Рішення
від 03.08.2021 по справі 916/1484/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/1484/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Желєзної С.П., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Гумагроекспорт" до державного підприємства „Дослідне господарство імені О.В. Суворова" Національного наукового центру „Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є.Таїрова" про стягнення 4 089,33 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Гумагроекспорт" (далі по тексту - ТОВ „Гумагроекспорт") звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до державного підприємства „Дослідне господарство імені О.В. Суворова" Національного наукового центру „Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є.Таїрова" (далі по тексту - Підприємство) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 18 039,69 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 13 950,36 грн., пені у розмірі 1884,52 грн., збитків від інфляції у розмірі 1519,16 грн., 3% річних у розмірі 685,65 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе за умовами договору купівлі-продажу №У-16/14 від 12.04.2019р. в частині оплати вартості поставленого позивачем товару.

Ухвалою суду від 01.06.2021р. дана справа була призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження; встановлено відповідачу 15-ти денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов та заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; встановлено позивачу 5-ти денний строк з дня вручення відзиву на позов для подання відповіді на відзив; встановлено відповідачу триденний строк з дня вручення відповіді на відзив для подання заперечень на відповідь на відзив.

Відповідно до ч. ч. 5, 8 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

22.06.2021р. до господарського суду від ТОВ „Гумагроекспорт" надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути із відповідача пеню у розмірі 1884,52 грн., збитки від інфляції у розмірі 1519,16 грн., 3% річних у розмірі 685,65 грн. Подану до суду заяву позивач обґрунтовував фактом погашення відповідачем основної суми заборгованості.

Ухвалою суду від 30.06.2021р. заява ТОВ „Гумагроекспорт" про зменшення розміру позовних вимог не була прийнята до розгляду та повернута позивачу на підставі ч. 5 ст. 46 ГПК України.

08.07.2021р. до господарського суду від ТОВ „Гумагроекспорт" надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути із відповідача пеню у розмірі 1884,52 грн., збитки від інфляції у розмірі 1519,16 грн., 3% річних у розмірі 685,65 грн. Подану до суду заяву позивач обґрунтовував фактом погашення відповідачем основної суми заборгованості.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи надане позивачеві право на звернення до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог, господарським судом було прийнято до розгляду заяву ТОВ „Гумагроекспорт" про зменшення розміру позовних вимог як остаточну редакцію позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

12.04.2019р. між ТОВ „Гумагроекспорт" (Продавець) та Підприємством (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №У-16/14, відповідно до п. п. 1.1 - 1.2 якого Продавець зобов`язується на підставі цього договору передати, а Покупець прийняти і оплатити товар на умовах, вказаних в договорі. Кількість, найменування, ціна, одиниці виміру товару визначаються сторонами у специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 3.2 договору купівлі-продажу №У-16/14 від 12.04.2019р. Покупець сплачує вартість товару у розмірі 13 950,36 грн. наступним чином: попередня оплата у розмірі 20%, що складає 2 790, 36 грн.; 80% від ціни товару, що складає 11 160, 00 грн. у строк до 01 жовтня 2019 року.

Умовами п. п. 4.1, 4.2 договору купівлі-продажу №У-16/14 від 12.04.2019р. визначено, що поставка товару здійснюється на протязі 3 (трьох) робочих днів з дати надходження попередньої оплати на рахунок Продавця. Поставка товару Покупцю здійснюється за адресою: 68740, Одеська область, Болградський район, селище Оксамитне, вул. Суворова, буд. 12.

В силу положень п. 7.1 договору купівлі-продажу №У-16/14 від 12.04.2019р. за порушення строків оплати товару, передбачених п. 3.2 даного договору, Покупець несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на той час, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Найменування товару (мінеральне добриво), одиниця виміру, кількість та ціна (13950,00 грн.) були визначені ТОВ „Гумагроекспорт" та Підприємством у специфікації (додаток №1) до договору купівлі-продажу №У-16/14 від 12.04.2019р.

На підставі видаткової накладної №РН-0000064 від 02.05.2019р. ТОВ „Гумагроекспорт" було передано, а Підприємством прийнято у власність мінеральні добрива, вартість яких становить 13 950,36 грн.

03.03.2020р. ТОВ „Гумагроекспорт" звернулось до Підприємства із претензією, відповідно до якої позивач просив оплатити вартість отриманого за договором купівлі-продажу №У-16/14 від 12.04.2019р. товару у сумі 13 950,36 грн. у п`ятиденний строк з дня отримання претензії.

Після звернення ТОВ „Гумагроекспорт" до господарського суду із даним позовом та відкриття провадження у справі згідно ухвали суду від 01.06.2021р. Підприємством на підставі платіжного доручення №178 від 15.06.2021р. було перераховано на рахунок позивача вартість отриманого за договором купівлі-продажу №У-16/14 від 12.04.2019р. товару у сумі 13 950,36 грн.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950р. передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В порушення наведених норм закону та умов договору купівлі-продажу №У-16/14 від 12.04.2019р. Підприємством не було своєчасно оплачено вартості отриманого товару на суму 13 950,36 грн., в результаті чого станом на момент звернення позивача до суду із даним позовом у відповідача була наявна заборгованість у розмірі 13 950,36 грн., яка була сплачена відповідачем у повному обсязі після відкриття судом провадження у даній справі.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У зв`язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості поставленого товару позивачем, в порядку ст. 625 ЦК України, було нараховано відповідачу до сплати три відсотки річних у розмірі 685,65 грн., які були нараховані на суму основного боргу протягом періоду з 01.10.2019р. по 21.05.2021р., та збитки від інфляції у розмірі 1519,16 грн., які були нараховані на суму основного боргу протягом періоду з жовтня 2019р. по травень 2021р.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок трьох відсотків річних, господарський суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку. При цьому, під час визначення збитків від інфляції позивачем було допущено помилку, оскільки правильним розміром збитків від інфляції є сума у розмірі 1689,32 грн. Враховуючи відсутність у суду повноважень виходити поза межі здійснених позивачем нарахувань, господарський суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог шляхом присудження до стягнення із Підприємства 3% річних у розмірі 685,65 грн. та збитків від інфляції у розмірі 1519,16 грн., які були розраховані позивачем.

З посиланням на умови п. 7.1 договору купівлі-продажу №У-16/14 від 12.04.2019р. та приписи чинного законодавства позивачем було нараховано Підприємству пеню у загальному розмірі 1884,52 грн., яка була нарахована на суму основного боргу протягом періоду з 01.10.2019р. по 31.03.2020р.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконння зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок пені, заявленої до стягнення, яка була розрахована ТОВ „Гумагроекспорт" із дотриманням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, господарський суд дійшов висновку, що правильним розміром пені є сума у розмірі 1885,95 грн. Враховуючи відсутність у суду повноважень виходити поза межі здійснених позивачем нарахувань пені, господарський суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог ТОВ „Гумагроекспорт" до Підприємства шляхом присудження до стягнення із відповідача пені у розмірі 1884,52 грн. згідно розрахунку позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, позов товариства з обмеженою відповідальністю „Гумагроекспорт" до державного підприємства „Дослідне господарство імені О.В. Суворова" Національного наукового центру „Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є.Таїрова" підлягає задоволенню шляхом стягнення на користь позивача пені у розмірі 1884,52 грн., збитків від інфляції у розмірі 1519,16 грн., 3% річних у розмірі 685,65 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України. При цьому, решта суми судового збору у розмірі 1755,43 грн. за клопотанням позивача може бути повернута з державного бюджету відповідно до ст. 7 Закону України „Про судових збір" з огляду на подання до суду заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з державного підприємства „Дослідне господарство імені О.В. Суворова" Національного наукового центру „Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є.Таїрова" /68740, Одеська обл., Болградський р-н, селище Оксамитне, вул. Суворова, будинок 12; ідентифікаційний код 00413208/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Гумагроекспорт" /19635, Черкаська обл., Черкаський р-н, село Білозір`я, вул. Незалежності, буд. 243; ідентифікаційний код 40301623/ пеню у розмірі 1 884,52 грн. /одна тисяча вісімсот вісімдесят чотири грн. 52 коп./, збитки від інфляції у розмірі 1 519,16 грн. /одна тисяча п`ятсот дев`ятнадцять грн. 16 коп./, 3% річних у розмірі 685,65 грн. /шістсот вісімдесят п`ять грн. 65 коп./, судовий збір у розмірі 514,57 грн. /п`ятсот чотирнадцять грн. 57 коп./.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 03 серпня 2021 р.

Суддя С.П. Желєзна

Дата ухвалення рішення03.08.2021
Оприлюднено05.08.2021

Судовий реєстр по справі —916/1484/21

Рішення від 03.08.2021

Господарське

Господарський суд Одеської області

Желєзна С.П.

Ухвала від 30.06.2021

Господарське

Господарський суд Одеської області

Желєзна С.П.

Ухвала від 01.06.2021

Господарське

Господарський суд Одеської області

Желєзна С.П.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні