,1 кв.м, розташовану за адресою Київська область, село Засупоївка, вулиця Польова, 2-а, а також земельну ділянку площею 0,4456 га, кадастровий номер: 3225581800:04:001:0036.

В обгрунтування поданої заяви, заявник посилається на значні обсяги невиконання відповідачем зобов`язань перед іншими контрагентами, що свідчить, на думку заявника, про відсутність у відповідача достатніх грошових коштів для забезпечення своєї господарської діяльності.

Також, у поданій заяві, заявник зазначає, що учасниками та керівництвом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс" злочинним шляхом виведено ТОВ «НВК «Техімпекс» у власність новоствореної юридичної особи зі статутним капіталом 10,000 грн - ТОВ «НВК «Імперіум» та приведено його до стану збитковості і фінансової неплатоспроможності.

Як зазначає заявник, незацікавленість нових власників ТОВ «НВК «Техімпекс» у роботі підприємства свідчить про створення передумов до його банкрутства та відчуження на користь третіх осіб.

Відповідні обставини, на думку заявника, свідчать про те, що є достатні підстави вважати, що не вжиття даних заходів забезпечення позову в подальшому може ускладнити чи унеможливити виконання судового рішення у випадку задоволення позову.

Дослідивши подану заяву, суд приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 ГПК України, згідно з якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Отже, позивачем обрано захід забезпечення позову, визначений відповідною нормою.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду або незабезпечення таким рішенням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову (висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 910/1261/20, від 25.09.2020 № 921/40/20)

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 916/1572/19, від 28.10.2019 у справі № 916/1845/19, від 10.09.2020 у справі № 922/3502/19).

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви

Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 911/1111/20).

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень,

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 25.05.2016 у справі № 6-605цс16).

Заявником не надано суду доказів того, що відповідач має намір ухилитися від виконання рішення суду. Сам факт несплати коштів, що належить позивачу та припущення заявника про створення передумов до банкрутства відповідача, не може свідчити про намір ухилення від виконання зобов`язань перед заявником у випадку задоволення позову.

Припущення ж заявника про утруднення виконання рішення, як і обставини, які свідчать про такі утруднення, мають бути обґрунтованим та доказово доведеним, тоді як арешт коштів на рахунках відповідача може призвести до перешкод у здійсненні господарської діяльності останнім та, в свою чергу, погіршення майнового стану сторони.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №910/3836/20.

Отже, не є підставами для вжиття заходів забезпечення позову доказово непідтверджені припущення позивача про можливе виникнення в майбутньому обставин, які істотно ускладнять виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" суд зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення.

Окрім того, у справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

З огляду на викладене, оцінивши обгрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обгрунтованості і адекватності вимог заявника стосовно забезпечення позову, наявності зв`язку між заявленими заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог, зважаючи на забезпечення збалансованості інтересів сторін, суд дійшов висновку, що заявник не подав доказів наявності фактичних обставин, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду за позовом, суд вбачає відсутність достатніх підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо аграрна компанія «Нова технологія" про вжиття заходів забезпечення позову, що є підставою для відмови у їх застосуванні шляхом винесення відповідної ухвали.

Згідно ч. 6 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 139, 140, ст.ст. 234,235 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо аграрна компанія «Нова технологія" у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст.ст. 235, 255, 256 ГПК України.

З інформацією про дане судове рішення учасники справи можуть ознайомитися на сайті: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.М. Антонова