Рішення

від 25.06.2021 по справі 756/14697/19

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

25.06.2021 Справа № 756/14697/19

Унікальний № 756/14693/19

Провадження № 2/756/642/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е

25 червня 2021 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Шевчука А.В.,

за участю секретаря судового засідання - Волкової А.А.,

розглянувши у загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Києві цивільну справу за позовом першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 5 в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Автобудтехнологія" про скасування державної реєстрації прав, визнання недійсним правочину, -

в с т а н о в и в:

У листопаді 2019 року перший заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 5 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , ТОВ "Автобудтехнологія" про скасування рішень державного реєстратора, визнання недійсним правочину.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Київською місцевою прокуратурою № 5 виявлено факт порушення майнових прав та інтересів територіальної громади м. Києва. Так, було з`ясовано, що ОСОБА_1 , не будучи власником нерухомого майна, без відповідних правовстановлюючих документів, оформив право власності на нежитлову будівлю площею 47 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .

За актом приймання-передачі від 01.04.2019 року ОСОБА_1 передав у власність ТОВ "Автобудтехнологія" нежитлову будівлю площею 47 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі указаного правочину державним реєстратором комунального підприємства "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Прошкіним О.В. (далі - державний реєстратор КП "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Прошкін О.В.) проведено державну реєстрацію права власності ТОВ "Автобудтехнологія" на нежитлову будівлю площею 47 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .

Перший заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 5 стверджував, що згадана будівля фізично не існує, а отже ОСОБА_1 розпорядився майном, власником якого він не був.

У зв`язку з цим перший заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 5 просив суд скасувати рішення державного реєстратора КП "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Прошкіна О.В. від 11.03.2019 року № 45895547, відповідно до якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на нежитлову будівлю площею 47 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним правочин, оформлений актом приймання-передачі нерухомого майна від 01.04.2019 року б/н, укладений ОСОБА_1 та ТОВ "Автобудтехнологія", відповідно до якого здійснено реєстрацію права власності на нежитлову будівлю площею 47 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ "Автобудтехнологія"; скасувати рішення державного реєстратора КП "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Прошкіна О.В. від 04.04.2019 року № 46314704, відповідно до якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію права власності за ТОВ "Автобудтехнологія" на нежитлову будівлю площею 47 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .

До закінчення підготовчого судового засідання у справі перший заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 5 подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 , оформлену записом, вчиненим державним реєстратором КП "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Прошкіним О.В. за № 30637677 про право власності на нежитлову будівлю площею 47 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним правочин, оформлений актом приймання-передачі нерухомого майна від 01.04.2019 року б/н, укладений ОСОБА_1 та ТОВ "Автобудтехнологія", відповідно до якого здійснено реєстрацію права власності на нежитлову будівлю площею 47 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ "Автобудтехнологія"; скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ "Автобудтехнологія", оформлену записом, вчиненим державним реєстратором КП "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Прошкіним О.В. за № 31032026 про право власності на нежитлову будівлю площею 47 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачі відзиви на позовну заяву першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 5 до суду не подали.

Представник позивача та прокурор у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися, подали до суду заяви, в яких просили суд розглянути справу за їхньої відсутності, а позовні вимоги першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 5 - задовольнити.

Відповідачі у судове засідання повторно не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися, про причини неявки в судове засідання суд не повідомили, заяви про розгляд справи за їх відсутності до суду не подали.

За таких обставин та за відсутності заперечень прокурора та позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд дійшов такого висновку.

11.03.2019 року державним реєстратором КП "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Прошкіним О.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 30637677, та зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на нежитлову будівлю площею 47 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 14-15).

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зазначено підставу, на якій ОСОБА_1 набув у власність вказаний об`єкт нерухомості.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (ст. 328 ЦК України).

Ч. 2 ст. 331 ЦК України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Однією із загальних засад державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виключно на підставах та в порядку, визначених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (п. 4 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Перевірка документів на наявність підстав, зокрема, для прийняття відповідних рішень є одним з етапів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (п. 4 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Ч. 3 ст. 10 цього Закону передбачено, що державний реєстратор, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

За змістом ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок).

П. 40 Порядку (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядком.

П. 41 Порядку визначено, що для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються:

1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;

2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси;

4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);

5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.

У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

У матеріалах реєстраційної справи відсутні документи, передбачені п. 41 Порядку, які б подавались ОСОБА_1 для державної реєстрації за ним права власності на нежитлову будівлю площею 47 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .

Наведене свідчить про очевидну незаконність рішення державного реєстратора КП "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Прошкіна О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 30637677, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на нежитлову будівлю площею 47 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .

01.04.2019 року за актом приймання-передачі б/н ОСОБА_1 передав у власність ТОВ "Автобудтехнологія" нежитлову будівлю площею 47 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 32).

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, ЦК України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.

При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку.

З огляду на зазначене, публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.

Отже, положеннями ст. 228 ЦК України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 07.10.2020 року у справі № 911/2574/18 вказав на те, що визначальним у кваліфікації правочину, що порушує публічний порядок, є його нелегітимна мета. Наміри осіб, які його вчиняють, не спрямовані на досягнення правового результату, передбаченого правочином. При цьому неможливо формулювати поняття "публічного порядку" лише через призму законодавчого регулювання певних відносин в його позитивному значенні, оскільки необхідно враховувати також характер принципів, засад та цінностей, які можуть бути порушені сторонами спірного правочину, та наслідки допущених порушень для держави і суспільства з точки зору функціонування цих принципів та цінностей.

Під час дослідження судами факту порушення правочином публічного порядку, суд повинен брати до уваги усі аспекти його вчинення. Сама лише обставина, що правочин порушує певну норму права не має вирішального значення для висновку про невідповідність правочину публічному порядку. І навпаки, формальне дотримання визначеної законом форми та змісту правочину, за умови, що укладаючи його, сторони переслідували нелегітимну мету, може свідчити про порушення правочином публічного порядку.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Наявність умислу у сторін угоди означає, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов`язання і суперечність його мети публічному порядку (інтересам держави та суспільства) і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Правочин щодо відчуження на користь ТОВ "Автобудтехнологія" нежитлової будівлі площею 47 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , оформлений актом приймання-передачі від 01.04.2019 року б/н, спрямований на подальше незаконне набуття у власність чи користування земельною ділянкою, яка належить територіальній громаді м. Києві. Вчиняючи згаданий правочин, ОСОБА_1 усвідомлював його протиправність та суперечність його мети публічному порядку, позаяк об`єкт, який він начебто відчужив, не існував, що йому було достовірно відомо.

Отже, правочин щодо відчуження на користь ТОВ "Автобудтехнологія" нежитлової будівлі площею 47 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , оформлений актом приймання-передачі від 01.04.2019 року б/н, є нікчемним як такий, що порушує публічний порядок.

Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц).

Зважаючи на те, що правочин щодо відчуження на користь ТОВ "Автобудтехнологія" нежитлової будівлі площею 47 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , оформлений актом приймання-передачі від 01.04.2019 року б/н, є нікчемним, а не оспорюваним, суд відмовляє у задоволенні позову першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 5 в частині визнання недійсним згаданого правочину.

Захист порушеного права має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який здатний відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

16.01.2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" від 05.12.2019 року № 340-IX, яким внесено зміни до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та викладено ст. 26 у новій редакції.

Так, ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" установлено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пп. "а" п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому пп. "а" п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Аналіз наведених законодавчих норм свідчить про те, що з 16.01.2020 року такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачає, натомість на сьогодні способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

У п. 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" унормовано, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до набрання чинності цим Законом.

Отже, за змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16 січня 2020 року цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Отже, у розумінні положень наведених норм права у чинній редакції на відміну від положень ч. 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, правомірними способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є саме скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав.

Подібних правових висновків дійшов Касаційний цивільний суд та Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 16 вересня 2020 року у справі № 352/1021/19, від 25 листопада 2020 року у справі № 761/15741/17, від 16 грудня 2020 року у справі № 755/7423/17.

Ураховуючи наведене, суд вважає за можливе застосувати спосіб захисту порушеного права позивача у виді скасування державної реєстрації прав.

За таких обставин суд дійшов висновку про необхідність частково задовольнити позовні вимоги та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нежитлову будівлю площею 47 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , проведену державним реєстратором КП "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Прошкіним О.В. на підставі рішення державного реєстратора КП "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Прошкіна О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 11.03.2019 року, індексний номер: 30637677; скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ "Автобудтехнологія" на нежитлову будівлю площею 47 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , проведену державним реєстратором КП "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Прошкіним О.В. на підставі рішення державного реєстратора КП "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Прошкіна О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.04.2019 року, індексний номер: 31032026.

За приписами ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Подаючи позов до суду, першим заступником керівника Київської місцевої прокуратури № 5 було заявлено три вимоги немайнового характеру, за пред`явлення яких прокуратурою м. Києва сплачено судовий збір у сумі 5 763,00 грн. (1 921,00 грн. х 3 = 5 763,00 грн.).

При цьому, судом задоволено дві вимоги немайнового характеру, тому компенсації з відповідачів підлягає судовий збір у сумі 3 842,00 грн. (1 921,00 грн х 2 = 3 842,00 грн.).

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК, суд, -

в и р і ш и в:

Позов першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 5 в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю "Автобудтехнологія" про скасування державної реєстрації прав, визнання недійсним правочину - задовольнити частково.

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на нежитлову будівлю площею 47 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , проведену державним реєстратором комунального підприємства "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Прошкіним Олександром Васильовичем на підставі рішення державного реєстратора комунального підприємства "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Прошкіна Олександра Васильовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 11 березня 2019 року, індексний номер: 30637677.

Скасувати державну реєстрацію права власності товариства з обмеженою відповідальністю "Автобудтехнологія" (код в ЄДРПОУ - 42918268) на нежитлову будівлю площею 47 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , проведену державним реєстратором комунального підприємства "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Прошкіним Олександром Васильовичем на підставі рішення державного реєстратора комунального підприємства "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Прошкіна Олександра Васильовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04 квітня 2019 року, індексний номер: 31032026.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь Київської міської прокуратури (код в ЄДРПОУ - 02910019) судовий збір у сумі 1921 (тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня 00 (нуль) копійок.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Автобудтехнологія" (код в ЄДРПОУ - 42918268) на користь Київської міської прокуратури (код в ЄДРПОУ - 02910019) судовий збір у сумі 1921 (тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня 00 (нуль) копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.В. Шевчук