Постанова

від 05.08.2021 по справі 910/10903/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2021 р. Справа№ 910/10903/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Гаврилюка О.М.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача : не прибув;

від відповідача: Іваницька Т.Д.

від третіх осіб: не прибули,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент"

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2020 року (повний текст рішення складено 13.11.2020 року)

у справі №910/10903/20 (суддя: Удалова О.Г.)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент"

до: Міністерства фінансів України

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державна казначейська служба України

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Запорізька митниця ДФС

про: стягнення 66 364,62 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства фінансів України (далі - відповідач), за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: : Державна казначейська служба України (далі - третя особа 1), Запорізька митниця ДФС (далі - третя особа 2) про стягнення 66 364,62 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що положення Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів (затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 року № 643) не узгоджуються з приписами ст. 43 Податкового кодексу України, адже за наявності у товариства податкового боргу Податковий кодекс України обмежує повернення грошових коштів такому товариству лише шляхом перерахування їх на поточний рахунок у банківській установі або шляхом видачі готівкових коштів.

Крім того, за твердженням позивача, затверджений Міністерством Порядок містить вказівку для державних службовців, яка суперечить вимогам Податкового кодексу України, адже Порядок не передбачає будь-яких альтернативних дій, окрім відмови, на випадок, коли заявник просить здійснити повернення грошових коштів не на поточний рахунок в установі банку або готівковими коштами.

Застосування таких положення Порядку має наслідком те, що позивач позбавлений можливості повернути здійснену ним переплату митних платежів в загальному розмірі 11 060,77 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2020 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2020 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, зокрема ст. 244 Господарського кодексу України.

Крім того, скаржник вказав, що відсутність в державі належного урядування завдає немайнову шкоду позивачу.

При цьому, скаржник наголосив на тому, що суд першої інстанції, під час розгляду цієї справи безпідставно відступив від висновку Верховного Суду від 22.05.2018 року №808/2948/16 (наявність податкового боргу не є підставою для відмови у поверненні сум надмірно сплачених митних та інших платежів), обґрунтував рішення відповідним чинним та не скасованим нормативно-правовим актом .

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/10903/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Коротун О.М., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2020 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2020 року у справі №910/10903/20 залишено без руху.

Апелянтом протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було усунено недоліки.

Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2020 року у справі №910/10903/20 та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.

01.03.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів до суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просив суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2020 року у справі №910/10903/20 - залишити без змін.

Крім того, представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема зазначив, що повернення грошових коштів (майнової шкоди у розмірі 11060,77 грн), як збитків, на підставі рішення суду по суті призведе до повернення позивачу вказаних коштів в обхід встановленого законодавством порядку без встановлення обставин щодо дотримання або недотримання позивачем обов`язкових умов , необхідних для здійснення повернення таких коштів.

Також, представник відповідача вказав, що позивач не надав суду доказів, що діями (бездіяльністю) відповідача порушені його права, свободи чи інтереси в публічно-правових відносин.

16.03.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів до суду від представника скаржника надійшла заява, відповідно до якої останній, зокрема зазначив, що відзив на апеляційну скаргу не стосується предмету позову.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2021 року, у зв`язку з перебуванням судді Коротун О.М., у щорічній, було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/10903/20 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.

Північний апеляційний господарський суд прийняв справу № 910/10903/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2020 до провадження колегію суддів у складі: головуючий суддя: Сулім В.В., суддів:Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г. Призначив до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2020 року у справі №910/10903/20 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи своєю ухвалою від 24.03.2021 року.

20.04.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без участі позивача.

20.04.2021 року у зв`язку із перебуванням судді Суліма В.В. на лікарняному розгляд справи не відбувся.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.04.2021 року, у зв`язку з перебуванням судді Ткаченко Б.О. на лікарняному, було сформовано для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Коротун О.М., Майданевич А.Г.

Північний апеляційний господарський суд прийняв справу №910/10903/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2020 рок до провадження колегію суддів у складі: головуючий суддя : Сулім В.В., суддів: Майданевич А.Г., Коротун О.М. Розгляд справи №910/10903/20 року за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2020 призначив на 22.06.2021 року своєю ухвалою від 27.04.2021 року.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв`язку з перебуванням судді Коротун О.М у відпустці, на підставі службової записки було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/10903/20 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.

Північний апеляційний господарський суд прийняв апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2020у справі №910/10903/20 до провадження у складі: головуючого судді - Сулім В.В., суддів: Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М. Розгляд справи № 910/10903/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2020 року призначив на 05.08.2021 року своєю ухвалою від 22.06.2021 року.

Відповідач в судовому засіданні 05.08.2021 року заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Представники позивача та третіх осіб у судове засідання 05.08.2021 року не з`явилися. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином, зокрема, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 року.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги заяву позивача про розгляд справи без його участі.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України строк для перегляду рішення місцевого господарського суду, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представників позивача та третіх осіб, які були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2020 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У провадженні адміністративних судів перебувала справа № 808/2948/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Технохімреагент до Запорізької митниці Державної фіскальної служби про зобов`язання вчинити певні дії, а саме зобов`язання Запорізької митниці ДФС надати висновок про повернення надмірно сплачених митних платежів за ВМД № 112050000/2013/017476 та за ВМД № 112050000/2012/019485.

У межах вищевказаної адміністративної справи судами було встановлено та зазначено, зокрема у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 26.03.2019 по справі № 808/2948/16, наступні фактичні обставини:

- Товариством з обмеженою відповідальністю Технохімреагент була здійснена переплата митних платежів за ВМД від 31.08.2012 № 112050000/2012/019485 по податку на додану вартість - 4 348,77 грн, по миту - 1 035,35 грн, загалом 5 384,12 грн, а також за ВМД від 05.07.2013 № 112050000/2013/017476 по податку на додану вартість - 5 657,55 грн, по миту - 19,10 грн, загалом 5 676,65 грн (таким чином, сума надмірно сплачених митних платежів склала 11 060,77 грн);

- у зв`язку з цим Товариство з обмеженою відповідальністю Технохімреагент звернулося до Запорізької митниці ДФС з заявою № 0870/9571/12 від 10.08.2016 про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених сум митних платежів та вказало напрямок перерахування коштів: для погашення грошових зобов`язань з інших платежів на ел/р 37515000101407, МФО 899998, Казначейство України (ел.адм.подат.) отримувач Товариство з обмеженою відповідальністю Технохімреагент , код 34155997 ;

- тобто, у вказаній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю Технохімреагент , хоча і вказало напрямок перерахування коштів як для погашення грошових зобов`язань, але просило перерахувати кошти на його електронний рахунок, який відкритий в органі Казначейства;

- з огляду на наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю Технохімреагент за даними карток особових рахунків інформаційної системи Податковий блок станом на 23.09.2016 року податкового боргу в сумі 2 566 492,58 грн, листом від 23.09.2016 № 1381/11/08-70-19 Щодо повернення коштів Запорізька митниця ДФС відмовила Товариству з обмеженою відповідальністю Технохімреагент у поверненні надмірно сплачених митних платежів, керуючись ст. 43 Податкового кодексу України та пунктом 3 Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 року № 618, приписами яких встановлено, що кошти не підлягають поверненню платнику, у випадку наявності у такого платника податків податкового боргу, та вказала, що повернення надмірну сплачених сум грошового зобов`язань проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затверджений наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 року № 618, втратив чинність у зв`язку з затвердженням наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 року № 643 Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів (далі - Порядок № 643).

Пунктом 1 розділу ІІІ Порядку № 643 передбачено, що повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня їх виникнення. Платник податків подає до митниці Держмитслужби заяву довільної форми в паперовому вигляді або за допомогою засобів електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу, або в електронній формі за допомогою засобів ІТС Держмитслужби з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу, або в електронній формі через систему електронної взаємодії державних інформаційних ресурсів та з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу.

Положеннями п. 3 розділу ІІІ Порядку № 643 встановлено, що у заяві, у тому числі, зазначається напрям перерахування суми коштів:

- на поточний рахунок платника податку в установі банку із зазначенням реквізитів;

- для виплати готівкою (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою);

- для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава:

- на єдиний рахунок або на відповідний депозитний рахунок митниці Держмитслужби;

- на банківський рахунок (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою);

- для погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів незалежно від виду бюджету.

У разі якщо заявник не виконав вимог пунктів 1-3 цього розділу, надав недостовірні дані та/або має податковий борг (крім випадків визначення у заяві напряму перерахування коштів на погашення податкового боргу), готується та надсилається йому письмова (в паперовому вигляді або електронній формі) обґрунтована відмова, у тому числі за допомогою засобів ІТС Держмитслужби (п. 8 розділу ІІІ Порядку № 643).

За приписами ст. 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Як вбачається з матеріалів справи, вважаючи, що наведені положення Порядку № 643 не узгоджуються з приписами ст. 43 Податкового кодексу України, що має наслідком відсутність у позивача можливості повернути здійснену ним переплату митних платежів за ВМД № 112050000/2013/017476 від 05.07.2013 року та за ВМД № 112050000/2012/019485 від 31.08.2012 року в загальному розмірі 11 060,77 грн, позивач звернувся до Міністерства фінансів України з листом № 908/1148/18 від 09.10.2018 року, в якому пропонував скасувати зазначений Порядок № 643.

Міністерство, у свою чергу, направило вказаний лист позивача до Державної фіскальної служби України, оскільки консультації з питань практичного застосування окремих норм митного законодавства України надаються органами доходів і зборів, про що повідомило позивача листом № 34020-07-5/28027 від 30.01.2018 року.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач зауважував, що не потребував консультації від органу ДФС, а отримання такої консультації не було метою його звернення, у зв`язку з чим вважав подане ним звернення таким, що не було розглянуто Міністерством по суті.

Позивач в позовній заяві, зокрема зазначив, що відсутність належного реагування на подане ним звернення, а також нескасування Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 року № 643, суперечить приписам ст. 43 Податкового кодексу України.

Водночас, скаржник в апеляційній скарзі вказав, що відсутність в державі належного урядування завдає немайнову шкоду позивачу.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

У статті 56 Конституції України унормовано, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Пунктом 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками згідно з ч. 2 цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За приписами ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я, ділової репутації тощо).

При цьому, саме на позивача покладено обов`язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв`язку між порушенням зобов`язання та шкодою.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) шкоди;

3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;

4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Статтею 1173 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст. 1174 Цивільного кодексу України).

Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.

Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків/шкоди.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст. 1173 Цивільного кодексу України. Відсутність хоча б однієї з цих умов виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Вказане узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 року по справі №920/715/17 та постановах Верховного Суду від 17.10.2019 року по справі №908/2202/18, від 02.03.2020 року по справі №910/434/19 та від 09.04.2020 року по справі №908/690/19.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, збитки (майнова шкода у розмірі 11 060,77 грн), які позивач просить стягнути на його користь, є надміру сплаченими сумами обов`язкових платежів та зборів, а саме податку на додану вартість та митних платежів. Зазначені грошові кошти водночас не є збитками в розумінні ст. 224 Господарського кодексу України та ст. 22 Цивільного кодексу України.

Крім того, як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідним чинним та нескасованим нормативно-правовим актом, а саме Порядком повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 року № 643, встановлений порядок та обов`язкові умови повернення таких надміру сплачених сум обов`язкових платежів.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що повернення спірних грошових коштів (майнової шкоди у розмірі 11 060,77 грн), як збитків, на підставі рішення суду по суті призведе до повернення позивачу вказаних коштів в обхід встановленого законодавством порядку без встановлення обставин щодо дотримання або недотримання позивачем обов`язкових умов, необхідних для здійснення повернення таких коштів.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 55 303,85 грн, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, розуміються втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Як вбачається з тексту позовної заяви та апеляційної скарги, позивач не вказує у чому саме полягає (у чому виразилась) завдана йому моральна шкода, а також не надає належних та допустимих доказів на підтвердження понесених ним втрат немайнового характеру.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах КГС ВС від 19.09.2019 року у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 року у справі № 910/8357/18).

17.10.2019 року набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України змінено назву ст. 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови КГС ВС від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 року у справі № 917/2101/17).

Аналогічна правова позиція міститься у постанові ВП ВС від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц.

Так, матеріали справи не містять, а скаржником не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції доказів на підтвердження того, що внаслідок неправомірних дій органів державної влади ним понесені збитки.

Таким чином, позивачем не доведено наявність збитків, а відтак не доведено наявність сукупності трьох складових цивільного правопорушення, яка є обов`язковою для покладення на відповідачів такої міри відповідальності, як відшкодування збитків.

Колегія суддів критично оцінює твердження скаржника що суд першої інстанції, під час розгляду цієї справи безпідставно відступив від висновку Верховного Суду від 22.05.2018 року №808/2948/16 (наявність податкового боргу не є підставою для відмови у поверненні сум надмірно сплачених митних та інших платежів), обґрунтував рішення відповідним чинним та не скасованим нормативно-правовим актом , як безпідставне та надумане, яке не відповідає висновкам Верховного Суду.

Так, Верховний Суд у постанові від 22.05.2018 року №808/2948/16 зробив наступні висновки Суди попередніх інстанцій висновувалися з того, що наявність податкового боргу, який обліковується за платником податків, унеможливлює повернення надміру сплачених платежів з Державного бюджету України за митними деклараціями.

Верховний Суд вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, оскільки з метою правильного вирішення адміністративних спорів цієї категорії судам необхідно достовірно встановити наявність коштів у платника податків, які обліковуються митним органом як надмірно сплачені до бюджету, їх суми та підстави виникнення такої переплати, факт подання платником податків заяви про повернення коштів з відповідним комплектом документів, а також зазначення у заяві напряму за яким слід здійснити перерахування надміру сплачених коштів .

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог повністю.

Так, скаржник не надав суду мотивів та доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішенні.

Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги, що мотиви апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" фактично зводяться до мотивів викладених у позовній заяві, висновки по яким були зроблені судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

Колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент"

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2020 року у справі №910/10903/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2020 року у справі №910/10903/20 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/10903/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Гаврилюк

А.Г. Майданевич

Дата складення повного тексту 05.08.2021 року.